Російсько-українська економічна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Російсько-українська економічна війна — складова глобального протистояння між Росією та Україною з часів розпаду СРСР, яке в 2013 році переросло у відкрите збройне протистояння — російсько-українську війну 2014-2016 років, та глобального протистояння між Росією та «Західним світом».

Історичний контекст[ред.ред. код]

Причини протистояння[ред.ред. код]

Одразу після розпаду СРСР політикум Росії взяв курс на відновлення впливу Росії на пострадянські країни. Найперше, цей вплив був спрямований проти України, вихід якої з СРСР власне і призвів до його розпаду. Причини, що спонукали російський політикум до відродження екс-СРСР є досить складними — від імперської ментальності росіян, направленої не на розбудову власної держави, а на поневолення сусідніх народів, і до бажання зберегти під власним контролем виробничі потужності колишнього СРСР та гарантовані ринки збуту. Таким чином відносини з Україною в Росії традиційно розглядались в контексті власних глобальних геополітичних інтересів.

Початок російсько-української війни в 2014 році фактично ознаменував прагнення Росії посилити вплив на Україну, яка Революцією Гідності започаткувала геополітичний розворот на Захід. Традиційно для Росії цей вплив почав здійснюватись у формі гібридної (фактично — неоголошеної) війни, що межує з державним тероризмом. Підтримка сепаратистського руху на Донбасі та військові дії у цьому регіоні, таким чином, найперше направлені на створення проблем для економічного розвитку України.

Економічний потенціал сторін[ред.ред. код]

Складові економічної війни[ред.ред. код]

Газові війни[ред.ред. код]

Серія економічних конфліктів між Росією та Україною щодо умов постачання природного газу з Росії до України та його транзиту до країн західної Європи територією України отримала назву Газові війни. З боку Росії ці війни мали за мету економічне та політичне підпорядкування України інтересам Росії. Інформаційним фоном до цих воєн були постійні заяви російської сторони про «розкрадання газу» та економічну неспроможність держави України. Основними методами ведення газових війн були завищені тарифи на газ для України, занижені тарифи на його транспортування.

Сирна війна[ред.ред. код]

Шоколадна війна[ред.ред. код]

В липні—серпні 2013 російська санітарна служба розпочала блокувати продаж у Росії продукції української кондитерської компанії «Roshen», оголосивши про ніби-то наявність в українському шоколаді шкідливих домішок. 14 серпня 2013 року до переліку «ризикових» були включені всі без винятку українські експортери[1]. Втрати експортерів в середньому склали близько 20% від вартості експортованого до Росії товару.

Транзитна війна[ред.ред. код]

Енергетичний шантаж[ред.ред. код]

31 березня 2014 року Державною Думою Російської Федерації в односторонньому порядку було денонсовані Харківські угоди, які дозволяли продовжити термін перебування Чорноморського флоту Росії у Севастополі з 2017 до 2042 року за 100 мільйонів доларів США на рік та надавали знижку Україні в ціні на газ в розмірі до 100 доларів США на кожну тисячу кубометрів газу від встановленої чинним контрактом між НАК «Нафтогаз» України і ВАТ «Газпром». Наступного дня ВАТ «Газпром» Російської Федерації підвищив ціни на природний газ для НАК «Нафтогаз України» з 268,5 до 485 доларів США за кожні 1000 м3.

З метою врегулювання газових претензій Російської Федерації, протягом квітня — травня 2014 року за участю представників України, Європейського союзу (Ґюнтер Еттінґер) та Росії було проведено дев'ять раундів переговорів. 9 червня влада Російської Федерації оголосила ультиматум про зниження ціни з 485 до 385 доларів США за 1000 м3 в обмін на визнання та сплату Україною до 16 червня газового боргу разом з митом, донарахованим після анексії Криму у розмірі 4,5 млрд. доларів США. Українська та європейська сторони назвали вимоги Кремля здирництвом, розмір боргу необґрунтовано завищеним, а ціну значно вищою за ринкову, внаслідок чого Кабінетом Міністрів України було подано позов на ВАТ «Газпром» до Стокгольмського арбітражного суду.[2][3][4][5]

