Ростовське повстання 1071 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ростовське повстання 1071 року — повстання смердів у Ростовській землі на чолі з волхвами з Ярославля.

Літописна стаття під 1071 роком[ред.ред. код]

Єдиним джерелом інформації про події 1071 року є давньоруські літописи, зокрема, «Повість минулих літ» у Іпатьєвському та Лаврентьєвському узводах. Літописна стаття про повстання 1071 року в Білеозері написана за словами Яна Вишатича, очевидця тих подій[1]. Проте самі події, на думку Б. О. Рибакова, відбувались не 1071 року, а раніше, у 1060-ті роки[2].

Причини повстання[ред.ред. код]

Події 1071 року були спровоковані неврожаєм, що викликало за собою голод. А це у свою чергу привело до заворушення смердів на чолі з волхвами проти місцевої знаті. Волхви, прикриваючись релігійними лозунгами, намагались здобути свою вигоду з незадоволення бідного населення від верхів («стара чадь»), звинуваючи їх у приховуванні харчів[3].

Повстання[ред.ред. код]

Згідно з «Повістю минулих літ»[4], у Ростовській землі під час неврожаю у 1071 році з'явились два волхви з Ярославля. Вони обмовляли знатних жон, що нібито держали у себе їжу й речі (жито, мед, рибу, хутра) і тих убивали, а собі забирали майно вбитих.

Волхви разом з людьми числом триста прибули до міста Білеозеро, проте у це місто за даниною для князя Святослава Ярославича прийшов Ян Вишатич. Він спробував їх схопити, але волхви зі смердами втекли в ліс, і довелось йому пригрозити білозерцям, що він не піде від них ціле літо (тобто цілий рік), якщо не видадуть волхвів. Лише після цього білозерці дали можливість схопити цих волхвів, видавши їх. За наказом Яна Вишатича, волхви були вбиті (повішені на дубу) тими, чиї родичі загинули через дії волхвів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Иловайский Д. И. Становление Руси. — М.: Астрель; АСТ, 2003. — С. 190.; Рыбаков Б. А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. — М., 1963. — С. 214. Цит. по: Толочко П. П. Русские летописи и летописцы X—XIII вв. — СПб.: Алетейя, 2003. — С. 46.
  2. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — М.: Наука, 1982. — С. 438.
  3. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и русские княжества XII—XIII вв. — М.: Наука, 1982. — С. 437—438.; Толочко П. П. Древняя Русь: Очерки социально-политической истории. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 230—231.; Брайчевский М. Ю. Утверждение христианства на Руси. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 257—258.
  4. Полное собрание русских летописей. — Л.: Академия наук СССР, 1926. — Т. I. Лаврентьевская летопись: Вып. 1. Повесть временных лет. — Стб. 175—179.

Література[ред.ред. код]

  • Арциховский А. В., Киселев С. В. К истории восстания смердов 1071 г. // Проблемы истории материальной культуры. — 1933. — № 7—8.
  • Брайчевский М. Ю. Движения волхвов в Северо-Восточной Руси в XI в. // Генезис и развитие феодализма в России. — Л., 1985.
  • Воронин Н. Н. Восстание смердов в XI в. // Исторический журнал. — 1940. — № 2.
  • Казачкова Д. А. Зарождение и развитие антицерковной идеологии в древней Руси XI в. // Вопросы истории религии и атеизма. — 1958. — Вып. 5.
  • Казачкова Д. А. Към вопроса за богомильската ерес в древна Русія през XI в. // Исторически преглед. — 1957. — Т. 13. — № 4.
  • Мавродин В. В. К вопросу о восстаниях смердов // Проблемы истории докапиталистических обществ. — 1934. — № 6.
  • Мавродин В. В. Народные восстания в древней Руси XI—XII вв. — М., 1961.
  • Мартынов М. Н. Восстание смердов на Волге и Шексне во второй половине XI в. // Ученые записки Вологодского педагогического института. — 1948. — Т. 4.
  • Тихомиров М. Н. Крестьянские и городские восстания на Руси XI—XIII вв. — М., 1955.
  • Фроянов І.А. Характер соціальних конфліктів на Русі в X — на початку XII ст. // Український історичний журнал. — 1971. — № 5.