Російсько-українська війна (з 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російсько-українська війна (з 2014)
Червоним відмічені території під контролем Росії (станом на кінець 2014 р.)

Червоним відмічені території під контролем Росії (станом на кінець 2014 р.)
Дата: 20 (27) лютого 2014[1][2] — дотепер
(7 років, 8 місяців, 4 дні)
Місце: Україна Україна: Крим, Херсонська область, окремі райони Луганської і Донецької областей, проросійські виступи на півдні і сході, диверсії в інших регіонах України
Росія Росія: Вздовж кордону Ростовської області з Україною[3]
Результат: конфлікт триває:
інтервенція до Криму (2014),
окупація Криму (з 2014),
Війна на сході України (з 2014)
Територіальні зміни: Анексія Криму Росією,
окупація частини Донецької та Луганської областей
Сторони
Україна Україна:

Іноземні добровольці

Постачання зброї:

Значні поставки військових засобів

Росія Росія:

Іноземні добровольці

Командувачі

Flag of the President of Ukraine.svg Володимир Зеленський
Flag of the President of Ukraine.svg Петро Порошенко
Flag of the President of Ukraine.svg Олександр Турчинов (в.о.)
Standard of Ukrainian Chief of the General Staff rect.svg Руслан Хомчак
Standard of Ukrainian Chief of the General Staff rect.svg Віктор Муженко
Standard of Ukrainian Chief of the General Staff rect.svg Михайло Куцин

Standard of the President of the Russian Federation.svg Володимир Путін
Russian General Staff head Standart.png Валерій Герасимов

Військові сили
див. Сили сторін див. Сили сторін
Втрати
Силові структури:
  • Загинуло: 4150 (січень 2021) [⇨]
Проросійські сили:
  • Загинуло: ~5700 (2021 рік) [⇨]

Російські журналісти

  • Загинуло: 4
Цивільне населення: вбито: 3375+ (2021 рік) [⇨]

Іноземне цивільне населення: загинуло 300[4]


Загальні втрати усіх сторін і цивільного населення:
Загинуло: 13100—13300 (2021 рік) [⇨]

Історія України
Малий герб України
 
ХронологіяБитвиІсторія культури
Категорія КатегоріяP history.svg ПорталІнші країни

Російсько-українська війна[1], також Російська збройна агресія проти України[1] — пряме та опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету та територіальної цілісності України. Відкритими складовими російської збройної агресії проти України, що розпочалася 2014 року, є:[1]

Станом на січень 2021 року, за даними ООН, загальна кількість людських втрат у війні становить 13100—13300 осіб. Це число включає 3375 загиблих цивільних осіб, приблизно 4150 загиблих українських військових, а також приблизно 5700 загиблих проросійських бойовиків. Майже 1,8 млн осіб стали вимушеними переселенцями. [⇨] Росією окуповано понад 7 % території України. [⇨]

27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала Російську Федерацію агресором. [⇨]

Передумови виникнення протистояння

Глобальні передумови та причини протистояння

Основними передумовами виникнення протистояння Росії та України, яке, загалом, переросло у збройну агресію Росії проти України, є системна криза російської державності, яка трансформується російським політикумом у намагання відновити та розширити контроль над частиною світу та утримати за собою світову гегемонію, втрачену з розпадом СРСР та економічним занепадом[5].

Революція гідності

Євромайдан у Києві, 27 листопада 2013

21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках протестів кінця 2013 року відбувалися, зокрема, мітинги, демонстрації, студентські страйки.

Загалом, ці протести були направлені на збереження законодавчо закріпленого геополітичного курсу України на Європу, що означав для Росії не лише подальший вихід України з-під контролю Росії, але й отримання Україною економічних, політичних, а в перспективі і військових гарантій збереження цього курсу.

Наслідком перемоги Революції стали відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів. Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну.

Революція гідності була приводом, який використала Росія для початку агресії, але ж ніяк не причиною війни. Є навіть версії, що російські спецслужби цілеспрямовано працювали на радикалізацію протестів з метою руйнування української державності в цілому, і таки скористались моментом тимчасової відсутності Президента, інших вищих посадових осіб, особливо силових органів, для захоплення Криму.

