Ропецький Володимир Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ропецький Володимир Адамович
Ropetskyy portret.jpg
Народився 11 листопада 1953(1953-11-11) (63 роки)
с. Маринопіль (зараз Маріямпіль), Івано-Франківська обл.
Громадянство українець
Проживання Львів
Діяльність монументальна, декоративна та станкова скульптура, графіка, живопис
Відомий доцент кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства
Дружина Ропецька Агнеса
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
Сторінка в інтернеті [http://ropetskiy.in.ua/

http://bud-art.in.ua/ ropetskiy.in.ua/ http://bud-art.in.ua/]

Ропецький Володимир Адамович (нар. 11 листопада 1953, Маріямпіль) — український скульптор, художник-монументаліст, живописець та графік, член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України, педагог, доцент Української академії друкарства, громадський та політичний діяч, активіст лемківського руху.

Біографічна довідка[ред.ред. код]

Володимир Ропецький народився в сім’ї Ропецького Адама Гіляровича та Ропецької Параскевії Григорівної (з дому Кусик), депортованих у 1945 році з Лемківщини (Польща) до УРСР, в село Федорівку, Іловайського району, Сталінської області (сьогодні Донецька обл.). Через рік батьки виїжджають на захід України з надією, що повернуться на Лемківщину, но «уповноваженим» було наказано осідати… Сім’я Ропецького Адама поселилися в селі Маринопіль (сьогодні Маріямпіль) Галицького району, Івано-Франківської області.
У с. Маринопіль 11 листопада 1953 року народився Володимир, п’ята дитина в сім’ї. Лемківська мова, матеріальна та духовна культура краян, ремесла та побут лемків сформували творчий характер майбутнього художника Володимира Ропецького.
З 1961 по 1971 рік навчався в Маринопільській середній школі.
З 1971 по 1974 рік навчався в Косівському технікумі народних художніх промислів, на відділі художньої обробки дерева. Викладачі з фахових дисциплін: І. Анрійканич, А. Калитко та В. Гавриш.
З 1974 по 1979 рік навчався у Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва (сьогодні Львівська національна академія мистецтв), на відділі проектування інтер’єру та обладнання, здобув кваліфікацію художника декоративно-прикладного мистецтва. Викладачі з фахових дисциплін: І. Якунін, В. Подольський, С. Коропчак, М. Вендзилович та М. Яців.
З 1979 по 1980 рік служив у збройних силах Радянського Союзу, в Забайкальському військовому окрузі.
З 1981 по 1988 рік художник-монументаліст Львівського художньо-виробничого комбінату, «Художнього Фонду» УРСР, Спілки Художників УРСР.
З 1988 по 1992 рік скульптор-монументаліст Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, «Художнього Фонду» України, Національної спілки художників України.
З 1989 року Національної спілки художників України, секція скульптури.
З 1992 по 2004 рік займається підприємницькою діяльністю.
В 2000 році Президентом України присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». За значний особистий внесок у розвиток Українського образотворчого мистецтва та високий професіоналізм.
З 2004 року і до теперішнього часу доцент кафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства.
В 2004 році нагороджений відзнакою «За значний внесок у зміцнення міжетнічних відносин в Україні та за її межами, за активну участь у розбудові демократичного суспільства за збереження лемківських звичаїв та традицій».
В 2009 році директор Львівського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи.
В 2009 році пройшов навчання і отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації в інституті післядипломної освіти ДАКККіМ, напрямок «Організація дозвілля: стан та перспективи розвитку».

Наукова та викладацька діяльність[ред.ред. код]

З 2004 року займається активно викладацькою практикою. Виховуючи гідних громадян українського суспільства, з високим почуттям самодостатності, моральних, духовних та всесторонньо освічених осіб, бакалаврів та магістрів деякі із них вступили в Національну Спілку художників України. Сьогодні вони займаються активною творчою та суспільно-корисною працею, завойовують нагороди та призові місця на національних та міжнародних творчих форумах, а саме: Ксеня Шевченко, Валерій Панасюк, Віктор Фраза-Фразенко. Володимир Ропецький, доцент Української академії друкарства, ним сформовано ряд методичних вказівок та робочих програм по підготовці студентів по таких дисциплінах, як академічний рисунок, академічний живопис та композиція. Ним випущено ряд фахових статей, а саме:

  • «Образно-символічний світ Никифора Дровняка». Збірник наукових доповідей «Теорія і практика актуальних наукових досліджень», Люблін – 2013, ст. 50-54.
  • «Слово про організацію народної творчості Львівщини». Збірник наукових доповідей «Актуальні питання в сучасній науці», Варшава – 2013, ст. 30-34.
  • «Народне мистецтво в каменеобробному промислі центральної Лемківщини (Риманівщина). Збірник наукових доповідей «Тенденції сучасної науки», Гданськ – 2013, ст. 36-38.

