Рогівка (Новгород-Сіверський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рогівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Новгород-Сіверський
Рада/громада Лісконогівська сільська рада
Код КОАТУУ 7423686202
Облікова картка Рогівка 
Основні дані
Населення 364
Площа 1,08 км²
Густота населення 337,04 осіб/км²
Поштовий індекс 16031
Телефонний код +380 4658
Географічні дані
Географічні координати 52°09′32″ пн. ш. 33°18′30″ сх. д. / 52.15889° пн. ш. 33.30833° сх. д. / 52.15889; 33.30833Координати: 52°09′32″ пн. ш. 33°18′30″ сх. д. / 52.15889° пн. ш. 33.30833° сх. д. / 52.15889; 33.30833
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Водойми р. Десна
Місцева влада
Адреса ради 16031, с. Лісконоги, вул. Центральна, 57; тел. 3-67-31
Карта
Рогівка. Карта розташування: Україна
Рогівка
Рогівка
Рогівка. Карта розташування: Чернігівська область
Рогівка
Рогівка

Рогі́вка — село Новгород-Сіверського району Чернігівської області, підпорядковане Лісконогівській сільській раді.

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

Поблизу села знаходиться ранньонеолітична стоянка Піщаний рів.

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у козачому селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 325 осіб (154 чоловічої статі та 171 — жіночої), налічувалось 49 дворових господарств, існувала православна церква[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 587 осіб (279 чоловічої статі та 308 — жіночої), з яких всі — православної віри[2].

Запис в одній з церковних книг засвідчує, що хутір Рогівка на правому березі Десни був заснований в 1460 р. Поруч з селом – знаходиться ранньонеолітична стоянка Піщаний рів., а на горі Городок залишились сліди невеликої фортеці, яка не раз горіла й руйнувалася.

Першими поселенцями на території сучасної Рогівки були вільні козаки, які осіли в багатій на природні ресурси місцевості – поряд ліси, у долині – повноводна Десна. У минулому від річки відходив «ріг», там було велике озеро, з нього по задеснянському рогу невеликими плотами сплавляли ліс по воді до Десни й далі річкою. Можливо, назва села походить від цього «рогу», а може й від прізвища славного козака Рогова, який був одним з перших поселенців.

Спочатку на хуторі було 14 хатин, а перші вулиці називалися Широківка та Попівка. З роками хутір розрісся в село, в якому ніколи не було ні кріпаків, ні поміщиків. Розвинулись ремесла – в Рогівці з’явилися кравці, чоботарі, бондарі, багато було пасічників, чи не кожен займався риболовлею. Риби ловили стільки, що її міняли на борошно, зерно. Населення було неписемним, лікували ж людей знахарі.

У 15 ст. землі Чернігово-Сіверщини були під владою Великого князівства Литовського, потім – Речі Посполитої, з середини 17 ст. – в складі Російської імперії.

До перевороту 1917 року в Рогівці існувала церковно-приходська школа, в якій навчались діти заможних селян (24 дитини), а після перевороту, в 1924 р., в селі відкрили лікнеп. Вдень навчалися діти, ввечері дорослі, повністю ліквідували неписемність лише в 1939 р.

У 1930 році, під час примусової колективізації, з’явився перший колгосп «Червона Рогівка».

На фронтах Другої світової воювали 170 жителів Рогівки, 80 не повернулися з поля бою.

У 1957 р. було проведено радіо, збудували цегельний завод. У 1967 р. «Червону Рогівку» об’єднали з «Переможцем», так був створений колгосп «Дружба».

Рогівський вокально - інструментальний ансамбль «Десняри» був відомий в районі, жителі села полюбляли поїздки до райцентру на пароплавах, особливо на двоповерховому «Шайтері», біля Десни щодня розгортались футбольні баталіі. У 70-80 рр. в Рогівці були збудовані основні об’єкти інфраструктури.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2050)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-266)