Робуста (вид кави)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Необсмажені зерна робусти
Традиційний метод сушіння кавових зерен у Калібару (Індонезія)

Робуста — вид кавових зерен, що відрізняється низькою кислотністю, добре вираженим гірким присмаком та міцністю, використовується здебільшого у виробництві розчинної кави, під час приготування еспресо, є також складовою частиною сумішей меленої кави. Зерна робусти вирощуються на кавових деревах Coffea canephora, що походять із центральної та західної частин Субсахарської Африки.[1] Робуста має більший врожай, майже подвійну дозу кофеїну й антиоксидантів,[2] зручна у догляді; на відміну від арабіки, робуста більш стійка до захворювань. Напій із зерен робусти є міцним та насиченим, однак зазвичай більш гірким, ніж арабіка, через високий вміст піразину; аромат робусти можна охарактеризувати як землистий.

Вирощування та вживання[ред. | ред. код]

Близько 30% кави, що вирощується в світі, є робустою.[3] Її вирощують здебільшого у В'єтнамі, куди наприкінці ХІХ століття потрапили французькі колоністи; вирощують робусту також в Індії, Африці та Бразилії, де вона відома також під назвою conilon.[4][5] Не так давно В'єтнам, що виробляє більшу частину обсягів робусти, став найбільшим експортером зерен робусти в світі, охоплюючи більше 40% від загальносвітового її виробництва. Далі йдуть Бразилія (25% світового виробництва), Індонезія (15%), Індія (6%) та Уганда (4,5%).[6] Бразилія й досі залишається найбільшим виробником кави в світі, продукуючи третину її світових обсягів, більше 70% виробленої в Бразилії кави є арабікою.[7][8]

За робустою досить легко доглядати, до того ж вона має більші врожаї, ніж арабіка, тому виробляти її дешевше.[9] Напій із зерен робусти має міцний та насичений смак, проте зазвичай він більш гіркий, ніж арабіка, через високий вміст піразину; аромат робусти можна охарактеризувати як землистий.[10][11] Арабіка має м'якіший смак, більшу кислотність та багатший аромат, тому часто перевага надається саме їй; виробництво робусти довгий час не було в пріоритеті, зерна її не милися, через що смак робусти був жорсткішим.[12][13][14] Однак міцний аромат може бути привабливим у кавових сумішах — він додає їм міцності та «завершеності», особливо це помітно в італійській кавовій культурі; ретельно оброблені та вимиті зерна робусти можуть бути високоякісними та більш м'якими на смак, ніж зерна арабіки не дуже високої якості.[14] Відбірні зерна робусти входять до складу традиційних кавових сумішей для приготування італійського еспресо (їхня частка становить близько 10—15%), завдяки їм напій має більш повний смак та щільнішу пінку («крема»). Робуста застосовується також як стимулятор, сечогінний засіб, антиоксидант, жарознижувальний засіб; корисним є її застосування при спастичній астмі.[15][16]

Характеристика рослин[ред. | ред. код]

Цвітіння робусти
Докладніше: Робуста

Робуста є різновидом покритонасінних родини маренових. Науковці часто ідентифікують рослину як Coffea canephora, хоча вона широко відома під синонімом Coffea robusta. Назва Coffea canephora має два основних варіанти — C. c. robusta і C. c. nganda.[1] Дерева мають дрібну кореневу систему, ростуть як у вигляді дерев висотою близько 10 м, так і у вигляді чагарників. Цвітуть нерегулярно. Плоди («вишні») мають овальну форму; період дозрівання плодів становить близько 10—11 місяців. Дерева робусти дають більший врожай, ніж арабіка, містять більше кофеїну — 2,7%, тоді як у арабіці його частка становить 1,5%[17] — та менше цукру (3—7%, тоді як у арабіці — 6—9%).[18] Робуста менш чутлива до захворювань та шкідників, ніж арабіка,[19] тому не потребує надто активного застосування пестицидів і гербіцидів.