Підготовка Росії до агресії та складові агресії

Інформаційна війна

Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі більш неприязна політика путіністської Російської Федерації щодо України. Ця політика, з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, за останні роки стала просто ворожою, трансформувавшись від антиукраїнської пропаганди до пропаганди війни. Агресивність російської політики стосовно України вилилася у перші жертви з боку останньої ще за часів режиму підконтрольного Росії В. Януковича[6]. Для протидії впливу російській пропаганді Державний комітет телебачення і радіомовлення України з літа 2014 року розпочав боротьбу з матеріалами сепаратистського та антидержавного характеру у ЗМІ.

Правова війна

Одним з аспектів підготовки Росії до агресії стало правове протистояння Росії та України. Правове та юридичне забезпечення протистояння з боку Росії здійснювалось на вищому законодавчому рівні шляхом прийняття тих чи інших постанов з питань, які дозволяли найбільш ефективно, з точки зору російського політикуму, сприяти вирішенню завдань повернення контролю над Україною. Серед таких питань найбільш розробленими виявились питання юридичного статусу Криму, рівня співробітництва України з НАТО та статусу російської мови в Україні.

Економічна війна

Передумовою до початку збройної агресії проти України стало економічне знекровлення України, яке відбувалось шляхом прямого економічного тиску через торговельні та тарифні протистояння, блокування української торгівлі, перекриття газу тощо. При цьому, економічне знекровлення України часто відбувалось за відсутності дієвої протидії або навіть прямої підтримки українського політикуму. Як приклад, підписання вкрай невигідної для України газової угоди Юлією Тимошенко подавалось як значне політичне досягнення очолюваного нею Кабінету Міністрів.

Загалом, економічна війна проти України була спрямована, насамперед, проти економіки сходу та півдня України, які, в силу своїх особливостей, перебували в залежності від Російської Федерації: як отримувачі сировини та енергоресурсів з Росії; та як ринок збуту значних обсягів власної продукції.

Російська православна церква у війні

Значна частка російськомовного населення на сході України, наявність великого впливу російських ЗМІ та російської церкви, гібридна природа ведення війни Росією проти України, призвели до прямого та непрямого залучення російської православної церкви до збройної агресії проти України. Серед непрямого залучення РПЦ до агресії проти України можна відзначити послання Московського патріарха Кирила Константинопольському патріарху Варфоломію, у якому патріарх Кирило заявив, що, починаючи з Майдану, «розкольники» (тобто УПЦ КП) і уніати «відкрито закликали до викорінення Православ'я» на теренах України, а «з початком бойових дій уніати і розкольники, отримавши в руки зброю, під виглядом антитерористичної операції стали здійснювати пряму агресію щодо духівництва канонічної Української Православної Церкви на сході країни»[7][8].

На додаток до непрямого залучення церкви, були відзначені факти і прямої її участі до агресії. Так, було виявлено, що окремі терористичні угрупування Росії були зосереджені при церквах, а окремі «святі отці» брали безпосередню участь у бойових діях проти України.

« Якби в Україні була одна церква, війни б не було, тому що Путін не мав би підтримки в Україні. Зараз вона у нього є — це Московський патріархат. Не просто словами, а діями допомагають, духовенство і віруючі Московського патріархату, сепаратистам і агресорам. «

Філарет (Денисенко), [9]


Російська збройна агресія та реакція України

«Законодавче забезпечення» агресії

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України[10] Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України в повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»[11].

Озброєні військові без розпізнавальних знаків на території аеропорту «Сімферополь»

Окупація Криму (22 лютого—18 березня 2014)

23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). 27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно колишні бійці розформованого 25 лютого спецпідрозділу «Беркут», що брали участь у придушенні протестів у Києві, та російські спецпризначенці) захопили й блокували Верховну Раду Криму й інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, котрі проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні. При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ.[12] Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. При цьому, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону можна було вирішувати лише на загально-національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівлях російські прапори. За словами народного депутата Сергія Куніцина адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, які озброєні автоматами, кулеметами, гранатометами тощо[13]. За повідомленнями ЗМІ центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі[14], обмежено рух громадського транспорту[15].

16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77 % жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз'єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно із самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

Проросійські виступи на сході та півдні України

Мета та методи виступів

Починаючи з 1 березня 2014 року, відбулася низка акцій проведених за участі російських спецслужб у східних, центральних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року, учасники яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Російської Федерації, проведення референдуму щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. На противагу цим акціям, у східних та південних регіонах проукраїнські сили проводять акції на підтримку територіальної цілісності України та її державного устрою.

