Російський нігілізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет студента-нігіліста. Автор Ілля Рєпін.

Російський нігілізм — філософський, культурний та революційний рух, що сформувався в Російській імперії на рубежі 1850-х і 1860-х років, а найбільшого поширення набув у кінці 19 — на початку 20 століть.[1]

Історія[ред. | ред. код]

У російській мові словом "нігілізм" (рос. нигилизм, від лат. nihil "ніщо")[2] позначали нападки на мораль, релігію та традиційне суспільство. Ще не маючи назви, цей рух виник із покоління молодих радикалів, розчарованих соціальними реформаторами минулого, а також зі зростаючого розколу між старими аристократичними інтелектуалами та новою радикальною інтелігенцією.

Російський анархіст Пьотр Кропоткін "визначав нігілізм як символ боротьби проти всіх форм тиранії, лицемірства та штучності за індивідуальну свободу."[3] Будучи ранньою формою нігілістичної філософії, російський нігілізм розглядав мораль, філософію, релігію, естетику та тогочасні соціальні інститути як позбавлені вартості та сенсу, але не обов'язково розглядав такими всю етику, знання та людське життя.[4] Водночас він включав теорії жорсткого детермінізму, атеїзму, матеріалізму, позитивізму та егоїзму[5] з метою асимілювати та виразно реконтекстуалізувати в Росії ключові елементи епохи Просвітництва, відкидаючи підхід західників попереднього покоління (хоча нігілізм виріс на ґрунті західництва).[6]

Російський нігілізм розвинув атмосферу крайнього морального скептицизму, часом вихваляючи відвертий егоїзм і захищаючи тих, хто вважав себе вільним від будь-яких моральних авторитетів.[7] У своїх найповніших формах він також заперечував можливість загальних ідеалів, натомість віддаючи перевагу релятивістському та індивідуалістичному світогляду.[8] Нігілісти передбачувано вступили в конфлікт з російською православною церковною владою, а також з панівними сімейними структурами та царським самодержавством.

Хоча зазвичай російський нігілізм асоціюється з революційним активізмом, більшість нігілістів не були політичними, натомість відкидаючи політику як застарілий етап розвитку людства. Вони дотримувалися думки, що поки деструктивна програма домінує, неможливо належно сформулювати конструктивну програму. Хоча деякі нігілісти почали роботу над принципами своєї спільноти, їхні формулювання в цьому залишалися нечіткими.[9] Через поширеність революційних підпалів 1862 року та низку вбивств і замахів у 1860-х і 1870-х роках, а також вбивство царя Олександра ІІ у 1881 році російський нігілізм набув у Європі значення як доктрина політичного тероризму та насилля.[10][11] Кропоткін стверджує, що застосування насильства та тероризму було пов'язано зі специфічним революційним контекстом і не було притаманним нігілістичній філософії, втім історик Майкл Ґіллеспі[en] додає, що нігілізм був стрижнем революційної думки в Росії протягом усього періоду аж до російської революції 1917 року.[12] Професор Томас Альтіцер[en] вважає, що російський нігілізм мав своє найглибше вираження в більшовицькому нігілізмі 20-го століття.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑
    • Nihilism. Encyclopædia Britannica. Nihilism, (from Latin nihil, "nothing"), originally a philosophy of moral and epistemological skepticism that arose in 19th-century Russia during the early years of the reign of Tsar Alexander II.
    • Pratt, Alan. Nihilism. Internet Encyclopedia of Philosophy. In Russia, nihilism became identified with a loosely organized revolutionary movement (C.1860-1917) that rejected the authority of the state, church, and family.
    • Lovell, Stephen (1998). Nihilism, Russian. Routledge Encyclopedia of Philosophy. Taylor and Francis. doi:10.4324/9780415249126-E072-1. ISBN 9780415250696. Nihilism was a broad social and cultural movement as well as a doctrine.
  2. ↑
  3. ↑ Nihilism. Encyclopædia Britannica. Peter Kropotkin, the leading Russian anarchist, defined nihilism as the symbol of struggle against all forms of tyranny, hypocrisy, and artificiality and for individual freedom.
  4. ↑ Petrov, Kristian (2019). 'Strike out, right and left!': a conceptual-historical analysis of 1860s Russian nihilism and its notion of negation. Stud East Eur Thought. 71 (2): 73—97. doi:10.1007/s11212-019-09319-4. S2CID 150893870. Russian nihilism did not imply, as one might expect from a purely semantic viewpoint, a universal "negation" of ethical normativity, the foundations of knowledge or the meaningfulness of human existence.
  5. ↑
  6. ↑
    • Lovell, Stephen (1998). Nihilism, Russian. Routledge Encyclopedia of Philosophy. Taylor and Francis. doi:10.4324/9780415249126-E072-1. ISBN 9780415250696. The 1860s were once described by Trotsky as 'a brief eighteenth century' in Russian thought. The Nihilist thinkers sought to assimilate and resynthesize the main trends in Western materialism and positivism. As usual in Russia, imported ideas were treated selectively and deployed in quite distinctive intellectual formations.
    • Edie, James M.; Scanlan, James; Zeldin, Mary-Barbara (1994). Russian Philosophy Volume II: the Nihilists, The Populists, Critics of Religion and Culture. University of Tennessee Press. с. 3. on the whole the Westernizers were an obsolete older generation in the eyes of the Nihilists
  7. ↑ Frank, Joseph (1995). Dostoevsky: The Miraculous Years, 1865–1871. Princeton University Press. ISBN 0-691-01587-2.
  8. ↑ Kline, George L. (1967). Pisarev, Dmitri Ivanovich (1840–1868). Encyclopedia of Philosophy. Macmillan Reference USA.
  9. ↑ Gillespie, Michael Allen (1996). Nihilism Before Nietzsche. University of Chicago Press. с. 140, 143, 160. ISBN 9780226293486. First, the positive or constructive side of nihilism was never clearly defined. For some radicals, it was vaguely socialist, based on the idea of the village commune (mir). Others saw a managerial class as the basis for the new order. Most nihilists, however, were convinced that this positive goal could only be properly formulated when the chains of repression had been broken."; "This strange lack of concern was apparently the result of their belief that politics was linked to an outdated stage of humanity."; "The nihilists' neglect of politics, which they saw to be outdated, proved in this case to be their undoing.
  10. ↑ Nihilism. Encyclopædia Britannica. The philosophy of nihilism then began to be associated erroneously with the regicide of Alexander II (1881) and the political terror that was employed by those active at the time in clandestine organizations opposed to absolutism.
  11. ↑ Kropotkin, Peter (1899). Memoirs of a Revolutionist. Houghton Mifflin. The movement is misunderstood in Western Europe. In the press, for example, nihilism is continually confused with terrorism. The revolutionary disturbance which broke out in Russia toward the close of the reign of Alexander II., and ended in the tragic death of the Tsar, is constantly described as nihilism. This is, however, a mistake. To confuse nihilism with terrorism is as wrong as to confuse a philosophical movement like stoicism or positivism with a political movement such as, for example, republicanism. Terrorism was called into existence by certain special conditions of the political struggle at a given historical moment.
  12. ↑ Gillespie, Michael Allen (1996). Nihilism Before Nietzsche. University of Chicago Press. с. 285. ISBN 9780226293486.
  13. ↑ Altizer, Thomas J. J. (1997). Review: Nihilism before Nietzsche by Michael Allen Gillespie and Metaphysics by Michel Haar & Michael Gendre. The Journal of Religion. University of Chicago Press. 77 (2): 328—330. doi:10.1086/490005. JSTOR 1205805.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російський_нігілізм&oldid=41734647