Перейти до вмісту

Рослини

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рослини
Період існування: мезопротерозой — наш час
Різноманіття рослин
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
(без рангу): Діафоретики (Diaphoretickes)
(без рангу): Архепластиди (Archaeplastida)
Царство: Рослини (Plantae)
sensu Copeland, 1956
Відділи
Вікісховище: Plantae
Терміном «росли́ни» зазвичай називають представників царства Зелені рослини (Viridiplantae), і саме про них ведеться мова в цій статті. Іноді цим терміном називають лише наземні рослини, тобто представників таксона Ембріофіти (Embryophyta).

Росли́ни (Plantae), або зелені рослини (Viridiplantae) — царство живих організмів. Назва Viridiplantae була запропонована у 1981[1] році, щоб відрізнити представників царства від попереднього визначення рослин, які до того не утворювали монофілетичну групу. Також царство відоме під назвою Chlorobionta[2] або група Chlorophyta/Embryophyta.[3] Більшість членів царства були включені до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Геккелем. Представники царства — автотрофні організми, для яких є характерною здатність до фотосинтезу та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин є, як правило, крохмаль. Рослини є першою ланкою всіх харчових ланцюжків, так що від них залежить життя тварин. Вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.

Вивченням рослин займається ботаніка.

Біологічна класифікація рослин

[ред. | ред. код]

Царство рослин налічує понад 500 тисяч видів. Усі рослини поділяються на 2 відділи: справжні зелені водорості (Chlorophyta), до яких відносять більшість зелених водоростей, і вищі рослини (Streptophyta), до якого відносять деякі складніші зелені водорості та всі наземні рослини.

Раніше до нижчих рослин відносили також слизовики, гриби, усі водорості (діатомові, бурі, червоні, евгленові тощо), але на початку XXI сторіччя перші дві групи класифіковано до окремого царства — Гриби (Fungi), а систематика решти залишалася невизначеною (incertae sedis), іноді їх включали до царства Найпростіші.

Таксономія основних груп рослин[4]:
Viridiplantae
Chlorophyta
 

Prasinophytes

 
 
 

Chlorophyceae

 
 
 

Trebouxiophyceae

 
 

Ulvophyceae

 
 
 
відділ (справжні)
Зелені водорості
 
Streptophyta
 

Klebsormidiales

 
 
 

Zygnematales

 
 
 

Charales

 
 
 

Coleochaetales

 
 
 

Embryophytes
(Сухопутні рослини)

 
 
 
 
 
 
 
(Зелені рослини)


Філогенія

[ред. | ред. код]

Філогенетична кладограма, що відображає родинні зв'язки рослин, за Kenrick and Crane[6] та Smith et al.[7][відсутнє в джерелі]

 
 

Prasinophyceae (мікромонади)

 
 
Streptobionta (інші мови)
 
Embryophyta
 
Stomatophytes (інші мови)
 
Polysporangiates
 
Tracheophyta
Eutracheophytes (інші мови)
Euphyllophytina
Lignophyta (інші мови)
 

Spermatophyta (насінні рослини)

 
 

Progymnospermophyta (інші мови) †

 
 
Pteridophyta
 
 

Pteridopsida (папоротевидні)

 
 

Marattiopsida (інші мови)

 
 

Equisetopsida (хвощевидні)

 
 

Psilotopsida (псилотоподібні)

 
 

Cladoxylopsida †

 
 
 
 
Lycophytina (інші мови)
 

Lycopodiophyta (плауноподібні)

 
 

Zosterophyllophyta (інші мови) †

 
 
 
 

Rhyniophyta †

 
 
 
 

Aglaophyton †

 
 

Horneophytopsida (інші мови) †

 
 
 
 

Bryophyta (мохи)

 
 

Anthocerotophyta (антоцеротовидні)

 
 
 
 

Marchantiophyta (печіночники)

 
 
 
 

Charophyta (харофіти)

 
 
 
 
Chlorophyta
 
 

Trebouxiophyceae (Pleurastrophyceae)

 
 

Chlorophyceae

 
 
 

Ulvophyceae (ульвофіцієві)

 
 
 
 