Мапа проросійських акцій в Україні (березень-квітень 2014)
     Проросійські пропагандистські мітинги
     Захоплення державних установ проросійськими незаконними збройними формуваннями
     Тимчасове захоплення обласної державної адміністрації
     Окуповано Росією

Окупація Криму Російською Федерацією та прояви українофобії проросійських мітингувальників на півдні та сході України, викликали велике обурення населення в країні, яке за декілька днів переросло в масові акції протесту.

Виступи в Донецьку і Луганську

У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської). Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Донецьку, під час яких постраждали десятки осіб та загинула щонайменше 1 особа.[16]

Виступи в Харкові

У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби заволодіти та захопили Харківську ОДА. Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Харкові.

Виступи в Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні

Наметове містечко російських націоналістів на Куликовому полі в Одесі

Протистояння в Одесі

2 травня 2014 року відбулися сутички, які переросли у масові заворушення в місті Одеса. Бійка була почата між проукраїнсько налаштованими громадянами, ультрас футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст» з одного боку й проросійськими сепаратистськи налаштованими активістами з іншого боку. Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерибасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння проросійських активістів по більшій частині центра міста на їх місце дислокації, Куликове поле. Саме там, на Куликовому полі, було найбільше жертв, зокрема, через займання штабу сепаратистів у Будинку профспілок.

Унаслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші під час пожежі у будинку профспілок.[17].

Оголошення в Україні «Особливого періоду»

Громадський опір сепаратизму на півдні та сході України

Антитерористична операція

Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)

17 березня в Україні вперше оголошена мобілізація указом в.о. Президента України О. В. Турчинова[18].

У період з 12 по 14 квітня терористами було захоплено ряд адміністративних будівель у містах Донецької області: Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, Лиман, Дружківка, Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка і Кіровське.[19]

Терористи у Слов'янську

15 квітня українські війська увійшли в Слов'янськ і Краматорськ, взяли під контроль аеропорти даних міст. З 16 квітня по 1 травня терористами ДНР були захоплені адмінбудівлі міст: Новоазовськ, Сіверськ, Комсомольське, Красноармійськ, Родинське.[20] 28 квітня в Луганську сепаратисти оголосили про створення ЛНР, і почали захоплювати адміністративні будівлі Луганської області. За період 28 квітня — 2 травня були захоплені: Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Стаханов.[21]

11 травня було проведено псевдореферендуми що до незалежності ДНР і ЛНР. За даними яких, за незалежність проголосувало 89,07 % і 96,2 % відповідно[22].

22 травня відбувся напад на табір сил антитерористичної операції (АТО) під Волновахою, сепаратисти вночі завдали неочікуваного удару українській армії, 18 військовослужбовців було вбито.[23]

26 травня відбувся бій за Донецький аеропорт, це була перша масштабна успішна операція сил АТО, за допомогою авіації та десанту, було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не понесла жодних втрат.[24]

4 червня сили антитерористичної операції повністю звільнили Лиман Донецької області від терористів.[25]

13 червня українські війська звільнили Маріуполь.[26] 14 червня сепаратисти збили Іл-76 Збройних сил України, що доправляв військових у Луганський аеропорт, унаслідок якого загинуло 49 осіб, в тому числі екіпаж літака. Того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військовослужбовців. Загалом за день втрати силовиків склали 55 чоловік, що є найбільшою військовою втратою України за часи незалежності.[27]

19 червня була розпочата підготовка до перемир'я, основні сили АТО були кинуті на взяття під контроль державного кордону Донбасу, що було фактично зроблено до вечора.[28]

Хід звільнення території від терористів з 1 липня
Пересування військової техніки України, березень 2015

Одностороннє припинення вогню (20-30 червня 2014 року)

20 червня Петро Порошенко віддав наказ про припинення бойових дій на окупованих терористами територіях, перемир'я було оголошене з 22:00 20 червня по 10:00 27 червня 2014 року. В представленому плані «припинення вогню» було 15 обов'язкових пунктів щодо його виконання[29].

