Ронсевальська земля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Світлий бік Япета. Верхня частина — Ронсевальська земля, нижня — земля Сарагоса. Праворуч видно яскраві вершини екваторіального гірського хребта, що їх розділяє. Знімок апарата «Кассіні», 8 жовтня 2007.
Провідна півкуля Япета. Світлі ділянки — навколополярні частини Ронсевальської землі (вгорі) і Землі Сарагоса (знизу). Темна ділянка — область Кассіні. Екваторіальне гірське кільце проходить горизонтально через центр.

Ронсевальська земля (лат. Roncevaux Terra[1]) — північна половина яскравої області Япета (супутника Сатурна), що займає близько третини усієї його поверхні. Відокремлена від південної частини яскравої області екваторіальним гірським кільцем і злегка відрізняється від неї за кольором (південна частина має червонуватий відтінок)[2].

Найпомітніша унікальна особливість Япета — різка відмінність альбедо двох його боків. Один бік сніжно-білий (відбиває більше половини світла), а інший дуже темний (відбиває 3-5 %)[2]. Темна область у першому наближенні збігається з провідною півкулею, а яскрава — з веденою. І ту, і іншу ділить навпіл стіна Япета — ланцюжок гірських хребтів та окремих вершин, який тягнеться вздовж екватора (але в яскравій області він сильно переривчастий[3]). Площа яскравої області більша, ніж темної: близько 60 % поверхні Япета[4]. Таким чином, частка Ронсевальської землі — близько 30 %.

Відкриття й вивчення[ред. | ред. код]

Велику різницю яскравості півкуль Япета виявив ще його першовідкривач — Джованні Доменіко Кассіні, хоча навіть найкращі інструменти його часів не давали можливості побачити на Япеті які-небудь деталі. З моменту відкриття Япета в 1671 році до 1705 року Кассіні бачив Япет лише тоді, коли він перебував на захід від Сатурна. У 1705 році, використовуючи сильніший телескоп, Кассіні все ж побачив цей супутник під час знаходження на схід від планети. Виявилося, що при цьому він слабший на 2 зоряні величини. З цього Кассіні зробив два висновки, які пізніше підтвердилися, — по-перше, одна півкуля Япета набагато темніша за іншу, а по-друге, вона завжди дивиться в напрямку руху супутника по орбіті (тобто Япет завжди повернений до Сатурна одним і тим самим боком)[5].

Перші фотографії Япета (на яких видно і Ронсевальську землю) були отримані апаратом «Вояджер-1» в 1980 році. Набагато кращі світлини дав «Кассіні», який вивчає систему Сатурна з 2004 року.

Найменування[ред. | ред. код]

Майже всі назви об'єктів на Япеті дані за мотивами середньовічної французької поеми «Пісня про Роланда», тому що Кассіні відкрив супутник під час роботи у Франції[6]. Ронсевальська земля названа так на честь Ронсевальської ущелини в Піренеях (в цій ущелині в 778 році відбулася описана в цій поемі битва). Терміном «земля» (лат. Terra) в планетній номенклатурі позначають велику область[7] із перетятим рельєфом[6]. Латинську назву Roncevaux Terra Міжнародний астрономічний союз затвердив у 1982 році (в числі перших 20 назв деталей рельєфу Япета)[1][8].

Ронсевальська земля — це північна половина світлої області Япета. Південна половина називається «земля Сарагоса» (лат. Saragossa Terra[9]) на честь згаданого в «Пісні про Роланда» міста. Як і інші об'єкти південної півкулі Япета, вона залишалася безіменною до 2008 року, коли Міжнародний астрономічний союз затвердив назви деяких деталей рельєфу[8], знятих апаратом «Кассіні». Оскільки вона отримала назву набагато пізніше північної частини, в деяких джерелах[3] Ронсевальською землею називають усю яскраву область Япета.

Кратери Ронсевальської землі, як і всієї яскравої області, названі іменами позитивних героїв «Пісні про Роланда» — франків та їх союзників. Кратери темної області (або розташовані в перехідній зоні, але з темними денцями) отримали імена їх супротивників — маврів[6].

Межі та рельєф[ред. | ред. код]

Темна область Япета (область Кассіні) приблизно збігається з провідною (переднью) півкулею, а яскрава — з веденою (задньою). Центри цих областей збігаються з центрами відповідних півкуль дуже точно[4], але межа між ними проходить не точно по меридіану: вона зігнута на зразок лінії на тенісному м'ячі. Яскрава область заходить на провідну півкулю в районі полюсів, а темна на ведену — в районі екватора[10]. І ту, і іншу ділить навпіл стіна Япета, яка тягнеться вздовж екватора (в яскравій області вона представлена лише окремими вершинами)[3]. Таким чином, Ронсевальська земля простягається від екватора, де межує з Землею Сарагоса, до високих широт. В її межах лежить північний полюс Япета.