Філогенетична кладограма, запропонована Leliaert et al. 2011[8], доповнена Silar 2016[9][відсутнє в джерелі] та Novíkov & Barabaš-Krasni 2015[10][відсутнє в джерелі]:

 
Chlorobionta

Chlorophyta

 
Streptobionta
 

?Chlorokybophyta

 
 

Mesostigmatophyta

 
 
 

Klebsormidiophyta

 
Phragmoplastophyta
 

Charophyta (харофіти)

 
Plasmodesmophyta (інші мови)
 

Chaetosphaeridiales (інші мови)

 
 

Coleochaetophyta

 
 
 

Zygnematophyta

 
Embryobiotes
 

Marchantiophyta (печіночники)

 
Stomatophyta (інші мови)
 

Bryophyta (мохи)

 
 
 

Anthocerotophyta

 
Polysporangiophyta
 

Horneophyta

 
 
 

Aglaophyta

 
 

Tracheophyta (судинні)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Зелені водорості
 
 


Різноманітність

[ред. | ред. код]

Станом на початок 2010 року за даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) було описано близько 320 тисяч видів рослин[джерело?], з них близько 280 тисяч видів квіткових, 1 тисяча видів голонасінних, близько 18 тисяч мохоподібних, близько 12 тисяч видів вищих спорових рослин (Плауноподібні, Папоротеподібні, Хвощеподібні)[11]. Це число постійно збільшується, оскільки відкриваються нові види.

Різноманітність сучасних рослин
  Відділи Українська
назва 		Число
видів
Зелені водорості Chlorophyta Хлорофітові водорості[12] 13 000 — 20 000[13]
Charophyta Водорості-стрептофіти[14] 4000—6000[15]
Мохоподібні Marchantiophyta Печіночники 6000—8000[16]
Anthocerotophyta Антоцеротовидні 100—200[17]
Bryophyta Мохи 13 000[18]
Вищі спорові рослини Lycopodiophyta Плауноподібні 1200[19]
Pteridophyta Папоротеподібні 11 000[19]
Equisetophyta Хвощеподібні 15[20]
Насінні рослини Cycadophyta Саговникоподібні 160[21]
Ginkgophyta Гінкгоподібні 1[22]
Pinophyta Хвойні 630[19]
Gnetophyta Гнетові 70[19]
Magnoliophyta Квіткові рослини 281 821[11]

Галерея

[ред. | ред. код]

Ріст та розвиток

[ред. | ред. код]

Біорегуляторами є низькомолекулярні продукти вторинного метаболізму рослин. Серед них є природні стимулятори та інгібітори. Фітогормони є спільними для усіх рослин біорегуляторами. Вони синтезуються у клітинах, які активно діляться, після чого транспортуються до інших органів та тканин, де здійснюють хімічний запуск фізіологічних програм. Молекулярні механізми пов'язані із регуляцією білкового синтезу, активності ферментів й транспорту через біологічні мембрани.

Ауксини є природними сполуками, які стимулюють мітоз, утворення коренів, дихання й синтез білка у рослинах. Представником аксинів є індолоцтова кислота.

Гібереліни є тетрациклічними моно-, ди- й трикарбоновими кислотами дитерпеноїдної природи. До їх функцій належать контроль проростання насіння, ріст стебла догори, перехід до цвітіння й розвиток органів квітки. Усі ці функції пов'язані із деградацією DELLA-білків, яка опосередковується рецептором GID1. У зернах ячменю вони змінюють властивості мембран й індукують синтез α-амілази, а у тканинах інших рослин змінюють набори РНК й функціонуючих ферментів.

Гібберелова кислота
Гібберелова кислота

Абсцизова кислота є інгібітором росту вищих рослин. Вона переводить рослини у стан спокою, викликає в'янення й опад листя та плодів.

Цитокініни є групою регуляторів росту й розвитку рослин, які стимулюють цитокінез. До цієї групи входять N(6)-похідні аденіну — зеатин, кінетин й ізопентеніаладенін.