За час перемир'я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів[30], зокрема терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, Краматорську, Амвросіївці та Рубіжне[31], бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована в Донецьку.[32], а також збили Мі-8, у результаті чого загинуло 9 українських військових, у тому числі 3 члени екіпажу[33].

Під час одностороннього перемир'я відбувся обмін 10 заручників[34].

Після наради РНБО, Петром Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир'я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах.[35]

Поновлення антитерористичної операції

Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 року українськими військовими було завдано авіаційних та артилерійських ударів по позиціях терористів у Слов'янську, Краматорську, Луганську та іншим точках, загалом були атаковані 120 розвіданих раніше, скупченнях терористів.[36][37]

Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої[38], в Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР[39][40], а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов'янська було знищено Слов'янську телевежу на горі Карачун[41].

Вранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим.[42] Бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки,[43] також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».[44]

У боях поблизу Слов'янська, та Миколаївки, 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чоловік, зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.[45]

5 липня, після поразки в Миколаївці терористи відступили з Слов'янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України.[46] Колони сепаратистів відступили і з Краматорська, близько 1 тисячі бойовиків, разом з Гіркіним колоною рушили до Донецька.[47] Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Всі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти[48]

6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось 7 великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон і Сєвєродонецьк.[49]

10 липня сили АТО завдали ряд успішних авіаційних ударів по позиціям терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки й установку «Град», в ході наступу звільнили Сіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.[50]

11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. Внаслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені.[51] У відповідь українськими військовими було завдано серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Всього протягом доби виконано 16 вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.[52][53]

15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, унаслідок чого 8 осіб загинуло.[54] Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. В результаті удару загинуло 11 осіб.[55]

16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик.

17 липня російські сили ППО з установки ЗРК «Бук-М» збили пасажирський Боїнг-777 рейсу МН17 Амстердам-Куала-Лумпур, в результаті чого загинули всі 298 осіб, які були на борту. Збиття Боїнга спричинило нову хвилю міжнародних санкцій західних держав проти Російської Федерації.

У серпні 2014 року Російська Федерація задіяла під Луганськом сили кількох батальйонних тактичних груп для прориву українського оточення навколо міста. Батальйонні тактичні групи були сформовані на основі десантно-штурмових полків 104 ДШП та 234 ДШП псковської 76-ї десантно-штурмової дивізії, мотострілецьких бригад 15 ОМСБр, 18 ОМСБр, 74 ОМСБр, 136 ОМСБр та 200 ОМБСр, а також підрозділів 61-ї бригади морської піхоти. Мотострілецькі підрозділи 200-ї бригади використовували танки Т-72Б3, а 136-ї бригади — Т-90А[56].

Наприкінці серпня добровольчі підрозділи і загони ЗСУ загальною чисельністю близько 1500 осіб зробили спробу пробитися до важливого вузла Іловайська, але Росія застосувала свої регулярні війська, внаслідок чого була оточена, загинула і потрапила до ворожого полону значна кількість (від 229 до 459 загинуло за різними оцінками) захисників України.

Докладніше: Бої за Іловайськ

Скориставшись поразкою підрозділів ЗС України під Іловайськом, російські підрозділи просунулися на захід і, зокрема, захопили Тельманівський район з узбережжям Азовського моря до Маріуполя.

Зазначені події невдовзі стали однією з причин укладання 5 вересня 2014 р. Мінських угод щодо тимчасового припинення вогню на фронті і початку політичного врегулювання.

Докладніше: Мінська угода (2014)

Військові дії і події у 2015 році

Докладніше: Мінська угода (2015)
Докладніше: Бої за Дебальцеве

Військові дії і події у 2016 році

Військові дії і події у 2017 році

Військові дії і події у 2018 році. Перехід до формату ООС

14 лютого 2018 року окупаційні війська РФ в Криму зняли блокпости на пунктах пропуску.

15 лютого 2018 року, під час проведення тренувань з протиповітряної оборони Збройних Сил України силами та засобами Повітряних Сил ЗС України було зафіксовано активізацію дій повітряної компоненти Повітряно-Космічних Сил Російської Федерації, вздовж східного повітряного кордону України.

Винищувальна та бомбардувальна авіації країни агресора здійснювала вильоти з аеродромів Курськ, Міллерово, Гвардійське та Саки з максимальним наближенням до державного кордону України та лінії розмежування. Окрім того, група стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-95 у супроводі пари винищувачів Су-30 РФ проліт в повітряному просторі АР Крим та відпрацював умовні пуски крилатих ракет у напрямку материкової частини України[57][58].

