Роджер Меддоуз-Тейлор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роджер Тейлор
англ. Roger Taylor
Зображення
Роджер Тейлор на концерті проекту «Queen + Адам Ламберт» в грудні 2017 року.
Основна інформація
Повне ім'я Роджер Меддоуз-Тейлор
Дата народження 26 липня 1949(1949-07-26) (69 років)
Місце народження Кінгс-Лінн, Норфолк, Велика Британія
Роки активності 1968-дотепер
Громадянство Велика Британія
Професія музикант, співак-пісняр, музичний продюсер
Співацький голос тенор і контратенор
Інструменти ударні, гітара, клавішні
Жанр рок
Колективи
Лейбл
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури
rogersmeadows.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли на Вікісховищі

Роджер Меддоуз-Тейлор (нар. 26 липня 1949) — англійський музикант, співак і пісняр. Мультиінструменталіст, найбільш відомий як барабанщик рок-гурту «Queen».[1] Як барабанщик, Тейлор отримав визнання на початку своєї кар'єри за його унікальне звучання.[2] В опитуванні радіослухачів, проведеному радіостанцією «Planet Rock» у 2005 році, Тейлор посів восьме місце як найкращий барабанщик в історії класичної рок-музики.[3]

Як пісняр Тейлор з самого початку записував пісні для альбомів «Queen», він написав принаймні один трек на кожному альбомі і часто виконуючи вокал у своїх власних композиціях. Тейлор написав або був співавтором трьох пісень, які посіли першу позицію у британському чарті («These Are the Days of Our Lives», «Innuendo» і «Under Pressure») і зробив внесок у написання п'яти великих хітів («Radio Ga Ga», «A Kind of Magic», «Heaven for Everyone», «Breakthru», і «The Invisible Man»).[4][5] Він також, як відомо, був головним автором міжнародного «топ-10» хіта «One Vision», хоча трек приписують всьому гурту. Він співпрацював із такими артистами, як Ерік Клептон, Роджер Вотерс, Роджер Долтрі, Роберт Плант, Філ Коллінз, гурт «Genesis», Джиммі Нейл, Елтон Джон, Гері Ньюмен, Шакін Стівенс, гурт «Foo Fighters», Ел Стюарт, Стів Вай, Йошикі, Сінді Олмоузні і гурт «Bon Jovi». Як продюсер він продюсував альбоми Вірджинії Вулф, Джиммі Нейла і гурту «Magnum».

На додаток до своєї ударної праці Тейлор іноді грав на клавішних, гітарах і басі в своїх власних піснях. У 1980-х роках, на додаток до своєї праці у «Queen», він сформував паралельний гурт, відомий як «The Cross», в якому він був вокалістом і ритм-гітаристом. На початку 1980-х Тейлор також був учасником популярної британської вікторини «Pop Quiz», організованої Майком Рідом.

Згідно списку багатіїв «Sunday Times Rich List», статки Тейлора було оцінено у 80 мільйонів фунтів стерлінгів або близько 127 мільйонів доларів станом на 2011 рік.[6] У 2014 році він з'явився у британському комедійному документальному серіалі «Життя року з Браяном Перном». Тейлор також добре відомий за його вокальний фальцет-діапазон.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Роджер Тейлор народився 26 липня 1949 року в лікарні Вест Норфолк і Лінн, на Екстон Роуд у Кінгс Лінн, Норфолк. Нове пологове відділення відкрила (в той час) майбутня королева Єлизавета II, де її познайомили з 16 новими матерями, включаючи його мати, місіс Уініфред Тейлор. Тейлор спочатку жив на Хай-стріт у 87-му будинку у місті Кінгс-Лінн, але пізніше переїхав до Белей-стріт у тому ж місті. Перша школа до якої Тейлор пішов навчатися знаходилася на Роузбері-авеню.[7] Тейлор переїхав до міста Труро, Корнуолл, Південно-Західна Англія, зі своєю матір'ю Уініфред, батьком Майклом і молодшою сестрою Клер. Коли йому було сім років, він і деякі друзі сформували свій перший гурт, «Bubblingover Boys», в якій він грав на гавайської гітарі. Недовгий час він відвідував Кафедральну школу міста Труро, потім, у віці 13 років, він вступив до Школи Труро на денну форму навчання.[8] У віці 15 років Тейлор став членом «Reaction», дуже зайнятого напівпрофесійного рок-гурту, сформованого в основному з хлопчиків зі Школи Труро. Тейлор спочатку вчився грати на гітарі, але став барабанщиком, коли зрозумів, що у нього є до цього природні здібності. Тейлор навчився налаштовувати свої барабани, натхненний «відмінним звучанням ударних» Кіта Муна з «The Who» у ранніх альбомах гурту.[9] Іншим ключовим фактором, що вплинув на Тейлора, був барабанщик Мітч Мітчелл з «Jimi Hendrix Experience», який, за словами Тейлора, був його раннім зразком для наслідування.[10]