Використання в житті людини

[ред. | ред. код]

Їжа

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сільське господарство
Збирання вівса зернозбиральним комбайном

Вирощування рослин людиною є основою сільського господарства, яке, у свою чергу , відіграло ключову роль в історії світових цивілізацій.[23] Люди залежать від квітучих рослин як джерела їжі, безпосередньо або як корму для тваринництва. У ширшому сенсі, сільське господарство включає агрономію для орних культур, садівництво для овочів та фруктів, а також лісове господарство, що включає як квітучі рослини, так і хвойні дерева для отримання деревини.[24][25] Близько 7000 видів рослин використовуються в їжу, хоча більшість сучасної їжі отримують лише з 30 видів. Основні продукти харчування включають зернові культури, такі як рис і пшениця, крохмалисті коренеплоди та бульби, такі як маніок і картопля, а також бобові культури, такі як горох і квасоля. Рослинні олії, такі як оливкова та пальмова, є джерелом ліпідів, а фрукти та овочі збагачують раціон вітамінами й мінералами.[26] Кава, чай та шоколад є основними культурами, продукти яких містять кофеїн і служать м'якими стимуляторами.[27] Вивчення використання рослин людьми називається економічною ботанікою або етноботанікою.[28]

Медицина

[ред. | ред. код]
Докладніше: Лікарські рослини

Лікарські рослини є основним джерелом органічних сполук, як через їх лікувальні та фізіологічні ефекти, так і для промислового синтезу широкого спектру органічних хімічних речовин.[29] Сотні лікарських засобів, а також наркотиків, отримують з рослин, як традиційні ліки, що використовуються в фітотерапії[30][31], так і хімічні речовини, очищені з рослин або вперше ідентифіковані в них, іноді шляхом етноботанічних досліджень, а потім синтезовані для використання в сучасній медицині. Сучасні ліки, отримані з рослин, включають аспірин, таксол, морфін, хінін, резерпін, колхіцин, дигіталіс та вінкристин. Рослини, що використовуються в фітотерапії, включають гінкго, ехінацея, пижмо та звіробій. Фармакопея Діоскорида, De materia medica, що описує близько 600 лікарських рослин, була написана між 50 і 70 роками н. е. і використовувалася в Європі та на Близькому Сході приблизно до 1600 року н. е.; вона була попередником усіх сучасних фармакопей.[32][33][34]

Нехарчові товари

[ред. | ред. код]
Докладніше: Технічні культури
Деревина на складі для подальшої обробки на лісопильні

Рослини, що вирощуються як промислові культури, є джерелом широкого спектру продуктів, що використовуються у виробництві.[35] До нехарчових продуктів належать ефірні олії, натуральні барвники[en], пігменти, віск, смоли, таніни, алкалоїди, бурштин та корок. До продуктів, що отримуються з рослин, належать мило, шампуні, парфуми, косметику, фарби, лаки, скипидар, гуму, латекс, мастила, лінолеум, пластмаси, чорнила та камедь. Відновлювані види палива, що отримуються з рослин, включають дрова, торф та інші види біопалива.[36][37] Викопні види палива, такі як вугілля, нафта та природний газ, утворюються з решток водних організмів, включаючи фітопланктон, у геологічному часі.[38] Багато вугільних родовищ датуються кам'яновугільним періодом історії Землі. Наземні рослини також утворюють кероген III типу, джерело природного газу.[39][40]

Структурні ресурси та волокна рослин використовуються для будівництва житла та виготовлення одягу. Деревина використовується для будівництва будівель, виготовлення човнів та меблів, а також для виготовлення дрібних предметів, таких як музичні інструменти та спортивне спорядження. Деревина переробляється на целюлозу для виробництва паперу та картону.[41] Тканина часто виготовляється з бавовни, льону, рамі або синтетичних волокон, таких як віскоза, що отримується з рослинної целюлози. Нитки, що використовуються для пошиття тканини, також в основному виготовляються з бавовни.[42]

Декоративні рослини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Декоративні рослини
Шпалера з троянд у Нідернхалі, Німеччині

Тисячі видів рослин вирощують заради їхньої краси, а також для створення тіні, регулювання температури, зменшення вітру, зменшення шуму, забезпечення приватності та зменшення ерозії ґрунту. Рослини є основою туристичної індустрії з багатомільярдним річним оборотом, яка включає подорожі до історичних садів, національних парків, тропічних лісів, лісів з барвистим осіннім листям та фестивалів, таких як фестивалі цвітіння сакури в Японії[43] та Америці.[44]

