Перейти до вмісту

Романова Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Романова Ірина Олександрівна
рос. Княжна Ирина Александровна Романова
Народилася3 (15) липня 1895[1]
Петергоф, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Померла26 лютого 1970(1970-02-26)[1] (74 роки)
XVI округ Парижа, Франція
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа
Країна Російська імперія
 СРСР
Титулпринцеса
РідГольштейн-Готторп-Романови
БатькоОлександр Михайлович (онук Миколи I)
МатиКсенія Олександрівна
Брати, сестриPrince Vasili Alexandrovich of Russiad, Романов Ростислав Олександрович, Prince Nikita Alexandrovich of Russiad, Prince Dmitri Alexandrovich of Russiad, Andrei Alexandrovich of Russiad і Prince Feodor Alexandrovich of Russiad
У шлюбі зЮсупов Фелікс Феліксович
ДітиЮсупова Ірина Феліксівна[1]

Ірина Олександрівна Романова (нар. 3 (15) липня 1895, Петергоф — 26 лютого 1970, Париж, Франція) — княжна імператорської крові, в шлюбі — княгиня Юсупова, графиня Сумарокова-Ельстон.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походження та дитинство

[ред. | ред. код]
Ірина Олександрівна в оточенні своїх августійших кузин Ольги і Тетяни

Ірина була первістком і єдиною дочкою великого князя Олександра Михайловича і великої княгині Ксенії Олександрівни, племінницею імператора Миколи II, будучи, таким чином, по матері онукою Олександру III, а по батькові — правнучкою Миколі I.

Народилася 3 липня 1895 року на Власній Її Імператорської Величності дачі «Олександрія» (Петергоф), про що сповіщалося Іменним Височайшим указом від того ж дня[2]; хрещена 12 липня того ж року в палацовій церкві Александрії, в числі її восприємників були імператор Микола II і імператриця Марія Феодорівна[3].

Її батьки з 1906 року часто проводили час на півдні Франції, тому в родині Ірину звали Irène (Ірен) на французький манер.

Ірина Олександрівна з чоловіком Феліксом Юсуповим
Ірина і Фелікс з дочкою «Bebe», 1916

У 1913 році Олександр Михайлович завів розмову з сім'єю Юсупових про весілля своєї доньки Ірини та їх сина Фелікса Феліксовича Юсупова, і вони погодилися. Її майбутній чоловік, князь Фелікс Юсупов, граф Сумароков-Ельстон, був одним з найбагатших людей того часу. Після загибелі в 1908 році старшого брата Миколи він став єдиним спадкоємцем родинного статку Юсупових. Фелікс був дуже суперечливою та епатажною людиною. Йому подобалося одягатися в жіночий одяг, кидаючи виклик суспільству, при цьому він був щиро релігійний і готовий допомогти іншим. Коли батьки Ірини і бабуся, вдовуюча імператриця Марія Федорівна, дізналися про ці чутки, то навіть хотіли скасувати весілля. Більшість з історій, які вони чули, були пов'язані з великим князем Дмитром Павловичем, родичем Ірини. Про Фелікса та Дмитра говорили як про коханців.

Вінчання відбулося в лютому 1914 року в церкві Аничкового палацу. Було організоване пишне весілля, на яке привітати молодих прибула імператорська родина і весь вищий світ Петербургу. В середині дня в парадній кареті до Аничкового палацу під'їхала наречена з батьками і братом князем Василем Олександровичем. З власного під'їзду княжна Ірина Олександрівна з батьками пройшла до червоної вітальні, де імператор Микола II і вдовуюча імператриця Марія Федорівна благословили молоду до вінця. Наречений князь Фелікс Феліксович Юсупов прибув на власний під'їзд палацу. Гості йшли до церкви з жовтої вітальні, через танцювальний зал та вітальні.

На весіллі Ірина була в простій сукні, замість традиційної придворної сукні, в якій інші наречені Романових брали шлюб, бо вона була не Великою Князівною, а Княжною Імператорської Крові — її батько був тільки онуком імператора Миколи Першого, і тому його діти, правнуки імператора, не отримували великокнязівського титулу. На церемонії Ірина носила тіару з алмазів та гірського кришталю, яка була отримана від фірми Картьє, і мереживну вуаль, що належала колись Марії-Антуанетті.

Члени імператорського роду, що брали шлюб з особами нецарської крові, були зобов'язані підписати зречення від прав на престол. Цьому правилу підкорилася й Ірина.

У подружжя була одна дочка Ірина Феліксівна Юсупова, народжена в Петрограді 21 березня 1915 року.

У 1916 році разом з Володимиром Пуришкевичем та своїм приятелем великим князем Дмитром Павловичем Фелікс став співучасником вбивства Григорія Распутіна, після чого йому та Ірині довелося переїхати в маєток батька у Рокитному в Курській губернії.

В еміграції

[ред. | ред. код]

У 1919 році Ірина, в числі інших Романових, які перебували в той час у Криму, була вивезена до Великої Британії на спеціально надісланому для цієї мети британському лінкорі «Мальборо». Згодом переїхала до Франції. Ірина і Фелікс влаштувалися і до кінця життя жили в Парижі.

У 1934 році Юсупови виграли судовий процес з компанією MGM і відсудили певну суму грошей. Причиною став фільм «Распутін та імператриця», в якому Ірині (у фільмі «принцеса Наташа» — єдина племінниця царя) приписували сексуальний зв'язок з Распутіним. Подружжя прожило разом понад 50 років у щасливому шлюбі[4].

Померла через 3 роки після смерті чоловіка, 26 лютого 1970 року у віці 74 років. Її поховали в могилі матері Фелікса — Зінаїди Юсупової на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа, бо грошей на ще одне місце на кладовищі не знайшлося.

Нащадки

[ред. | ред. код]

Мала єдину дочку — Ірину.

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

За царювання імператора Миколи II була пожалувана великим хрестом ордена Святої Катерини[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Lundy D. R. The Peerage
  2. «Правительственный вестник», 5 (17) июля 1895, № 144, стр. 1.
  3. «Правительственный вестник», 13 (25) июля 1895, № 151, стр. 2.
  4. King, Greg, The Man Who Killed Rasputin, Carol Publishing Group, 1995, p. 108
  5. Исторический обзор Ордена Св. Великомученицы Екатерины или ордена Освобождения // {{{Заголовок}}}. — СПб. : Поставщики Двора Его Императорского Величества. Т-во Р. Голике и А. Вилборга, Звенигородская, 11, 1910. — С. 589.