Рораїмія
| Рораїмія | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Рораїмія (Гран-Сабана, Венесуела)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Roraimia adusta (Salvin & Godman, 1884) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Synallaxis adusta Margarornis adustus Premnoplex adustus | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Рораї́мія[2] (Roraimia adusta) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає на Гвіанському нагір'ї. Це єдиний представник монотипового роду Рораїмія (Roraimia).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14-15 см, вага 14-20 г. Верхня частина тіла коричнева, шия світліша, над очима широкі світло-коричневі "брови". Тім'я буре, скроні чорні. Горло і щоки білі, нижня частина тіла пістрява. Стернові пера закінчуються шипами (виступами стрижнів).
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[3]
- R. a. obscurodorsalis Phelps & Phelps Jr, 1948 — Серро-Параке (крайній північний захід Амазонасу на південному сході Венесуели);
- R. a. mayri (Phelps Jr, 1977) — Серро-Хауа[es] (південний захід Болівару на південному сході Венесуели);
- R. a. duidae Chapman, 1939 — тепуї на півдні Венесуели (Серро-Дуїда[en], Серро-Уачамакарі[en], Серранія-Пару);
- R. a. adusta (Salvin & Godman, 1884) — тепуї на південному сході Венесуели і на півночі Бразилії (Рорайма і сусідні), а також на заході Гаяни.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рораїмії мешкають в тепуях Венесуели, Бразилії і Гаяни, зокрема на горі Рорайма. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1000 до 2500 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Roraimia adusta.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 лютого 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |