Розалія Палермська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розалія Палермська
лат. Rosalia Panormitana
італ. Rosalia di Palermo
Santa Rosalía de Palermo en gloria (Novelli).jpg
Народилася 1130
Палермо, Італія
Померла 4 вересня 1170
Палермо, Італія
Діяльність пустельник
Конфесія католицька церква

Розалія Палермська (лат. Rosalia Panormitana, італ. Rosalia di Palermo), також відома як Розалія Сицилійська (італ. Rosalia di Sicilia) або Свята Розалія (лат. Santa Rosalia); справжнє ім'я Розалія Сінібальді (лат. Rosalia Sinibaldi, нар. 11301170) — католицька свята, відлюдниця. Покровителька міст Палермо (Сицилія), Санта-Росалія-де-Камарго (Мексика), Ель-Хатільо, Суата та Ель-Плайон (усі у Венесуелі). До неї зверталися за захистом під час епідемій чуми.

Біографія[ред. | ред. код]

Розалія народилася 1130 року в Палермо у знатній норманській родині графа Сінібальдо Сінібальді, чий родовід сходив до самого Карла Великого. Розалія жила заможнона батьківській віллі, а згодом при дворі короля Сицилії Рожера II. Вона отримала освіту при дворі, і в 1149 році стала фрейліною королеви Сибілли Бургундської.

Згідно з легендою, одного разу граф Балдовіно врятував короля Рожера від дикої тварини. Коли король захотів віддячитися, Балдовіно попросив заміж Розалію. Напередодні весілля Розалія, дивлячись на себе в дзеркало, побачила в дзеркалі зображення Ісуса. Дівчина наступного дня зістригла коси, відмовилась від весілля та вирішила присвятити себе служінню Богові.

Пустинь Санта-Росалія алла-Куїскуіна поблизу Санто-Стефано-Куїскуїна в Сицилії

Вона покинула Королівський палац та батьківський дім і знайшла притулок у монастирі при церкві Святого Сальваторе. Проте у монастирі їй надокучали батьки та знайомі, які хотіли відрадити від її вибору.

Розалія вирішила усамітнитися у печері у володіннях її батька, поблизу Санто-Стефано-Куїскуїна, де вона прожила 12 років. Згодом королева Сибілла дозволила Розалії повернутися до Палермо і зайняти іншу печеру на Монте-Пеллегріно, де вона померла у сні, у мирі та на самоті, 4 вересня 1170 року у віці 40 років.

Культ[ред. | ред. код]

Святу Розалію вшановують, починаючи з кінця XII століття. В Палермо на її честь було збудовано дві церкви. Їй присвячено численні середньовічні картини та скульптури.

У 1624 році під час епідемії чуми, яка охопила Палермо та околиці, сталося диво. Свята Розалія явилася жінці і сказала їй, де знайти її мощі. Пізніше Розалія з'явилася бідному «миловарю» Вінченцо Бонеллі, який втратив через чуму свою юну дружину. Він піднявся на Монте-Пеллегріно в сутінках з наміром кинутися з урвища в море. У цей момент перед ним постала чудова постать молодої відлюдниці, яка відрадила його від цього наміру. Вона показала Вінченцо печеру, де лежать її кістки. Вона наказала відвезти їх до Палермо і піти з ними урочистою процесією містом. В описаній печері було знайдено кістки жінки. Після виконання наказу Розалії чума закінчилася. З цього моменту почався культ Розалії.

Розалія була канонізована папою Урбаном VIII у 1630 році. Її пам'ять відзначається 4 вересня (традиційна дата її смерті). Крім того, на Сицилії існує місцева традиція святкування 15 липня — дня перенесення мощів святої Розалії. У Палермо цього дня проходить урочиста процесія вулицями міста зі статуєю святої, кульмінацією якої є вражаючий феєрверк.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]