Рогатин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рогатин
Rogatyn gerb.png Rogatyn prapor.png
Герб Рогатина Прапор Рогатина
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Площа Рогатина з пам'ятником Роксолані
Рогатин
Рогатин на мапі району
Рогатин на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район Flag of Rogatynsky Rayon.png Рогатинський район
Рада Рогатинська міська рада
Код КОАТУУ 2624410100
Засноване 1184
Магдебурзьке право 1415
Статус міста з 1939 року
Населення 8097 (01.01.2011)[1]
Площа 15 км²
Густота населення 540 осіб/км²
Поштові індекси 77004
Телефонний код +380-3435
Координати 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556Координати: 49°24′43″ пн. ш. 24°36′56″ сх. д. / 49.41194° пн. ш. 24.61556° сх. д. / 49.41194; 24.61556
Висота над рівнем моря 258[2] м
Водойма р. Гнила Липа
День міста друга неділя липня[3]
Відстань
Найближча залізнична станція Рогатин
До обл./респ. центру
 - залізницею 104[4] км
 - автошляхами 61,1 км
До Києва
 - автошляхами 535 км
Міська влада
Адреса 77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5
Веб-сторінка сайт Рогатина
Міський голова Насалик Сергій Степанович

Commons-logo.svg Рогатин у Вікісховищі

Рогати́н (пол. Rohatyn), — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, центр Рогатинського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Рогатинської районної ради. Розташований за 61 км від Івано-Франківська і 69 км від Львова (автошлях Н09), за 30 км від Бережан (автошлях М12, E50).

Назва[ред.ред. код]

Походження назви міста невідоме. Є легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, побудували терем навколо якого й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1765 539
1857 5101 +846.4%
1890 5616 +10.1%
1910 7664 +36.5%
1921 5736 −25.2%
1990 9300 +62.1%
2001 8800 −5.4%

Історія[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Ринкова площа

Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські.[5]

У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III. У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєток у Рогатині (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезії.[6]

Як місто Рогатин вперше згадується в 1390 році у буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства, має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.

У 1415 році Рогатин дістав магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).

Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав Рогатин.[7]

1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту.[8] В 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[9]).

В 1460 році король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 р. Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. В 14901492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[10]. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.

1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький.[11]

У 1523 році сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.

У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Десь в XVI ст. почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.

У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.

У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.

1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою.[12]

У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.

4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд».[13] В 1648—1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.

У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.

У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв.[14]

У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва.[15]

У 1852 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Підвисокого і з Галича через Більшівці до Тернополя. В 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.

Мацева з єврейського цвинтаря

Енциклопедичний словник Ф.Брокгауза і І.Ефрона писав: (рос.)

« Рогатин (польск. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса.
Рогатин (польск. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу.
 »

У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.

Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.

Період Західно-Української Народної Республіки[ред.ред. код]

В 19181919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».

Окупація[ред.ред. код]

У червні 1919 року Рогатин захопили польські війська, і він опинився у складі Польщі. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909-39 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931-39 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—24 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».

У 1939 році в Рогатині проживало 8 100 мешканців (3 000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)[16].

У вересні 1939 року Рогатин, як частина Західної України, був зайнятий військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.

У червні 1941 року під час Другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістів[17]. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.

З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.

В складі Незалежної України[ред.ред. код]

З 1991 року місто у складі незалежної України.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначатиметься на державному рівні.[18]

Костел св. Миколая, XV—XVII ст.

Пам'ятки культури і архітектури[ред.ред. код]

Збережені[ред.ред. код]

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього[ред.ред. код]

У XVII—XVIII ст. в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 р. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 р. старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 р. обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (зараз — Підлісне) на Бережанщині.

Втрачені[ред.ред. код]

Підприємства і заклади[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Місто є перехрестям автошляхів Н-09 та E50 і шляху Т1417. Частина дороги Н-09, яка проходить через місто, на відтинку від «львівського» кінця міста кілька років у жахливому стані. Рогатин очікує повноцінної об'їзної дороги, яку розпочали будувати ще за совітів. Кілька десятків років мешканці міста потерпають через транзитний транспорт, який курсує центром міста.[22] Зате кілька років функціонує об'їзд траси Е50.

У місті є залізнична станція.

Відомі люди[ред.ред. код]

Парламентські посли від Рогатина[ред.ред. код]

Рогатинські старости[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Прогноз погоди в м. Рогатин
  3. Місто Рогатин АМУ
  4. Облікова картка
  5. Рогатин — Подорожі по Україні
  6. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.
  7. Jerzy Wiśniewski. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
  8. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
  9. Chodeccy (01) (пол.)
  10. Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава.
  11. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— S. 352. (пол.)
  12. Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі… С. 42.
  13. Володимир Грабовецький. Західно-Українські землі… С. 32.
  14. Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
  15. Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
  16. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 66 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  17. У Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев’ять тисяч євреїв
  18. Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4
  19. Офіційний сайт церкви
  20. Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
  21. Борис ЯВІР ІСКРА. Старий Рогатин і загадкові городища
  22. Об'їзд в Рогатині
  23. Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.).
  24. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana…— Lwów, 1738.— Т. 2.— 761 s.— S. 307. (пол.)
  25. Роксоляна, царівна сонячна Опілля. — Львів: Тріада плюс, 2002. — С. 39-45.
  26. Католицькі святині: Рогатин
  27. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 130
  28. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с., іл.— С. 107; 127
  29. Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310. (пол.)
  30. Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 311. (пол.)
  31. Wiesław Majewski. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — 193—384 s. — S. 518. (пол.)
  32. Potoccy (02) (пол.)
  33. Rohatyn… — S. 693.
  34. Sieniawscy (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]