Род (божество)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рід
Sylenkoite representation of Rod.png
'
Міфологія: слов'янська

Рід — бог Всесвіту та всіх інших богів у слов'янській міфології.

Функції[ред. | ред. код]

У політеїстичному пантеоні слов'янських богів Рід є головним божеством, прабатьком, джерело всього сущого, першоосновою.

Бог Рід є не скільки богом у прямому сенсі цього слова (на зразок Перуна, Одіна, Зевса та безлічі інших божественних сил стародавнього світу), а швидше соборним предківським духом, що оберігає певну родову спільноту (сім'ю, рід, плем'я, народ) яка походить від спільного першопредка. Род є уособленням померлих людей, котрі не залишають без опіки своїх нащадків.

Зазвичай, Рід згадується поряд з так званими Рожаницями, описи яких перегукуються з подібними їм, молодшими богинями долі в міфологіях різних народів світу. Витоки культу Рода невідомі сучасній науці, проте, найвірогіднішою є та, котра говорить про його формування в часи, коли праслов'яни жили за родовим устроєм, задовго до появи Київської Русі, як держави.

Неоязичництво[ред. | ред. код]

Сучасна неоязичницька культура, котру умовно можна розділити на рідновірське крило та, так зване, ведичне або ж «слов'яно — арійське», сильно викривила образ Рода.

В інтерпретації засновників рідновірства (Шаян Володимир Петрович, Лозко Галина Сергіївна) та ведизму (Хіневич Олександр Юрієвич, Трєхлебов Олексій Васильович), Род став кимось на зразок верховного деміурга, який створив та править всім сущим. Дана позиція не мала й досі не має під собою жодних реальних основ. Проте, незважаючи на скептицизм істориків та етнографів з різних слов'янських країн, вона прижилась в певних неоязичницьких колах на території, нині заселеної нащадками східних слов'ян, тобто України, Білорусі та Російської Федерації.

Незважаючи на виписки з християнських повчань проти язичництва, в яких досить часто згадуються Род та Рожаниці, підстав для вознесення персони Рода на вершину загальнослов'янського пантеону не було, немає і навряд чи колись буде. Також варто згадати, що слов'янських племен було дуже багато, і різні племена вважали верховними різних богів та богинь, а тому думка про Рода, як про загального Всевишнього, що активно проповідується прихильниками сучасного неоязичництва, є результатом недалекозорості творців даних субкультур.

Трактування[ред. | ред. код]

Б. А. Рибаков в рамках своєї концепції вважав рожаниць богинями плодючості, що не знаходить підтвердження в джерелах та не поділяється сучасними дослідниками. Також він вважав, що Род — загальнослов'янський бог, творець всього живого. Однак, згідно з більшістю інших наукових досліджень, Род (як і рожаниці) був східнослов'янським божеством чи покровителем роду та долі.

О. Кутарєв відмічає схожість в шануванні південнослов'янського Стопана і східнослов'янських Домового та Рода — всім їм приносилась в жертву їжа, всі вони вважались розпорядниками долі своїх нащадків, і в кожній з цих істот можна впізнати образ померлого предка.

Згідно з думкою В. Я. Петрухіна, рід та рожаниці — це духи долі, котрі в середньовічній традиції були замінені Богом, Богородицею та іншими жіночими святими.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Дивись також[ред. | ред. код]