Роберт де Ніро

Роберт де Ніро
Robert De Niro
Ім'я при народженні:	Роберт Маріо де Ніро Robert Mario De Niro, Jr.
Народився	17 серпня 1943(1943-08-17) (74 роки) Нью-Йорк, США
Національність:	Італієць
Громадянство:	США  Італія
Рід діяльності:	кіноактор, режисер, продюсер
Роки діяльності:	1965 — дотепер
У шлюбі з:	Grace Hightower
Діти:	Drena De Niro, Raphael De Niro і Elliot De Niro
Нагороди:
IMDb:	ID 0000134
Роберт де Ніро у Вікісховищі

Ро́берт де Ні́ро (англ. Robert De Niro; *17 серпня 1943, Нью-Йорк, США) — американський кіноактор, режисер, продюсер. Італоамериканець.

Біографія

Сім'я

Роберт де Ніро народився в сім'ї художників, які не досягли великих успіхів. Його батько й мати розлучилися, коли Бобу було два роки; хлопця виховувала мати, разом з якою він жив у богемному районі Нью-Йорка Гринвіч-Віллидж. «Батька я бачив зрідка, — розповідає Роберт. — Ці зустрічі ніколи не планувались. Він зустрічав мене на вулиці, i ми йшли гуляти. Іноді ходили в кіно або у якийсь музей. Коли був підлітком, соромився казати, що у мене батько з богеми, що він живе на горищі i працює лише вряди-годи. Батьки моїх друзів були зовсім іншими. Тато ніколи не намагався навчити мене мистецтва: він казав, що витвір може або подобатися, або не подобатися тому, хто на нього дивиться. Мені здається, що я успадкував дещо від його вибухового характеру».

Початок кар'єри

У драматичній студії Марії Піскатор де Ніро ще у десятирічному віці вперше вийшов на сцену в ролі Боягузливого Лева у п'єсі «Чарівник з краіни Оз». «Про акторську кар'єру я тоді не думав, — згадує Роберт. — Інтерес до кіно то з'являвся у мене, то раптом зникав». Однак з кожним роком лицедійство все більше приваблювало його можливістю розв'язати свої внутрішні конфлікти, втілити потаємні мрії. Закінчивши школу, Роберт остаточно вирішив стати актором. Він навчався у школі драматичного мистецтва Стелли Адлер та в Акторській студії Лі Страсберга.

У 1960 де Ніро почав виступати на Бродвеї, а через п'ять років дебютував у кіно епізодичною роллю в картині Марселя Карне «Три кімнати на Мангеттені». Його перші цікаві досягнення пов'язані з іменем Браяна де Пальми, який сам тоді був початківцем. На початку 70-х років доля звела актора з іншим талановитим молодим режисером Мартіном Скорсезе. У них виявилось багато спільного: обидва були італійці за походженням i росли в однакових умовах. Перша спільна робота двох талантів, кримінальна драма «Злі вулиці» (1973), вразила кінознавців: «Де Ніро у фільмі сяє, творить власну правду, — писала Полін Каел, яку зараз називають „бабусею американської кінокритики“. — Його стиль виконання нагадує Дастіна Гофмана в „Опівнічному ковбої“, але де Ніро несамовитіший. Цей хлопець не грає — він живе».

Після успіху в «Злих вулицях» Роберту зробили «пропозицію, від якої не можна відмовитися» — запропонували роль молодого Віто Корлеоне у другій частині гангстерськоі саги «Хрещений батько». «Я вивчав тоді не роль, її я розумів, — каже актор. — Я вивчав усе, що зробив з нею Брандо, його метод». Де Ніро отримав «Оскара» за роль другого плану, хоч одним з претендентів на премію був його старий наставник Лі Страсберг — це був єдиний випадок в історії Кіноакадемії, коли учень переміг учителя.

Бернардо Бертолуччі запросив Роберта до своєї міжнародної постановки «Двадцяте століття» (1976) на роль Альфредо Берлінг'єрі — багатого поміщика, який попри м'який характер та ліберальні погляди в роки Другої світової війни стає прибічником фашистів. Друга спільна робота Скорсезе та де Ніро — «Таксист» (1976) — вважається однією з етапних стрічок американського кіно 70-х. Образ Тревіса Бікла, ветерана війни у В'єтнамі, який бачить весь бруд нічного міста i врешті-решт бере до рук зброю, був уособленням вибухового вуличного насильства. Готуючись до ролі, актор декілька тижнів їздив у таксі по Нью-Йорку. За свою бездоганну роботу він отримав другу номінацію на «Оскара», однак того року Кіноакадемія вирішила відзначити (посмертно) англійця Пітера Фінча.

