Російський іредентизм
| Російський іредентизм | |
 | |
| Континент | Європа і Азія |
|---|---|
| Країна |
 Росія |
| |
| Підтримано | Собчак Анатолій Олександрович, Єльцин Борис Миколайович, Медведєв Дмитро Анатолійович і Путін Володимир Володимирович |
Російський іредентизм — це іредентистські претензії Росії до країн колишніх Російської Імперії та Радянського союзу. У практичному сенсі російський іредентизм виражається у реституціоністських претензіях Росії на територію України (та інших країн), й відповідних військових діях по захопленню цих територій. Приклади останніх років включать Анексію Придністров'я в Молдови, Анексію Абхазії та Осетії в Грузії, Анексію Криму та Донбасу в України Росією.
Приблизно з 16 століття до 20 століття в Російська імперія наслідувала експансіоністську політику.[n 1] Частково вона була виправдана іредентистськими ідеалами, завоювання частини Османської імперії в Закавказзі, виселення вірменських християн під захистом царя може представляти один приклад.[1]
Після розпаду СРСР в 1991 вважалося, що Російська Федерація відмовилася від планів територіальної експансії або народного націоналізму незважаючи на те, що 25 мільйонів росіян живуть у сусідніх країнах за межами Росії.[2] Стівен М. Саїдеман та Р. Вільям Айрес вважають, що Росія дотримувалася неіредентентської політики в 90-х роках.[3] Але стабільна політика іредентизму не набула популярності в електорату, і державні діячі, які підтримували такі ідеї, не були справедливими для них.[4] Російські націоналісти, як правило, зосереджені на внутрішніх загрозах, а не на інтересах росіян за межами Федерації.[5]
Були пропозиції, що анексія Криму в 2014 році доводить російський іредентизм навіть сьогодні.[6][7][8][9]
Анексія Криму призвела до нової хвилі російського націоналізму, створений з великої частини російських ультраправих рухів, що прагнуть захопити ще більше земель від України, у тому числі невизнану Новоросію.[10] Володимир Сокор запропонував, що слова Володимира Путіна на промові після анексії Криму були "де-факто" «маніфестом великого Російського іредентизму».[11] Проте після того, як на початку 2014 р. були введені міжнародні санкції проти Росії, протягом року проект «Новоросія» був призупинений 1 січня 2015 р. Керівництво засновників оголосило, що проект було призупинено, а 20 травня установчі члени оголосили про замороження політичного проекту.[12][13]
Деякі російські націоналісти прагнуть анексувати частини пострадянських країн, Балтійських країн, України та ін.,[14] у той час як деякі побоюються можливої ескалації через російські іредентистські настрої на півночі Казахстану.[15]
- Чеченська війна
- Націонал-більшовизм
- Нео-Совєтизм
- Туга за СРСР
- Російський імперіалізм
- Придністровська Молдавська Республіка
- Війна на сході України
- Арктична політика Росії[en]
- Російська Америка
- Євразійство
- Євразійська інтеграція
- ↑ Держава розширювалася на схід і на південь, що призвело до завоювання Сибіру, завоювання Росією Кавказу[en], завоювання Росією Центральної Азії[en].
- ↑ Saideman та Ayres, 2008, с. 96.
- ↑ Tristan James Mabry; John McGarry; Margaret Moore; Brendan O'Leary (2013). Divided Nations and European Integration: National and Ethnic Conflict in the 21st Century. University of Pennsylvania Press. с. 365. ISBN 9780812244977.
- ↑ Saideman та Ayres, 2008, с. 197.
- ↑ Saideman та Ayres, 2008, с. 199.
- ↑ Saideman та Ayres, 2008, с. 196.
- ↑ Armando Navarro (2015). Mexicano and Latino Politics and the Quest for Self-Determination: What Needs to Be Done. Lexington Books. с. 536. ISBN 9780739197363.
- ↑ Joseph J. Hobbs (2016). Fundamentals of World Regional Geography. Cengage Learning. с. 183. ISBN 9781305854956.
- ↑ Marvin Kalb (2015). Imperial Gamble: Putin, Ukraine, and the New Cold War. Brookings Institution Press. с. 163. ISBN 9780815727446.
- ↑ Stephen Saideman (18 березня 2014). Why Crimea is likely the limit of Greater Russia. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ Casey Michael (19 червня 2015). Pew Survey: Irredentism Alive and Well in Russia. The Diplomat. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ Vladimir Socor. Putin’s Crimea Speech: A Manifesto of Greater-Russia Irredentism. Т. 11, № 56. Eurasia Daily Monitor. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ Russian-backed 'Novorossiya' breakaway movement collapses. Ukraine Today. 20 травня 2015. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 4 листопада 2018.
- ↑ Why the Kremlin Is Shutting Down the Novorossiya Project. Carnegie Endowment for International Peace. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ William Maley (1995). Does Russia Speak for Baltic Russians?. The World Today. 51 (1): 4—6. JSTOR 40396641.
- ↑ Alexander C. Diener (2015). Assessing potential Russian irredentism and separatism in Kazakhstan’s northern oblasts. Eurasian Geography and Economics. 56 (5): 469—492. doi:10.1080/15387216.2015.1103660.