Рослини можна вирощувати в приміщенні як кімнатні рослини або в спеціалізованих будівлях, таких як теплиці. Такі рослини, як венерина мухоловка, мімоза соромлива та рослина воскресіння, продаються як новинки. До видів мистецтва, що спеціалізуються на аранжуванні зрізаних або живих рослин, належать бонсай, ікебана та аранжування зрізаних або сухих квітів. Декоративні рослини іноді змінювали хід історії, як-от тюльпаноманія.[45]

У науці

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ботаніка

Традиційним вивченням рослин — це наука ботаніка.[46] Фундаментальні біологічні дослідження часто використовують рослини як модельні організми. У генетиці селекція гороху дозволила Грегору Менделю вивести основні закони успадкування,[47] а дослідження хромосом у кукурудзі дозволило Барбарі Мак-Клінток продемонструвати їхній зв'язок зі спадковими ознаками.[48] Рослина Arabidopsis thaliana використовується в лабораторіях як модельний організм, щоб зрозуміти, як гени контролюють ріст і розвиток рослинних структур.[49] Кільця дерев — це метод датування в археології та запис кліматичних умов минулого.[50] Вивчення скам'янілостей рослин, або палеоботаніка, надає інформацію про еволюцію рослин, палеогеографічні реконструкції та зміни клімату в минулому. Скам'янілості рослин також можуть допомогти визначити вік гірських порід.[51]

У міфології, релігії та культурі

[ред. | ред. код]

Рослини, включно з деревами, згадуються в міфології, релігії та літературі.[52][53][54] У численних індоєвропейських, сибірських та індіанських релігіях мотив світового дерева зображають як колосальне дерево, що росте на землі, підтримує небеса й сягає корінням у підземний світ. Воно також може бути представлено як космічне дерево або дерево орла і змії.[55][56] Форми світового дерева включають архетипне дерево життя, яке, у свою чергу, пов'язане з євразійською концепцією священного дерева.[57] Інший широко поширений стародавній мотив, знайдений, наприклад, в Ірані, зображує древо життя в оточенні пари тварин, що протистоять одна одній.[58]

Мускусний будяк є інвазивним видом у Техасі.

Квіти часто використовують як пам'ятні знаки, подарунки та для відзначення особливих подій, таких як народження, смерть, весілля та свята. Квіткові композиції можуть використовуватися для надсилання прихованих повідомлень.[59] Рослини, а особливо квіти, є сюжетами багатьох картин.[60][61]

Негативні наслідки

[ред. | ред. код]

Бур'яни — це комерційно або естетично небажані рослини, що ростуть у керованих середовищах, таких як сільське господарство та сади.[62] Люди поширили багато рослин за межі їхніх природних ареалів; деякі з цих рослин стали інвазивними, завдаючи шкоди існуючим екосистемам, витісняючи місцеві види, а іноді стають серйозними бур'янами на полях.[63]

