Росоша (Вінницький район)
| село Росоша | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Вінницька область | ||
| Район | Вінницький район | ||
| Громада | Липовецька міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA05020110240023124 | ||
| Облікова картка | Росоша | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 2450 | ||
| Площа | 5,222 км² | ||
| Густота населення | 469,17 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 22542 | ||
| Телефонний код | +380 4358 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°14′38″ пн. ш. 29°11′20″ сх. д. / 49.24389° пн. ш. 29.18889° сх. д.Координати: 49°14′38″ пн. ш. 29°11′20″ сх. д. / 49.24389° пн. ш. 29.18889° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
266 м | ||
| Водойми | р. Яськова | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 22500 Вінницька обл., Вінницький р-н., м. Липовець, вул.Митрополита Василя Липківського, 30. | ||
| Карта | |||
  Росоша | |||
 Росоша | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ро́соша — село в Україні, у Липовецькій міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 2450 осіб.
Назва[ред. | ред. код]
Назва походить від слова «розсоха», що означає роздоріжжя.
Історія[ред. | ред. код]
Росоша — село, центр сільської Ради, знаходиться у верхів'ях річки Поганки, лівої притоки річки Соб, за 12 км від районного центру, за 5 км від залізничної станції Липовець.[1] Перша згадка за Є.Сецінським легенди про перебування купців у Війтовецькому замку – найбільшому Литовському замку Брацлавщини XIV століття, що в півтора рази переважав за розмірами Вінницький. Він лежав на тому ж Шпаковому шляху, що й Росоша – наступниця Ханева. Черговим свідченням перебування литовців на Шпаковому шляху є глибоченні вали біля села Іванька – Акмалін (з литовської – «камінний замок», що перегукується з назвою естонської столиці Таллінн – «данський замок»).
Виходить, що Війтовці та Акмалін були першими опорними пунктами литовського панування аж до 1370-х рр., коли через татарську небезпеку замки стали будуватися в глибині краю. Спочатку не раніше 1374-го постав Кам’янецький, а вже потім у Вінниці, Брацлаві і т.д. (ось чому тенденційне рішення вважати 1355 рік початком Вінниці немає підстави, тим більше, що похід Ольгерда нині датують 1362 роком).
Після Поділля, як свідчать літописи, було Білобережжя – Болохівська земля, долина Південного Бугу (по тюркські Аксу – «Біла вода») і долина Росі (що означає «Біла річка»), з болохівським центром Білилівцями. На зворотньому шляху, як вказують джерела, Ольгерд зайняв тут Білу Церкву. Із Поросся йдуть витоки Русі, назву якої деякі дослідники виводять від «рухс-ас» (білих ясів – роксоланів). Знаходимо той же корінь і в слові «Росоша», яка виросла неподалік попелища Ханева. І, навіть, уже згаданий Акмалін на Сібку виводиться із тюрксько-волоського Ак-мал – «Білий берег»! "
"Розбиті Ольгердом три «татарських» князьки – осетинський Кочубей (якого деякі ототожнюють з очаківським Хаджі-беєм ), татарський Кутлу-бек і православний Деметри-солтан – мали свої міста «беків» Ошпекови (нині Пиків, Шпиків і Росоша), їх старшини улани – Уланів, Уланівку ( на захід від Іллінець) та інші пункти з коренем «красний» в основі, а хани – Ханев (на схід від Росоші) і Салган («село хана» на місці сучасного Пісочина, обидва населені пункти у Липовецькому районі Вінницької області)."
Сільраді підпорядковане селище Липовець. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Росошанської волості Липовецького повіту Київської губернії, мешкала 1561 особа, налічувалось 225 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок та 4 водяні млини[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2487 осіб (1246 чоловічої статі та 1241 — жіночої), з яких 2264 — православної віри[3]. З січня 1942 по грудень 1943 року в Росоші і Липовці діяла антифашистська група, яку очолював В. М. Мищеряков[1]
Про роки Голодомору у селі Володимир Допіра записав у 2008 році свідчення у Людмили Дубинської:
|
Я йшла до своєї рідної тітки через цвинтар стежкою, якою ходило багато людй і атрапила а яму (їх було декілька). Підійшла і побачила в ямі живих і мертвих людй. Живі люди були безсилі і не могли вилізти з ями. Я злякалась і побігла додому, розказала про це мамі.
У нашому селі жив чоловік, всі кликали його Денисом, він звозив на цвинтар мертвих і ще живих, виснажених, безсилих. Страшна була пора. З голоду люди втрачали розум. Пам'ятаю, побачила під очеретом одні голови людські, тулубів не було. Пам'ятаю ще, що ходили спецбригади по хатах і з горшків та торбинок забирали зерно, крупи, муку. Били людей, щоб признавалися, де заховано хліб. Прийшла бригада і до нас, знайшли торбинку з борошном, почали забирати... |
|
2 жовтня 2016 року, у селі біля Меморіалу Слави загиблим воїнам, пройшла церемонія відкриття меморіальної дошки бійцю АТО Сергію Шевчуку[5]
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло в Липовецьку міську громаду[6].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Липовецького району, село увійшло до складу Вінницького району[7].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,06% |
| російська | 0,94% |
Економіка[ред. | ред. код]
Село було відоме за паперовою фабрикою, що не працює станом на 2010-ті. Значимість виробництва паперу зафіксовано одним з елементів на гербі села.
Постаті[ред. | ред. код]
- Бадьорний Григорко Олексійович (1948) — український радянський діяч, бригадир комплексної бригади мулярів-монтажників будівельного управління № 142 тресту «Одестрансбуд». Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
- Заріцька Анастасія Олексіївна (1948) — українська суддя, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
- Коваль Єлизавета Василівна (1930 р.н.) — казкар[9]
- Парипса Михайло Сергійович — голова асоціації «Українці Казахстану».
- Шевчук Сергій Іванович (1977—2014) — капітан ЗСУ, загинув під Іловайськом.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Урочище при в'їзді до села -
Будинок культури та пам'ятник Леніну -
Краєвид з видом на один із ставків у селі (ставок Шпиль) -
Знак при в'їзді до села -
Каплиця і цвинтар у Росоші -
Пам'ятник жертвам Голодомору -
Церква євангельських християн-баптистів -
Панський ставок -
Храм Св. Дмитрія Солунського -
Будівля сільської ради -
Фабричний ставок -
Будівля колишньої паперової фабрики
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Росоша, Липовецький район, Вінницька область (ru-RU) . 20 березня 2015. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-90. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Україські народні казки: Книга 30. Казки Поділля/ Запис., упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Черівці : Букрек, 2010.- 424 с., іл. — С. 375-376.
- ↑ Вінницька ОДА - Новини - На Вінниччині відкрили меморіальну дошку бійцю АТО Сергію Шевчуку. vin.gov.ua. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Розподіл населення Вінницької області за рідною мовою. 2001.ukrcensus.gov.ua. Державний комітет статистики України. Архів оригіналу за 29 січня 2023. Процитовано 7 липня 2023.
- ↑ Україські народні казки: Книга 30. Казки Поділля/ Запис., упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Черівці : Букрек, 2010.- 424 с., іл. — С. 387.
Література[ред. | ред. код]
- Росо́ша // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.376-377
Посилання[ред. | ред. код]
- неофіційний сайт села Росоша [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Погода в селі [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Rososze (2), miasteczko u źródeł rzeki Pohanki, dopływu Sobu, powiat lipowiecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 767. (пол.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Росоша (Вінницький район) |
| ||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |