Рой Гейнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рой Гейнс
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Рой Оуен Гейнс
Дата народження 13 березня 1925(1925-03-13) (94 роки)
Місце народження Роксбері, Бостон, Массачусетс
Роки активності 1940-ві—2000-ні
Громадянство США
Національність афроамериканці
Професія музикант, бенд-лідер
Інструменти ударні
Жанр джаз
Співпраця Лестер Янг, Чарлі Паркер, Бад Пауелл, Сара Вон, Стен Гетц, Ворделл Грей
Лейбли EmArcy, Impulse!, Mainstream, New Jazz, Pacific Jazz, Swing, Victor
Нагороди Греммі за життєві досягнення (2010)
myspace.com/royhaynes
Файли у Вікісховищі?

Рой О́уен Гейнс (англ. Roy Owen Haynes; 13 березня 1925, Роксбері, Бостон, Массачусетс) — американський джазовий ударник і бенд-лідер. Лауреат премії «Греммі».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 березня 1925 року в Роксбері (околиця Бостона), штат Массачусетс. Його батько грав на органі в церкві у Вест-Індії.

Близько 1944 року грав у Бостоні з Себбі Льюїсом, Френкі Ньютоном, Пітом Брауном; з Луї Расселлом (1945—47). З 1947 по 1949 роки працював з тенор-саксофоністом Лестером Янгом, у 1949 році грав з Каєм Віндінгом, Майлзом Девісом, Бадом Пауеллом. З 1949 по 1952 роки був учасником квінтету саксофоніста Чарлі Паркера. У 1950 році записувався зі Стеном Гетцом; потім з 1953 по 1958 гастролював з Сарою Вон. Деякий час грав з Фінесом Ньюборном, Майлзом Девісом, Лі Конітцем; потім грав в клубі Five Spots з Телоніусом Монком у 1958; також очолював власний гурт. У 1959 році грав з Lambert, Hendricks & Ross, Джорджем Ширінгом, Ленні Трістано і Кенні Берреллом.

З 1960 по 1965 очолював власний квінтет. Замінив Елвіна Джонса у гурті Джона Колтрейна, в якому грав з 1961 по 1965 роки. Гастролював з Гетцом (1965—1967) і Гері Бертоном (1967—1968). Очолював власний джаз-роковий гурт «Hip Ensemble» з 1969 року; в його гурті як сайдмени грали Джордж Адамс і Ганнібал Пітерсон.

Як соліста записувався на лейблах EmArcy і Swing (усі в 1954), New Jazz (1958 і 1960), Impulse (1962 року з Роландом Кірком), Pacific Jazz, Mainstream, Galaxy, Dreyfus, Evidence і Storyville. Наприкінці 1970-х записувався з Ніком Бріньйолою, Генком Джонсом, Артом Пеппером, Тедом Керсоном, Джо Олбані, Горасом Тепскоттом. Грав з Діззі Гіллеспі на джазовому фестивалі у 1979 році; потім приєднався до гурту Trio Music Чіка Корії у 1981 році. З середини 1980-х очолював власний квартет. У 1987 році як учасник гурту піаніста Маккоя Тайнера записав альбом Blues for Coltrane: A Tribute to John Coltrane, який в 1988 році отримав нагороду «Греммі» в категорії «Найкраще джазове інструментальне виконання».

У 1994 році отримав данську нагороду Jazzpar. Наприкінці 1990-х створив тріо з піаністом Даніло Пересом і басистом Джоном Паттітуччі, випустивши свій дебютний альбом, The Roy Haynes Trio Featuring Danilo Perez & John Pattitucci, на початку 2000 року Verve.

Його син Грем став корнетистом. У 2001 році записав триб'ют-альбом Чарлі Паркеру під назвою Birds of a Feather, який став четверти на лейблі Dreyfus Jazz, і який у підсумку був номінований на Греммі у 2002 році; Fountain of Youth послідував за ним через два роки. Випущений у 2004 році, Quiet Fire став збіркою двох його давніх випусків на Galaxy (Thank You Thank You 1977 року і Vistalite 1978 року). Альбом був номінований на Греммі в категорії «Найкраще джазове інструментальне соло».

У 2010 році удостоєний нагороди «Греммі за життєві досягнення» від Національної академії мистецтв і науки звукозапису.

Дискографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

Посилання[ред. | ред. код]