Рогатин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогатин
Герб Рогатина.jpg
Герб Рогатина
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Рогатин
Рогатин на мапі району
Рогатин на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Flag of Rogatynsky Rayon.png Рогатинський район
Рада Рогатинська міська рада
Код КОАТУУ 2624410100
Засноване 1184
Магдебурзьке право 1415
Статус міста з 1939 року
Населення 8097 (01.01.2011)[1]
Площа 15 км²
Густота населення 540 осіб/км²
Поштові індекси 77004
Телефонний код +380-3435
Координати 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556Координати: 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556
Висота над рівнем моря 258[2] м
Водойма р. Гнила Липа
День міста друга неділя липня[3]
Відстань
Найближча залізнична станція Рогатин
До обл./респ. центру
 - залізницею 104[4] км
 - автошляхами 61,1 км
До Києва
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5
Веб-сторінка сайт Рогатина
Міський голова Гусак Володимир Степанович

Рогати́н (пол. Rohatyn), — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, центр Рогатинського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Рогатинської районної ради. Розташований за 61 км від Івано-Франківська і 69 км від Львова (автошлях Н09), за 30 км від Бережан (автошлях М12, E50).

Назва[ред.ред. код]

Походження назви міста невідоме. Є легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, побудували терем навколо якого й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.

Населення[ред.ред. код]

  • 1765 — 539 меш.
  • 1857 — 5101 меш.
  • 1890 — 5616 меш.
  • 1910 — 7664 меш.
  • 1921 — 5736 меш.
  • 1990 — 9300 меш.[5]
  • 2001 — 8800 меш.

Історія[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Ринкова площа

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII–XIII ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські.[6]

У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III. У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Як місто Рогатин вперше згадується в 1390 році у буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства, має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році Рогатин дістав магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління Старостам (де-факто — орендарям).

1433 року польський шляхтич Миколай Парава з Любіна (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту.[7] В 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[8]).

В 1460 році король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 р. Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. В 14901492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[9]. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини.

1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький.[10]

У 1523 році сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Десь в XVI ст. почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.

1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою.[11]

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського. В 1648–1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.

4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд».[12]

У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв.[13]

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва.[14]

У 1852 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Підвисокого і з Галича через Більшівці до Тернополя. В 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

Мацева з єврейського цвинтаря

Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза і І.Ефрона писав: (рос.)

« Рогатин (польск. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса.
Рогатин (польск. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу.
 »

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.

Період Західно-Української Народної Республіки[ред.ред. код]

В 19181919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».

Польська окупація[ред.ред. код]

У червні 1919 року Рогатин захопили польські війська, і він опинився у складі Польщі. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909-39 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931-39 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—24 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

У вересні 1939 року Рогатин, як частина Західної України, був зайнятий військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.

У червні 1941 року під час Другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.

З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і спробам депортації населення до Росії.

В складі Незалежної України[ред.ред. код]

З 1991 року місто у складі незалежної України.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначатиметься на державному рівні.[15]

Костел св. Миколая, XV–XVII ст.

Пам'ятки культури і архітектури[ред.ред. код]

Збережені[ред.ред. код]

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього[ред.ред. код]

У XVII–XVIII ст. в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 р. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 р. старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 р. обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (зараз — Підлісне) на Бережанщині.

Втрачені[ред.ред. код]

Підприємства[ред.ред. код]

  • Комбінат хлібо­продуктів «Хлібодар» 155 робітників.
  • Склад Рогатинського лісопункту

Відомі люди[ред.ред. код]

Парламентські посли від Рогатина[ред.ред. код]

Рогатинські старости[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Прогноз погоди в м. Рогатин
  3. Місто Рогатин АМУ
  4. Облікова картка
  5. Roman Zakharii Rohatyn — Rogatyn — Rogatin (англ.)
  6. Рогатин — Подорожі по Україні
  7. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— S. 351. (пол.)
  8. Chodeccy (01) (пол.)
  9. Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава.
  10. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— S. 352. (пол.)
  11. Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі… С. 42.
  12. Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі… С. 32.
  13. Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
  14. Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
  15. Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4
  16. Офіційний сайт церкви
  17. Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
  18. Борис ЯВІР ІСКРА. Старий Рогатин і загадкові городища
  19. Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.).
  20. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana…— Lwów, 1738.— Т. 2.— 761 s.— S. 307. (пол.)
  21. Роксоляна, царівна сонячна Опілля. — Львів: Тріада плюс, 2002. — С. 39-45.
  22. Католицькі святині: Рогатин
  23. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 130
  24. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с., іл.— С. 107; 127
  25. Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509–1558) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 310. (пол.)
  26. Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509–1558) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 311. (пол.)
  27. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593–1651) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 518. (пол.)
  28. Potoccy (02) (пол.)
  29. Rohatyn… S. 693.
  30. Sieniawscy (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]