У 1967 році Тейлор відправився в Лондон, щоб вивчати стоматологію в лондонському Госпітальному медичному коледжі, але йому швидко набридла стоматологія, і незабаром він перейшов на біологію і отримав ступінь бакалавра в Політехнічному інституті Східного Лондона.[11][12]

Кар'єра[ред. | ред. код]

1968—1970: Smile[ред. | ред. код]

Докладніше: Smile (гурт)

Тейлор познайомився з Браяном Меєм і Тімом Стаффеллом у 1968 році після того, як його друг побачив рекламу від гурту «Smile» на дошці оголошень в Імперському коледжі, якому був потрібен барабанщик. «Smile» включала Мея на соло-гітарі, Стаффелла на вокалі і басу, а пізніше Тейлора на барабанах. Гурт проіснував всього два роки, перш ніж Стаффелл пішов, щоб приєднатися до гурту «Humpy Bong», залишивши гурт з каталогом з всього дев'яти пісень.

22 грудня 1992 «Smile» возз'єдналися для декількох пісень. Гурт Тейлора «The Cross» був хедлайнером, і він запросив Мея і Стаффелла зіграти пісні «Earth» і «If I Were A Carpenter».[13]

1970-ті—до сьогодні: Queen[ред. | ред. код]

Докладніше: Queen
Тейлор виступає з «Queen» у 1979 році

У 1969 році Тейлор працював з Фредді Мерк'юрі у кенсінгтонському маркеті (вони жили на квартирі приблизно в той же час). Мерк'юрі, тоді відомий як Фредді Булсара, був пристрасним шанувальником «Smile». Гурт розпався у 1970 році. У тому ж році Тейлор відмовився від можливості стати барабанщиком гурту «Genesis», це призвело до того, що до нього приєднався Філ Коллінз. Булсара переконав двох учасників «Smile», що залишилися, продовжити грати, і врешті-решт приєднався до групи, яку він перейменував на «Queen». У 1971 році вони знайшли бас-гітариста Джона Дікона і привели його до гурту, перш ніж випустити свій дебютний альбом у 1973 році. Тейлор є третім за значимостю піснярем в гурті, зазвичай записуючи один або два треку на альбомі, він вважається видатним піснярем.

1977-до сьогодні: сольна кар'єра[ред. | ред. код]

Тейлор зробив продуктивну сольну кар'єру, випустивши п'ять альбомів. Його першим синглом став «I Wanna Testify» 1977 року. Він записав його під час сесій «Queen» для альбому «News of the World». Пісня містилася на А-стороні платівки, вона була кавер-версією однойменної пісні гурту «The Parliaments», яка повністю відрізнялася від оригіналу. На Б-стороні була самостійно написана пісня «Turn on the TV».

Перший сольний альбом Тейлора, «Fun in Space», був випущений у 1981 році. Тейлор виконав весь вокал і грав на всіх інструментах, крім половини клавішних, які були створені інженером Девідом Річардсом. У той час як «Queen» продовжували активно гастролювати і записуватися, Тейлор не зміг просунути альбом повною мірою, тому він з'явився на деяких європейських телешоу, щоб просувати сингл «Future Management», включаючи «Top of the Pops». Єдиним синглом з альбому був «My Country». Єдиний американський сингл з альбому — «Let's Get Crazy».