Вдень 22 березня 2018 року, сили і засоби української ППО привели в бойову готовність після провокації авіації Росії в районі Чорного моря. Вдруге за місяць було зафіксовано провокативні дії з боку повітряної компоненти повітряно-космічних сил Російської Федерації, вздовж східного та південного повітряного кордону України. Виявивши загрозу зі сторони країни агресора усі визначені сили та засоби протиповітряної оборони були приведені в бойову готовність, задля відсічі у разі застосування авіації повітряно-космічних сил Російської Федерації. Винищувальна та бомбардувальна авіація Росії здійснювала вильоти з аеродромів Шайковка, Кримськ та Бельбек з максимальним наближенням до державного кордону України, лінії розмежування між материковою частиною України та АР Крим, а також з наближенням, до 40 кілометрів, до берегової лінії зі сторони Чорного моря з подальшим польотом вздовж узбережжя Румунії, Республіки Болгарії та Республіки Туреччини. Окрім того, група дальніх стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-22, з повним боєкомплектом, у супроводі пари винищувачів Су-30 РФ здійснили політ у повітряному просторі АР Крим, Азовського та Чорного морів із відпрацювань певних умовних завдань зі здійснення ударів. За повідомленням, такі дії авіації Російської Федерації викликані передусім реакцією на проведення чергового етапу командно штабних тренувань у повітряних силах ЗСУ та з метою умовного відпрацювання блокади протоки Босфор[59] Надвечір рівень бойової готовності було знижено до постійного чергування.[60].

30 квітня — згідно Закону України[61] система заходів, які передбачала АТО була доповнена комплексом військових і спеціальних організаційно-правових заходів ООС, загальне командування перейшло від СБУ до Об'єднаного оперативного штабу ЗС України під керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України. Першим Командувачем Об'єднаних сил на Донбасі було призначено генерал-лейтенанта Сергія Наєва[62].

Військові дії і події у 2019 році

Військові дії і події у 2020 році

Морське протистояння

25 листопада 2018 року відбувся Бій біля Керченської протоки у якому МБАКи «Бердянськ», «Нікополь» та рейдовий буксир «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовського моря. Буксир «Яни Капу» зазнав тарану з боку російського прикордонного корабля «Дон». Потім коли вони вийшли з 12-мильної зони катери ПС ФСБ РФ відкрили вогонь по корабельній групі Військово-Морських Сил ЗС України.

Інші засоби опору агресії

Санкції проти Росії

Проект «Стіна»

З метою підвищення рівня безпеки на суходільному кордоні між Україною та Російською Федерацією 3 вересня 2014 року Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком презентований фортифікаційний проєкт «Стіна» (Європейський вал). 10 вересня проєкт було затверджено Президентом України Петром Порошенко та розпочато спорудження фортифікаційних укріплень. Проектом передбачено будівництво 2 оборонних рубежів, близько 1500 кілометрів траншей і ходів сполучення, понад 8 тисяч окопів для техніки, понад 4000 бліндажів та 60-кілометрове невибухове загородження. У зв'язку з контролем частини прикордонної території України незаконними збройними проросійськими формуваннями та російськими військами, реалізація проекту здійснюється в два етапи: на першому етапі будівництво укріплень на ділянці українсько-російського кордону в Чернігівській, Сумській та Харківській областях; на другому — в Луганській і Донецькій областях. Станом на 1 жовтня, за повідомленням Державної прикордонної служби України, виконується реалізація першого етапу проекту «Стіна».[63][64][65][66][67]

Допомога армії та силам правопорядку

Безпілотний літальний апарат PD-1, створений в Україні за допомогою волонтерів

Волонтерський рух в Україні

З початком війни проявилося погане забезпечення української армії, якій не вистачало навіть їжі та обмундирування. У зв'язку з цим в Україні виник потужний волонтерський рух, що став надавати військовим різноманітну допомогу — від продуктів і ліків до дорогої техніки (тепловізори, приціли, безпілотні літальні апарати, протикумулятивні екрани тощо). Інші волонтери займаються медичною допомогою потерпілим, підтримкою переселенців, пошуком зниклих безвісти та роботою зі звільнення полонених[68]. Зазвичай великі волонтерські групи працюють на основі краудфандингу, і деякі з них досягли стандартів прозорості, що значно перевищили державні[69]. Волонтерські організації діють у всіх підконтрольних Україні великих містах та багатьох інших населених пунктах; значну підтримку надає й українська діаспора[68][70].

