Рослини-індикатори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Росли́ни-індика́тори' або індика́торні росли́ни — рослини, яким властива різко виражена пристосованість до певних умов довкілля і які є виразниками цих умов. За наявністю таких рослин можна якісно або кількісно оцінювати умови зовнішнього середовища.

Родючість ґрунтів

[ред. | ред. код]

Родючість ґрунтів можна визначити за рослинами-індикаторами, що ростуть на них.
Наприклад, про високу родючість свідчать: малина, кропива, іван-чай, таволга, яглиця звичайна, чистотіл, копитняк, барбарис звичайний, валеріана лікарська.
Індикатори середньої родючості: медунка, анґеліка, грушанка, гравілат річковий, костриця лучна, купальниця європейська, вероніка довголиста.
Індикатори низької родючості: сфагнові (торф'яні) мохи, наземні лишайники, котячі лапки, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, пахуча трава звичайна.
Байдужими до ґрунтової родючості є: жовтець їдкий, грицики. Маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.

Водний режим ґрунтів

[ред. | ред. код]

Індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини різних екологічних груп: гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.
Вологолюбні рослини (гігрофіти) — мешканці вологих, іноді заболочених ґрунтів: буяхи, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лучна, очерет лісовий, вовче тіло, гірчак зміїний, м'ята польова, чистець болотний.
Рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не заболочених (мезофіти): тимофіївка лучна, лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фригійська — на луках, брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.
Рослини сухих середовищ (ксерофіти): котячі лапки, нечуйвітер волохатенький, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.

Глибина залягання ґрунтових вод

[ред. | ред. код]

Для лучних ґрунтів можна виділити 5 груп індикаторних видів щодо глибин залягання ґрунтових вод:

Види рослин Глибина ґрунтових вод
Осока дерниста, осока пухирчаста 10-50 см
Осока лисяча, осока гостра, куничник Лангсдорфа 10-50 см
Гадючник в'язолистий, зірочник середній 50-100 см
Мітлиця біла, костриця лучна, горошок мишачий 100-150 см
Конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий 150 см

Крім названих груп рослин, є перехідні види, тонконіг лучний може вказувати на залягання води на глибині від 100 до понад 150 см, хвощ болотний — від 10 до 100 см, калюжниця болотна — від 0 до 50 см.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Винокурова Н. Ф.,Трушин В. В. Приложение 4. Экологический практикум «Изучение состояния почв в своём районе» // Глобальная экология 10-11 кл / Зав. ред. Е. К. Липкина. — Москва : Просвещение, 1998. — 270 с. — 30000 прим. — ISBN 5-09-008116-6.

Література

[ред. | ред. код]
  • Краснов В. П., Орлов О. О., Ведмідь В. В. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського Полісся. — Новоград-Волинський: НОВОград, 2009. — 488 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Індикаторні рослини // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 103.