Наступною роботою Тейлора став альбом «Strange Frontier», який з'явився в червні 1984 року. Три пісні альбому стали синглами: заголовний трек, «Beautiful Dreams» (тільки в Португалії) і «Man on Fire», останній став живим фаворитом для нього в наступні роки. Ніяких спроб просунути сингли не робилося з тих пір, як «Queen» гастролювали для просування своїх робіт, Тейлор не виступав ні на яких телешоу. «Strange Frontier» включає гостьову участь його колег Фредді Мерк'юрі, Браяна Мей і Джона Дікона. Мерк'юрі співав бек-вокал у пісні «Killing Time», Дікон реміксував Б-сторону синглу «I Cry For You», а гітарист гурту «Status Quo» Рік Парфітт був співавтором і грав у пісні «It's An Illusion». Девід Річардс, інженер і продюсер «Queen» в той час, також був співавтором двох треків. Альбом включає в себе кавер-версії Брюса Спрінгстіна «Racing in the Street» і Боба Ділана «Masters of War».

У 1986 році Тейлор став співпродюсером шостого студійного альбому рок-гурту «Magnum» — «Vigilante».[14]

Після того, як «Queen» закінчили свій «The Magic Tour» 1986 року, Тейлор заснував новий гурт «The Cross», який випустив три альбоми за шість років свого існування. У 1993 році гурт розпався після останнього концерту на фестивалі у Госпорті.[15]

У 1994 році Тейлор працював з Йошікі, барабанщиком і піаністом японського гурту «X Japan» і випустив пісню «Foreign Sand» і перероблену версію пісні гурту «The Cross» — «Final Destination». Альбом «Happiness?» був «присвячений тасманскому тигру — thylacinus cynocephalus, але особливо… Фредді». Пісня «Nazis 1994» з цього альбому стала першим синглом Тейлора в Англії, також до топ-40 Великої Британії потрапили два інших хіта «Happiness» і «Foreign Sand».

У 1998 році Тейлор випустив свій четвертий сольний альбом «Electric Fire».[16] Він підтримав його невеликим туром навесні 1999 року, до якого приєднався Браян Мей на концерті у Вулверхемптоні. Тейлор також дав один з перших інтернет-концертів, за який отримав згадку в Книзі рекордів Гіннеса.[17]

У 2010 році, після майже дванадцяти років після випуску останнього сольного альбому, Тейлор планував випустити новий студійний альбом під назвою «The Unblinking Eye». Перший однойменний сингл був випущений 23 листопада 2009 року в цифровому форматі, але на численні прохання був випущений обмеженим тиражем.[18] Спочатку просочившись на офіційний сайт фан-клубу «Queen» тільки для учасників, синглу все ж вдалося потрапити на YouTube протягом декількох годин після свого раннього випуску. В кінці 2012 року було оголошено, що фанати зможуть проголосувати за те, які пісні з'явилися на новому альбомі, а сам альбом планується випустити в цьому році.

Альбом називається «Fun on Earth» і був випущений 11 листопада 2013 року.[19][20]

The Cross[ред. | ред. код]

Докладніше: The Cross

Гурт «The Cross» був стороннім проектом Тейлора, який існував з 1987 по 1993 рік, було випущено три альбоми. Ще будучи барабанщиком «Queen», Тейлор виступав у «The Cross» як ритм-гітарист і вокаліст. До свого дебютного релізу, «The Cross» включили музику з танцювальним ухилом, яку вони залишили у своїх двох наступних альбомах. Гурт ніколи не користувався великим комерційним успіхом, за винятком Німеччини.

Shove It[ред. | ред. код]

Тейлор виступає з «The Cross» у 1990 році

Після проведення гуртом «Queen» гастролів «The Magic Tour» 1986 року, учасники гурту розійшлися, щоб працювати над різними сольними роботами. Тейлор вирішив створити новий гурт, з яким він міг би гастролювати. Він сам написав і записав альбом, перш ніж знайшов гурт, з яким можна було б грати пісні. Зрештою він розмістив оголошення про гурт в національній газеті, натякаючи, що він відомий рок-музикант. Місце клавішника було належним чином запропоноване Спайку Едні після двох успішних турів «Queen», в яких Едні грав. Після прослуховування, до складу гурту увійшли: Пітер Нун на басу, Клейтон Мосс на гітарі і Джош Макрей на барабанах. Тейлор взяв на себе роль вокаліста і ритм-гітариста.

