Розумне місто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розумне місто (англ. Smart City) — це ефективна інтеграція фізичних, цифрових і людських систем в штучному середовищі заради сталого, благополучного і всебічного майбутнього для громадян". Так визначення надано Британським інститутом стандартів (BSI). [1]

Розумне місто — це єдина система, в якій органічно взаємопов'язані міські комунікації, інформаційні технології передачі даних та пристрої IОT (інтернет речей).

Мета та завдання «розумного міста»[ред. | ред. код]

Мета створення «розумного міста» — покращення та спрощення управління містом, благоустрій міського середовища, забезпечення безпеки та підвищення якості життя жителів міста.

Сучасні інформаційні технології виконують в «розумному місті» три важливі завдання:

  • Забезпечують швидкі комунікаційні канали передачі інформації,
  • здійснюють збір та передачу необхідних даних службам управління міським господарством,
  • виконують роль засобу зворотного зв'язку між адміністрацією міста та його жителями.

Важливим завданням «розумного міста» є забезпечення громадської безпеки.

Застосування камер відеоспостереження і фотофіксації, засобів відеоаналізу, засобів зв'язку та комп'ютерних інформаційних технологій дає можливість забезпечити безпеку міському середовищу, комфортну для проживання.

Система «розумного міста» функціонує за рахунок безперервної обробки та поновлення даних, що надходять з інформаційних каналів.[2]

«Розумне місто» здатне самостійно простежити за належним рухом транспорту і пішоходів, за ситуацією в громадських місцях, за лікарнями і школами.

З точки зору безпеки, «розумне місто» повинно навчиться самостійно стежити не тільки за цим, але й за електромережами, газо- і водопостачанням, безпекою у транспорті, станом тепломереж і водостоків і т. ін.

Одним з перших Smart City був курортний Сантандер (Іспанія) з населенням 180 тис. осіб. На початку реалізації проекту Smartsantander у 2011 році там оброблялася інформація з 16 тис. датчиків, встановлених тільки в центрі міста. Датчики повідомляли про забрудненість повітря, інтенсивність руху, вільні місця на парковках, заповнення сміттєвих контейнерів і т. д. Всього здійснювалося з десяток високотехнологічних проектів з бюджетом в 60 млн євро. Одержану інформацію мерія використала для економії вуличного освітлення, поліпшення збору відходів і розвантаження доріг.

Класифікація «розумних міст»[ред. | ред. код]

Експерт у сфері урбаністики Білл Хатчінсон запропонував зрозумілу класифікацію розумних міст: версії 1.0, 2.0 і 3.0.

  • В «розумному місті» 1.0 немає загальної стратегії, автоматизація торкнулася окремих, не пов'язаних між собою компонентів.
  • У версії 2.0 ведеться об'єднання і взаємозв'язок раніше незалежних ініціатив та максимально великого числа різних джерел інформації.
  • Версія 3.0 передбачає, що об'єднання всіх компонентів завершено, а вся інфраструктура буквально просякнута інтелектуальними технологіями.

Одним з небагатьох мегаполісів, що піднялися на такий рівень, став Сінгапур: навесні цього року він очолив двадцятку кращих «розумних міст», рейтинг яких склали спільними зусиллями дослідницька компанія Juniper Research і Intel.Оцінювалося 4 критерії: мобільність, якість охорони здоров'я, безпека життя і продуктивність. У всіх номінаціях Сінгапур став першим.

Український досвід[ред. | ред. код]

Загальна ситуація в Україні така: населені пункти знаходяться на початку шляху до «розумному місту» версії 1.0. По всій Україні можна знайти приклади окремих проектів, які вписуються в концепцію «розумного міста». У столиці та великих містах контролюють споживання і оплачують комунальні платежі через «особисті» кабінети, в великих містах працює система пошуку маршрутів транспорту EasyWay. З сайту ініціативи Kyiv Smart City є дюжина посилань на сервіси з послугами та відомостями про міське господарство столиці України.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]