Розлад контролю імпульсів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Розлад контролю імпульсів
Спеціальність психіатрія і клінічна психологія
Ведення психотерапія
Препарати рисперидон[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D007174
CMNS: Habit and impulse disorders у Вікісховищі

Розлад контролю імпульсів («РКІ», англ. Impulse-control disorder, «ICD») — це клас психічних розладів, що характеризуються імпульсивністю, тобто нездатністю протистояти спокусі, потягу чи іншому імпульсові; або нездатність не озвучувати усі свої думки. Багато психіатричних розладів характеризуються імпульсивністю, включаючи такі розлади: розлад пов'язаний з психоактивними речовинами[en], поведінкові залежності[en], синдром порушення активності та уваги, фетальні алкогольні синдроми, антисоціальний розлад особистості, емоційно нестабільний розлад особистості, поведінковий розлад[en] та деякі розлади настрою.

П'яте видання «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів» («DSM-5») «Американської психіатричної асоціації», яке було опубліковано у 2013 році, включає нову главу (не у «DSM-IV-TR») про руйнівний, контролювальний імпульси, і поведінкові розлади, описуючи їх як ті які "характеризуються проблемами емоційного та поведінкового самоконтролю".[2] Імпульсивність характеризують п'ять поведінкових стадій: імпульс, зростальна напруга, задоволення від дії, звільнення від бажання і, нарешті, почуття провини (яке може виникнути або не виникнути).[3]

Типи[ред. | ред. код]

Розлади, що характеризуються імпульсивністю, які не були класифіковані в інших категоріях «DSM-IV-TR», також були включені в категорію «Розлади контролю над імпульсами, не класифіковані в інших рубриках». Трихотіломанія (тягання за волосся) і здирання шкіри були перенесені у «DSM-5» до розділу про обсесивно-компульсивні стани.[2] Крім того, инші розлади, які конкретно не перераховані в цій категорії, часто класифікуються як розлади імпульсивності. Термінологія була змінена у DSM-V з «Инакше не засекречено» на «Не засекречено».[4]

Сексуальний вимус[ред. | ред. код]

Докладніше: Гіперсексуальність

Сексуальний вимус включає підвищений потяг до сексуальної поведінки або подібних думок. Цей вимус також може призвести до кількох наслідків у житті людини, включаючи ризикований вибір партнера, підвищення ймовірності ХПСШ і депресії, а також небажану вагітність. Через секретність розладу ще не було точно визначено його поширеність. Проте дослідження, проведені на початку 1990-х років у Сполучених Штатах, дали оцінки поширеності між 5–6% населення США, причому випадків у чоловіків було більше, ніж у жінок.[5]

Інтернет-залежність[ред. | ред. код]

Докладніше: Інтернет-залежність

Розлад інтернет-залежності лише нещодавно був взятий до уваги та був доданий як форма «РКІ». Він характеризується надмірним і шкідливим використанням інтернету зі збільшенням кількості часу, витраченого на спілкування у чаті, вебсерфинґ, азартні ігри, онлайн-покупки, або перегляд порнографії. Повідомлялося про надмірне та проблематичне використання інтернету в усіх вікових, соціальних, економічних та освітніх групах. Хоча спочатку вважалося, що це трапляється переважно у чоловіків, підвищення частоти використання спостерігалося також і у жінок. Однак епідеміологічне дослідження для визначення його поширеності ще не проводилося.[5]

Компульсивні покупки[ред. | ред. код]

Докладніше: Оніоманія

Розлад компульсивних покупок або придбання характеризується частим непереборним бажанням робити покупки, навіть якщо покупки не потрібні або не дозволені. За оцінками, поширеність нав'язливих покупок у США становить 2–8% серед дорослого населення, причому 80–95% із цих випадків становлять жінки. Вважається, що розлад починається у підлітковому віці або на початку двадцятих років, і розлад зазвичай вважається хронічним.[5][6]

Піроманія[ред. | ред. код]

Докладніше: Піроманія

Піроманія характеризується імпульсивними та повторюваними потягами до навмисного розпалювання пожежі. Через його природу кількість досліджень, проведених для підпалу, зрозуміло обмежена. Проте дослідження, проведені серед дітей й підлітків з піроманією, показали, що поширеність цього розладу становить від 2,4 до 3,5% у Сполучених Штатах. Було також помічено, що випадки підпалу є більш поширеними серед неповнолітніх хлопців, ніж дівчат того ж віку.[5]