Перший альбом, «Shove It», був випущений у 1988 році.[21][22] У Європі «Heaven for Everyone» (пізніше пісня «Queen») містила Фредді Мерк'юрі на вокалі і Тейлора на бек-вокалі. Однак на сингл-версії і американському альбомі ролі помінялися. Європейський компакт-диск містив додатковий трек — мікс «2nd Shelf» (порівняно з касетою і LP), а американська версія містила пісню «Feel The Force» як додатковий трек. Гурт активно просувався (особливо в Німеччині) з багатьма телевізійними виступами синглів, включаючи виступ на фестивалі «Золота роза» в Монтре у 1988 році. Тур проходив у різних місцях Великої Британії та Німеччини. З альбому були випущені три сингли: «Cowboys and Indians», «Heaven for Everyone» і «Shove It». Ще один сингл, «Manipulator», був випущений у 1988 році, але не був включений ні в один альбом. Також це була єдина на той час пісня, що була спільно написана, Тейлор написав її разом з Едні та Стівом Стренджем.

Mad, Bad and Dangerous to Know[ред. | ред. код]

Виступ Тейлора з «The Cross» у 1990 році

Закінчивши альбом «Queen» «The Miracle» 1989 року, Тейлор вперше увійшов в студію разом з іншими членами «The Cross», щоб записати альбом «Mad, Bad та Dangerous to Know». Гурт склав перший трек «On Top of the World Ma» з рифом, що нагадує трек гурту «Led Zeppelin» «Whole Lotta Love». Інша частина альбому складалася в основному з написаних індивідуально пісень, за винятком «Power To Love», яка була результатом спільних зусиль Макрея, Нуна і Мосса. Клейтон Мосс співав вокал на власному треку «Better Things», а Спайк Едні грав на мандоліні в «Final Destination», яку написав Тейлор. «Final Destination» була випущена як сингл, як і «Liar» і «Power To Love», яка була останнім синглом, випущеним гуртом у Великій Британії. Сингл «Final Destination» вийшов з живим виконанням пісні Тейлора «Man on Fire» на Б-стороні, а сингл «Liar» (пісня Нуна) вийшов з абсолютно новим треком «In Charge of My Heart», який також був написаний Тейлором. Сингл «Liar» на 12-дюймовій платівці і на CD включав розширені ремікси як «Liar», так і «In Charge of My Heart». Інструментальна секція на початку «In Charge of My Heart» використовувалася як відкриття для концертів у турі-супроводі. Пісню «Closer To You» (написана Едні) планувалося випустити в Америці, що так і не було втілено. Гурт відмовилася від ринку Великої Британії, бо супровідний тур включав лише виступи в Німеччині, Австрії, Швейцарії та на Ібіці.

Blue Rock[ред. | ред. код]

Створений в той час, коли зусилля Тейлора були зосереджені на «Queen» і самому Мерк'юрі, альбом «Blue Rock» дав іншим учасникам гурту «The Cross» можливість взяти під контроль майбутній альбом. Фактично, альбом було в основному написаний Едні, який вніс три своїх власних композицій і зробив свій внесок у ще чотири. В черговий раз вступний трек був написаний всім гуртом, «Bad Attitude» була написана (хоча і не повністю) під час Різдвяної фан-клубної вечірки 1990 року. Сам альбом містив багато вокалу не від Тейлора, а в основному від Едні і Нуна. Приклади цього можна почути в піснях «Put It All Down To Love» (Едні), «Life Changes» (Мосс, Нун, Едні і Макрей) і «Heartland» (Б-сторона синглу «To Life Changes», написана Нуном). Альбом «Blue Rock» був випущений тільки в Німеччині (хоча промо-копії були випущені в Італії і Японії), тому копії вважаються дещо рідкісними. Сингл з альбому «New Dark Ages» (написана Тейлором) був випущений в Німеччині з іншою концертною версією пісні «Man on Fire», в той час як сингл «Life Changes» був випущений з піснею «Heartland» на Б-стороні. Однак він був негайно відкликаний з-за смерті Меркурія. Тур до альбому супроводжувався підтримкою гурту «Magnum», тому тривалість концертів була короткою (45 хвилин), збереглося дуже мало бутлегів. Темп туру був швидким, охоплюючи 20 виступів протягом одного місяця.

Розпад The Cross[ред. | ред. код]

Гурт розпався у 1993 році після останнього концерту. Тейлор продовжував працювати з «Queen» і випускав сольні альбоми. Барабанщик Макрей супроводжував Тейлора в його сольних турах, а також грав на ударних на Концерті пам'яті Фредді Мерк'юрі. І Тейлор, і клавішник Едні брали участь в турах «Queen + Пол Роджерс», а Макрей працював за лаштунками як сопродюсер, звукорежисер та інженера. В кінці 1990-х Едні сформував гурт «Spike's s All Stars» з постійно мінливим складом популярних музикантів 1980-х років.

