Роса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гутація (не плутати з росою)
Роса
Poca

Роса́ — дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах у результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.

Механізм виникнення[ред. | ред. код]

У повітрі завжди є деяка кількість водяної пари. Для заданої температури можна визначити максимальну кількість пари, що може знаходитись у повітрі, і ця кількість зростає з підвищенням температури. З іншого боку, це означає, що для заданої кількості водяної пари в повітрі, можна визначити мінімальну температуру, при якій вода буде лишатись в повітрі. Ця температура називається точкою роси. Вночі повітря охолоджується, і, якщо температура падає нижчи точки роси, пара стає перенасиченою, і вода конденсується на всіх доступних поверхнях[1]. При цьому, якщо при конденсації на поверхні землі або бетону вода швидко всмотується, на гідрофобних поверхнях, якими є багато рослин, або на таких, таких як метал і пластик, вона може збиратися у краплі і лишатися тривалий час. Такі краплі і називають росою.

Кількість роси залежить як від початкової вологості повітря, так і від того, наскільки впала температура.

В залежності від клімату і погоди, роса може випадати як ввечері, так і вночі і зранку.

Якщо температура падає нижче нуля, то замість роси утворюється іній.

Той самий механізм призводить до запотівання вікон взимку, або крапель у кондиціонерах, проте у цьому випадку, зазвичай, не вживають слово "роса", а говорять про конденсат[2].

Значення[ред. | ред. код]

конденсаційний колодязь у Тран-ан-Прованс

При значних добових коливаннях температури, за ніч може випадати до 0.5 мм опадів у вигляді роси[3]. У пустелях, де звичайних опадів мало, а завдяки ясному небу земля дуже добре охолоджується вночі, ця вода є досить важливою для місцевої флори і фауни[4]. Люди, що опинилися в подібних умовах, також можуть поповнити свої запаси води, збираючи росу — для цього використовують великі шматки брезенту або іншого гідрофобного матеріалу[5]. Для більш довготривалого існування будуються спеціальні інженерні споруди, конденсаційні колодязі[en], що можуть постійно генерувати невеликий обсяг води[6].

Павутина при потраплянні на неї води зтягується — це явище називається "суперконтракція". Завдяки росі, розтягнута комахами павутина поновлює свою форму кожну ніч[7].

Роса, що випадає на асфальті підвищує набезпеку дорожнього руху, особливо якщо після цього вона замерзне, перетворившись на ожеледь.

Вимірювання[ред. | ред. код]

Прилад, що дозволяє заміряти кількість роси, що випадає за ніч називається росомір. Він складається з металевої пластини, або шматка волокнистого матеріалу, наприклад, шерсті або бавовни, і вагів, що заміряють зміни маси. Ці зміни можуть фіксуються протягом ночі, або замірятися один раз зранку. Кількість роси оцінюються у мілілітрах на годину. Іноді, маса води не заміряється, а лише візуально оцінюється ступінь намокання матеріалу[8].

Роса як символ[ред. | ред. код]

Еос розбризкує росу

У багатьох міфопоетичних традиціях вважається, що все, що приходить із небес, носить священний характер, і в цьому сенсі роса має значення благословенного дарунка неба. Роса — провісник світанку й дня, що наближається, символізує чистоту, світло, духовне просвітління, божественне Слово, святий дух; солодка роса — це мир і процвітання. Роса пов'язана з ідеєю омолодження й безсмертя, але в той же час може уособлювати недовговічність, ефемерність, ілюзію.

У християнській традиції роса — символ Божої благодаті. Це сльоза Богородиці, св. Варвари або й самого Христа: «…дрібний дощик від сліз Божих, роса вранішня і вечірня від сліз Царя Небесного, самого Христа», — оповідається в «Голубиній книзі». Манна небесна, якою харчувалися сини Ізраїлеві в пустелі, з'явилася з росою.

В українській традиції вважається, що росу щовесни випускає святий Юрій, відмикаючи небо ключами. Юрій — покровитель хліборобства.

У багатьох повір'ях згадується про цілющу силу роси. Народна медицина розрізняє ранкову, нічну і вечірню росу, приписуючи їм різні властивості. Також, вважається, що "сила" роси міняється в залежності від фази Місяця. Особливо цілющою вважалася роса, зібрана на світанку в день святого Юрія[9]. Росу пропонується вживати як внутрішньо, так і зовнішньо (обертання змоченими в росі тканинами)[10].

Вмивання росою як магічна практика згадується у багатьох казках. Також ритуал вмивання росою є традиційним для святкування Івана Купала[11]. Схожі обряди проводилися кельтськими дівчатами на белтейн[en] (1 травня)[12], а у Литві — на Йонінес, який і сам іноді називають святом Роси[13].

У давньогрецькій міфології, росу розбризкувала богиня світанку Еос. Сама вона іноді зображувалася з карафами наповненими росою[14].

В юдаїзмі роса уособлює боже благословення. Особлива роса воскресіння, зберігається на небесах, і може повертати померлих до життя[15].

У даосизмі, люди що досягли безсмертя[en], перестають харчуватися звичайною їжею, і споживають лише повітря і росу[16].

У японській поезії, роса — символ скороминучості. "Розтаяти з росою" — синонім до смерті[17].

У схожому значенні роса згадується у першому куплеті Державного Гімну України:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — 448 с.

Посилання[ред. | ред. код]