Перейти до вмісту

Рогізне (Дубенський район)

Координати: 50°23′18″ пн. ш. 25°19′56″ сх. д. / 50.38833° пн. ш. 25.33222° сх. д. / 50.38833; 25.33222
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Рогізне
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Тер. громада Демидівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA56040090190049546
Основні дані
Засноване 1545
Населення ▼639 (01.01.2018)
Площа 17,66 км²
Густота населення 42,07 осіб/км²
Поштовий індекс 35222
Телефонний код +380 3637
Географічні дані
Географічні координати 50°23′18″ пн. ш. 25°19′56″ сх. д. / 50.38833° пн. ш. 25.33222° сх. д. / 50.38833; 25.33222
Середня висота
над рівнем моря 		209 м
Водойми р. Жабичі
Відстань до
обласного центру 		80 км
Відстань до
районного центру 		27 км
Найближча залізнична станція Дубно
Відстань до
залізничної станції 		30 км
Місцева влада
Адреса ради 35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, селище Демидівка, вул. Миру, 19
Карта
Рогізне. Карта розташування: Україна
Рогізне
Рогізне
Рогізне. Карта розташування: Рівненська область
Рогізне
Рогізне
Мапа
Мапа

CMNS: Рогізне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Рогізне.

Рогі́зне — село в Україні, у Демидівській селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Село розташоване на річці Жабичі, за 80 км від Рівного. До 2017 року - центр Рогізненської сільської ради. Населення зайняте у сільському господарстві, діє початкова школа, дитячий садок. Населення становить 639 осіб.

Назва

[ред. | ред. код]

Є два трактування назви. Швидше всього вона походить від прізвища пана Рогозінського, або від рослини рогози (рогіз), якої на місці сучасної церкви було дуже багато. Жителі прикрашали рогозою свій одяг кругом пояса. Пан Рогозінський за річкою мав замок, який зруйнували монголо-татари. Під замком були підземні ходи, а через річку — дерев'яний місток.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Село розміщене на рівнині, на захід від Повчанської височини. З північно-східної сторони протікає річка Жабичі, в центрі села є два ставки. З усіх сторін поселення оточують поля, лише на південному заході — село Вовковиї.

Через село пролягає автошлях Т 0303 (Луцьк - Радомишль - Демидівка - Дубно) та О 180501 (Рогізне - Глибока Долина - Копань).

Рельєф

[ред. | ред. код]

Горбистий, характерні балки та підвищення.

Водна система

[ред. | ред. код]

Головна водна артерія — р. Жабичі, яка протікає на східній околиці села. Долина заболочена, у 1980-х роках було проведено меліорацію. Наразі система меліоративних каналів і регулятори знаходяться в занедбаному стані.

В центрі села протікає мілководна заболочена безіменна притока, на якій влаштовано два стави загального користування. Обидва стави використовуються для риборозведення.

Екологія

[ред. | ред. код]

Місцевості

[ред. | ред. код]

Жили в Рогізному заможні хазяї — переселенці пани Томашевський і Нагроцький. Їх прізвища носять досі вулиця Нагрощина і місцевість Томашівщина.

Вулиці Теслугівська, Нагрощина та Молодіжна (до 2025 року - Колгоспна) асфальтовані, по вул. Берестецькій покриття бруківка. Центральна вулиця — Перемоги. На північному сході розміщена вулиця Видумка, на північному заході - вулиця Зарічна, обидві без твердого покриття. До середини ХХ ст. існувала забудова і більш-менш чітка вулиця на західному березі р. Жабичі, нині тут лишилися тільки закинуті сади. Забудова одноповерхова, однотипна. Всі вулиці газифіковані, в центрі прокладено водопровід.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датована 1545 роком, де в числі городень в описі Луцького замку згадується «городня Рогозинського села Рогизна и Волковьій». Згадується село і в 1569 році у скарзі кастелянші Ф. Требуновської на селян Рогізного, які самовільно вирубали ліс у Пляшевій і побили кількох селян[1].