Міжнародна гуманітарна допомога Україні

Наслідки

Людські жертви

Станом на 31 січня 2021 року, за даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, загальна кількість людських втрат становить 42—44 тисяч осіб, з яких загинуло 13100—13300 осіб, а було поранено 29500—33500. Це число включає 3375 загиблих і 7000—9000 поранених цивільних осіб, приблизно 4150 загиблих і 9700—10700 поранених українських військових, а також приблизно 5700 загиблих і 12700—13700 поранених проросійських бойовиків.[71] До цього числа входять як загиблі безпосередньо від бойових дій, так і внаслідок необережного поводження зі зброєю та вибухівкою, ДТП, хвороб під час служби в зоні конфлікту, а також убивств і самогубств.

За даними Книги Пам'яті, станом на червень 2021 року загинуло 4390 українських військовиків.

Окупація територій

Станом на 2019 рік Росією було окуповано близько 7% території України.[72][73]

Військово-технічні втрати

Економічні наслідки

Екологічні наслідки

Це найменш досліджувана сьогодні тема. Разом з тим, на території Криму і окупованої частини Донбасу знаходиться понад тисяча джерел іонізуючого випромінення (ДІВ).

Характеристика ситуації від Держатомрегулювання: «На території України станом на 2014 р. було 11784 радіонуклідних джерел іонізуючого випромінювання. З них на території Автономної Республіки Крим, до її незаконної анексії Російською Федерацією, знаходилося 296 ДІВ. Внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації та ведення бойових дій на Сході України, в умовах відсутності державного регулюючого контролю ядерної та радіаційної безпеки, на території ОРДЛО опинилися 73 суб'єкти господарювання, які використовували 1192 одиниці закритих радіонуклідних ДІВ. А саме станом на вересень 2014 р.: на окупованій частині Донецької області знаходилося 914 радіонуклідних ДІВ, на території непідконтрольних районів Луганської області знаходилося 278 радіонуклідних ДІВ…»[74].

Зокрема, аналіз показує, що екологічна катастрофа на Донбасі внаслідок затоплення шахти Юний комунар (Юнком) (саме тут у 1979 р. відбулося випробовування застосування ядерного вибуху для вирішення питань вугільної промисловості)[75], спричинена збройною агресією РФ, стане екологічною катастрофою для всієї Європи[74][76].

Парадоксальним залишається факт того, що Україна відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262, в якій було визнано суверенітет і територіальну цілісність України, МАГАТЕ продовжує дотримуватися позиції щодо застосування гарантій до всіх ядерних об'єктів і матеріалів в Україні згідно з Угодою між Україною та МАГАТЕ. Отже, Україна несе перед МАГАТЕ відповідальність навіть за ядерні об'єкти, розташовані на незаконно анексованій території АРК та окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Попри відсутність доступу до таких об'єктів[74].

Крім того, екологічну небезпеку несуть некомпетентні рішення окупаційної адміністрації щодо закриття шахт без врахування небезпеки виходу шахтних вод у водоносні горизонти і вище, ряд сховищ (відвалів) високотоксичних речовин. «До початку військового конфлікту, в Донбасі було 4240 потенційно небезпечних об'єктів (ПНО), у тому числі 227 шахт, 174 гідротехнічні об'єкти, 784 АЗС, 15 кар'єрів, 13 залізничних станцій, 128 мостів і шляхопроводів, 18 магістральних трубопроводів, 4 родовища нафти. 2160 об'єктів мали статус вибухо-, 24 — радіаційно-, 1320 — пожежо-, 176 — гідродинамічно-, 34 — біологічно- та 334хімічно-небезпечних. Сьогодні експертами визначено 176 ПНО, з яких 99 розташовані на непідконтрольній території».[77][78][79]

Процеси на окупованих територіях

Окупаційна адміністрація та режим на захоплених територіях

Розграбування майна

Русифікація

Репресії

Політичні процеси

Міжнародна реакція на російську збройну агресію

Оцінки та класифікація конфлікту

27 січня 2015 року Верховна Рада України у своїй постанові звернулася до міжнародних організацій із закликом визнати Росію країною-агресором, констатуючи продовження воєнної агресії щодо України з боку Російської Федерації[80].

