Рогатинський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рогатинський повіт
пол. Powiat rohatyński
Місто Рогатин
Найбільше місто Рогатин
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 102 (1921), 14 (1934-1939)
Населення
 - повне 127 300 (1931)
 - густота 111
Площа
 - повна 1 147 км²
Дата заснування 1867
Дата ліквідації 17 січня 1940
POL powiat rohatyński map.svg

Рогатинський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР.

В даний час на території Рогатинського повіту розташовані дві адміністративних одиниці Івано-Франківської області — Рогатинський та частково Галицький райони.

Період ЗУНР[ред. | ред. код]

У складі Станіславського воєводства[ред. | ред. код]

Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Адміністративним центром повіту було місто Рогатин. До складу повіту входило 169 поселень (з них 3 міста, 99 сільських гмін, 67 фільварків) зі 21 763 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 109 534 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 79 127 — греко-католики, 21 827 — римо-католики, 8 420 — юдеї, 96 — інших визнань.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Рогатинський повіт

1 січня 1923 р. розпорядженням Ради Міністрів з розпарцельованого (розділеного) фільварку в Журові утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський.[1].

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту.[2].

1 липня 1934 р. частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста Рогатин.[3].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Рогатинського у воєводстві Станіславівському на сільські гміни», 1 серпня 1934 року в Рогатинському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни з дотогочасних сільських ґмін.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920-1923 рр. — 98

1923-1931 рр. — 99

1931-1934 рр. — 98

1934-1939 рр. — 11

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Болшовце Бовшів (частина), Ганівці, Гербуртів, Демешківці, Желибори, Кінашів, Німшин (частина), Поплавники, Скоморохи Нові, Слобідка Більшівецька 10
2 Ґміна Букачовце Букачівці, Журавєнко, Каролівка, Козарі, Мартинів Новий (частина), Посвірж, Тенетникі, Чагрів (частина), Черніїв 9
3 Ґміна Бурштин Бовшів (частина), Демянів, Коростовичі, Куропатники, Людвиківка, Мартинів Новий (частина), Мартинів Старий, Німшин (частина), Озеряни, Різдвяни, Нижні Сарники, Середні Сарники, Стасьова Воля 10
4 Ґміна Журув Вишнів, Грегорув, Журув, Колоколин, Луковець Вишнівськіий, Луковьєц Журовскі (з 01.01.1923), Подміхаловце 7
5 Ґміна Кнігиніче Бабухув (Бабухів) (частина), Васючин, Заґуже Кнігиніцкє (Загір'я), Залуже (Залужжя) (частина), Кнігиніче (Княгиничі), Оскжесіньце (Воскресинці), Помонєнта (Помонята), Псари (частина), Явче (частина) 9
6 Ґміна Конкольнікі Библо, Дитятин, Заґуже Конколницкє (Загір'я-Кукільницьке), Конкольнікі (Кукільники), Подшумляньце (Підшумлянці), Скоморохи Старе (Старі Скоморохи), Слобода Конкольніцка (Слобода Кукільницька), Хохонюв (Хохонів), Яблонув (Яблунів) 9
7 Ґміна Конюшкі Бабухув (Бабухів) (частина), Конюшкі, Куніче (Куничі), Лучиньце (Лучинці), Насташчин, Обельніца, Чагрув (Чагрів) (частина), Юнашкув (Юнашків), Явче (частина) 6
8 Ґміна Ліпіца Дольна Гоноратувка (Гоноратівка), Ліпіца Дольна (Нижня Липиця), Ліпіца Ґурна (Верхня Липиця), Лопушна, Сарнкі Ґурне (Сарники), Сьвістельнікі (Світанок) 6
9 Ґміна Подкамєнь Бєньковце (Беньківці), Виспа, Дегова, Дзічкі (Дички), Доліняни, Заланув (Заланів), Любша, Мелна, Подбуже (Підбір'я), Подкамєнь (Підкамінь), Псари (частина), Фраґа, Яглуш 12
10 Ґміна Пукув Данільче, Добринюв (Добринів), Золчув (Жовчів), Пукув (Пуків), Стратин, Уязд (Уїзд), Чесьнікі (Чесники) 7
11 Ґміна Рогатин Вєжболовце (Вербилівці), Заліпіє (Залип'я), Залуже (Залужжя), Клєшчувна (Кліщівня), Кутце (Кутці), Перенювка (Перенівка), Подвінє (Підвиння), Подгродзє (Підгороддя), Поток (Потік), Путятиньце (Путятинці), Руда, Фірлєюв, Черче 13
ліквідована Слобода Букачівська (до 01.10.1931) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

Українці-грекокатолики становили 71% населення повіту (1907).[4].

У 1939 році в повіті проживало 138 720 мешканців (101 280 українців-грекокатоликів — 73,01 %, 9 240 українців-латинників — 6,66 %, 15 025 поляків — 10,83 %, 3 400 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,45 %, 9 685 євреїв — 6,98 % і 90 німців та інших національностей — 0,06 %)[5].

У складі СРСР[ред. | ред. код]

19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 4 грудня 1939 р. повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 р. у зв'язку з переформатуванням території на 4 райони — кожен із кількох колишніх ґмін (Більшівцівський район — із ґмін Більшівці й Кукільники, Бурштинський район — із ґмін Бурштин і Конюшки, Рогатинський район і Букачівський район).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mielcarek A. Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej. — Warszawa: Neriton, 2008. — 231 s. — ISBN 978-83-7543-400-2. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]