21-е століття[ред. | ред. код]

Тейлор з'являвся разом з Меєм для участі в різних інших заходах і рекламних акціях, включаючи вступ «Queen» в «Залі слави рок-н-ролу» у 2001 році і «Вечірку в палаці» у 2002 році, присвячену золотому ювілею королеви Єлизавети II.[23][24] У 2004 році Тейлор, Мей і Майк Діксон отримали нагороду «Helpmann Award» за кращу музичну режисуру у мюзиклі «We Will Rock You».[25] На фестивалі «Live Earth» у 2007 році Тейлор відкрив концерт з Тейлором Хокінсом з «Foo Fighters» і Чедом Смітом з «Red Hot Chili Peppers».

Тейлор і Мей, виступаючи як «Queen», також тричі з'являлися на американському конкурсі співочого телешоу «American Idol». Перший виступ відбувся 11 квітня 2006 року, під час якого учасники цього тижня повинні були заспівати пісню «Queen». Серед виконаних пісень були «Bohemian Rhapsody», «Fat Bottomed Girls», «The Show Must Go On», «Who Wants to Live Forever» і «Innuendo». Другий раз «Queen» з'явилися у фіналі восьмого сезону в травні 2009 року, виконавши «We Are the Champions» з фіналістами Адамом Ламбертом і Крісом Алленом. Третій виступ відбувся в одинадцятому сезоні 25 і 26 квітня 2012 року, де вони виконали попурі з шістьма фіналістами першого шоу. Наступного дня вони виконали «Somebody to Love» з гуртом «Queen Extravaganza».[26]

У листопаді 2009 року Тейлор з'явився на реаліті-шоу «The X Factor» з Меєм, де виступили як «Queen», будучи наставниками конкурсантів, виконавши «Bohemian Rhapsody». У тому ж місяці Тейлор підтвердив, що планує гастролювати з Тейлором Хокінсом, що Тейлор назвав «швидким туром».[27] На церемонія вручення премії «MTV Europe Music Awards» 6 листопада 2011 року, «Queen» отримали нагороду «Global Icon Award», Тейлор і Мей закрили церемонію нагородження, з Адамом Ламбертом на вокалі, виконавши «The Show Must Go On», «We Will Rock You» і «We Are the Champions».[28] У 2011 році Тейлор разом зі Стівеном Тайлером і Роджером Долтрі приєднався до консультативної ради «Edge Music Network». Тейлор виступив на церемонії закриття літніх Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні 12 серпня.

У 2013 і 2014 роках Тейлор був виконавчим продюсером фільму «Одинокий», режисером якого був Саша Крейн. На додаток до цих обов'язків він надав оригінальну музику, включаючи пісню «When We Were Young» та три інструментальні пісні, які служать другорядною/фоновою музикою у фільмі і під час заключних титрів. Тейлор також виступив як спеціальний гість у валлійського рок-виконавця Джейсі Льюїса і його проекту «Protafield», де Тейлор виконав ударні утреці «Wrath».[29][30][31] 15 листопада 2014 року Тейлор приєднався до благодійної групи «Band Aid 30», граючи на барабанах разом з діючими британськими та ірландськими поп-артистами на останній версії треку «Do They Know It's Christmas?» в «Sarm West Studios» в Ноттінг-Хіллі, Лондон, щоб зібрати гроші на кризу Еболи 2014 року в Західній Африці.[32]

5 і 6 вересня 2015 року Тейлор разом з Джоном Полом Джонсом з «Led Zeppelin» приєднався до «Foo Fighters» на сцені у Мілтон-Кінзі, щоб виконати кавер на пісню «Queen» і Девіда Боуї «Under Pressure».