Деякі рослини, що розносять пилок вітром, зокрема трави, спричиняють алергічні реакції у людей, які страждають на сінну лихоманку.[64] Багато рослин виробляють токсини для захисту від травоїдних. Основні класи рослинних токсинів включають алкалоїди, терпеноїди та фенольні сполуки.[65] Вони можуть бути шкідливими для людей і домашньої худоби під час вживання всередину[66][67] або, як у випадку з отруйним плющем, у разі контакту.[68] Деякі рослини негативно впливають на інші рослини, перешкоджаючи росту розсади або росту сусідніх рослин, виділяючи алопатичні хімічні речовини.[69]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cavalier-Smith T. Eukaryote kingdoms: seven or nine? // Biosystems. — 1981. — Т. 14. — С. 461-481. — DOI:10.1016/0303-2647(81)90050-2. — PMID 7337818 .
  2. ↑ Bremer, K. Summary of green plant phylogeny and classification. // Cladistics. — 1981. — Т. 1. — С. 369–385. — DOI:10.1111/j.1096-0031.1985.tb00434.x.
  3. ↑ Viridiplantae. NCBI taxonomy browser. Процитовано 22 серпня 2006.
  4. ↑ Green plants. Tree of life web project. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 22 серпня 2006.
  5. ↑ Калинець-Мамчур, Звенислава (2011). Словник-довідник з альґології та мікології (укр) . Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. с. 399 с. ISBN ISBN 978-966-613-821-0. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  6. ↑ Kenrick, Paul & Peter R. Crane. 1997. The Origin and Early Diversification of Land Plants: A Cladistic Study. (Washington, D.C., Smithsonian Institution Press.) ISBN 1-56098-730-8.
  7. ↑ Smith Alan R.; Pryer Kathleen M.; Schuettpelz E.; Korall P.; Schneider H.; Wolf Paul G. (2006). A classification for extant ferns (PDF). Taxon. 55 (3): 705—731. doi:10.2307/25065646. ISSN 0040-0262. Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2008. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  8. ↑ Leliaert, Frederik; Verbruggen, Heroen; Zechman, Frederick W. (2011). Into the deep: New discoveries at the base of the green plant phylogeny. BioEssays. 33 (9): 683—692. doi:10.1002/bies.201100035. ISSN 0265-9247. PMID 21744372.
  9. ↑ Silar, Philippe (2016), Protistes Eucaryotes: Origine, Evolution et Biologie des Microbes Eucaryotes, HAL archives-ouvertes: 1—462
  10. ↑ Novíkov & Barabaš-Krasni (2015). Modern plant systematics. Liga-Pres: 685. doi:10.13140/RG.2.1.4745.6164. ISBN 978-966-397-276-3.
  11. ↑ а б lnternational Union for Conservation of Nature and Natural Resources, 2010.1. IUCN Red List of Threatened Species: Summary Statistics (англ.) (Перевірено 20 травня 2010)
  12. ↑ Бойко. Ботаніка, 2013 та 127—132, Відділ зелені (Хлорофітові) водорості — Chlorophyta.
  13. ↑ Van den Hoek, C., D. G. Mann, & H. M. Jahns, 1995. Algae: An Introduction to Phycology. pages 343, 350, 392, 413, 425, 439, & 448 (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-30419-9
  14. ↑ Бойко. Ботаніка, 2013 та 153—154, Група зелених водоростей-стрептофітів.
  15. ↑ Van den Hoek, C., D. G. Mann, & H. M. Jahns, 1995. Algae: An Introduction to Phycology. pages 457, 463, & 476. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-30419-9
  16. ↑ Crandall-Stotler, Barbara. & Stotler, Raymond E., 2000. «Morphology and classification of the Marchantiophyta». page 21 in A. Jonathan Shaw & Bernard Goffinet (Eds.), Bryophyte Biology. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-66097-1
  17. ↑ Schuster, Rudolf M., The Hepaticae and Anthocerotae of North America, volume VI, pages 712–713. (Chicago: Field Museum of Natural History, 1992). ISBN 0-914868-21-7.
  18. ↑ Buck, William R. & Bernard Goffinet, 2000. «Morphology and classification of mosses», page 71 in A. Jonathan Shaw & Bernard Goffinet (Eds.), Bryophyte Biology. (Cambridge: Cambridge University Press). ISBN 0-521-66097-1
  19. ↑ а б в г Raven, Peter H., Ray F. Evert, & Susan E. Eichhorn, 2005. Biology of Plants, 7th edition. (New York: W. H. Freeman and Company). ISBN 0-7167-1007-2.
  20. ↑ Шаблон:APWeb
