Род (божество)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення Дерева життя на рушнику. Середня Наддніпрянщина

Род або Рід — бог за часів язичництва у слов'ян вважався пов'язаним з творінням і народженням дітей. Рибаков вважає Збручанський ідол кумиром Рода.

Функції[ред.ред. код]

Род — один із Богів, який залишався у пам'яті народу найдовше. Його статуї, заховані у хащах і високих горах від поборників християнства, вшановувалися небагатьма вірними язичниками аж до XIX ст.

Роду приносилися тільки безкровні жертви у вигляді продуктів, які дала сама природа, переважно рослинна їжа. Найчастіше у вигляді хліба, сиру, меду, каші. Найдавніші зображення Рода відомі археологам — це невеличкі скульптурки, які, вірогідно, мала кожна сім'я. Збереглися вони також і на вишиваних рушниках. Це широковідомі мотиви Дерева Життя (Дерева Роду).

Культ Роду розвинувся, вірогідно, за часів патріархату (епоха Бронзи).

Єдина календарна згадка про Рода пов'язує його із зимовим солнцеворотом ( "сонце - на літо, зима - на мороз" ), з християнським святом народження Христа. Ще раз джерела наштовхують нас на зближення Рода з найважливішим персонажем християнської релігії і одночасно з культом сонця, так як Христос дуже часто прирівнюється богословами до сонця. Підіб'ємо деякі попередні підсумки того різнорідному і, на жаль, фрагментарному матеріалу про Рода, який був наведений вище.

  • Род - творець Всесвіту.
  • Род вдмухує життя в людей.
  • Род - бог неба і дощу.
  • Род пов'язаний із земною водою (джерела-родники, родіща).
  • Род пов'язаний з вогнем.
  • Род пов'язаний з підземним пеклом (родьство вогняне).
  • Род пов'язаний з червоним кольором (рдяний, родрий).
  • Род пов'язаний з кульовою блискавкою (РОДІА).
  • Рода зіставляють: з Озирисом, з Єговою, з Ваалом, з Ісусом Христом (опосередковано), з "Артемідою".

Ставлення церкви до культу Рода[ред.ред. код]

У всіх християнських повчаннях проти язичництва всі слов'янські божества згадуються зазвичай загальним переліком, але Рід і рожанниці завжди виділяються особливо. Все це говорить про те, що культ цього бога був великим і подолати його християни не могли кілька століть. У XVI столітті християнські священнослужителі все ще вели роз'яснювальну роботу. Так, в рукописі цього часу сказано: «Всім бо є творець Бог, а не Род». Люди не сперечалися, погоджувалися: «Правильно, світ народив творець. Тому й ім'я йому - Рід ». Так його і називали в російських перекладах Біблії - «рододатель». Якщо іншим язичницьким богам продовжували молитися таємно, то шанування Рода і Рожаниць було явним і відкритим. Урочисті бенкети в честь Рода стали головним об'єктом церковних викриттів, і церковники прагнули переконати язичницьких теологів, які вважали, що Рід, а не християнський бог створив все живе на землі. 

Проти культу Рода, як божества неба, володаря дощів і творця світу, що давав життя всьому живому, виступали автори церковних вчень XI століття. Культ Роду був пов'язаний з культом рожаниць. Згідно з дослідженями Бориса Рибакова культ Рода прийшов на зміну культові Богині-Матері доби матріархату й установився ще до виникнення дружинного культу Перуна.

«Слово Св. Григорія про ідолів (XII ст.)» прагне до розвінчання «Рода і Рожаніци» — мова йде про тих які почитають

«…проклятого ж Осіріда (тобто Осіріса) народження. Мати ж, народжуючи його, впала в безумство, і тому його стали вшановувати як бога… А від тих звичай здавна перейняли халдеї і почали треби творити двом своїм богам Роду і Рожаниць після народження проклятого і огидного бога їх Осіріда. Про те ж Осіріде оповідає книга брехлива і погана сарацинське жерця їх Мохамеда і Бохміта проклятого, що він народився через безглуздий прохід, чого заради його і назвали богом … Звідти ж почали елліни ставити трапезу Роду і Рожаницям, також єгиптяни, також римляни, також і до слов'янам дійшло: ось і слов'яни почали ставити трапезу Роду і Рожаницям — ще до Перуна, бога їх, але напочатку того клали треби упирям і Берегиням».

Оригінальний текст (давньоруська)

...проклятого же осирида. рожение. мати бо его ражающи оказися. а того створиша богомъ… и от техъ извыкоша древле халдеи, и начаша требы творити своима богома родоу и рожаници. по того рожеию. проклятого. и сквьрнаго бога ихъ. осирида того же оирида скажеть книга лъживая и сквьрньная. срачинскаго жьрца. моамеда. и бохмита проклятаго. яко нелепымъ проходомъ проиде, рожаяся. того ради и богомъ его нарекоша… оттоуда же начаша елини. ставити трапезоу. родоу и рожаницамъ. таже егюптяне. таже римляне. даже и до словенъ доиде. се же словене начали трапезоу ставити родоу и рожаницамъ…

"се же словене начали трапезу ставити Роду и рожаницам преже Перуна, бога их".

"Слово Ісайї пророка" (XII століття), сенс якого зводився лише в одному - обрушити всю тяжкість біблійних прокльонів на Рода і його двох рожаниц/ Всім, хто продовжував поклонятися Роду і двом його рожаницям, прочили найрізноманітніші нещастя і сипалися на їхні голови прокляття.

"Почувши все, що сказано вам, відмовтеся від безглуздих дій, від служіння Сатані, від пристрою цих ідольських бенкетів Роду і Рожаниця!" - Волав Ісайя.

Рода згадували на другий день свята різдва, 26 грудня; день цей називався собором або "пологом" богородиці, і баби приносили до церкви хліби, і пироги.

В одній рукописи Четьї Мінеї є цікава приписка "А се грехи: ...Желя Роду и роженицам по рождестве в пнд [понедельник] - муку варити святей богородици, а Роду примолвливающе".

Дуже важливо наступне: автор "Слова про ідолів" вважав культ Роду однієї зі світових релігій, яка колись охоплювала Єгипет (Озіріс), Вавилон, Грецію ("Артеміда" - Аполлон?), Рим і слов'янський світ.[1]

Неоязичництво[ред.ред. код]

За уявленнями наших предків, він живе у Сварзі — найвищому небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, дарує дощ на посіви жита, дає людині Долю. Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (це випадає на 22—23 грудня). У цей день також поминають померлих і вшановують старших родичів та батьків. Волхви здійснюють «рождественноє водшеніє», що означає віщувати за зірками майбутнє родів — «родословіє». Колись побутувало багато імен, похідних від імені Рода: Родак, Родан, Родимир, Родіон, Родко, Родослав, Родобог — так називали дітей, які народились на Свято Роду.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Язычество древних славян. Рыбаков Борис Александрович.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]