Розен Андрій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розен Андрій Євгенович
Народився 3 (14) листопада 1799
Миза Мяетагузе, Везенберзький повіт, Естляндська губернія, Російська імперія
Помер 19 квітня (1 травня) 1884 (84 роки)
Вікнине (Ізюмський район), Стратилатівська волость, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Діяльність революціонер, письменник, військовослужбовець
Alma mater Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Знання мов російська[1][2]
Рід Rosen[d]
Батько Eugene Octave August Frh. von Rosend
Мати Barbara Helene Staël von Holsteind
У шлюбі з Розен Анна Василівна
Діти Q42296172?
Розен А.Є.1832 рік. Акварель Бестужева М.О.

Барон Андрій Євгенович Розен (Андреас Герман Генріх фон Розен) (рос. Барон Андрей Евгеньевич Розен, нім. Andreas Hermann Heinrich Baron von Rosen;3 листопада 179919 квітня 1884) — російський офіцер, поручик лейб-гвардії Фінляндського полку, декабрист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в маєтку Ментак Естляндськой губернії. Лютеранин. Батько - барон Євген-Октавія Розен (1759 - 26 січня 1834), колишній манріхтер, жив у Ревелі, за ним в Естляндской губернії 900 душ, які до 1826 року були продані, і він перебував у «обмеженому положенні»; мати - Варвара Елен Сталь фон Голштейн (1768-1826). Виховувався в Нарвському народному училищі з 1812 року, вступив до 1 кадетський корпус - 1815 року, випущений прапорщиком у лейб-гвардії Фінляндський полк - 20 квітня 1818 року, підпоручик - 14 лютого 1820 року, поручик - 7 серпня 1823 року, полковий ад'ютант при В.М. Шеншин - 1822 рік. Членом таємних товариств декабристів не був, був присутній на нарадах членів Північного товариства 11 і 12 грудня 1825 року у декабристів М.П. Рєпіна і Є.П. Оболенського. Учасник повстання на Сенатській площі.

Заарештований вдень 15грудня 1825 року за розпорядженням полкового командира і відправлений до полкової варти Кавалергардського полку, переведений на головну гауптвахту – 25 грудня, переведений у Петропавловську фортецю - 5 січня 1826 року. Засуджений по V розряду і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений до каторжних робіт на 10 років, термін скорочений до 6 років - 22 серпня 1826 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці до Сибіру - 5 лютого 1827 року. Доставлений в Читинський острог - 22 березня 1827 року, прибув в Петровський завод у вересні 1830 року. Після відбуття терміну звернений на поселення в місто Курган Тобольської губернії. Прибув в Курган - 19 вересня 1832 року. За височайшим повелінням 21 червня 1837 року переведений рядовим на Кавказ. Виїхав з Кургану 6 вересня 1837 року, прибув до Тіфлісу - 10 листопада 1837 року і зарахований у мінгрельській єгерський полк (Білий Ключ), в січні 1838 року переведений в 3 лінійний кавказький батальйон (П'ятигорськ). Через хворобу звільнений від військової служби рядовим з дозволом жити під суворим наглядом безвиїзно на батьківщині в Естляндской губернії в маєтку брата біля Нарви - 14 січня 1839 року. У 1855 році дозволено виїхати до старшого сина до Ізюмського повіту Харківської губернії. 11 квітня 1855 року звільнений від нагляду з забороною в'їзду в столиці. За амністією 26 серпня 1856 року відновлений в колишніх правах, після 1861 року жив у маєтку Кам'янка Ізюмського повіту і був два триріччя мировим посередником. Помер у с. Вікнини того ж повіту[3].

Дружина (з 19 квітня 1825 року) - Малиновська Ганна Василівна, пішла за чоловіком у Сибір.

Мемуарист[ред. | ред. код]

Автор мемуаров. У 1869 році з'явилися в Лейпцигу його "Записки", під заголовком: "Aus den Memoiren eines Russischen Dekabristen", в тому ж році перекладені на англійську та російську мови, але російський переклад в Росії був допущений тільки в витягах, надрукованих у "Вітчизняних Записках" за 1876 рік і "Біржових Відомостях" за 1869 рік. Розен пише в них про своє виховання, військову службу, останні роки царювання Олександра I, таємні товариства, слідство і своє життя до 1839 року. З 1870 року він став поміщати статті та спогади в " Русской Старине ".

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/189492579
  2. CONOR.Sl
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 9 серпня 2020.