Розкозачення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розкозачення — політика, що проводилася більшовиками в ході Громадянської війни та в перші десятиліття після неї, спрямована на позбавлення козацтва самостійних політичних і військових прав, ліквідацію козацтва як соціальної, культурної спільності, стану Російської імперії.

Політика розкозачення вилилася в підсумку в масовий червоний терор і репресії проти козаків, що виражалися в масових розстрілах, взятті заручників, спаленні станиць, нацьковуванні іногородців на козаків. В процесі розкозачення також проводилися реквізиції худоби та сільськогосподарської продукції, переселення бідняків з числа іногородців на землі, що раніше належали козакам.

Див. також[ред. | ред. код]