Збіґнєв Ромашевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збіґнєв Ромашевський
пол. Zbigniew Romaszewski
Zbigniew Romaszewski VII kadencja Kancelaria Senatu.JPG
Народився 2 січня 1940(1940-01-02)
Варшава
Помер 13 лютого 2014(2014-02-13) (74 роки)
Варшава, Польща
Поховання
Громадянство Польща Польща
Діяльність фізик, правозахисник, політик
Alma mater Q9379440?
Партія Право і справедливість
У шлюбі з Зофія Ромашевська[d]
Діти Аґнєшка Ромашевська-Гузи
Нагороди
орден Білого Орла
Сторінка в Інтернеті romaszewski.pl

Збіґнєв Ромашевський (пол. Zbigniew Romaszewski; *2 січня 1940(19400102), Варшава — †13 лютого 2014, Варшава) — польський політик, дисидент та правозахисник, фізик за фахом.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1944 р. після Варшавського повстання мати з маленьким Збіґнєвом була відправлена ​​в концтабір Гросс-Розен, батько помер у концтаборі.

У 1964 р. закінчив фізичний факультет Варшавського університету, працював в інституті фізики Польської академії наук, у 1980 отримав ступінь доктора наук.

У 1977 р. після протестів робітників проти підвищення цін й наставших за ними репресій Ромашевський став одним із засновників Комітету захисту робітників (KOR). У 1979 р. він приїжджав до Москви для зустрічі з А. Д. Сахаровим, спільно з яким виступив із заявами на захист заарештованих, а також зробив спробу підготувати спільний з Сахаровим виступ про Катинський розстріл.

У 1980 р. Ромашевський заснував Польський ґельсінський комітет, в 1980-81 роках був головою Комісії інтервенції та дотримання законності «Солідарності».

Після введення воєнного стану в грудні 1981 р. організував підпільне «Радіо Солідарність». У 1982 р. він був заарештований та перебував в ув'язненні до 1984.

У 1988 р. взяв участь в організації міжнародної конференції з прав людини в Новій Гуті. У 1991 р. взяв участь у міжнародній правозахисній конференції в Ленінграді.

У 1989 р. був обраний до Сенату та потім неодноразово переобирався, востаннє в 2007 р. за списком партії «Право та справедливість». В 2007–2011 рр. був віце-маршалом Сенату.

Помер 13 лютого 2014.

Посилання[ред. | ред. код]