До пана Рогози (за історичними документами його прізвище Рогозінський) на території теперішньої церкви і далі за нею жило кілька сімей кочівників. Їх називали «дикими людьми», «дикунами». Пізніше тут поселилося слов'янське плем'я волинян. Кочівники жили на західній і південно-східній околицях села, де заснували невелике поселення. Колишня територія села була покрита лісами.

Згодом територія села відійшла до Польщі у склад Волинського воєводства. У Рогізному продовжував жити пан Рогозінський. А люди тим часом вирубували ліси, розширювали територію свого поселення, яке вже знаходилося на берегах річки П'явки. З часом річка замулилась, поросла очеретом, і на її місці утворився ставок, якому дали назву Жабичани, від жаб, які щовечора подавали свій голос.

Княжий період

[ред. | ред. код]

Польський археолог Габріель Ленчик, користуючись інформацією місцевих краєзнавців та органів охорони пам'яток, подає інформацію про замчище на території села[2].

15-18 вересня 1621 року відбувся напад татарської орди постраждало, село Рогізне, полонили й Марушу з Четвертенських — дружину дідича Василя Рогозинського, з усією челяддю[3].

XIX століття

[ред. | ред. код]
Рогізне на російській карті 1873 року

За часів Російської імперії село відносилося до Теслугівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Станом на 1885 рік у селі було 597 осіб 81 двір, православна церква, постоялий будинок, паровий і водяний млини[4].

XX століття

[ред. | ред. код]
Рогізне на польській карті 1937 року

Від села Рогізне («Гнилька») до школи у Глибокій Долині був ліс. На той час ще проживав пан Ружевський. Після Першої світової війни 1914—1918 рр. з села Рогізне йшла вузькоколійка, проходили війська Будьонного, що згадується в книзі «Пройдений шлях».

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[5].

В січні 1918 року в селі було ненадовго проголошено радянську владу.

Волинь та Рівненщину зайняли польські війська, згідно з Ризьким договором 1921 р. західна Волинь переходить до складу II Речі Посполитої.

До 1939 року на Рогізне і Глибоку Долину був один солтис (сільський голова). Під час Німецько-радянської війни через село проходили загони з'єднання С. А. Ковпака. В селі і околиці суттєвих боїв не відбувалось. При відступі німецькі війська понесли значні втрати, особливо в околиці «Жидівської гори» (до с. Підвисоке), загинули і радянські вояки. При просуванні фронту їх похоронили на околиці села, однак після війни рештки перенесли в с. Козин (тодійшній районний центр). В центрі села за нинішньою автобусною зупинкою під час окупації був насипаний символічний курган в пам'ять воїнів УПА. Пізніше, при будівництві зупинки і зміні планування вулиць, курган був зруйнований. 69 жителів села воювали проти нацистів на фронтах війни. Пам'ять односельців, які воювали за комуністичний режим і загинули на фронтах, увічнена обеліском, який стоїть в центрі села.

Радянські джерела стверджували, що на околицях села діяли загони УПА, від їх рук загинули 4 мешканці Рогізного: Ніна Грабовецька (1918 р.н.) та Іван Грабовецький були вкинуті в криницю оунівцями. Ймовірно, мова йде про банду Сафата, що діяла у сусідніх селах Пащиха та Ільпибоки і мала на меті компрометацію українських повстанців. Про це у своїх дослідженнях згадував місцевий краєзнавець Микола Руцький. В результаті збройних сутичок між силами НКВС та загонами ОУН загинули Дикун Олександр Герасимович (1924 р.н.), Кучма Андрій Трохимович (1927 р.н.), Кучма Петро Трохимович (1922 р.н.), Кушнірук Євстахій Семенович (1917 р.н.), Потапчук Андрій Тимофійович (1919 р.н.), Цісарук Трохим Федорович (1924 р.н.). Всі вони були вбиті енкаведистами у перші післявоєнні роки. Четверо жителів села загинули за невідомих обставин.