  21. ↑ Gifford, Ernest M. & Adriance S. Foster, 1988. Morphology and Evolution of Vascular Plants, 3rd edition, page 358. (New York: W. H. Freeman and Company). ISBN 0-7167-1946-0.
  22. ↑ Taylor, Thomas N. & Edith L. Taylor, 1993. The Biology and Evolution of Fossil Plants, page 636. (New Jersey: Prentice-Hall). ISBN 0-13-651589-4.
  23. ↑ Wrench, Jason S. (9 січня 2013). Workplace Communication for the 21st Century: Tools and Strategies that Impact the Bottom Line [2 volumes]: Tools and Strategies That Impact the Bottom Line. ABC-CLIO. ISBN 978-0-3133-9632-8.
  24. ↑ Agricultural Research Service (1903). Report on the Agricultural Experiment Stations. U.S. Government Printing Office.
  25. ↑ The Development of Agriculture. National Geographic. 2016. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 1 жовтня 2017.
  26. ↑ Food and drink. Kew Gardens. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 1 жовтня 2017.
  27. ↑ Hopper, Stephen D. (2015), Royal Botanic Gardens Kew, Encyclopedia of Life Sciences, Wiley, с. 1—9, doi:10.1002/9780470015902.a0024933, ISBN 9780470015902
  28. ↑ Kochhar, S. L. (31 травня 2016). Ethnobotany. Economic Botany: A Comprehensive Study. Cambridge University Press. с. 644. ISBN 978-1-3166-7539-7.
  29. ↑ Chemicals from Plants. Cambridge University Botanic Garden. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 9 грудня 2017.
  30. ↑ Tapsell, L. C.; Hemphill, I.; Cobiac, L. (August 2006). Health benefits of herbs and spices: the past, the present, the future. Medical Journal of Australia. 185 (4 Supplement): S4—24. doi:10.5694/j.1326-5377.2006.tb00548.x. PMID 17022438. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 24 серпня 2020. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  31. ↑ Lai, P. K.; Roy, J. (June 2004). Antimicrobial and chemopreventive properties of herbs and spices. Current Medicinal Chemistry. 11 (11): 1451—1460. doi:10.2174/0929867043365107. PMID 15180577.
  32. ↑ Greek Medicine. National Institutes of Health, USA. 16 вересня 2002. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 22 травня 2014.
  33. ↑ Hefferon, Kathleen (2012). Let Thy Food Be Thy Medicine. Oxford University Press. с. 46. ISBN 978-0-1998-7398-2. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 9 грудня 2017.
  34. ↑ Rooney, Anne (2009). The Story of Medicine. Arcturus Publishing. с. 143. ISBN 978-1-8485-8039-8. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 9 грудня 2017.
  35. ↑ Industrial Crop Production. Grace Communications Foundation. 2016. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  36. ↑ Industrial Crops and Products An International Journal. Elsevier. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 20 червня 2016.
  37. ↑ Cruz, Von Mark V.; Dierig, David A. (2014). Industrial Crops: Breeding for BioEnergy and Bioproducts. Springer. с. 9 and passim. ISBN 978-1-4939-1447-0. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  38. ↑ Sato, Motoaki (1990). Thermochemistry of the formation of fossil fuels. Fluid-Mineral Interactions: A Tribute to H. P. Eugster, Special Publication No. 2 (PDF). The Geochemical Society. Архів (PDF) оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 1 жовтня 2017.
  39. ↑ Miller, G.; Spoolman, Scott (2007). Environmental Science: Problems, Connections and Solutions. Cengage Learning. ISBN 978-0-495-38337-6. Процитовано 14 квітня 2018.
  40. ↑ Ahuja, Satinder (2015). Food, Energy, and Water: The Chemistry Connection. Elsevier. ISBN 978-0-12-800374-9. Процитовано 14 квітня 2018.
  41. ↑ Sixta, Herbert, ред. (2006). Handbook of pulp. Т. 1. Winheim, Germany: Wiley-VCH. с. 9. ISBN 978-3-527-30997-9.
  42. ↑ Natural fibres. Discover Natural Fibres. 2009. Архів оригіналу за 20 липня 2016.
  43. ↑ Sosnoski, Daniel (1996). Introduction to Japanese culture. Tuttle. с. 12. ISBN 978-0-8048-2056-1. Процитовано 13 грудня 2017.
  44. ↑ History of the Cherry Blossom Trees and Festival. National Cherry Blossom Festival: About. National Cherry Blossom Festival. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