Періодичний вибуховий розлад[ред. | ред. код]

Докладніше: Періодичний вибуховий розлад

Періодичний вибуховий розлад або «ПВР» — це клінічний стан повторюваних агресивних епізодів, які не відповідають будь-якому поточному стресору у пацієнта. Попередні дослідження повідомляли про рівень поширеності між 1–2% у клінічних умовах, однак дослідження, проведене Коккаро та його колегами у 2004 році, повідомляло про 11,1% поширеності протягом життя та 3,2% поширеності за один місяць у вибірці помірної кількості осіб (n=253). Ґрунтуючись на дослідженні, Коккаро та його колеги оцінили поширеність «ПВР» у 1,4 мільйона осіб у США та 10 мільйонів із «ПВР» протягом життя.[5]

Клептоманія[ред. | ред. код]

Докладніше: Клептоманія

Клептоманія характеризується імпульсивним бажанням красти виключно заради задоволення. У США наявність клептоманії невідома, але оцінюється в 6 випадків на 1000 осіб. Клептоманія також вважається причиною 5% щорічних крадіжок у магазинах у США. Якщо це правда, то 100 000 арештів щорічно здійснюються в США через клептоманську поведінку.[5]

Ознаки та симптоми[ред. | ред. код]

Ознаки та симптоми розладів контролю імпульсів відрізняються залежно від віку постраждалих від них людей, фактичного типу контролю імпульсів, з яким вони борються, середовища, в якому вони живуть, і від їхньої статті.[3]

Супутні розлади та хвороби[ред. | ред. код]

Ускладнення пізньої хвороби Паркінсона можуть включати низку розладів контролю імпульсів, включаючи вживання їжі, купівлю, пристрасне захоплення азартними іграми, сексуальну поведінку та пов'язану з ними поведінку (пандинґ, хобі та прогулянка). Дослідження поширеності свідчать про те, що «РКІ» зустрічаються у 13,6–36,0% пацієнтів із хворобою Паркінсона, які мають принаймні одну форму «РКІ».[7][8][9][10] Патологічна пристрасть до азартних ігор і розлади особистості значною мірою поєднуються, і вважається, що це частково спричинено їх загальною «генетичною вразливістю».[11][12] Ступінь спадковості «РКІ» подібний до инших психічних розладів, включаючи розлади вживання психоактивних речовин[en]. Також було виявлено генетичний фактор розвитку «РКІ», як і розладів, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин. Ризик субклінічної ПГ у популяції пояснюється ризиком алкогольної залежності[en] приблизно на 12-20% генетичних і 3-8% екологічних факторів.[11] Існує високий рівень супутніх захворювань між СДУГ та іншими розладами контролю імпульсів.[2]

Механізм[ред. | ред. код]

Дисфункція смугастого тіла може виявитися зв'язком між «ОКР», «РКІ» та «РПР»[en]. Згідно з дослідженнями, «імпульсивність», яка виникає на пізніх стадіях «ОКР», спричинена прогресивною дисфункцією вентрального стриарного кола. У той час як у випадку «РКІ» та «РПР»[en] посилення дисфункції дорсального смугастого ланцюга збільшує «поведінку «РКІ» та «РПР»[en], яка обумовлена компульсивними процесами».[13] «ОКР» та «РКІ» традиційно розглядаються як два дуже різні розлади, перший, як правило, обумовлений бажанням уникнути шкоди, тоді як другий — «поведінкою, що прагне винагороди». Попри це, існує певна поведінка, схожа в обох, наприклад, компульсивні дії пацієнтів з «РКІ» та поведінка пошуку винагороди (наприклад, накопичення) у пацієнтів з «ОКР».[13]

Лікування[ред. | ред. код]

Розлади контролю над імпульсами мають два варіанти лікування: психосоціальне та фармакологічне.[14] Методика лікування визначається наявністю супутніх захворювань.[5]

Фармакологічне[ред. | ред. код]