Робуста походить із заліснених височин Ефіопії, росте у Західній та Центральній Африці від Ліберії до Танзанії та на південь до Анголи. До 1897 робуста не визнавалася окремим різновидом кавового дерева[20] — її виокремили лише через більш ніж сто років після арабіки.[21][22] Дерева робусти були помічені також на Борнео, у Французькій Полінезії, Коста-Риці, Нікарагуа, Ямайці та на Малих Антильських островах.[23]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б J. Dagoon (2005). Agriculture & Fishery Technology Iv. Rex Bookstore, Inc. с. 58. Процитовано 22 July 2011. 
  2. Vignoli, J. A.; Bassoli, D. G.; Benassi, M. T. (2011). Antioxidant activity, polyphenols, caffeine and melanoidins in soluble coffee: The influence of processing conditions and raw material. Food Chemistry (Elsevier Ltd.) 124 (3): 863–868. doi:10.1016/j.foodchem.2010.07.008. 
  3. Brewed awakening: Plenty of coffee, too few drinkers. The Economist. 13 July 2013. Процитовано 19 July 2013. 
  4. A. Rami Horowitz (2004). Insect pest management: field and protected crops. Springer. с. 41. Процитовано 23 August 2011. 
  5. Roseane M Santos (2009). An Unashamed Defense of Coffee. Xlibris Corporation. с. 269. Процитовано 23 August 2011. 
  6. Robusta Coffee Production. United States Department of Agriculture - Foreign Agricultural Service. December 18, 2015. Процитовано May 9, 2016. [недоступне посилання з липня 2019]
  7. Coffee Production. United States Department of Agriculture - Foreign Agricultural Service. December 18, 2015. Архів оригіналу за червня 3, 2016. Процитовано May 9, 2016. 
  8. Arabica Coffee Production. United States Department of Agriculture - Foreign Agricultural Service. December 18, 2015. Архів оригіналу за червня 3, 2016. Процитовано May 9, 2016. 
  9. Miyanari, Walter (2008). Aloha Coffee Island. Savant Books & Publications. с. 7. Процитовано 13 December 2011. 
  10. Andrew J. Taylor, Robert Linforth (2010). Food Flavour Technology. John Wiley and Sons. с. 68. Процитовано 13 December 2011. 
  11. Wintgens, Jean Nicolas (2009). Coffee: Growing, Processing, Sustainable Production: A Guidebook for Growers. Wiley-VCH. с. 799. Процитовано 13 December 2011. [недоступне посилання з липня 2019]
  12. Miyanari, Walter (2008). Aloha Coffee Island. Savant Books & Publications. с. 6. Процитовано 13 December 2011. 
  13. Kaffee - Ein Genuss. Henning Seehusen, Joerg Lehmann. 2005. Процитовано 8 May 2016. 
  14. а б The Coffee Exporter’s Guide - Third Edition. International Trade Center. January 30, 2012. Процитовано May 8, 2016. 
  15. Reynolds, Richard (February 1, 2006). Robusta's Rehab. CoffeeGeek. Coffee Geek. Процитовано January 5, 2010. 
  16. Robertson, Carol (2010). The Little Book of Coffee Law. American Bar Association. с. 52. Процитовано 13 December 2011. 
  17. Mark Nesbitt (2005). The Cultural History of Plants. Taylor & Francis. с. 177. Процитовано 22 July 2011. 
  18. Understanding the Difference: Arabica vs Robusta. The Coffee Barrister. July 31, 2016. Процитовано August 2, 2016. 
  19. Benoit Daviron; Stefano Ponte (2005). The Coffee Paradox: Global Markets, Commodity Trade and the Elusive Promise of Development. Zed Books. с. 51. ISBN 978-1-84277-457-1. 
  20. Pierre, Jean Baptiste Louis ex Froehner, Albrecht. 1897. Notizblatt des Königlichen botanischen Gartens und Museums zu Berlin 1(7): 237–238
  21. Linnaeus, Carl von. 1753. Species Plantarum 1: 172
  22. Mark Nesbitt (2005). The Cultural History of Plants. Taylor & Francis. с. 176. Процитовано 22 July 2011. 
  23. Kew World Checklist of Selected Plant Families, Coffea canephora

Посилання[ред. | ред. код]