Війна в культурі та пропаганді

Див. також

Примітки

  1. а б в г Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки / [Володимир Василенко] // Український. Тиждень, 2014. — № 42. — С. 28-42.
  2. Колишній радник російського президента А. Ілларіонов та журналіст Ю. Колесніков вважають початком конфлікту 20 лютого 2014 року
  3. http://tvi.ua/new/2014/07/20/rosiyski_viyskovi_4_razy_uprodovzh_dnya_obstrilyaly_syly_ato_z_terytoriyi_rostovskoyi_oblasti___tymchuk
  4. (298 осіб в збитому літаку + 1 італійський журналіст+1 консул Литви)
  5. Український вектор геополітики Росії: Передумови війни. Частина 2
  6. Див.: Євромайдан
  7. Святейший Патриарх Кирилл призвал Предстоятелей Поместных Церквей возвысить голос в защиту православных христиан востока Украины
  8. РПЦ замітає в Інтернеті сліди вчорашнього скандального листа свого патріарха
  9. Якби не УПЦ МП, в Україні не було б війни — Філарет. Суспільство (uk). Процитовано 2019-03-20. 
  10. Росія оголосила Україні війну // Українська правда. — Субота, 01 березня 2014, 17:23.
  11. Турчинов доручив привести ЗСУ у повну бойову готовність
  12. ЗМІ: Рада АРК не може розглянути питання про всекримський референдум — у депутатів немає кворуму
  13. Кримську Раду захопили професіонали з озброєнням на місяць оборони – нардеп. ТСН. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
  14. У Криму по тривозі підняли внутрішні війська і весь особовий склад міліції. Український тиждень. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
  15. У Сімферополі невідомі бойовики захопили парламент та уряд Криму і вивісили над ними прапор РФ. Український тиждень. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014. 
  16. Вторжение России в Украину: хроника за 26 февраля — 13 марта
  17. В Одесі під час пожежі в Будинку профспілок загинули 38 людей, 8 із них вистрибнули з вікон // 02.05.2014 | 22:40
  18. Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»
  19. Вторжение в Украину: хроника за 5-15 апреля
  20. Вторжение России в Украину: хроника за 16-24 апреля
  21. Антитеррористическая операция в Донбассе: хроника за 1-31 мая
  22. Сепаратисти оголосили остаточні результати «референдуму»: За ДНР проголосувало 89 %
  23. Силы АТО понесли большие потери: фото и видео из Волновахи
  24. В аэропорту Донецка началась антитеррористическая операция
  25. Українські війська звільнили Красний Лиман від терористів
  26. Погибших и раненых среди военнослужащих ВСУ в Мариуполе нет
  27. День жалоби в Україні за військовими, які загинули на збитому бойовиками літаку
  28. Турчинов: Кордон з Росією «фактично» закрит
  29. Мирний план для Донбасу передбачає широкомасштабну амністію — Порошенко
  30. За время перемирия погибли 27 и ранены 69 украинских силовиков
  31. Боевики обстреляли пограничников и блокпосты АТО, есть раненые
  32. Террористы захватили воинскую часть в Донецке
  33. Под Славянском террористы сбили вертолет Ми-8 украинской армии
  34. За дни перемирия произведен обмен десятью заложниками — Коваль
  35. Порошенко отсрочил АТО: Украина присоединилась к ультиматуму ЕС
  36. На Донбасі силовики обстрілюють терористів — джерело
  37. Коваль: Ми ведемо сьогодні вогонь по 120 розвіданих цілях
  38. Под Донецком идет танковый бой
  39. Боевики напали на Донецкое облуправление милиции, есть заложники
  40. Сегодня в Донецке: нападение на здание УВД
  41. Операция по антитеррору: последние события в Донбассе
  42. Сили АТО увійшли в Луганськ
  43. Боевикам ЛНР из России поставили 20 танков и 122 единицы бронетехники. Об этом в эфире 5 канала заявил руководитель управления информационной безопасности Национальной гвардии Юрий Стець
  44. Минобороны насчитало в Украине 10 российских установок «Град»
  45. В боях под Славянском силы АТО уничтожили 150 боевиков — Тымчук
  46. Заложники в Славянске: Боевики бросили оружие и деньги
  47. Операция по антитеррору: последние события в Донбассе