Вплив і улюблені барабанщики[ред. | ред. код]

Тейлор заявив, що його раннім зразком для наслідування в якості барабанщика був Мітч Мітчелл з «The Jimi Hendrix Experience». Він казав: «Я досі думаю, слухаючи Мітча Мітчелла, особливо його ранні штуки з Гендріксом, це просто фантастично. Цей сплав джазової техніки та чудових рифів, але з цією повторюваною жорстокою атакою на барабанну установку, він має багато джазових впливів, я думаю. Фактично для мене він грав на установці, ніби співав пісню, це було просто чудово. Повне влиття в пісню. Не просто відмітки часу».[10]

Тейлор також висловив велике захоплення Джоном Бонемом з «Led Zeppelin». Говорячи про Бонем, Тейлор сказав: «Найвизначнішим рок-н-рольним барабанщиком усіх часів і народів був Джон Бонем, який робив речі, які до того ніхто навіть не вважав за можливе зробити з барабанною установкою. І також найвеличніший звук виходив з його барабанів — вони лунали надзвичайно, і це лише з одним басовим барабаном. Він так швидко працював з ним, що в нього з одним басовим барабаном виходило більше, ніж у більшості людей з трьома, якщо вони ще впоралися з ними. І в нього була запальна техніка та фантастична сила та потрясне чуття до рок-н-ролу».[10] Однак щодо чисто гострої техніки Тейлор описував джазового та біг-бендового барабанщика Бадді Річа як «найкращого, якого бачив у житті».[10]

Говорячи з виданням «Modern Drummer» у 1984 році, Тейлор також описав Кейта Муна, барабанщика «The Who», як «абсолютно блискучий… у нього був абсолютно унікальний стиль, він нікому нічого не винен».[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Під час випуску у 1977 році альбому «News of the World», Тейлор зустрів свою майбутню подругу Домінік Бейренд. У той час вона працювала на Річарда Бренсона, який керував безкоштовним концертом «Queen» в Гайд-парку. Вони жили разом з 1980 по 1987 рік, виховуючи своїх двох дітей: Фелікса Лютера, який випускав сингли «Woman You So Beautiful» і «Sunny Day» разом зі своїм батьком в рамках проекту «Felix & Arty» у 2006 році, і Рорі Елеонор. У січні 1988 року, хоча відносини між подружжям розірвалися, Бейренд і Тейлор вирішили одружитися, щоб захистити інтереси своїх дітей в майбутньому. У той час Тейлор зустрічався з іншою жінкою, Деббі Ленг (з відео «Breakthru»), до якої він переїхав через місяць після його фіктивного шлюбу з Домінік. Перед смертю Фредді Мерк'юрі у Тейлора і Ленг з'явилася перша дитина, Руфус Тайгер, що народився в березні 1991 року, який також став барабанщиком, виступав в гурті «The Darkness» і був гастролюючим музикантом проекту «Queen + Адам Ламберт». У пари народилося ще двоє дітей; Тайгер Лілі (1994) і Лола Дейзі Мей (2000), перш ніж розлучитися в кінці 2002 року. 3 жовтня 2010 року Тейлор вступив у повторний шлюб зі своєю подругою Саріною Потджетер, з якою зустрічався протягом шести років.

Тейлор мешкає в Путтенхемі, Суррей.[33]

Вшанування[ред. | ред. код]

Вид роду бабок «Heteragrion» («Odonata: Zygoptera») з Бразилії був названий «Heteragrion rogertaylori» на честь Тейлора у 2013 році з етимологією: «Я називаю цей вид на честь Роджера Тейлора, барабанщика і автора пісень, чиє потужне звучання, прекрасна лірика і хрипкий голос зачаровували світ протягом більше чотирьох десятиліть».[34]

У 1999 році Тейлор став першою живою людиною, не будучи членом британської королівської сім'ї, що з'явилася на поштовій марці «Royal Mail», потрапивши після Фредді Мерк'юрі до випуску «Великі британці». Це викликало суперечки, тому що згідно затверджених правил, єдині живі люди, яким дозволено з'являтися на британських марках, мають бути членами королівської сім'ї.[35][36]

У 2002 році Тейлор з'явився на різдвяній листівці «Дванадцять барабанщиків» з набору «Дванадцять днів Різдва», яку продавали у Вулворті, щоб зібрати гроші для Національного суспільства щодо попередження жорстокого поводження з дітьми — разом з однойменним барабанщиком гурту «Duran Duran».[37]

Дискографія[ред. | ред. код]