  45. ↑ Lambert, Tim (2014). A Brief History of Gardening. BBC. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
  46. ↑ Mason, Matthew G. Introduction to Botany. Environmental Science. Процитовано 6 червня 2023.
  47. ↑ Blumberg, Roger B. Mendel's Paper in English. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 9 грудня 2017.
  48. ↑ Barbara McClintock: A Brief Biographical Sketch. WebCite. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 21 червня 2016.
  49. ↑ About Arabidopsis. TAIR. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
  50. ↑ Bauer, Bruce (29 листопада 2018). How Tree Rings Tell Time and Climate History. Climate.gov. Архів оригіналу за 12 серпня 2021.
  51. ↑ Cleal, Christopher J.; Thomas, Barry A. (2019). Introduction to Plant Fossils. Cambridge University Press. с. 13. ISBN 978-1-1084-8344-5.
  52. ↑ Leitten, Rebecca Rose. Plant Myths and Legends. Cornell University Liberty Hyde Bailey Conservatory. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  53. ↑ Seven of the most sacred plants in the world. BBC. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  54. ↑ Literary Plants. Nature Plants. 1 (11): 15181. 3 листопада 2015. Bibcode:2015NatPl...115181.. doi:10.1038/nplants.2015.181. PMID 27251545.
  55. ↑ Annus, Amar (2009). Review Article. The Folk-Tales of Iraq and the Literary Traditions of Ancient Mesopotamia. Journal of Ancient Near Eastern Religions. 9 (1): 87—99. doi:10.1163/156921209X449170.
  56. ↑ Wittkower, Rudolf (1939). Eagle and Serpent. A Study in the Migration of Symbols. Journal of the Warburg Institute. 2 (4): 293—325. doi:10.2307/750041. JSTOR 750041.
  57. ↑ Giovino, Mariana (2007). The Assyrian Sacred Tree: A History of Interpretations. Saint-Paul. с. 129. ISBN 978-3-7278-1602-4.
  58. ↑ Textile with Birds and Horned Quadrupeds Flanking a Tree of Life. Metropolitan Museum of Art. Процитовано 21 серпня 2023.
  59. ↑ Fogden, Michael; Fogden, Patricia (2018). The Natural History of Flowers. Texas A&M University Press. с. 1. ISBN 978-1-6234-9644-9.
  60. ↑ Botanical Imagery in European Painting. Metropolitan Museum of Art. August 2007. Процитовано 19 червня 2016.
  61. ↑ Raymond, Francine (12 березня 2013). Why botanical art is still blooming today. The Daily Telegraph. Процитовано 19 червня 2016.
  62. ↑ Harlan, J. R.; deWet, J. M. (1965). Some thoughts about weeds. Economic Botany. 19 (1): 16—24. Bibcode:1965EcBot..19...16H. doi:10.1007/BF02971181.
  63. ↑ Davis, Mark A.; Thompson, Ken (2000). Eight Ways to be a Colonizer; Two Ways to be an Invader: A Proposed Nomenclature Scheme for Invasion Ecology. Bulletin of the Ecological Society of America. Ecological Society of America. 81: 226—230.
  64. ↑ Cause of Environmental Allergies. NIAID. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.
  65. ↑ Biochemical defenses: secondary metabolites. Plant Defense Systems & Medicinal Botany. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 21 травня 2007.
  66. ↑ Bevan-Jones, Robert (1 серпня 2009). Poisonous Plants: A Cultural and Social History. Windgather Press. ISBN 978-1-909686-22-9.
  67. ↑ Livestock-Poisoning Plants of California. UCANR Publications. ISBN 978-1-60107-674-8.
  68. ↑ Crosby, Donald G. (1 квітня 2004). The Poisoned Weed: Plants Toxic to Skin (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-028870-9.
  69. ↑ Grodzinskii, A. M. (1 березня 2016). Allelopathy in the Life of Plants and their Communities. Scientific Publishers. ISBN 978-93-86102-04-1.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рослини

Література

[ред. | ред. код]
  • Ріст і розвиток рослин : навч. посіб. / О. І. Терек, О. І. Пацула ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : Вид. центр ЛНУ, 2011. – 328 с. : іл. – Бібліогр.: с. 321-323 (54 назви).
  • Сабадош І.В. Українські назви рослин: історія, етимологія: монографія. – Ужгород: ПП Мельник М.В., 2019. – 1032 с. ISBN 978-966-9785-30-9
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рослини&oldid=45622466