Перейти до вмісту

Роза Отунбаєва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Роза Отунбаєва
кирг. Роза Исак кызы Отунбаева
Роза Отунбаєва
Роза Отунбаєва
3-й Президент Киргизстану
19 травня 2010 — 1 грудня 2011
ПопередникКурманбек Бакієв
НаступникАлмазбек Атамбаєв
в. о. Прем'єр-міністра Киргизстану
7 квітня 2010 — 19 травня 2010
ПопередникДаніяр Усенов
НаступникАлмазбек Атамбаєв
Народилася23 серпня 1950(1950-08-23)[1][2] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Фрунзе, Киргизька РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якполітична діячка, дипломатка, посолка, міністр закордонних справ Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиКиргизький національний університет імені Жусупа Баласаґина Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР→
Киргизстан Киргизстан
Національністькиргизка
Alma materМДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСоціал-демократична партія Киргизстану
Релігіяагностицизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ро́за Исаковна Отунба́єва (кирг. Роза Исак кызы Отунбаева; нар. 23 серпня 1950, Фрунзе (за ін. даними Ош) — киргизький політик, лідер Соціал-демократичної партії Киргизстану, перехідний президент Киргизстану (2010–2011).

Внаслідок квітневої революції у Киргизстані очолила «уряд народної довіри». 19 травня 2010 року спеціальним декретом Тимчасового уряду Киргизстану Отунбаєву проголосили Президентом Киргизстану перехідного періоду, що підтвердив референдум 27 червня 2010 року.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1972 закінчила філософський факультет Московського державного університету, після чого вступила в аспірантуру того ж університету. У 1975 захистила в Москві дисертацію «Критика фальсифікації марксистсько-ленінської діалектики філософами Франкфуртської школи», після чого здобула ступінь кандидата філософських наук.

У 1975–1981 працювала в Киргизькому державному університеті у Фрунзе викладачем, старшим викладачем, завідувачем кафедри діалектичного матеріалізму.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1981 перейшла на партійну роботу в КПРС.

1981–1983 — другий секретар Ленінського районного комітету партії

1983–1986 — другого секретаря Фрунзенського міського комітету партії КПРС.

1986–1989 — займала посади заступника голови Ради міністрів Киргизької РСР, також міністра закордонних справ.

1989–1991 — голова Комісії МЗС СРСР зі справ ЮНЕСКО.

Після розпаду СРСР працювала на високих посадах у незалежному Киргизстані:

1992 — віце-прем'єр в уряді Турсунбека Чингишева, міністр закордонних справ.

1992–1994 — посол Киргизстану у США та Канаді.

1994–1997 — міністр закордонних справ Киргизстану.

У 1997 вирішила піти з уряду. Того ж року зайняла посаду посла Киргизстану у Великій Британії та Ірландії.

Робота послом принесла Отунбаєвій популярність за кордоном. З травня 2002 вона зайняла посаду заступника спеціального представника Генерального секретаря ООН в Грузії. В цей період була спеціальним представником Генерального секретаря ООН з урегулювання грузинсько-абхазького конфлікту.

13 грудня 2004 разом із Дооронбеком Садирбаєвим очолила організаційний комітет новоствореного опозиційного руху Ата-Журт.

Після Тюльпанової революції у березні 2005, що призвела до повалення президента Аскара Акаєва та приходу на його посаду Курманбека Бакієва, Отунбаєву було знову призначено на посаду міністра закордонних справ країни.

Після президентських виборів 10 липня 2005 кандидатуру Рози Отунбаевої на пост глави МЗС не було затверджено киргизьким парламентом.

З грудня 2007 — депутат парламенту і член парламентської фракції опозиційної Соціал-демократичної партії Киргизстану, з жовтня 2009 року — керівник цієї парламентської фракції.

Знає киргизьку, російську, англійську та французьку мови.

7 квітня 2010 очолила «уряд народної довіри», що прийшов на зміну уряду Даніяра Усенова внаслідок революції у Киргизстані.

21 травня 2010 після надання їй повноважень Президента Киргизстану перехідного періоду покинула партію.[3]

Роль і провина в етнічних зіткненнях 2010 року

[ред. | ред. код]

У червні 2010 року на півдні Киргизстану спалахнув кривавий конфлікт між етнічними узбеками та киргизами, під час якого загинуло понад 400 осіб і тисячі людей втратили дах над головою.