До 1960-х років на вулицях села було відсутнє тверде покриття. Зі свідчень старожилів, навесні і восени більшість вулиць були практично непрохідні, в пригоді ставали стежки поза селом. В 60-х роках збудовано дорогу від Вовковий до перехрестя з автошляхом Демидівка — Пляшева (в народі — «біля Царя»). Дорога до Глибокої Долини була прокладена пізніше і менш якісно, що стало очевидно пізніше. В процесі ліквідації хуторів і переселення в село, зникли вулиці Копанська і Котова (проживали Котовські).

У 1970-х роках дворів налічувалось 312, населення становило — 1070 осіб. До сільради входили три села — Рогізне, Глибока Долина та Копань. Був створений колгосп ім. Горького, який обробляв 1629 га землі, у тому числі 1230 га орної. Було розвинуте зерно-бурякосійне землеробство, м'ясо-молочне тваринництво. В 1971 році вироблено на 100 га сільсько-господарських угідь 138 цнт м'яса, 671 цнт молока, вирощено 32,8 цнт зернових, 415 цнт цукрових буряків, 192 цнт картоплі. 57 колгоспників за виробничі досягнення були нагороджені орденами і медалями, у тому числі бригадир Г. А. Ваницька — орденом Леніна, 49 чоловік — Ленінською ювілейною медаллю. Парторганізація, що існувала з 1948 року налічувала 20 комуністів, комсомольська організація була створена у 1940 році, об'єднувала 44 члени ВЛКСМ.

Село славиться своїми патріотичними настроями. Так, у 1991 році вперше на теренах нинішнього Демидівського району в Рогізному було піднято синьо-жовтий стяг[6].

XXI століття

[ред. | ред. код]

У 2011—2012 рр. облаштовано вуличне освітлення. Неодноразово піднімалося питання ремонту і асфальтування центральної вулиці.

У 2016 році у співпраці Демидівської районної ради і ГО "Сприяння розвитку села" реалізовано проєкт "Сучасна бібліотека - на потребу активної громади", в рамках якого у сільській бібліотеці проведено поточний ремонт приміщення, облаштовано два робочих місця, обладнаних персональними комп'ютерами. Також тут наявний швидкісний доступ до мережі Інтернет, надаються послуги друку і копіювання. Бюджет проєкту склав 44,8 тис. грн, з них 13,9 тис. грн з районного бюджету а решта - грант за кошти обласного бюджету. Тут проводяться тренінги, заняття з медіаграмотності, навчання осіб старшого віку тощо[7][8].

У 2017 році внаслідок реформи децентралізації Рогізне увійшло до складу Демидівської селищної громади, Рогізненська сільська рада була ліквідована.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Демидівської селищної громади Демидівського району.[9]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Демидівського району, село увійшло до складу Дубенського району[10].

12 вересня 2025 року на місцевому кладовищі освячено пам'ятник Олені Рашко[11].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 736 осіб[12].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[13]

Мова Відсоток
українська 99,06 %
російська 0,81 %
білоруська 0,13 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Практично всі жителі села задіяні у сільському господарстві, високий рівень безробіття (станом на 2015 рік — 110 безробітних). Відсутні промислові підприємства, працює млин СФГ «Барвінок», деревообробний цех з пилорамою, кілька сільськогосподарських господарств, на яких працюють сезонні робітники[14]. Колгосп (згодом - СФГ) «Україна» внаслідок реформування та розпаювання у 90-х рр. зруйновано майже повністю.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через село проходять автомобільні шляхи територіального значення Т-0303 Луцьк — Радомишль — Демидівка — Дубно (покриття — бруківка) та О 180501 Рогізне — Глибока Долина — Копань. Рейсовими автобусами можна дістатись до с-ща Демидівка, м. Дубно, с-ща Млинів, м. Рівне.

