Роман II Молодший
| Роман II грец. Ρωμανὸς B' Λεκαπηνός | ||
| ||
|---|---|---|
| листопад 959 — 15 березня 963 | ||
| Попередник: | Костянтин VII Багрянородний | |
| Наступник: | Никифор II Фока | |
| Народження: |
938 Константинополь, Східна Римська імперія | |
| Смерть: |
963 Константинополь, Східна Римська імперія | |
| Причина смерті: |
падіння з коняd | |
| Країна: |
Східна Римська імперія | |
| Рід: |
Македонська династія | |
| Батько: |
Костянтин VII Багрянородний | |
| Мати: |
Олена Лекапена | |
| Шлюб: |
Феофана і Vertha of Provenced | |
| Діти: | Василь, Констянтин, Олена , Анна | |
Роман II Лакапін (грец. Ρωμανὸς B' Λεκαπηνός; близько 938 — 963) — імператор Візантії з листопада 959 по 15 березня 963.
Був сином імператора Костянтина VII та Олени Лакапет, дочки імператора Романа I Лакапіна. Саме для Романа були призначені нотатки батька, що згодом отримали назву «Про управління імперією».
Середньовічні джерела згадують про заручини Романа з Гадвіґою, дочкою герцога Баварії Гайнріха І, але врешті одружився він на Берті, позашлюбній донці короля Італії Гуго, яка отримала візантійське ім'я Євдокія. Але дружина невдовзі померла — нібито ще незайманою.
Після смерті Євдокії Роман вів життя гульвіси і зрештою познаймовився з донької шинкаря Кратера Анастасією (що, за переказами, ще й підробляла повією). Анастасія стала спочатку коханкою Романа, а потім і дружиною — змінивши ім'я на Феофано («богом дана») і отримавши офіційний шляхетний родовід[1].
Саме Феофано пліткарі приписували отруєння Константина VII, після смерті якого Роман став імператором. П'ятеро його сестер невдовзі вирішили стати черницями, а мати померла — нібито «від розпуки».
Державними справами новий займався неохоче, передоручивши оперативне адміністрування паракімонену (постільничому) Йосипу Врінзі, а керівництво військами –здібним полководцям. В 961 року візантійські війська під керівництвом воєначальника Никифора Фоки відвоювали Крит у арабів.
Імператриця натомість, за переказами, виснажувала чоловіка любощами. Знесилений і деозрієнтований він якось просто не ввтриався в сідлі, впав з коня… і віддав душу богові. Лікарі пояснювали його слабкість, що напередодні він надто «розструсив нутрощі». Проте чутки стверджували, що його зрештою отруїла дружина, що вже мала репутацію отруйниці[1].
Роман залишиа двох неповнолітніх синів (Василя і Костянтина), опіку над якими взяла Феофано, і 2 дочок (старша, Олена, деякий час була можливо, нареченою Оттона II, у результаті він одружився з Феофано — родичкою Іоанна Цимісхія; та молодша, Анна Порфірогенета, яка народилася за два дні до смерті батька і вийшла заміж за київського князя Володимира.
- ↑ а б Олексій Мустафін. Отрута, хіть та влада. Femme fatale імперії ромеїв. Історична правда. 2025-12-11.
