Родолфо Дантас Біспо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Родольфо Дантас Біспо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Родолфо
Родолфо
Родолфо
Особисті дані
Повне ім'я Родолфо Дантас Біспо
Народження 23 жовтня 1982(1982-10-23)[1][2] (41 рік)
  Сантус, Бразилія
Зріст 183 см
Вага 77 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Ахмат»
Номер 2
Юнацькі клуби
Бразилія «Флуміненсе»
Професіональні клуби*
2002—2004 Бразилія «Флуміненсе» 65 (8)
2004—2007 Україна «Динамо» (Київ) 56 (7)
2007—2011 Росія «Локомотив» (Москва) 83 (9)
2011  Бразилія «Греміо» 21 (1)
2012—2014 Бразилія «Васко да Гама» 29 (1)
2015— Росія «Ахмат» 71 (4)
Національна збірна
2003 Бразилія Бразилия (ол.) 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 14 липня 2018.

Родо́лфо Да́нтас Бі́спо (порт. Rodolfo Dantas Bispo; 23 жовтня 1982, Сантус, Сан-Паулу, Бразилія) — бразильський футболіст, центральний захисник російського клубу ««Ахмат»».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Флуміненсе»[ред. | ред. код]

Почав займатися футболом у клубі «Сан-Бенту». Незважаючи на те, що Родолфо народився в штаті Сан-Паулу, першим професійним клубом став «Флуміненсе» зі штату Ріо-де-Жанейро. За словами бразильського захисника, важливу роль у його долі зіграв один з найкращих форвардів світу 90-х Ромаріо, з яким вони разом виступали за «Флуміненсе». Зірковий нападник взяв юного захисника під свою опіку, часом довіряючи йому — 19-річному хлопцеві — капітанську пов'язку.[3]

«Динамо» (Київ)[ред. | ред. код]

У 2004—2006 роках грав за київське «Динамо». Наставник біло-блакитних Йожеф Сабо регулярно випускав Родольфо в центрі захисту. При пробитті штрафних з дистанції до тридцяти метрів до м'яча традиційно підходив Руді. Кілька його прекрасних ударів стали окрасою спортивних передач. А один з голів був і зовсім забитий в «золотому» матчі за звання чемпіона України, проте кияни все ж той матч програли.  Тим не менш бразилець з «біло-синіми» виграв два національних Кубка і один Суперкубок. Також у Києві відбулася весілля футболіста зі своєю дівчиною Кароліною, на якій були присутні 350 гостей. Влітку 2006 року Кароліна народила захисникові дочку, яку батьки назвали Брендою[4].

«Локомотив» (Москва)[ред. | ред. код]

Штрафний у виконанні Родолфо за «Локомотив». 2007 рік.

Взимку 2007 року Родолфо перейшов в московський «Локомотив». Сума угоди склала 3 мільйони 700 тисяч євро. Свій перший гол у Росії бразилець забив вже у другій грі за новий клуб, головою вразивши ворота казанського «Рубіна» і незабаром став основним гравцем оборони «залізничників». У травні 2007 року Родолфо разом з «Локомотивом» став володарем Кубка Росії. Після відходу Дмитра Лоськова у середині сезону став віце-капітаном команди. Але в той же час, сезон вдалим назвати складно: у квітні Родолфо пропустив кілька тижнів через проблеми з паховими кільцями, в травні він переніс операцію на них[5], а в кінці липня бразилець пошкодив меніск і пропустив кілька місяців.

Наступний сезон Родолфо також почав з травм[6], але незабаром відправився від них і став лідером оборони «Локомотива». По закінченні сезону увійшов до списку 33 кращих гравців чемпіонату Росії за версією РФС[7].

Взимку з'явилися чутки про повернення Родолфо на свою батьківщину, у «Флуміненсе»[8]. Незабаром гравець підтвердив факт інтересу, але також заявив, що не збирається залишати «Локомотив». Пізніше він зізнався, що хоче повернутися в Бразилію, тільки коли йому виповниться 34 роки.

Навесні 2009 року бразилець продовжив контракт з московським клубом до 2013 року. Після відходу Дініяра Білялетдінова в англійський «Евертон» Родолфо став капітаном «Локомотива».