Як і решта поверхні цього супутника, Ронсевальська земля вкрита кратерами. Серед найбільших — 160-кілометровий кратер Тібо (лат. Tibbald), 113-кілометровий Олів'є (Oliver), 100-кілометровий Ож'є (Ogier), 95-кілометровий Шарлемань (Charlemagne), 81-кілометровий Жебоен (Geboin)[8][11][6][12].

43-кілометровий кратер Альмерік (Almeric), також розташований на Ронсевальській землі, закріплює систему довгот на Япеті: західна довгота його центру прийнята рівною 276,0° (раніше 276,6°)[13].

Забарвлення[ред. | ред. код]

На знімках з високою роздільністю видно, що межа світлої та темної частини Япета дуже чітка, але сильно порізана[4][14]. Окремі світлі ділянки є і всередині темної області, а окремі темні — всередині світлої. Такими окремими темними ділянками біля екватора є заглибини, а на високих широтах — звернені до екватора схили. Аналогічно, у темній області височини і звернені до полюсів схили можуть бути яскравими[4].

Ймовірно, колір Ронсевальської землі близький до початкового кольору Япета — переважно крижаного тіла. Темний колір області Кассіні, за сучасними уявленнями, вторинний: його створює пиловий покрив завтовшки близько десятків сантиметрів. Це видно за дрібними яскравими кратерами в цій області[4] і за результатами радарних спостережень[10]. Поява цих відмінностей пояснюється тим, що осідання темного пилу переважно на провідній півкулі спричиняє її сильніше нагрівання сонячним світлом і випаровування звідти льоду, який згодом конденсується на холодних ділянках — на веденій півкулі та в приполярних областях. Виходить позитивний зворотний зв'язок: початково темні ділянки темніють, а початково світлі — світлішають ще сильніше (детальніше див. у статті «Япет»)[10].

Крім того, різні частини Япета відрізняються кольором. На провідній півкулі Япета і яскраві, і темні ділянки помітно червоніші, ніж на веденій[4][10], а в межах веденої південна частина яскравої області трохи червоніша за північну[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Roncevaux Terra. Gazetteer of Planetary Nomenclature (en). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2006-10-01. Архів оригіналу за 2013-02-16. Процитовано 2013-02-10. 
  2. а б в Wye C. L. (2011). Radial scattering from Titan and Saturn's Icy satellites using the Cassini spacecraft. Stanford University. с. 254—257. 
  3. а б в Moore P., Rees R. (2011). Patrick Moore's Data Book of Astronomy. Cambridge University Press. с. 219—221. ISBN 978-0-521-89935-2. 
  4. а б в г д е Denk T., Neukum G., Roatsch T., Porco C. C., Burns J. A., Galuba G. G., Schmedemann N., Helfenstein P., Thomas P. C., Wagner R. J., West R. A. (2010). Iapetus: Unique Surface Properties and a Global Color Dichotomy from Cassini Imaging. Science 327 (5964): 435–439. Bibcode:2010Sci...327..435D. PMID 20007863. doi:10.1126/science.1177088. 
  5. Harland D. M. (2007). Cassini at Saturn: Huygens Results. Springer. с. 10. ISBN 978-0-387-26129-4. 
  6. а б в г Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.
  7. Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (en). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2013-02-12. Процитовано 2013-02-04. 
  8. а б в Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (en). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 2013-02-15. Процитовано 2013-02-10. 
  9. Saragossa Terra. Gazetteer of Planetary Nomenclature (en). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2008-08-05. Архів оригіналу за 2013-02-15. Процитовано 2013-02-10. 
  10. а б в г Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science 327 (432): 432–435. Bibcode:2010Sci...327..432S. PMID 20007862. doi:10.1126/science.1177132. 
  11. Карта Япета с подписями на сайте Gazetteer of Planetary Nomenclature (PDF, 2,1 МБ)
  12. Песнь о Роланде / Перевод со старофранцузского Ю. Корнеева. — Москва : Художественная литература, 1976. — (Библиотека Всемирной Литературы, т. 10)
  13. Almeric. Gazetteer of Planetary Nomenclature (en). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2008-05-15. Архів оригіналу за 2013-02-15. Процитовано 2013-02-10. 
  14. Tamayo D., Burns J. A., Hamilton D. P., Hedman M. M. (2011). Finding the trigger to Iapetus’ odd global albedo pattern: Dynamics of dust from Saturn’s irregular satellites. Icarus 215 (1): 260–278. Bibcode:2011Icar..215..260T. doi:10.1016/j.icarus.2011.06.027. 

Посилання[ред. | ред. код]