  48. В Краматорске подняли флаги Украины: фото из города
  49. Террористы контролируют семь крупных городов Донбасса
  50. Авиация сил АТО нанесла ряд успешных ударов по террористам
  51. Бойовики обстріляли військових з «Градів». Загинули близько 30 бійців
  52. Украинская авиация уничтожила две базы террористов в Донбассе
  53. Черная пятница: что происходит в зоне АТО
  54. Бойовики з гранатометів обстріляли силовиків біля Ізвариного: 8 загиблих — ЗМІ
  55. Кількість загиблих під завалами в Сніжному збільшилась до 11 осіб
  56. Veli-Pekka Kivimäki (April 2, 2017). Tankspotting: T-90As in the Donbass. 
  57. Росія направила винищувачі та бомбардувальники до кордонів України. https://www.unian.ua/. УНІАН. 2018-02-15. Процитовано 15 лютого 2018. 
  58. ЗСУ: літаки Росії вилетіли з аеродромів і максимально наблизились до кордону. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 2018-02-15. Процитовано 15 лютого 2018. 
  59. Росія провокує літаками: Українські ППО привели в бойову готовність. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2018-03-22. Процитовано 22 березня 2018. 
  60. Бойову готовність української ППО зняли. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2018-03-22. Процитовано 22 березня 2018. 
  61. Закон України «Про внесення змін до розділу XX „Перехідні положення“ Податкового кодексу України щодо відносин, пов'язаних із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях»
  62. Командувачем Об'єднаних сил на Донбасі призначено генерал-лейтенанта Сергія Наєва
  63. Арсеній Яценюк представив План дій «Відновлення України». КМУ. Департамент інформації та комунікацій з громадськістю. 2014-09-03. Процитовано 2014-09-07. 
  64. Український уряд розглядає проект «Стіна». BBC. Українська служба. 2014-09-05. Процитовано 2014-09-07. 
  65. Виконання проекту облаштування кордону «Стіна» здійснюватимуть в два етапи. КМУ. Департамент інформації та комунікацій з громадськістю. 2014-09-05. Процитовано 2014-09-07. 
  66. «Стіну» з Росією будують у Чернігівській, Сумській і Харківській областях
  67. Україна почала зводити оборонну стіну на кордоні з Росією (ПРОЕКТ)
  68. а б Горєлов Д. М., Корнієвський О. А. Волонтерський рух: світовий досвід та українські громадянські практики (аналітична доповідь). — Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2015. — 36 с.
  69. Wilson A. Ukrainian Politics since Independence // Ukraine and Russia: People, Politics, Propaganda and Perspectives / Edited by A. Pikulicka-Wilczewska and R. Sakwa. — Bristol, UK : E-International Relations Publishing, 2015. — P. 107. — ISBN 978-1-910814-00-0.
  70. Тохтарова І. М. Волонтерський рух в Україні: шлях до розвитку громадянського суспільства як сфери соціальних відносин // Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. — 2014. — № 2 (24 жовтня).
  71. ООН підрахувала кількість жертв бойових дій на Донбасі. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-02-25. 
  72. Росія окупувала 7% території України - Президент. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2021-02-22. 
  73. Від російської агресії в Україні загинули майже 10 тис. громадян України – МЗС. dt.ua. 21.02.2017. 
  74. а б в / «Дзеркало тижня» Випуск № 15, 21 квітня-27 квітня 2018 р. / Мутації небезпеки, або Радіаційні загрози окупованих територій
  75. Гірнича енциклопедія
  76. / А.Акаков. «Дзеркало тижня», Випуск № 32, 1 вересня-7 вересня 2018. / Mayday! Донбас: загроза екологічної катастрофи у центрі Європи
  77. Екологічний аспект реінтеграції окупованих районів Донецької та Луганської областей
  78. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ШКОДИ ТА ПРІОРИТЕТИ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ
  79. что происходит с экологией на неподконтрольном Донбассе
  80. Постанова Верховної Ради України. Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. № 129-19 від 27.01.2015

Посилання

Довідки

Публіцистика і аналітика

Відео