В екранізації «Останнього магната» Скота Фітцджеральда, знятій Еліа Казаном у 1976, Роберт виконав роль голівудського продюсера Монро Стара, прототипом якого був славетний Ірвін Талберг. Він прочитав усе, що писали про Талберга, годинами блукав студією, уявляючи, що є власником усього цього кіносвіту. Перед зйомками у мюзиклі «Нью-Йорк, Нью-Йорк» (1977) Скорсезе, актор за три місяці навчився непогано грати на саксофоні, чим дуже здивував свого вчителя — одного з ветеранів біг-бенду. I знову довів, що може впоратися з роллю у будь-якому жанрі, потрапивши до числа претендентів на «Золотий глобус».

Тема наслідків в'єтнамськоі війни є однією з провідних у творчості де Ніро: актор досліджував її у ранніх картинах де Пальми, потім у «Таксисті», але найяскравіше розкрив у фільмі «Мисливець на оленів» (1978) Майкла Чіміно. Він знову довго вивчав середовище, звідки походив його герой — російський емігрант, відвідав долину Огайо, де відбувалася дія стрічки. Де Ніро знову опинився серед «оскарівських» номінантів, але доля була прихильнішою для Джона Войта, який заграв в іншій стрічці в'єтнамськоі тематики — «Повернення додому» Гела Ешбі.

У 1981 актор нарешті виборов другого «Оскара» за роль реальної людини — чемпіона з боксу у середній вазі Джейка ла Мотта — у «Скаженому бику» Скорсезе. «Коли я готувався до цього фільму, мене цікавило у боксерах усе, — згадує Роберт. — Я помирав від бажання зіграти свого героя, наче дитина, яка хоче кимось стати, коли виросте». Персонаж де Ніро знову був втіленням грубої чоловічої сили та агресивності. Актор кілька місяців тренувався на рингу під керівництвом самого ла Мотта, який потім казав, що його підопічний міг би увійти до двадцятки найкращих світових майстрів цього виду спорту. Для останніх сцен картини головному виконавцю довелося потовстіти на 25 кг. «Це складова частина роботи», — спокійно відповідав він журналістам на запитання про свій «подвиг».

Однією з найкращих робіт актора став образ єврейського гангстера Давида Ааронсона на прізвисько «Локшина» у стрічці Серджо Леоне «Якось в Америці» (1983). У другій половині 80-х дворазовий лауреат «Оскара» знімався не дуже часто i переважно у маленьких ролях ("Бразилія", «Янгольське серце»). У 1990 де Ніро знов опинився в центрі уваги завдяки двом чудовим ролям. У кримінальній драмі Скорсезе Славетні хлопці він створив черговий образ гангстера, але цього разу не шляхетного «хрещеного батька», а бездушного ката. У фільмі «Пробудження» Пенні Маршалл Роберт показав відродження до життя хворого енцефалітним паралічем. Зйомки, що проходили у справжній клініці, схвилювали актора: «Потрібно сприймати життя як дар. Нехай у тебе є якісь емоційні проблеми — а тут у людини проблеми фізичні, вона не може поворухнути рукою… Не можу навіть описати це». За гру у «Пробудженні» де Ніро знову претендував на премію Кіноакадеміі, але поступився Джеремі Айронсу («Поворот фортуни»). Ушосте (i поки що востанне) легендарний лицедій номінувався на «Оскара» за роль жорстокого психопата Макса Кейді у трилері Мис страху (1991) Скорсезе, однак Кіноакадемії більше сподобався інший маніяк — Ентоні Хопкінс у «Мовчанні ягнят».

Починаючи з 90-х Роберт де Ніро працює дуже активно (тільки у 1991 на екрани вийшли чотири фільми за його участю), однак нові роботи не можна порівняти з його найкращими досягненнями 70-80-х років. Критики довго скаржилися, що він марнує свій талант у комерційних стрічках, а зараз просто махнули на нього рукою. Здається, що актор, чий внесок у кінематограф важко переоцінити, вирішив, що тепер буде просто розважати публіку.