Творча діяльність[ред.ред. код]

  • «Вулиця Вірменська» (1984, бронза, 10×9).[1]
  • «Вулиця Сербська» (1984, бронза, 10×9).[1]
  • Станкова робота «Рік 1941» (1984, тонований гіпс, 55×25×27).[2]
  • «Вежа Корнякта» (1985, бронза, 18×8,2).[1]
  • «Львів. Квітень 1936» (1985, бронза, 11,5×9).[1]
  • «Іван Франко» (1986, шамот, діаметр 58).[1]
  • «Маркіян Шашкевич» (1986, тонований гіпс, 102×43×38).[1]
  • Пам'ятний знак із барельєфом Тарасові Шевченку в селі Добряни Стрийського району (1985, художник Дмитро Парута).[3]
  • «Ріпник» (1986, склоцемент, 48×42×33).[1]
  • «Ріпник» (1986, склоцемент, 56×31×49).[1]
  • «Марія» (не пізніше 1989, гіпс, 46×21×15,5).[4]
  • Пам'ятник Т. Шевченку в селі Сновичі (1993, архітектор В. Чорноус).[5]
  • Пам'ятник Т. Шевченку в Зборові (1994).
  • Пам'ятник Т. Шевченку в Чорткові (1995).
  • Меморіальна таблиця Охрімові Кравченку на вулиці Лисенка, 26 у Львові (2008, архітектор Ярослав Трескот).[6]

Громадська та суспільно політична діяльність[ред.ред. код]

Володимира Ропецького неоцінені здобутки, як сподвижника по збереженню духовної і матеріальної культури Українського субетносу – Лемків. Він був одним із перших в 1989 році при створені в складі Українського Фонду Культури в м. Львові Товариства «Лемківщина», посвідчення № 0285. Володимир Ропецький у 1989 році обраний до першого складу правління Львівської краєвої організації.

З 1999 по 2010 рік він очолює Львівську обласну організацію Всеукраїнського товариства «Лемківщина». За період його керівництва товариство «Лемківщина» набуло всеукраїнського статусу, досягнуло неабиякої популярності, як в Україні так і у світі. Володимир Ропецький добре володіє матеріалом по етнографічній культурі своїх краян, їхнім обрядовим календарем, матеріальною та духовною культурою горян. Він засновує, організовує та проводить обрядово-етнографічні, фолькльорні фестивалі пісенної та танцювальної культури Лемків, кермеші (празники); Лемківська «Велия» (Різдвяні свята), «Русаля» (зелені свята), художні виставки митців вихідців з Лемківщини «Лемківський Єрусалим – 2», зїзди Всеукраїнського товариства «Лемківщина», а також Світової Федереції Українських-Лемківських обєднань, наукові конференції та ювілеї, зокрема, ансамблю пісні і танцю «Лемковина». З 2007 по 2011 рік очолює світову Федерацію Українських-Лемківських обєднань, і на цій ділянці роботи Володимир Ропецький відноситься з всією відповідальністю. Активізовується робота Світової Федерації та її закордонних суб’єктів, ведеться планова робота по скріпленню іміджу Української етнографічної групи – Лемків у світі та на материнських землях у Польщі.

Член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.[7]

З 1989 по 1992 рік активний учасник громадської організації «Народний Рух України» в Львівській Спілці художників України.
З 1989 року брав активну участь у «Товаристві Української мови» у Львові.
У 2012 році кандидат у народні депутати до Верховної Ради України.
У 2013 році кандидат у депутати до Львівської оласної Ради.
У 2015 році Володимир Ропецький бере активну участь в роботі суспільно-громадської  організації «Український Чин», м. Львів.                                                                                      
Митець живе і віддано творить для мистецького і культурного розвитку рідної України, збагачуючи завтрашній день новими творчими досягненнями і як громадський лідер все робить для збагачення духовної та матеріальної культури Української Нації.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін.. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  2. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
  3. Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — Львів, 2013. — С. 157. — ISBN 978-617-7142-00-2.
  4. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 11—12.
  5. Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 86.
  6. Коваль Я. Охріма Кравченка не забути // Суботня пошта. — 4 січня 2008. — № 63 (714). — С. 10.
  7. Яців Р. Ідеали, повертайтеся! // Сучасність. — 1991. — № 5 (361). — С. 51. — ISSN 0585-8364.

Джерела[ред.ред. код]