Першу частину сезону 2010 року Родолфо пропустив через травму, вийшовши в перший раз лише в травні. Невеликі травми мучили гравця і впродовж решти сезону, в цей же час розігралися Марко Баша і Ян Дюріца, в підсумку бразилець втратив місце в основі, виходячи зазвичай лише на заміну. В кінці сезону через травми вибули нападники Драман Траоре і Майкон, і головний тренер комани, Юрій Сьомін, перевів Родолфо в атаку. На новій позиції Родолфо несподівано відмінно проявив себе, забивши важливі голи в матчах з «Амкаром»[9] і «Ростовом»[10]. За його словами, причина його успішної гри в нападі у роботі з легендарним бразильським форвардом Ромаріо[11].

«Греміо»[ред. | ред. код]

В кінці 2010 року бразилець заявив, що хотів би повернутися на батьківщину[12]. Незабаром з'явилася інформація, що в його придбанні зацікавлений «Флуміненсе», за який він вже виступав з 2002 по 2004 роки[13]. Пізніше гравець підтвердив цю інформацію, але зазначив, що вирішив залишитися в «Локомотиві»[14].

Проте наприкінці січня заявив про своє бажання пограти в Бразилії і президент «Локомотива» Ольга Смородська після особистої бесіди з бразильцем погодилася відпустити його в «Греміо» в оренду строком на один рік[15][16].

«Васко да Гама»[ред. | ред. код]

3 січня 2012 року перейшов в «Васко да Гама»[17].

«Терек»[ред. | ред. код]

Родолфо під час виступів за «Терек». 2015 рік.

6 березня 2015 року Родолфо перейшов в «Терек», підписавши з грозненским клубом контракт до кінця сезону[18]. 31 травня 2015 року продовжив контракт з Тереком, на рік.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У складі олімпійської збірної Бразилії брав участь в одному відбірковому матчі до Олімпіади-2004.

Статистика сезонно[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубки Конт.кубки Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігры Голи Ігри Голи
Бразилія Флуміненсе 2001 0 0 0 0 0 0 0 0
2002 2 0 0 0 0 0 2 0
2003 38 5 0 0 4 1 42 6
2004 25 3 0 0 0 0 25 3
Всього 65 8 0 0 4 1 69 9
Україна Динамо 2004/05 22 3 4 1 8 0 34 4
2005/06 31 3 4 0 2 0 37 3
2006/07 3 1 2 0 5 0 10 1
Всього 56 7 10 1 15 0 81 8
Росія Локомотив 2007 17 3 6 0 4 0 27 3
2008 26 0 1 1 0 0 27 1
2009 24 3 1 0 0 0 25 3
2010 16 2 0 0 2 0 18 2
Всього 83 8 8 1 6 0 97 9
→ Бразилія Греміо 2011 1 0 0 0 0 0 1 0
Всього 1 0 0 0 0 0 0 0
Бразилія Васко да Гама 2012 6 1 0 0 0 0 6 1
Всього 6 1 0 0 4 1 69 9
Росія Терек 2015 0 0 0 0 0 0 0 0
Всього 0 8 0 0 0 0 0 0
Всього за кар'єру 211 24 18 2 25 1 254 27

Досягнення[ред. | ред. код]

«Флуміненсе»
«Динамо» (Київ)
«Локомотив» (Москва)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений на Кароліні, має двох дочок — Бренду (2006 р.) і Жиованну (2010 р.р.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. BDFA
  3. Родолфо: "Ромарио отдал мне капитанскую повязку!" (рос.). Локомотив Инфо. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 25 вересня 2010.
  4. Данташ Биспо РОДОЛЬФО — fclm.ru
  5. Операция Родолфо прошла успешно (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  6. У Родолфо воспалились сухожилия (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  7. РФС назвал лучших игроков чемпионата России-2008 (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  8. «Флуминенсе» намеревался вернуть Родолфо из «Локомотива» (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  9. ЧР 2010. 25 Тур. Амкар - Локомотив. Гол Родолфо (рос.). youtube.com.
  10. Ростов - Локомотив (1-2) гол Родольфо (рос.). youtube.com.
  11. Родолфо: «Можно сказать, что многому научился у Ромарио» (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  12. Родолфо: «Мне хочется вернуться в Бразилию» (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  13. «Флуминенсе» намерен приобрести Родолфо (рос.). sports.ru. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  14. Родольфо: Я остаюсь в «Локомотиве» (рос.). lokomotiv.info. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  15. "Локомотив" согласился отпустить Родолфо в годичную аренду (рос.). lokomotiv.info. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  16. Rodolfo é o novo reforço do Grêmio (порт.). Gremio.net. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  17. «Васко да Гама» объявил о приобретении Родолфо
  18. Родолфо выбрал игровой номер. http://www.fc-terek.ru/ (Russian) . FC Terek Grozny. 6 березня 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 17 березня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]