У разі патологічної пристрасті до азартних ігор, флувоксамін, кломіпрамін, виявився ефективним у лікуванні, зменшуючи проблеми патологічної пристрасті до азартних ігор у суб'єкта до 90%. У той час як у випадку трихотилломанії, застосування кломіпраміну знову було визнано ефективним, флуоксетин не дав настільки стійких позитивних результатів. Проте флуоксетин дав позитивні результати у лікуванні патологічного розладу здирання шкіри,[5][15] хоча для отримання висновку про цю інформацію необхідні додаткові дослідження. Флуоксетин також оцінювали для лікування «ПВР» та продемонстрували значне покращення у зниженні частоти та тяжкості імпульсивної агресії та дратівливості у вибірці зі 100 суб'єктів, які були рандомізовані у 14-тижневе подвійне сліпе дослідження. Попри значне зниження імпульсивної агресивної поведінки порівняно з початковим рівнем, лише 44% пацієнтів, які відреагували на флуоксетин, і 29% усіх пацієнтів, які приймали флуоксетин, вважалися такими, що перебувають у стані повної ремісії наприкінці дослідження.[16] Пароксетин показав певну ефективність, хоча результати суперечливі. Инший препарат, есциталопрам, показав, що покращує стан суб'єктів патологічної азартної залежності з симптомами тривоги. Результати свідчать про те, що хоч СІЗЗС і показали позитивні результати у лікуванні патологічної схильності до азартних ігор, але також були отримані суперечливі результати з використанням СІЗЗС, що може свідчити про неврологічну гетерогенність у спектрі розладів контролю імпульсів.[15]

Психосоціальне[ред. | ред. код]

Психосоціальний підхід до лікування «РКІ» включає когнітивно-поведінкову терапію («КПТ»), яка, вважається, має позитивні результати у випадку лікування патологічної залежності від азартних ігор та сексуальної залежності. Існує загальний консенсус, що когнітивно-поведінкова терапія пропонує ефективну модель втручання.[17]

  • Патологічна азартна пристрасть
Доведено, що систематична десенсибілізація, аверсивна терапія[en], прихована сенсибілізація[en], уявна десенсибілізація та контроль стимулів[en] є успішними у лікуванні проблем патологічної азартної пристрасті. Крім того, «когнітивні методи, такі як психонавчання[en], когнітивна реструктуризація та запобігання рецидивам[en]» довели свою ефективність у лікуванні таких випадків.[17]
  • Піроманія
Піроманію важче контролювати у дорослих через відсутність співпраці; однак «КПТ» є ефективним у лікуванні дітей-піроманів[en]. (Фрей 2001)
  • Періодичний вибуховий розлад
Поряд з декількома іншими методами лікування когнітивно-поведінкова терапія також виявилася ефективною у випадку періодичного вибухового розладу. Терапія когнітивної релаксації та навичок подолання (англ. Cognitive Relaxation and Coping Skills Therapy, «CRCST»), яка складається з 12 сеансів, починаючи спочатку з тренінгу релаксації, потім когнітивної реструктуризації, і закінчуючи проведенням експозиційної терапії. Пізніше основна увага зосереджується на протистоянні агресивним імпульсам і вживанні инших профілактичних заходів.
  • Клептоманія
У випадку клептоманії методи когнітивної поведінки, що використовуються у цих випадках, складаються з: прихованої сенсибілізації[en], уявної десенсибілізації, систематичної десенсибілізації, аверсивної терапії[en], техніки релаксації[en] та «альтернативних джерел задоволення».[17]
  • Компульсивні придбання
Хоч компульсивні придбання підпадають під категорію розладу контролю над імпульсами – инакше не визначено у «DSM-IV-TR», деякі дослідники припускають, що цей розлад складається з основних ознак, які представляють розлади контролю над імпульсами, включаючи: попереднє напруження, бажання, яким важко протистояти, і полегшення або задоволення після вчинення бажаних дії. Ефективність когнітивно-поведінкової терапії при нав'язливих покупках ще достеменно не визначена; однак загальні методи лікування включають: запобігання впливу та відповіді, запобігання рецидивам[en], когнітивну реструктуризацію[en], приховану сенсибілізацію[en] та контроль стимулів[en].[17]

Див. також[ред. | ред. код]

