Родинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Родинська

Дубове — Покровськ
Донецька залізниця
Краснолиманська дирекція
м. Родинське

48°21′38″ пн. ш. 37°11′55″ сх. д. / 48.36056° пн. ш. 37.19861° сх. д. / 48.36056; 37.19861Координати: 48°21′38″ пн. ш. 37°11′55″ сх. д. / 48.36056° пн. ш. 37.19861° сх. д. / 48.36056; 37.19861
Рік відкриття 1951 (68 років)
Колій 7
Платформ 1
Тип платформ(и) бічна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 605
Відстань до Покровська, км 10
Відстань до Дубового, км 75
Код станції 492909 ?
Код «Експрес-3» ?

Ро́динська — вантажна та пасажирська залізнична станція Краснолиманської дирекції Донецької залізниці.

Розташована у місті Родинське Покровської міської ради, Донецької області на лінії Покровськ — Дубове між станціями Покровськ 10 км та Мерцалове 8 км.

Історія[1][2][ред. | ред. код]

Станція Родинська виникла у 1951—1955 роках.

До облаштування станції Родинська приступили у 1951 році, коли від головної колії в напрямку Красноармійська — Добропілля був побудований розвантажувальний тупик, почали формувати колійний розвиток, а також будувати під'їзні колії до шахт «Родинська» № 2 ім. XXI З'їзду КПРС (нині — «Білицька»), а пізніше — і до інших шахт. Офіційною датою відкриття станції вважається лютий 1952 року, хоча будівельні роботи тут тривали ще досить довго. Вже у 1954 році станція відправляє перші вугільні маршрути в напрямку Красноармійська. Облаштування станції завершилося лише у 1955 році. Докучала нестача вивізних локомотивів. Працівники станції скаржилися: щоб відправити їх вагони на Красноармійськ — паровози не виділялися. Зате з боку Добропілля протягом визначеного часу проходило кілька паровозів резервом, але вони не забрали вагони з вугіллям. Що стосується маневрових паровозів, на станції їх було спочатку два, а з 1962 року — три одиниці, — вони застосовувалися як для формування-розформування маршрутів, так і для подачі вагонів на шахтні станції і вивезення вугілля.

Будівлю вокзалу звели у 1960-х роках.

У 1960 році станція Родинська відправила 2,57 млн т (з них практично весь обсяг займав вугілля, 1,6 тис. т — металобрухт, рейки тощо), а прийняла — 286 тис. т різних вантажів (з них близько 164 т — будматеріали, близько 53 т — ліс тощо). Серед прийнятих по станції Родинська вантажів трапляються також машини, харчові продукти (риба, пиво, борошно, сіль, цукор, макаронні вироби), зворотна тара. У 1964 році обсяг відправлення вантажів на станції зріс на 34 %, а прийому — на 58 %. З 1964 року на напрямку Красноармійськ — Добропілля — Лозова (сполучна гілка Дубове — Мерцалове була побудована до 1960 року) вантажні поїзди повели тепловози, які витіснили до 1970-х років на поїзній роботі морально застарілі паровози. Щодо маневрової роботи, тут останній паровоз випустив пару у 1976 році.

Отже, вантажообіг станції на протязі 1950-ті — 1970-ті років ХХ століття був високим. Одна тільки шахта «Краснолиманська» давала до 500 вагонів вугілля на добу, а «Родинська» № 2  — до 150 вагонів.

Згідно технічно-розпорядчого акту станції Родинська за 1960 рік, колійний розвиток станції Родинська у 1960 році включав у себе такі колії:

  • приймально-відправну для вантажних і пасажирських поїздів № 3, з пасажирською платформою і приміщенням для навантаження-розвантаження багажу — тоді ще у вагоні, знятому з рейок;
  • приймально-відправні для вантажних поїздів № 1, 2, 4 (колія № 1 — головна, на колії № 2 допускався відстій пасажирського поїзда під час схрещення двох пасажирських потягів);
  • накопичувальну й приймально-відправну на шахти;
  • приймально-відправну на шахти;
  • для накопичення вантажу на Красноармійськ (дві колії);
  • витяжний тупик;
  • з'єднувальна колія й запобіжний тупик (з боку шахт № 2 «Родинська» і «Краснолиманська»).

Старі залізничники, які працювали на станції у 1960-х роках, стверджують, що робота з формування маршрутів фактично проводилася на трьох коліях, чого було, звичайно ж, мало для безпроблемного забезпечення безперебійної роботи станції, яка обслуговувала 6 шахт і 2 збагачувальні фабрики. Пізніше став до ладу й асфальто-бетонний завод, але безперебійність забезпечували.

З перших днів роботи станції тут зупинялися робочі (приміські) поїзди Красноармійськ  — Добропілля. Досить тривалий час вони зупинялися й біля Сухецької будки, за 2 км північніше Родинської.

Див. також: Сухецький роз'їзд, 14 км (зупинний пункт, перегін Родинське - Мерцалове).

Сполучення[ред. | ред. код]

З 1963 року через станцію Родинська курсували дві пари приміських поїздів у сполученні Дубове — Красноармійськ, одна з яких з 1965 року курсувала в складі дизель-поїзда Іловайського депо.

У 1969 році маршрут слідування дизель-поїзда був продовжений до станції Лозова.

У 1979 році через Родинське курсували дизель-поїзди у сполученнях:

У 1990-ті роки ХХ століття приміські поїзди, за відсутністю автобусних рейсів, стали єдиним сполученням для родинців. Останній приміський поїзд прослідував станцію Родинська восени 2007 року, господарський із можливістю проїзду пасажирів — у 2009 році. Та вантажна робота станції, пропуск транзитних вантажних й робочих поїздів, — в тому числі від Покровська до Дубового, — тривають досі, й не передбачають припинятися.

Посилання[ред. | ред. код]

Дільниця Дубове — Покровськ
Попер.
Мерцалове
Родинська
Наст.
Платформа 6 км


Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР : справочник : в 2 кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)


Примітки[ред. | ред. код]