Роберт I Чудовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт I Чудовий
фр. Robert I de Normandie
Robert Normandy.png
Ім'я при народженні фр. Robert
Народився 22 червня 1000(10000622)
Нормандія
Помер 3 липня 1035
Нікея
Діяльність військовослужбовець
Знання мов французька[1]
Суспільний стан шляхтич[d]
Титул герцог Нормандії
Посада Список герцогів Нормандії[d]
Термін 1027—1035 роки
Попередник Річард III
Наступник Вільгельм II
Конфесія католицтво
Рід Норманська династія
Батько Річард II
Мати Юдит Бретонська
Родичі Едуард Сповідник
Брати, сестри Eleanor of Normandyd, Alice of Normandyd[2], Maugerd, William of Taloud і Річард III
У шлюбі з 2 наложниці
Діти 1 син та 1 донька

Роберт I Чудовий (*Robert le Magnifique, 22 червня 1000  —3 липня 1035) — герцог Нормандії у 10271035 роках. Також розглядається як Роберт II, рахуючи графа Ролло як Роберта I. Мав інше прізвисько — «Диявол».

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Був молодшим сином Річарда II, герцога Нормандії, та Юдит, доньки Конона I, герцога Бретані. Замолоду виявив погану вдачу, постійно брав участь у збройних сутичках. У 1026 році після смерті батька розпочав інтриги проти брата Річарда III, незабаром відкрито повстав, але зазнав поразки у Фалезі. Проте Роберт приніс оммаж герцогу Нормандії, натомість отримав прощення.

Герцог[ред. | ред. код]

Вступив на престол в 1027 році, після смерті свого старшого брата, Річарда III, якого він, можливо отруїв. Роберту I довелося вести боротьбу з повсталими васалами. Спочатку він атакував свого стрийка (дядька, батькового брата) Роберта, графа Ерве та архієпископа Руану. Останній вимушений був залишити Нормандію, наклавши на неї інтердикт. Погіршення стосунків з церквою послабило владу герцога. Тому він домовився з Робертом, повернувши тому графство Ерве та кафедру в Руані.

1030 року при підтримці Роберта II, короля Франції, він відновив графа фландрського Балдуїна IV, вигнаного власним сином Балдуїном V. У 1031 році надав допомогу французькому королю Генріху I в боротьбі з його матір'ю Констанцією, яка намагалася передати корону улюбленому сину Роберту. Військова підтримка Роберта Нормандського дозволила Генріху I у 1032 році відновити свою владу. Натомість герцог Нормандії отримав область Вексен.

У 1032—1033 роках виступив проти свого кузена Алена III, герцога Бретонського, висунувши претензії на область Ренна. Війна тривала з перемінним успіхом. За допомогою архієпископа Роберта Руанського було укладено мир, за яким Роберт I відмовився від Ренну, а Ален III визнав зверхність Нормандії. Деякий час надавав допомогу своїх родичам Едварду і Альфреду, що намагалися повернути батьківську корону Англії. Втім у 1034 році домовився проти з королем Канутом.

У 1034 році Роберт, вирушаючи у паломництво, проголосив Вільгельма спадкоємцем престолу (традиційне право вікінгів не давало законним дітям жодних переваг перед незаконними). При цьому опікунами було призначено Торолда, коннетабля герцогства, Жильберта, графа Е та Бріонна, Осберна де Байє, сенешаля герцогства, Алена III, герцогства Бретані. Крім того, коханку Герлеву видав заміж за свого васала — Герлуїна, віконта Контвіля, бажаючи влаштувати її майбутнє.

Роберт I здійснив прощу, пройшовши всю Францію, Італію, довгий час пробув у Римі і через Константинополь дійшов до Єрусалима. На зворотному шляху у 1035 році Роберт I помер в Нікеї.

Легенда[ред. | ред. код]

Французькі оповіді про герцога Роберта виникли в XI столітті. У XIII столітті на її сюжет невідомим французьким автором було написано віршований роман. Батько Роберта — Річард II — довгий час був бездітний.  Дружина герцога Юдит Бретонська молила небо про дарування їй спадкоємця, але її благання залишалися марними. Тоді, в розпачі, вона звернулася до пекельним сил і заприсяглася, якщо вони дарують їй сина, присвятити його дияволу. Незабаром герцогиня завагітніла. Коли підійшов час пологів, з'явилися грізні ознаки: сонце погасло на небі, і день став темніше ночі, ураганні вихори налетіли з усіх чотирьох сторін світу, потрясаючи стіни герцогського замку. Під гуркіт грому, в сяйві блискавок герцогиня народила сина. Немовля назвали Робертом. Він ріс надзвичайно швидко і дуже рано почав виявляти свій жорстокий і нестримний норов. Роберт був ще дитиною, але його вже називали не інакше як Дияволом.

Легенда говорить, що Роберт, вже як герцог, заколов мечем праведного старця, який мешкав в лісі у відокремленій хатині. Вкладаючи в піхви меч, на Роберта I зійшло осяяння: йому стало ясно, що з самого народження він живе не по своїй волі, а підкоряючись якійсь невідомій силі. Бажаючи принести каяття в скоєних жорстокостях, Роберт здійснив прощу до святих місць.

Родина[ред. | ред. код]

1. Коханка — Герлеви, донька Фулберта, заможного містянина із Фалеза.

Діти:

  • Вільгельм (1027/1028–1087), герцог Нормандії, король Англії

2. Коханка

Діти:

  • Аделаїда (1030—1090), дружина: 10 Ангеррана II, графа Понтьє, 2) Ламберта II, графа ланса, 3) Одо II, графа Шампані

Джерела[ред. | ред. код]

  • François Neveux, La Normandie des ducs aux Rois. xe — xie siècle, Ouest-France Université, Rennes, 1998.
  • David Crouch, The Normans, The History of a Dynasty (Hambledon Continuum, London, New York, 2002), p. 46—50
  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Kindred Britain