Роберт де Ніро відкривав у Лос-Анджелесі виставку відомого українського і радянського фотографа Миколи Гнисюка.

«Трайбіка»

Уже кільканадцять років Де Ніро керує американським кінофестивалем «Трайбіка» (TriBeCa від англ. Triangle Below Canal Street). Його відвідують зірки Голлівуду. Зокрема, на вечірці «Трайбіка-2012» з'явилися Майкл Дуглас, Кетрін Зета-Джонс і Біллі Крістал, а до складу журі кінофестивалю увійшли такі актори, як Вупі Ґолдберґ, Олівія Вайлд, Росаріо Доусон та інші.

Фільмографія

Акторські роботи

• 1965 — Три кімнати в Мангеттені / Three Rooms in Manhattan — відвідувач забігайлівки (епізод)
• 1968 — Вітання / Greetings — Джон Рубін
• 1969 — Пісня Сема / Sam's Song — Сем Николетті
• 1969 — Весільна вечірка / The Wedding Party — Сесіл
• 1970 — Кривава мама / Bloody Mama — Ллойд Баркер
• 1970 — Привіт, матусю! / Hi, Mom! — Джон Рубін
• 1971 — Думаю про Дженніфер / Jennifer on My Mind — Мардіджіан
• 1971 — Народжений перемагати / Born to Win — Денні
• 1971 — Банда, що не вміла стріляти / The Gang That Couldn't Shoot Straight — Маріо Трантіно
• 1973 — Злі вулиці / Mean Streets — Джон Сивелло
• 1973 — Бий в барабан повільно / Bang the Drum Slowly — Брюс Пірсон
• 1974 — Хрещений батько 2 / The Godfather: Part II — Вито Корлеоне
• 1976 — Таксист / Taxi Driver — Тревіс Бікл
• 1976 — Двадцяте століття / 1900 — Альфредо Берлінгьері
• 1976 — Останній магнат / The Last Tycoon — Монро Стар
• 1977 — Нью-Йорк, Нью-Йорк / New York, New York — Джіммі Дойл
• 1978 — Мисливець на оленів / The Deer Hunter — Майкл Вронський
• 1980 — Скажений бик / Raging Bull — Джейк ла Мотта
• 1981 — Таємниці сповіді / True Confessions — Дес Спелласи
• 1983 — Король комедії / The King of Comedy — Руперт Папкин
• 1984 — Закохані / Falling in Love — Френк Рафтіс
• 1984 — Одного разу в Америці / Once Upon a Time in America — Девід Ааронсон («Локшина»)
• 1985 — Бразилія / Brazil — Гарі Таттл
• 1986 — Місія / The Mission — Родріго Мендоса
• 1987 — Недоторканні / The Untouchables — Аль Капоне
• 1987 — Янгольське серце / Angel Heart — Луіс Сайфер
• 1988 — Встигнути до опівночі / Midnight Run — Джек Уолш
• 1989 — Ми не янголи / We're No Angels — Нед
• 1989 — Стилет / Jacknife — Джозеф Жеджесси
• 1990 — Стенлі та Айріс / Stanley and Iris — Стенлі Еверетт Кокс
• 1990 — Славні хлопці / Goodfellas — Джіммі Конвей
• 1990 — Пробудження / Awakenings — Леонард Лоув
• 1991 — Винен за підозрою / Guilty by Suspicion — Девід Мерріл
• 1991 — Зворотна тяга / Backdraft — Дональд Рімгейл
• 1991 — Мис страху / Cape Fear — Макс Кейді
• 1992 — Ніч і місто / Night and the City — Гарі Фабіан
• 1992 — Коханка / Mistress — Еван М. Райт
• 1993 — Бронкська історія / A Bronx Tale — Лоренцо Анелло
• 1993 — Життя цього хлопця. Правдива історія / This Boy's Life — Двайт Генсен
• 1993 — Скажений пес і Глорія / Mad Dog and Glory — Уейн Добі
• 1994 — Франкенштейн Мері Шеллі / Mary Shelly's Frankenstein — Чудовисько
• 1995 — Казино / Casino — Сем Ротстайн
• 1995 — Протистояння / Heat — Нил Макколі
• 1995 — Сто і одна ніч Симона Синема / Cent et une nuit de Simon Cinema
• 1996 — Кімната Марвіна / Marvin's Room — Доктор Уоллі
• 1996 — Ті, що сплять / Sleepers — Отець Боббі