Міжнародна комісія ОБСЄ під керівництвом Кіммо Кільюнена засудила уряд Рози Отунбаєвої за бездіяльність і нездатність запобігти кровопролиттю на півдні Киргизстану:

«Тимчасовий уряд, який прийшов до влади за два місяці до подій, або не визнавав або недооцінював погіршення міжетнічних відносин на півдні Киргизстану з ситуацією громадянської непокори. Аргументи президента Отунбаєвої про те, що сплеск насильства мав такі масштаби, що тимчасовому уряду було важко його стримувати, не звільняє влади від їхньої основної відповідальності щодо захисту населення». Зі звіту комісії ОБСЄ[4].

Реакцію влади під керівництвом Рози Отунбаєвої також жорстко засудила Amnesty International, яка звинуватила Тимчасовий уряд під її керівництвом у злочинах проти людяності, катуваннях, несправедливих судових процесах, залученні владних структур, зґвалтуваннях і масовому насильстві[5]:

«Слідчим і прокурорам досі не вдалося розслідувати і притягнути до відповідальності величезну кількість злочинів, скоєних під час і одразу після червневих заворушень 2010 року, а також за минулі відтоді 24 місяці, насамперед вбивства й інші насильницькі злочини проти етнічних узбеків. Крім того, звинувачення у змові та співучасті сил безпеки у скоєнні порушень прав людини під час червневих подій також залишилися поза увагою. Десятки повідомлень про зґвалтування та інше сексуальне насильство також не були розглянуті». Зі звіту Amnesty International[5].

У травні 2011 року уряд Отунбаєвої відкинув висновок Міжнародної комісії з розслідування червневих заворушень 2010 року (Киргизька комісія з розслідування) про те, що під час заворушень проти узбецького населення міста Ош було скоєно злочини проти людяності[5]. ОБСЄ також зазначила, що насильство щодо узбецьких махаллей здійснювалося систематично і за потурання або пособництва правоохоронних органів та армії, яка перебуває під контролем Рози Отунбаєвої[5].

Роза Отунбаєва шокувала багатьох своїх прихильників, відкинувши доповідь міжнародної комісії, яка поклала на її адміністрацію відповідальність за більшу частину хаосу під час подій в Оші[6]. Проте пізніше Роза Отунбаєва під міжнародним тиском була змушена відкрито визнати, що підконтрольні їй силовики республіки порушили права етнічних узбеків під час міжетнічних зіткнень у середині червня[7].

Реакція у Киргизстані

[ред. | ред. код]

Ексгенпрокурор Киргизстану Байболов повідомив про кримінальні справи проти правозахисників, які почалися за прямою вказівкою Рози Отунбаєвої[8]. Низка політиків назвали Отунбаєву «Чорною Трояндою» за її роль в етнічних зіткненнях[9]. У Киргизстані досі триває судовий процес з червневих подій 2010 року, а ім'я Рози Отунбаєвої звучить неодноразово[10][11]. Киргизькі політики, і особливо колишній лідер опозиційної партії «Ата-Журт» у парламенті Жилдизкан Жолдошева, повідомили, що попереджали главу Тимчасового уряду про підготовку міжнаціонального конфлікту і про повне ігнорування Отунбаєвої до них[9][10][11][12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Отунбаева покидает Социал-демократическую партию Киргизии
  4. ↑ IIC: Временное правительство Кыргызстана либо не признало, либо недооценило ухудшение межэтнических отношений на юге Кыргызстана. 24.kg (рос.). 25 квітня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  5. 1 2 3 4 Кыргызстан: Неисполнение долга. Amnesty International (англ.). 8 червня 2012. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  6. ↑ Токаева, Асем (28 червня 2012). Первый в Центральной Азии добровольно ушедший президент. Радио Азаттык (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  7. ↑ Автор (5 серпня 2010). Отунбаева признала вину спецслужб Кыргызстана в нарушении прав узбеков. Радио Азаттык (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  8. ↑ Kyrgyzstan at a Crossroads: Shrink or Widen the Scene for Human Rights Defenders. International Federation for Human Rights (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  9. 1 2 Суд по июньским событиям. Джолдошова рассказала, почему назвала Отунбаеву "черной Розой". kaktus.media (рос.). 8 грудня 2022. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  10. 1 2 Джолдошова рассказала, что Отунбаева не отправила армию на юг, чтобы защитить свою власть. kaktus.media (рос.). 8 грудня 2022. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  11. 1 2 Жылдызкан Джолдошова назвала тех, кто должен отвечать за июньские события. kaktus.media (рос.). 8 грудня 2022. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
  12. ↑ Экс-депутат: Мырзакматов предупреждал Розу Отунбаеву об июньских событиях. Вечерний Бишкек. 12 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 27 вересня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роза_Отунбаєва&oldid=48360660