Романенко Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Вікторович Романенко
USSR Stamp 1978 Salyut6 Cosmonauts.jpg

Марка СРСР 1978 року
Народився 1 серпня 1944(1944-08-01) (73 роки)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg селище Колтубановський, Бузулуцький район, Оренбурзька область, Росія
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність інструктор, космонавт
Відомий 42-й космонавт СРСР
Alma mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Титул льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу
Звання полковник запасу
Попередник Іванченков Олександр Сергійович, 41-й льотчик-космонавт СРСР
Наступник Ляхов Володимир Афанасійович, 43-й льотчик-космонавт СРСР
Діти льотчик-космонавт Романенко Роман Юрійович (*1971)
Нагороди Hero of the Soviet Union medal 1.svg Hero of the Soviet Union medal 1.svg двічі Герой Радянського Союзу (1978, 1980)
Order of Lenin Ribbon Bar.svg Order of Lenin Ribbon Bar.svg Order of Lenin Ribbon Bar.svg три ордена Леніна (1978, 1980, 1987) льотчик-космонавт СРСР (1978)
Герой ЧССР
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Екіпаж «Союзу ТМ-3» після приземлення: (зліва направо) Олександр Александров, Юрій Романенко, Анатолій Левченко, 29 грудня 1987

Ю́рій Ві́кторович Романе́нко (*1 серпня 1944) — радянський космонавт, двічі Герой Радянського Союзу (1978, 1980), 85-й космонавт світу, льотчик-космонавт СРСР (№ 42), полковник, командир космічних кораблів «Союз-26», «Союз-27», «Союз-38», «Союз ТМ-2», «Союз ТМ-3», орбітальних станцій «Салют-6» і «Мир». Здійснив три космічні польоти загальною тривалістю 430 діб 18 годин 21 хвилина 31 секунда.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Юрій Романенко 1 серпня 1944 в селищі Колтубановський Бузулуцького району Оренбурзької області в сім'ї військового моряка. Закінчив середню школу № 23 міста Калінінград1961). Після випуску працював бетонщиком, слюсарем.

З 1962 року служив у Радянській Армії. Член КПРС з 1965 року. У 1966 на відмінно закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, де залишився працювати інструктором.

Космічна підготовка і польоти[ред.ред. код]

З 1970 року Романенко — в загоні радянських космонавтів. Пройшов повний курс загальнокосмічної підготовки і підготовки до космічних польотів на кораблях типу «Союз». Здійснив три польоти в космос як командир екіпажа. Перший — 10 грудня 1977 року-16 березня 1978 року спільно з бортінженером Георгієм Гречко на кораблі «Союз-26» і орбітальному науково-дослідному комплексі «Салют-6». За час польоту екіпажа у складі Романенко та Гречко на орбітальному комплексі побували ще два екіпажі: космонавти Володимир Джанібеков і Олег Макаров на «Союзі-27» та перший міжнародний екіпаж у складі Олексія Губарєва і громадянина ЧССР Володимира Ремека на «Союзі-28». Під час польоту Романенко виконав один вихід у відкритий космос тривалістю 1 година 28 хвилин. Після завершення програми польоту Романенко і Гречко повернулися на Землю на борту космічного корабля «Союз-27». Загальна тривалість польоту їх склала 96 діб 10 годин і 7 секунд.

За мужність і героїзм, проявлені під час космічного польоту, указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 березня 1978 року підполковникові Романенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11297). Також він отримав почесне звання льотчик-космонавт СРСР, «Герой ЧССР» і розряд «льотчик-космонавт 3 класу».

18 вересня 1980 року о 19:11 UTC Романенко злетів разом з космонавтом-дослідником, громадянином Республіки Куба Арнальдо Томайо Мендесом на кораблі «Союз-38». Після стиковки зі станцією «Союз-6» Тамайо і Романенко провели експерименти з метою з'ясування причин синдрому адаптації в космосі. Вони зробили довкола Землі 124 оберти. Приземлилися дослідники на відстані 180 км від Жезказгана вночі[1]. Загалом політ тривав 7 діб 20 годин 43 хвилини 24 секунди.

26 вересня 1980 року Романенко став двічі Героєм Радянського Союзу зі врученням другої медалі «Золота Зірка» і другого ордена Леніна, а 30 вересня йому був присвоєний розряд «льотчик-космонавт 2 класу». Також цього року він отримав почесне звання «Герой Республіки Куба».

З 5 лютого по 29 грудня 1987 року Романенко здійснив третій політ в космос спільно з бортінженером Олександром Лавейкіним на «Союзі ТМ-2». Протягом 325 днів він працював на борту орбітальної станції «Мир». Під час польоту Романенко тричі — 11 квітня, 12 і 16 червня — разом з Лавейкіним працював у відкритому космосі. Загальна тривалість виходів — 8 годин 48 хвилин. В липні Лавейкіна змінив Олександр Александров. Це була перша часткова заміна основного екіпажу орбітальної станції в історії космонавтики. Повернувся на Землю Романенко 29 грудня разом з Олександром Александровим і Анатолієм Левченко на борту «Союза ТМ-3». Загальна тривалість польоту склала 326 діб 11 годин 37 хвилин 59 секунд.

29 грудня 1987 Романенко був нагороджений третім орденом Леніна, а 30 грудня йому присвоїли розряд «льотчик-космонавт 1 класу». Також цього року він отримав почесне звання «Герой Сирійської Арабської Республіки».

За три космічні рейси загальний наліт Романенка склав 430 днів 18 годин 21 хвилину 31 секунду.

Відставка[ред.ред. код]

У 1988 році Романенко пішов із загону космонавтів і до 1991 року займався суспільною діяльністю як член Центрального Комітету ВЛКСМ.

Проживає в Москві.

Нагороди і вшанування[ред.ред. код]

Нагороди і звання[ред.ред. код]

Пам'ятні знаки[ред.ред. код]

Почесний громадянин міст[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Книзі рекордів Гіннеса за 1998 рік Юрія Романенка назвали найдосвідченішим космічним мандрівником, оскільки за 3 польоти він провів у космосі 430 діб 18 годин 21 хвилину[2].
  • Син Юрія Романенка — Роман Юрійович — теж космонавт, другий потомствений космонавт у світі (після Сергія Волкова).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 екз. — ISBN 5-203-00536-2
  • (рос.)Маринин И.А. Шамсутдинов С.Х. Глушко А.В. Советские и Российские космонавты: 1960-2000. — М. : Новости космонавтики, 2001.
  • Ребров М. Ф. Советские космонавты. Изд. 2-е, доп. — М., 1983
  • Романов А. П. Лебедев Л. А. Лукьянов Б. Б. Сыны голубой планеты. — М., 1981
  • Эстафета космических подвигов. — М., 1981

Посилання[ред.ред. код]