Зв'язок

[ред. | ред. код]

Стаціонарний телефонний зв'язок відсутній, раніше налічувалось близько 50 абонентів. У грудні 2017 року жителів села почали підключати до високошвидкісного оптичного доступу до мережі Інтернет (провайдер Укртелеком). Станом на 2025 рік послуги високошвидкісного доступу до Інтернету надають Уарнет і Укртелеком. Наявні лінії проводового радіомовлення, однак в 2013 році була відключена остання радіоточка.

Поштові послуги надаються у форматі пересувного відділення Укрпошти.

На всій території села наявне покриття трьох мобільних операторів — Київстар, lifecell, Vodafone.

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Працює фельдшерсько-акушерський пункт (вул. Молодіжна).

Освіта

[ред. | ред. код]
Будівля старої школи

У Рогізному діє початкова школа — філія опорного закладу Демидівський ліцей, дошкільний навчальний заклад «Первоцвіт» - як структурний підрозділ школи. По вулиці Нагрощиній, поблизу церкви, збереглась будівля старої школи.

Комплекс «Школа-садок»

Релігія

[ред. | ред. код]

Перша збудована церква була на тому самому місці, що й зараз. За розмірами вона була невелика. Але невдовзі була збудована прекрасна церква, куполи якої світилися на все село. В роки війни церква була зруйнована, селяни не змогли вберегти святиню. Згодом на її місці була збудована велика дерев'яна церква. Але невдовзі вона згоріла ще новою. Після цього службу вели в службовому приміщенні, де жили священики. Потім кілька років, доки не побудували нову церкву, службу вели в хаті Дорощука Миколи Івановича. Церкву відремонтували і побудували службове приміщення. Церква була невеличка. Але селяни згуртувавшись побудували гарну простору церкву, яка й досі вабить до себе людей. В новій церкві службу вів Отець Ліщук Василь. Але невдовзі переїхав у с-ще Млинів. Замінив його Возний Віталій, який служив до смерті у 2018 році[15].

З 2018 по червень 2020 року в церкві служив отець Ростислав (Руслан Гронь) з міста Луцьк. У 2019 році відкрито недільну школу для дітей і молоді села[16][17][18]. З 2020 року служить отець Степан Демчук.

Культура

[ред. | ред. код]

Є Пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в роки Другої Світової війни. Вціліли кілька будинків т.з. «чеської» пори. Будівель XIX ст. чи раніше не збереглось. Археологічних досліджень на території села не проводилось.

У центрі села, за адресою вул. Перемоги, 12б, розміщений Будинок культури (керівник - Галина Кушнірук працює з 2003 року). У 2015 році місцеві активісти відновили забуту практику кінопоказів, протягом літа організовували показ фільмів на великому екрані[19][20][21][22].

В приміщенні БК знаходиться публічно-шкільна бібліотека (бібліотекар - Марія Гах). З 1993 по 2008 (?) рік бібліотекарем працювала Людмила Дембовська.

Торговельна мережа складається з чотирьох магазинів («Продукти і промтовари», «Мрія», «Оріон», «Жасмин»).[23].

2015 року в селі була заснована громадська організація «Сприяння розвитку села» (керівник - Сергій Щербатюк), яка об'єднала навколо себе активних і свідомих жителів села. Влітку 2015 року було реалізовано кілька культурних проєктів, налагоджено співпрацю з бібліотекою[24].

2016 року видано інформаційно-краєзнавчу книгу «Історія Рогізного єднає покоління» авторства місцевих жителів — громадського активіста Сергія Щербатюка та бібліотекаря Марії Гах[25][26].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]
  • Вулиця Перемоги навесні
    Вулиця Перемоги навесні
  • Дорога до села (від Демидівки)
    Дорога до села (від Демидівки)
  • Вул. Нагрощина
    Вул. Нагрощина
  • Село взимку
    Село взимку
  • Південна частина села з висоти
    Південна частина села з висоти
  • Вулиця Нагрощина
    Вулиця Нагрощина
  • Хрест-фігура у центрі села Рогізне
    Хрест-фігура у центрі села Рогізне

