Росоховатський Ігор Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Росоховатський Ігор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Росоховатський Ігор Маркович
Росоховатський.jpg
Народився 30 серпня 1929(1929-08-30)
Шпола, Україна Україна
Помер 8 червня 2015(2015-06-08) (85 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Мова творів українська, російська
Роки активності 1946–1989
Напрямок фантастика
Членство Спілка письменників СРСР

Росоховатський Ігор Маркович (30 серпня 1929(19290830), Шпола — 8 червня 2015[1][2]) — український письменник-фантаст, прозаїк і поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Шпола Черкаської області. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Науковий журналіст, працював у редакціях українських газет («Юний ленінець» та ін.), автор багатьох книг і понад сотні науково-популярних статей. У співавторстві з доктором фізико-математичних наук, ученим-кібернетиком, членом-кореспондентом АН СРСР А. О. Стогнієм він написав науково-популярні книги «КД — кібернетичний двійник» (1975) і «Двійник конструктора Васильченко» (1979), в яких є «вкраплення» фантастичних оповідань автора. І. Росоховатский був головним редактором київського журналу «Всесвітня фантастика і детектив». Член Спілки журналістів і Спілки письменників СРСР. Жив у Києві.

Друкуватися почав у 1946 році. У 1954 році у видавництві «Молодь» вийшла його перша книга — поема «Міст (Слово про Івана Кулібіна)». У фантастиці дебютував у 1958 році оповіданням «Море, що бушує в нас…». Науково-фантастичні твори Росоховатського відзначалися преміями на республіканських, загальносоюзних і міжнародних конкурсах журналу «Техніка молоді», призом журналу «Уральський слідопит».

Головна тема творів[ред. | ред. код]

Головна тема письменника, що пройшла практично через всю його творчість — це недосконалість людини. Росоховатський у кожному своєму оповіданні шукав причини цього і пропонував шляхи, нехай поки що фантастичні, зміни людини до кращого. Не випадково з цього і вилився його цикл про сигомів, а також оповідання про нероздільний зв'язок усього сущого: космосу, людини, травинки — живої і неживої природи.

У деяких, незв'язаних між собою, оповіданнях автора згадується могутня зброя «генхас» (Генератор Хаосу), що порушує внутрішньоатомні зв'язки в молекулах — будь-який предмет, що потрапляє в поле «генхаса», розсипається до невпізнанності. Твори письменника хронологічно не вишикуєш, проте, за їх змістом можна скласти картину майбутнього «поліпшення» людини, яким його бачить І. Росоховатський. Кіберорганізми повинні стати наступним етапом еволюційного розвитку на Землі. Якщо, спочатку це будуть високоорганізовані мислячі роботи, ніякої подоби з виглядом людини не мають (повість «Закони лідерства»), то потім на сцену виходять КД — кібернетичні двійники, які не відрізняються від людей, але володіють необмеженою пам'ятю, а також можливість самовдосконалитися в разі потреби (повість «Годинник»).

Сигоми[ред. | ред. код]

Третій етап — самий головний. Сигоми — ось та панацея, що дозволить людині не тільки досягти самих віддалених куточків Всесвіту, але і на багато років, аж до безсмертя, продовжити термін життя людини, нехай навіть і в напівкібернетичному виді.

Тема сигомів виникла у творчості Росоховатського в 1960 році, починаючи з повісті «Смертні і безсмертні». Автор сподівався, що сигоми стануть наступним етапом людської еволюції: «Людина переступить природні рамки і відобразить саму себе в універсальному пластичному організмі, буде безболісно добудовувати і перебудовувати його».

Сигом — скорочена назва від словосполучення «синтетичний гомо» (лат. homo — людина) — синтетична людина, що буде штучно створена у недалекому майбутньому — у XXI столітті. Вони, як правило, не вирізняються розмірами від звичайних людей, але мають ідеальну форму тіла і риси обличчя. Вони переробили своє тіло відповідно своїх завдань і можливостей, і можуть переміщатися в просторі без видимих двигунів. Створювали їх з єдиною метою — пройти там, де не пройде людина, наприклад, дослідження далекого космосу, так що на Землі їх лише одиниці. А в космічному просторі їх набагато більше.

Твори[ред. | ред. код]

Українською мовою[ред. | ред. код]

Повісті[ред. | ред. код]

  • 1964 — Стрілки годинника
  • 1966 — Дзеркало пам'яті
  • 1967 — Справа командора
  • 1967 — Сигом і Творець (Сигом і Диктатор)
  • 1968 — Стрибнути вище за себе…
  • 1970 — Зрозуміти іншого
  • 1970 — Яким ти повернешся?
  • 1971 — Нехай сіяч знає (У підводних печерах)
  • 1973 — Підстава для оптимізму
  • 1974 — Ураган
  • 1977 — Зустріч
  • 1987 — Джерела (Тріумф «Каскадерів»)
  • 1989 — Годинник
  • Трилогія про сигома Юрія

Збірки[ред. | ред. код]

  • 1967 — Справа командора (науково-фантастичні оповідання та повість) завантажити із сайту компас.ко.юа
  • 1970 — Яким ти повернешся? (науково-фантастичні оповідання та повісті)
  • 1977 — Ураган, (науково-фантастичні оповідання та повісті)
  • 1979 — У підводних печерах: Фантастична повість та оповідання завантажити із сайту компас.ко.юа
  • 1983 — Зворотний зв'язок: Науково-фантастичні оповідання
  • 1986 — Можливість відповіді
  • 1989 — Останній сигнал: Науково-фантастичні повісті та оповідання

Російською мовою[ред. | ред. код]

Повісті[ред. | ред. код]

  • 1960 — Смертні і безсмертні (Смертные и бессмертные)
  • 1965 — Далека зірка (Дальняя звезда)
  • 1966 — На Дальній (На Дальней)
  • 1986 — Закони лідерства (Законы лидерства)
  • 1986 — Багатоликість (Многоликость)
  • 1989 — Варіант ІД (Вариант ИД)

Екранізації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]