Розенкранц і Гільденстерн мертві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розенкранц і Гільденстерн мертві
Розенкранц і Ґільденстерн мертві. Обкладинка.jpg
Оригінал англ. Rosencrantz and Guildenstern Are Dead
Жанр трагікомедія
Автор Том Стоппард
Мова англ.
Написаний 1966
Виданий 1967
Переклад Іван Кричфалушій
(…)

ҐІЛ (підкидаючи монету). Непевність як вид мистецтва.

РОЗ. Орел.

ҐІЛ (підкидаючи монету). Утім, може тобі просто щастить.

РОЗ. Орел.

ҐІЛ. Якщо це саме те слово.

РОЗ (підводить погляд на Ґіла). Сімдесят шість — нуль.

Ґіл підводиться, хоч нема куди йти. Кидає ще одну монету через плече, не оглядаючись. Його увага зоереджена на огляді довколишнього середовища, або ж його відсутності.

Орел.

ҐІЛ. Слабшу людину це могло б спонукати переосмислити всю її віру. Як мінімум стосовно теорії ймовірності.

РОЗ. Орел.

(…)
Стоппард Т., «Розенкранц і Ґільденстерн мертві», с. 10 —11


(…)

РОЗ. Я ніколи не знав нічого подібного!

ҐІЛ. І силогізм: 1: він ніколи не знав нічого подібного; 2: він ніколи не мав нічого, про що можна було б написати додому; 3: немає нічого, про що можна було б написати додому… Дім… Що ти найперше згадуєш?

РОЗ. О, ну… Ти маєш на увазі, що перше спадає мені на думку?

ҐІЛ. Ні… першу річ, яку ти згадуєш?

РОЗ. Ага. (Пауза.) Ні, я все забув. Це ж було давно.

ҐІЛ (спокійно, але наполегливо). Ти не розумієш. Після всього, що ти забув, що ти згадуєш найперше?

РОЗ. А, зрозуміло. (Пауза.) Я забув запитання.

(…)
Стоппард Т., «Розенкранц і Ґільденстерн мертві», с. 15 —16


«Розенкранц і Гільденстерн мертві» (англ. Rosencrantz and Guildenstern Are Dead) — абсурдистська екзистенціалістська трагікомедія Тома Стоппарда, прем'єра якої відбулася 26 серпня 1966 року на Единбурзькому Фрінджі[1][2]. П'єса мала миттєвий успіх і зробила Стоппарда відомим. Клів Барнс (англ. Clive Barnes) із «Нью-Йорк Таймс» охарактеризував твір як «дуже смішний, дуже вражаючий, дуже моторошний»[3].

В 1990 році п'єса була екранізована Томом Стоппардом в однойменному фільмі.

Сюжет[ред.ред. код]

У творі розповідається про двох другорядних персонажів — Розенкранца і Гільденстерна — із п'єси «Гамлет, принц данський» Вільяма Шекспіра. Їх викликали до двору, щоб вони дізналися про причини того, що «(…) внутрішньо і зовні змінився принц[Гамлет]»[4]. По ходу п'єси Розенкранц і Гільденстерн міркують про сенс власного існування. Періодично у п'єсі з'являються головні герої із «Гамлета».

Як і у п'єсі Семюела Беккета «Чекаючи на Ґодо»[5], головні герої видаються половинками одного героя. Вони проводять час граючи у запитання, вдаючи із себе інших персонажів, також вони перебивають один одного і часто мовчать.

Дійові особи[ред.ред. код]

  • Розенкранц
  • Ґільденстерн
  • 1-ий актор
  • Актори (5 людей)
  • Гамлет
  • Офелія
  • Клавдій
  • Ґертруда
  • Полоній
  • Фортинбрас
  • Гораціо
  • Посол
  • Придворні та слуги[6]

Вплив[ред.ред. код]

Оглядачі мультфільму «Король Лев 3: Хакуна матата» відзначили, що останній зазнав певного впливу від твору Стоппарда, адже події там теж розглядаються з точки зору другорядних персонажів — суриката Тімона та бородавочника Пумби[7][8][9][10].

Примітки[ред.ред. код]

  1. "Edinburgh: Cradle of shows that conquered the world" (англ.). Independent. 2 серпня 2010. Процитовано 16 червня 2015 року. 
  2. Michael H. Hutchins (14 серпня 2006). A Tom Stoppard Bibliography: Chronology. The Stephen Sondheim Reference Guide (англ.). Процитовано 16 червня 2015 року. 
  3. Kabatchnik, Amnon. Blood on the Stage, 1975-2000: Milestone Plays of Crime, Mystery, and Detection. с. 344. «very funny, very brilliant, very chilling» 
  4. Розенкранц і Ґільденстерн мертві, 2015, С. 38
  5. Jim Hunter (2000). Tom Stoppard: Rosencrantz and Guildenstern are dead, Jumpers, Travesties, Arcadia. Macmillan. 
  6. Розенкранц і Ґільденстерн мертві, 2015, С. 9
  7. Nancy Churnin (17 лютого 2004). Catch the `King' when he was a cub (англ.). Dallas Morning News. Процитовано 16 червня 2015 року. 
  8. Joe Leydon (11 лютого 2004). The Lion King 1½ (англ.). Variety. Процитовано 16 червня 2015 року. 
  9. Chris Willman (20 лютого 2004). The Lion King 1 ½ (англ.). Entertainment Weekly. Процитовано 16 червня 2015 року. 
  10. The Lion King 1½ (англ.). VideoHound's Golden Movie Retriever. Процитовано 16 червня 2015 року. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Stoppard, Tom (1967). Rosencrantz and Guildenstern are Dead. London: Faber and Faber. OCLC 228670971. 

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.