Розжалів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Розжалів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Радехівський район
Рада/громада Розжалівська сільська рада
Код КОАТУУ 4623984601
Основні дані
Засноване 1456
Населення 679
Площа 1,339 км²
Густота населення 507,09 осіб/км²
Поштовий індекс 80211
Телефонний код +380 3255
Географічні дані
Географічні координати 50°22′34″ пн. ш. 24°27′36″ сх. д. / 50.37611° пн. ш. 24.46000° сх. д. / 50.37611; 24.46000Координати: 50°22′34″ пн. ш. 24°27′36″ сх. д. / 50.37611° пн. ш. 24.46000° сх. д. / 50.37611; 24.46000
Середня висота
над рівнем моря
205 м
Водойми Білий Стік
Відстань до
залізничної станції
англ.  км
Місцева влада
Адреса ради 80211, Львівська обл., Радехівський р-н, с.Розжалів , тел. 72-6-28
Карта
Розжалів. Карта розташування: Україна
Розжалів
Розжалів
Розжалів. Карта розташування: Львівська область
Розжалів
Розжалів
Мапа

Розжа́лівсело в Україні, в Радехівському районі Львівської області. Населення становить 679 осіб. Орган місцевого самоврядування - Розжалівська сільська рада.

Назва села за легендою походить від того, що пан який володів ним був розжалуваний з своєї посади і йому покинули лише дані землі. Звідси і назва Розжалів.[джерело?]

ІСТОРІЯ

13–14 грудня 1944 погранвійська НКВД спалили село Розжалів Радехівського р-ну Львівської обл., яке на той час фактично було повстанською столицею північної Львівщини.

13 грудня вранці 250 прикордонників із 3-ї комендатури і маневреної групи 2-го погранотряда НКВД оточили село. З самого початку облави вони спіймали бунчужного сотні “Пролом” “Кармелюка”, який показав, де переховується командир цієї сотні хорунжий “Черемош” з почтом. Повстанці вчинили запеклий опір, під час чого був поранений один із керівників облавників. В іншому господарстві боївкарі СБ “Ярема” і “Вітрогон” полягли, знищивши чотирьох енкаведистів.

Облавники почали хату за хатою палити село. При цьому було викликано підкріплення (мінометний взвод 2-го погранотряда і батальйон 42-го погранполку), сили ворога виросли до 600 солдатів.

Частині повстанців, які перебували в селі, вдалося прорватися крізь ворожі застави, зокрема, використовуючи сутінки і дим від пожеж. Так, зокрема, пробилася окружна боївка СБ під командуванням Дмитра Принадного-“Галайди”. Інші пробували перебути облаву в селі. На жаль, частина криївок впала. В першу чергу ті, які не були відпорні до вогню. Підпільники в них або отруїлися чадним газом, або у безвихідній ситуації забирали собі життя.

В одній з криївок пострілялися провідні співробітники Служби безпеки: заступник референта СБ При Проводі ОУН “Грицько”, співробітник головної референтури СБ при Проводі ОУН Володимир Голояд-“Чиж”, окружний референт СБ ОУН Сокальщини Лесь Бабський-“Сергій”, слідчий окружної референтури Микита Дацюк-“Ґотур”, секретарка окружної референтури Марія Лиховид (дівоче Грудка)-“Іра”-“Калина”, працівник окружної референтури “Луцько” (можливо, це Василь Новосад), повітовий референт СБ ОУН Сокальщини Богдан Дінець-“Самур”, а також контрольний підреферент господарчої референтури обласного проводу ОУН Львівщини “Парис”-“Безхлібний”, окружний господарчий референт ОУН Сокальщини Павло Прокопчук-“Туган” і підпільник “Грек”. Трупи всіх десятьох вбитих із цієї криївки забрали до Сокаля.

Крім них, в селі загинули окружний санітарний референт Сокальщини майор-лікар Іван Дмитраш-“Олег”-“Кривоніс”, командир жандармерії старшинської школи УПА “Олені” поручник “Шалений”, чотовий сотні “Кочовики” Василь Шиндюк-“Сирота”-“Щирба” та інші, зокрема і звичайні селяни. Вони поховані на цвинтарі Розжалова, де зараз встановлено пам’ятник стараннями отця Дмитра Дмитраша – брата полеглого лікаря “Кривоноса”.

Загалом, за різними даними, в облаві загинули від 38 до 50 осіб; спалено 60 господарств (а це більше половини села, яке у 1930-х мало 115 обійсть).

Дивом уникнули смерті обласний провідник Дмитро Слюзар-“Золотар” і командир воєнної округи “Буг” Василь Левкович-“Вороний”. Ввечері 12 грудня вони залишили криївку Леся Бабського-“Сергія” і пішли на організаційну зустріч до сусіднього села Ордів.

17 грудня 1944 нарком внутрішніх справ УССР Василь Рясной звернувся до керівника НКВД СССР Лаврентія Берії з клопотанням про відзначення безпосередніх керівників операції – начальника 5-го відділу управління погранвійськ Українського округа підполковника Арташеса Тер-Григоряна і в.о. начальника 2-го погранотряда полковника Сметаніна.

Посилання[ред. | ред. код]