• 1996 — Фанат / The Fan — Джил Ренард
• 1997 — Джекі Браун / Jackie Brown — Луїс Гарай
• 1997 — Хвіст виляє собакою / Wag the Dog — Конрад Брен
• 1997 — Поліцейські / Cop Land — лейтенант Мо Тілден
• 1998 — Ронін / Ronin — Сем
• 1998 — Великі надії / Great Expectations — Артур Лустіг
• 1999 — Без вад / Flawless — Уолт Кунц
• 1999 — Аналізуй це / Analyze This — Пол Вітті
• 2000 — Пригоди Рокі та Булвінкля / The Adventures of Rocky & Bullwinkle — безстрашний ватажок
• 2000 — Знайомство з батьками / Meet the Parents — Джек Бірнс
• 2000 — Військовий нирець / Men of Honor — Леслі Сандей
• 2001 — 15 хвилин / 15 Minutes — Еді Флемінг
• 2001 — Ведмежатник / The Score — Нік Уеллс
• 2002 — Шоу починається / Showtime — Мітч Престон
• 2002 — Аналізуй те / Analyze That — Пол Вітті
• 2002 — Остання справа Ламарки / City by the Sea — Вінсент Ламарка
• 2004 — Знайомство з Факерами / Meet the Fockers — Джек Бірнс
• 2004 — Інший / Godsend — Річард Уеллс
• 2004 — Міст короля Людовика Святого / The Bridge of San Luis Rey — Архієпископ Перу
• 2005 — Гра в хованки / Hide and Seek — Девід Коллоуей
• 2006 — Хибна спокуса / The Good Shepherd — Біл Салліван
• 2007 — Зоряний пил / Stardust — Капітан Шекспір
• 2008 — Право на вбивство / Righteous Kill
• 2008 — Одного разу в Голлівуді / What Just Happened — Бен
• 2009 — У них все добре / Everybody's Fine — Френк
• 2010 — Вулиця мрії / Street of Dreams — Bibario
• 2010 — Мачете / Machete — сенатор Маклафлін
• 2010 — Знайомство з Факерами 2 / Little Fockers — Джек Бернс
• 2011 — Області темряви / Limitless — Карлос «Карл» ван Лун
• 2011 — Любов: Інструкція з використання / Manuale d'am3re — Адріан
• 2012 — Червоні вогні — Саймон Сільвер
• 2012 — Збірка промінців надії — Патріціо «Пат. Стар.» Солітано
• 2012 — Фрілансери / Freelancers — капітан Джо Сарконе
• 2013 — Малавіта / The Family — Фред Блейк / Джованні Манцоні
• 2013 — Останнє похмілля у Вегасі / Last Vegas — Педді
• 2013 — Гранд реванш / Grudge Match — Біллі «Малюк» МакДоннен
• 2014 — Мотель / The Bag Man — Драгна
• 2015 — Стажер / The Intern — Бен Вайттейкер
• 2015 — Елліс / Ellis (короткометражний фільм)
• 2015 — Пограбування / Heist — Френсіс "Папа" Сільва
• 2015 — Джой / Joy — Руді Манґано
• 2016 — Крем’яні кулаки / Hands of Stone — Рей Арсел
• 2016 — Хтивий дідусь / Dirty Grandpa — Дік Келлі

Режисерські роботи

• 1993 — Бронкська історія / A Bronx Tale
• 2006 — Хибна спокуса / The Good Shepherd

Продюсерські роботи

• 1992 — Коханка / Mistress
• 1993 — Бронкська історія / A Bronx Tale
• 1997 — Хвіст виляє собакою / Wag the Dog
• 2000 — Пригоди Рокки і Буллвінкля / The Adventures of Rocky & Bullwinkle
• 2000 — Знайомство з батьками / Meet the Parents
• 2010 — Знайомство з Факерами 2 / Little Fockers

Посилання

• Роберт де Ніро на сайті Internet Movie Database (англ.)
• AMC's Photo Gallery: Robert De Niro, Hollywood Icon
• Tiscali UK: Robert De Niro
• Robert De Niro на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Robert De Niro Videography by NIAF
• Telegraph.co.uk Article about Robert De Niro
• Finding Aids for Robert De Niro's papers and costumes and props collection at the Harry Ransom Center at the University of Texas at Austin