Рогатин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рогатин
Rohatyn gerb.png Rohatyn prapor.png
Герб Рогатина Прапор Рогатина
Square in Rohatyn Ukraine.jpg
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район Flag of Rohatyn raion.svg Івано-Франківський район
Рада Рогатинська міська рада
Засноване 1184
Магдебурзьке право 1415
Статус міста з 1939 року
Населення 7925 (01.01.2017)[1]
 - повне 7925 (01.01.2017)[1]
Площа 11,32 км²[2]
Густота населення 540 осіб/км²
Поштові індекси 77000
Телефонний код +380-3435
Координати 49°25′ пн. ш. 24°37′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 258[3] м
Водойма р. Гнила Липа
День міста перша неділя серпня[4]
Відстань
Найближча залізнична станція Рогатин
До обл./респ. центру
 - залізницею 104[5] км
 - автошляхами 61,1 км
До Києва
 - залізницею Рогатин км
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 77000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5
Вебсторінка сайт Рогатина
Міський голова Насалик Сергій Степанович

CMNS: Рогатин у Вікісховищі

Карта
Рогатин. Карта розташування: Україна
Рогатин
Рогатин
Рогатин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Рогатин
Рогатин

Рогати́н (пол. Rohatyn) — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, адміністративний центр Рогатинської міської ради Рогатинської міської об'єднаної територіальної громади,Івано-Франківського району, Івано-Франківської області. Розташований за 61 км від Івано-Франківська (автошлях Н09), за 69 км від Львова (автошлях Н09), та за 82 км від Тернополя (автошлях М12, E50).

Назва[ред. | ред. код]

Походження назви міста невідоме. Існує легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, згодом побудували замок навколо якого з часом й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1765 539
1857 5101 +846.4%
1890 5616 +10.1%
1910 7664 +36.5%
1921 5736 −25.2%
1990 9300 +62.1%
2001 8800 −5.4%

Історія[ред. | ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Пам'ятник Роксолані

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII столітті Рогатином володіли українські бояри Рогатинські[6].

У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III.[джерело?] У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєтність Рогатин (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезії.[7]

Як місто Рогатин вперше згадується 1390 року в буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства[джерело?], має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин місце села Філіповичі та надав місту магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).

Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав Рогатин[8].

1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту[9]. У 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[10]).

1460 року король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 році Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. У 14901492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[11]. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.

1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький[12].

1523 року сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Близько XVI століття почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.

1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою[13].

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.

4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд»[14]. В 1648—1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.

У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв[15].

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва[16].

У 1897 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Тернополя[17]. У 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

Мацева з єврейського цвинтаря

Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза і І. Ефрона писав: (рос.)

« Рогатин (пол. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса.
Рогатин (пол. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу.
«

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.

1909 року відкрито першу в Галичині Рогатинську українську гімназію, яка мала славетних вчителів та учнів — Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика та багатьох інших. У місті збереглося чимало пам'яток архітектури. Костьол св. Миколи, споруджениий 1666 року, також неодноразово зазнавав реконструкції і потерпав від руйнувань та людського невігластва. Поруч із костьолом був споруджений пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений до храму з північного боку. На колишніх околицях міста Бабинці та Горішні Бабинці стоять дві надзвичайно красиві церкви — св. Миколая 1729 року побудови і св. Юра 1876 року.

Складна і суперечлива історія Рогатина увічнена багатьма меморіальними місцями, куди приїжджають поклонитися пам'яті своїх предків люди різних національностей — поляки, австрійці, німці, євреї. У Рогатині, більшість цвинтарів, братських могил, меморіалів, перетривавши радянські часи, залишилися несплюндрованими. Так, на одному із цвинтарів, майже поруч знаходяться братські могили січових стрільців (меморіал збудований 1929 року), пам'ятник полеглим польським жовнірам в українсько-польській війні 1919—1920 років (збудований 1998 р.), меморіал воякам УПА, братська могила воїнів, що полягли в Другій світовій війні. Варто згадати також цвинтар австрійських воїнів часів Першої світової війни біля Святодухівської церкви, а також єврейський цвинтар та меморіал в пам'ять про З 500 розстріляних євреїв у часи другої світової війни.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.

Період Західно-Української Народної Республіки[ред. | ред. код]

У 19181919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».

У червні 1919 року Рогатин опинився у складі складі Республіки Польща. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909—1939 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931—1939 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—1924 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

1 липня 1934 р. частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста[18].

У 1939 році в Рогатині проживало 8100 мешканців (3000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)[19].

У вересні 1939 року Рогатин, був окупований військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.

У червні 1941 року під час другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістів[20]. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.

З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.

В складі Незалежної України[ред. | ред. код]

З 1991 року місто у складі незалежної України.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначатиметься на державному рівні[21].

Костел св. Миколая, XV—XVII ст.

Пам'ятки культури і архітектури[ред. | ред. код]

Збережені[ред. | ред. код]

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього[ред. | ред. код]

У XVII—XVIII століттях в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 рік. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 році старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 році обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (нині — Надрічне) на Бережанщині.

Втрачені[ред. | ред. код]

Підприємства і заклади[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто є перехрестям автошляхів міжнародного та державного значення — М12 E50 та Н09 і Т 1417. Рогатин очікує повноцінної об'їзної дороги, яку розпочали будувати ще за совітів. Кілька десятків років мешканці міста потерпають через транзитний транспорт, який курсує центром міста[25]. Проте функціює об'їзд автошляху E50.

У місті функціонує залізнична станція «Рогатин» Тернопільської дирекції залізничних перевезень Львівської РФ ПАТ «Укрзалізниця».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані з містом[ред. | ред. код]

Парламентські посли від Рогатина[ред. | ред. код]

Рогатинські старости[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. [1]
  3. Прогноз погоди в м. Рогатин
  4. Місто Рогатин АМУ
  5. Облікова картка
  6. Рогатин — Подорожі по Україні
  7. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.
  8. Wiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
  9. Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
  10. Chodeccy (01) Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  11. Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава
  12. Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
  13. Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 42.
  14. Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 32.
  15. Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
  16. Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
  17. Історія залізниці на Тернопільщині
  18. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 499 (пол.)
  19. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
  20. У Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев'ять тисяч євреїв
  21. Політика // Голос України. — К., 2015. — № 29 (6033) (18 лютого). — С. 4.
  22. Офіційний сайт церкви
  23. Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
  24. Борис Явір-Іскра Старий Рогатин і загадкові городища
  25. Об'їзд в Рогатині
  26. Сас П. Грекович Антоній // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190—191. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  27. Рогатинець Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1606. — 1000 екз.
  28. Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
  29. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… — Lwów, 1738. — Т. 2. — S. 307. (пол.)
  30. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 130.
  31. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 107; 127.
  32. Józef Bielski z Olbrachcic h. Jelita (ID: 1.881.87)
  33. Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310. (пол.)
  34. Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 311. (пол.)
  35. Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
  36. Potoccy (02) (пол.)
  37. Rohatyn… — S. 693.
  38. Sieniawscy (01) Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]