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рогізненська публічно-шкільна бібліотека: Історія села. Рогізненська публічно-шкільна бібліотека. Процитовано 6 травня 2020.
  2. ↑ Шляхетські замки XIV—XVIII ст. у верхів'ях р. Стир: питання реєстру. Каша М. Є., 2013, ст. 35 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2018. Процитовано 13 серпня 2015.
  3. ↑ Татарський напад на Волинь 13-15 вересня 1621 року, ст. 129, 130
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
  6. ↑ http://demydivsky.blogspot.com/2017/09/blog-post_29.html Перший синьо-жовтий стяг над Демидівським краєм
  7. ↑ Щербатюк, Сергій (23 грудня 2016). Рогізненська бібліотека набула нового обличчя та статусу. Районна газета "Вісник Демидівщини".
  8. ↑ ГО "Сприяння розвитку села" - Сучасна бібліотека - на потребу активної громади 2016. rogizne.at.ua. Процитовано 6 вересня 2025.
  9. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. ↑ Освячено пам’ятник Олені Рашко. demydivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 13 вересня 2025.
  12. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  13. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. ↑ Рогізненська публічно-шкільна бібліотека: Інфо-портрет Рогізного. Рогізненська публічно-шкільна бібліотека. Процитовано 6 травня 2020.
  15. ↑ На Рівненщині священик покінчив життя самогубством (ФОТО). Кримінал - Новини Рівного та області. Рівне Вечірнє (укр.). Процитовано 6 травня 2020.
  16. ↑ Рудніцький, протієрей Василь. У Рогізному започатковано дитячу Недільну школу. Рівненська єпархія ПЦУ (укр.). Процитовано 6 травня 2020.
  17. ↑ ГО "Сприяння розвитку села": Церковна школа – осередок розвитку духовних цінностей села Рогізне. ГО "Сприяння розвитку села". вівторок, 9 квітня 2019 р. Процитовано 6 травня 2020.
  18. ↑ Рогізне: учні недільної школи їздили на екскурсію до Луцька. demydivka.rayon.in.ua (укр.). Процитовано 6 травня 2020.
  19. ↑ Самі собі. Рівне Вечірнє (укр.). Процитовано 6 вересня 2025.
  20. ↑ Кучер, Ольга (26 червня 2015). На Демидівщині відродили кінотеатр. Дзеркало плюс.
  21. ↑ Погранична, Мирослава (20 червня 2015). А в Рогізному крутять кіно. Районна газета "Вісник Демидівщини".
  22. ↑ ГО "Сприяння розвитку села": Відродження сільського кінотеатру. ГО "Сприяння розвитку села". Процитовано 6 вересня 2025.
  23. ↑ http://www.rohizne.pp.ua/p/blog-page_44.html [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] Інфо-портрет Рогізного на сайті місцевої бібліотеки
  24. ↑ Участь у проектах
  25. ↑ ГО "Сприяння розвитку села": Історія Рогізного єднає покоління (2016). ГО "Сприяння розвитку села". Процитовано 6 вересня 2025.
  26. ↑ Гах, Марія (03 червня 2016). Зберегти історію села - наш обов'язок. Районна газета "Вісник Демидівщини".
  27. ↑ Живі поки пам'ятаємо…. demydivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 2 червня 2025.
  28. ↑ [1] Стаття «Щербатюк М. О.» на сайті районної бібліотеки
  29. ↑ Засідання клубу за інтересами «Краєзнавець»
  30. ↑ Степанюк, Віктор (6–19 червня 2024). Слово Просвіти (PDF) (газета) (українська) . с. 3.
  31. ↑ Померла очільниця об’єднання ветеранів з Демидівщини Олена Рашко. demydivka.rayon.in.ua (укр.). 30 квітня 2024. Процитовано 2 липня 2025.
  32. ↑ Вічна пам'ять. demydivska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 2 липня 2025.
  33. ↑ Стаття «Шаранда Є. М.» на сайті Демидівської центральної районної бібліотеки

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рогізне_(Дубенський_район)&oldid=46372644