Див. також: Дискографія Queen

Сольні альбоми[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Macnab, Geoffrey. Roger Taylor interview: The Queen drummer has written the soundtrack for British film Solitary. Independent. Процитовано 6 жовтня 2016. 
  2. Rolling Stone – Issue 149 – 12 June 1973
  3. Zeppelin voted 'ideal supergroup'. BBC News. 10 липня 2005. Процитовано 28 січня 2008. 
  4. These Are the Days of Our Lives. Bechstein Debauchery. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 28 січня 2008. 
  5. The Invisible Man. Bechstein Debauchery. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 28 січня 2008. 
  6. Tara Evans (4 травня 2011). Sunday Times music rich list: top 50 richest people in music. Thisismoney.co.uk. Процитовано 16 липня 2014. 
  7. Trevor, Heaton. Rock Star's Norfolk Childhood. Queen Archives. Eastern Daily Press. 
  8. Roger. themarchoftheblackqueen.piczo.com. Процитовано 8 квітня 2012. 
  9. а б Roger Taylor Interview. Queen Zone. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 10 серпня 2015. 
  10. а б в г Roger's Drum Master Class (Music Works - BBC World Service, November 28, 1993). Queen Online. Процитовано 10 серпня 2015. 
  11. Roger Taylor. Queen official website. Процитовано 15 січня 2017. 
  12. Rose, Frank. Heavy Meddows Kid. Queen Archives. Eastern Daily Press. 
  13. [1] Архівовано 8 February 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  14. Patrick Lemieux; Adam Unger (2013). The Queen Chronology: The Recording & Release History of the Band. Across the Board Books. с. 54. ISBN 978-0991984046. 
  15. Roger Taylor. Biography (en-us). Процитовано 2018-03-01. 
  16. Gregory, Andy (2002). The International Who's Who in Popular Music 2002 (en). Psychology Press. ISBN 9781857431612. 
  17. [2] Архівовано 30 September 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  18. QueenOnline – News. 17 листопада 2009. Процитовано 1 грудня 2009. 
  19. Roger Taylor To Release Solo Album | Rock News | News. Planet Rock. 22 листопада 2012. Процитовано 27 червня 2013. 
  20. Queen's Roger Taylor Talks Solo Work, Hopes Band Will Record With Adam Lambert. Billboard. Процитовано 2018-03-01. 
  21. The Cross (3) - Shove It. Discogs (en). Процитовано 2018-03-01. 
  22. Shove It - Cross | Songs, Reviews, Credits | AllMusic. AllMusic. Процитовано 2018-03-01. 
  23. Queen: inducted in 2001 | The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. Rockhall.com. 15 квітня 2013. Процитовано 16 липня 2014. 
  24. Party at the Palace. QueenVault.com. 3 червня 2002. Процитовано 16 липня 2014. 
  25. Past nominees and winners Helpmann Awards. Процитовано 16 грудня2016. 
  26. 'Somebody to Love' on 'American Idol' – Video. Rolling Stone. 27 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2014. 
  27. Queen And Foo Fighters Drummers To Team Up For 2010 Tour. Gigwise. 17 листопада 2009. Процитовано 16 липня 2014. 
  28. Penny Newton (6 листопада 2011). Katy And Adam Honour Queen! | Queen | News | MTV Australia. Mtv.com.au. Процитовано 16 липня 2014. 
  29. Roger Taylor of Queen guest appearances discography. Rogertaylor.info. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 29 вересня 2014. 
  30. He will, he will, rock you! Jayce Lewis is granted an audience with Queen star – Wales Online. walesonline. Процитовано 29 вересня 2014. 
  31. Queen drummer Roger Taylor agrees to play on Welsh rocker Jayce Lewis' new album. walesonline. Процитовано 29 вересня 2014. 
  32. Band Aid 30: One Direction among celebrity line-up. Telegraph. 11 листопада 2014. Процитовано 11 лютого 2015. 
  33. Katie Nicholl (2 жовтня 2010). A mighty bash as Queen drummer Roger Taylor ties the knot | Mail Online. Dailymail.co.uk. Процитовано 16 липня 2014. 
  34. Lencioni, F.A.A. (9 July 2013). Diagnoses and discussion of the group 1 and 2 Brazilian species of Heteragrion, with descriptions of four new species (Odonata: Megapodagrionidae). Zootaxa 3685 (1): 001–080.. Zootaxa. Magnolia Press - Auckland, New Zealand. Процитовано 26 вересня 2015. 
  35. Rohrer, Finlo (14 жовтня 2008). The politics of stamps. BBC News. Процитовано 29 жовтня 2011. 
  36. Alex Spence. Royal Mail unveils Beatles album cover stamps (''Times'' Online). The Times (UK). Процитовано 29 жовтня 2011. 
  37. [3] Архівовано 28 September 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine.

Посилання[ред. | ред. код]