Лубківський Роман Мар'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Роман Лубківський)
Перейти до: навігація, пошук
Роман Мар'янович Лубківський
Роман Мар’янович Лубкiвський
Lubkivskyi-Roman03.jpg

Роман Мар'янович Лубківський
Народився 10 серпня 1941(1941-08-10)
с. Острівець, Теребовлянський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 23 жовтня 2015(2015-10-23) (74 роки)
Львів, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, державний і громадський діяч
Відомий письменник, державний і громадський діяч, дипломат
Alma mater Львівський університет
Посада Народний депутат України[1]
Діти сини Маркіян, Данило
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1992
q: Висловлювання у Вікіцитатах

Рома́н Мар'я́нович Лубкі́вський (10 серпня 1941, с. Острівець, Українська РСР — 23 жовтня 2015, Львів, Україна) — український письменник, державний і громадський діяч, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Член Спілки письменників України (1976). Дійсний член Острозького академічного братства (2005), НТШ (2007), почесний член Спілки білоруських письменників (2006).

Життєпис[ред.ред. код]

Роман Мар'янович Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівці, нині Теребовлянського району Тернопільської області, Україна.

Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1963). Працював заступником головного редактора журналу «Жовтень» (від 1990 — «Дзвін»).

У 1980—1992 — голова Львівської організації Спілки письменників України, член виконавчої ради українського відділення ПЕН-клубу, делегат Установчого з'їзду Руху.

У 1990—1994 — народний депутат України. За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.

У 1992—1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. У 1993—1995 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці.

У 2006—2007 — голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.

У 1997—2001 — начальник управління культури Львівської ОДА. У 1996—2000 — голова львівської обласної організації товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, згодом — його почесний голова.

Від 1995 — професор факультету міжнародних відносин та дипломатичної служби Львівського національного університету.

2007 заснував іменну стипендію для найкращих учнів Острівецької ЗОШ I—III ступенів.

Помер 23 жовтня 2015 року[2]. Відспівували в соборі святого Юра, прощальне слово мав, зокрема, Дмитро Павличко, поховали на Личаківському цвинтарі. Зі столичного керівництва не було представників.[3] У серпні 2016 року у Львові на фасаді будинку на вулиці Крушельницької, 19, де мешкав письменник, встановлено меморіальну таблицю.[4]

Відзнаки[ред.ред. код]

Доробок[ред.ред. код]

Друкуватися почав з 1958 року. Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами. Переклади з більшості слов'янських літератур, зокрема, твори О. Блока, І. Вазова, Я. Івашкевича, Янки Купали, Десанки Максимович та інших.

Збірки поезій[ред.ред. код]

  • «Зачудовані олені» (1965),
  • «Громове дерево» (1967),
  • «Рамена» (1969),
  • «Смолоскипи» (1975),
  • «Звіздар» (1977),
  • «Майоліка» (1985),
  • «Словацьке літо» (1986),
  • «Карбівня» (1987),
  • «Серпневе яблуко» (1989),
  • «Погляд вічності» (1990) — відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка,
  • «Балканський Христос» (2001),
  • «Камінне жниво» (2001),
  • «Квітень у серпні» (поезії поза збірками, 2003),
  • «Зелене серце» (2003),
  • «Сто і одна строфа» (2003).

Інші книги[ред.ред. код]

  • «Слов'янське небо» (1972, антологія перекладів поезій),
  • «Многосвіточ» (1978, публіцистика),
  • «Високі райдуги» (1979, публіцистика),
  • «Слов'янська ліра» (1983, антологія перекладів поезій),
  • «Богорівний, бо правдомовний: Слово про Шевченка» (1997, монографія),
  • «Сповідь. Молитва. Присяга: Літературний портрет Д. Павличка» (2004, монографія).

Співупорядник збірок:

  • «Вінок Маркіянові Шашкевичу» (1987),
  • «Весни розспіваної князь. Слово про Антонича» (1989).

Упорядник та науковий редактор

  • книги М. Богдановича «Стратим-лебідь» (2002),
  • книги статей С. Гординського «На переломі епох» (2004),
  • літературно-мистецьких збірників «Посвята» (2003) та «Шевченкова дорога і Білорусь» (2004).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

13 серпня 2017 року в Острівці на фасаді церкви святого Димитрія УГКЦ відкрито пам'ятну таблицю Романові Лубківському.[9]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. Помер один із засновників «Народного Руху України» Роман Лубківський. ukranews.com. Українські новини. 2015-10-23. 
  3. Юлія Ліщенко. «Ні Київ, ні Львів не назвали його почесним громадянином…» // Високий замок. — 2015. — № 118 (5374). — 27 жов. — С. 3.
  4. Пастернак Н. «Мені життя прожитого не жаль…» // Культура і життя. — 19 серпня 2016. — № 34. — С. 11.
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1992 р. № 86 «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1992 року»
  6. Указ Президента України від 8 грудня 1998 року № 1337/98 «Про відзначення нагородами України активістів Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка»
  7. Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  8. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  9. Валах Ю., Прокопів А. Роман Лубківськийна YouTube / Юлія Валах, Андрій Прокопів // Тернопільська філія НСТУ. — 2017. — 14 серпня.

Література[ред.ред. код]