У Вікіпедії є проєкти:
П: «Медицина»
П: «Психологія»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  2. ↑ а б в Highlights of Changes from DSM-IV-TR to DSM-5 (PDF). DSM5.org. American Psychiatric Association. 2013. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2013.
  3. ↑ а б Wright A, Rickards H, Cavanna AE (December 2012). Impulse-control disorders in gilles de la tourette syndrome. The Journal of Neuropsychiatry and Clinical Neurosciences. 24 (1): 16—27. doi:10.1176/appi.neuropsych.10010013. PMID 22450610.
  4. ↑ Varley, Christopher. Overview of DSM-V Changes (PDF).
  5. ↑ а б в г д е ж и Dell'Osso B, Altamura AC, Allen A, Marazziti D, Hollander E (December 2006). Epidemiologic and clinical updates on impulse control disorders: a critical review. European Archives of Psychiatry and Clinical Neuroscience. 256 (8): 464—75. doi:10.1007/s00406-006-0668-0. PMC 1705499. PMID 16960655.
  6. ↑ Black DW (January 2001). Compulsive buying disorder: definition, assessment, epidemiology and clinical management. CNS Drugs. 15 (1): 17—27. doi:10.2165/00023210-200115010-00003. PMID 11465011. S2CID 21073559.
  7. ↑ Weintraub D (2009). S.14.04 Impulse control disorder: Prevalence and possible risk factors. European Neuropsychopharmacology[en]. 19: S196—S197. doi:10.1016/S0924-977X(09)70247-0. S2CID 54348841.
  8. ↑ Stacy M (May 2009). Impulse control disorders in Parkinson's disease. F1000 Medicine Reports. 1 (1:29). doi:10.3410/M1-29. PMC 2924724. PMID 20948752. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 24 серпня 2012.
  9. ↑ Biundo R, Weis L, Abbruzzese G, Calandra-Buonaura G, Cortelli P, Jori MC, Lopiano L, Marconi R, Matinella A, Morgante F, Nicoletti A, Tamburini T, Tinazzi M, Zappia M, Vorovenci RJ, Antonini A (November 2017). Impulse control disorders in advanced Parkinson's disease with dyskinesia: The ALTHEA study. Movement Disorders. 32 (11): 1557—1565. doi:10.1002/mds.27181. PMID 28960475. S2CID 5087420.
  10. ↑ Erga AH, Alves G, Larsen JP, Tysnes OB, Pedersen KF (7 лютого 2017). Impulsive and Compulsive Behaviors in Parkinson's Disease: The Norwegian ParkWest Study. Journal of Parkinson's Disease. 7 (1): 183—191. doi:10.3233/jpd-160977. PMC 5302042. PMID 27911342.
  11. ↑ а б Brewer P (2008). The Neurobiology and Genetics of Impulse Control Disorders: Relationships to Drug Addictions. Biochemical Pharmacology. 75 (1): 63—75. doi:10.1016/j.bcp.2007.06.043. PMC 2222549. PMID 17719013.
  12. ↑ Erga AH, Dalen I, Ushakova A, Chung J, Tzoulis C, Tysnes OB, Alves G, Pedersen KF, Maple-Grødem J (2018). Dopaminergic and Opioid Pathways Associated with Impulse Control Disorders in Parkinson's Disease. Frontiers in Neurology (English) . 9: 109. doi:10.3389/fneur.2018.00109. PMC 5835501. PMID 29541058.
  13. ↑ а б Fontenelle LF, Oostermeijer S, Harrison BJ, Pantelis C, Yücel M (May 2011). Obsessive-compulsive disorder, impulse control disorders and drug addiction: common features and potential treatments. Drugs. 71 (7): 827—40. doi:10.2165/11591790-000000000-00000. PMID 21568361. S2CID 26271117.
  14. ↑ Grant JE, Potenza MN, Weinstein A, Gorelick DA (September 2010). Introduction to behavioral addictions. The American Journal of Drug and Alcohol Abuse. 36 (5): 233—41. doi:10.3109/00952990.2010.491884. PMC 3164585. PMID 20560821.
  15. ↑ а б Grant JE, Potenza MN (2004). Impulse control disorders: clinical characteristics and pharmacological management. Annals of Clinical Psychiatry. 16 (1): 27—34. doi:10.1080/10401230490281366. PMID 15147110.
  16. ↑ Coccaro, EF; Lee, RJ; Kavoussi, RJ (21 квітня 2009). A double-blind, randomized, placebo-controlled trial of fluoxetine in patients with intermittent explosive disorder. Journal of Clinical Psychiatry. 5 (70): 653—662. doi:10.4088/JCP.08m04150. PMID 19389333.
  17. ↑ а б в г Hodgins DC, Peden N (May 2008). [Cognitive-behavioral treatment for impulse control disorders]. Revista Brasileira de Psiquiatria. 30 Suppl 1 (Suppl 1): S31—40. doi:10.1590/s1516-44462006005000055. PMID 17713695.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Розлад_контролю_імпульсів&oldid=40732126