Ром-Орфанаж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ром-Орфанаж
тур. Büyükada Rum Yetimhanesi, Prinkipo Rum Yetimhanesi
Aerial islands.jpg

40°51′38″ пн. ш. 29°07′23″ сх. д. / 40.86083333002777351° пн. ш. 29.12333333002777991° сх. д. / 40.86083333002777351; 29.12333333002777991Координати: 40°51′38″ пн. ш. 29°07′23″ сх. д. / 40.86083333002777351° пн. ш. 29.12333333002777991° сх. д. / 40.86083333002777351; 29.12333333002777991
Тип споруда
дитячий будинок-інтернат і пам'ятка історії
Країна

 Туреччина

Архітектор Александр Волларі
Матеріал Дерево
Будівництво 1898 р. — 21 травня 1903 р.
Стан Руїни
Ідентифікатори й посилання
Ром-Орфанаж. Карта розташування: Туреччина
Ром-Орфанаж
Ром-Орфанаж (Туреччина)

CMNS: Ром-Орфанаж у Вікісховищі

Ром Орфанаж (тур. Büyükada Rum Yetimhanesi, Prinkipo Rum Yetimhanesi) — колишній дитячий притулок у Туреччині на острові Буйюкада (Принцеві острови), найбільша дерев'яна споруда Європи.

Історія створення[ред. | ред. код]

В середині 19 століття, коли ознаки розпаду Османської імперії набули загрозливих масштабів, султан і уряд спроміглися розпочати в державі реформи. Особливо помітними зрушення були в будівництві, в створенні залізниць і спробах наблизити побут султана монарха і його родини до західноєвропейських стадартів XIX століття. Так виникає залізниця, що пов'язує Туреччину з священинми містами Меккою і Мединою, низка залізничних вокзалів, що полегшує шлях мусульманам-паломникам. Серед тогочасних проектів — Східний експрес, палац Долмабахче, створений в буржуазному стилі — еклектика. Велетенську люстру з богемського скла в подарунок і для оздоби Долмабахче привезли від королеви Британської імперіїВікторії. Саме в палаці Долмабахче засідав уряд, що розпочав досить обмежені реформи.

Серед новітніх на той час споруд і велетенська дерев'яна споруда, яка будувалась однією французькою компанією для обслуговування закордонних багатіїв на острові Бююкада в Мармуровому морі.

Це великий готель з казино, ресторани та іншими закладами посеред соснового лісу — «Prinkipo Palace» — будівля на 6 поверхів, 20 000 м2, 206 кімнат, більше 100 вікон.

З побудовою споруди поспішали, тому скористались легким в обробці деревом, яке дозволило дешево і швидко упоратись з новим закладом (проект архітектора Александра Волларі, 1850 - 1921). Проте султан Абдул-Гамід II не дав дозволу на експлуатацію через казино.

Споруда в 20 столітті[ред. | ред. код]

Порожню споруду виставили на продаж. Її придбала дружина відомого грецького банкіра і багатія (православна за віросповіданням) Елені Заріфі і передала у власність Вселенського Патріархату для розміщення притулку для дітей-сиріт. В роки успішної діяльності дитячого притулку тут мешкало і виховувалось до однієї тисячі дітлахів.

У роки Першої світової війни дітей розселили, а будівля використовувалась турецькою війсковою школою "Кулелі".

Пізніше деякий час тут мешкали і грецькі біженці і ті хто шукав спасіння від більшовиків.

Потім будинок знову став притулком і профункціонував до 1964 року.

Будівля роками стояла покинутою, що призвело до її деградації і руйнації. На споруду висловили власні претензії канцелярія Константинопольського Патріарха і Генеральна дирекція культурних фондів Туреччини. Справу розглядали в Європейському суді з прав людини. Суд 2010 року став на бік канцелярії Константинопольського Патріарха, якій споруда належала десятиліттями. Але аварійний стан найбільшої в Європі дерев'яної споруди це поки що ніяк не покращило, незважаючи на відвідини острова туристами.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]