13 грудня 2016 року російські ЗМІ попередньо звинуватили Україну у можливості почати крадіжки газу.[6] 16 грудня ці погрози були озвучені головою «Газпрому» Олексієм Міллером.[7]

Експортна блокада України Росією[ред.ред. код]

Від 20-х чисел липня 2013 року на українсько-російському кордоні митниця Російської Федерації розпочала безпідставну тотальну перевірку із частими затримками транспортних засобів українських товаровиробників. 29 липня, за висновком Росспоживнагляду, митною службою Російської Федерації було введено заборону на імпорт до Митного союзу шоколаду та іншої продукції української компанії «Roshen». За результатами незалежних експертиз санітарних служб Білорусі, Казахстану, Молдови та Таджикистану претензії відомства Росії були спростовані та відновлене постачання кондитерських виробів компанії до своїх країн, оминаючи Росію.[8][9][10][11][12][13][14]

14 серпня митна служба Російської Федерації включила всіх без винятку українських експортерів до переліку «ризиковних» та фактично блокувала їх поставки до Росії на невизначений час, внаслідок чого на прикордонних перепускних пунктах стали утворюватися черги із кількох сотень автомобільних фур та залізничних вагонів з українськими товарами. Радник президента Російської Федерації Сергій Глазьєв пов'язав такі дії влади з асоціацією України і Європейського союзу та наголосив на посиленні митного адміністрування у разі підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом. 19 серпня між Міністерством доходів і зборів України та Федеральною митною службою Росії відбулися переговори, за результатами яких було оголошено про припинення експортної блокади України Російською Федерацією. Однак на практиці «додаткова процедура контролю» російськими митницями не була припинена.[15][16][17][18][19]

Блокування російських інтернет-сервісів[ред.ред. код]

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» яким заборонив інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі інтернет до низки російських інформаційних ресурсів та порталів. До заборони потрапили сервіси російських компаній Mail.Ru Group і Яндекс, зокрема — соціальні мережі ВКонтакті і Однокласники, а також антивіруси «Лабораторія Касперського» і DrWeb і програма бухгалтерського обліку «1С: Підприємство»[20][21][22][23]. На думку аналітиків, російські інтернет-сервіси, маючи російський ринок як тил, після приходу до України істотно демпінгували ціни на українському ринку, зокрема на надання рекламних послуг, що призвело до занепаду українських компаній-конкурентів у цій сфері.[24][25][26]

Інші аспекти протистояння[ред.ред. код]

Результати[ред.ред. код]

Наслідки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Россия фактически закрыла границу для украинских товаров. Подробности. 14.08.2013 (рос. )
  2. Яценюк: Україна сплатила Росії визнані урядом борги за газ
  3. Україну зобов'язали платити за газ вперед
  4. «Нафтогаз» планує приступити до тестових закупівель газу через Словаччину з вересня
  5. Защита от «Газпрома» [10:40 23 июня 2014 года [ Коммерсант Власть, 23 июня 2014 ]
  6. Отмороженный Киев. Процитовано 2016-12-13. 
  7. «В случае отбора газа сразу прекратим поставки». Газета.Ru. Процитовано 2016-12-16. 
  8. Россия фактически закрыла границу для украинских товаров. Подробности. 14.08.2013 (рос. )
  9. В окремих ЗМІ ситуація що склалась помилково подається як блокування українського імпорту. Насправді, має місце блокування експорту.
  10. Україна поскаржиться у Євразійську комісію на «торговельну блокаду» Росії. Дзеркало тижня. 15.08.2013
  11. Росія заборонила ввозити на свою територію цукерки Порошенка. Український тиждень. 29.07.2013
  12. Чотири країни фактично підтвердили, що якість українських цукерок визначають у «кремлівській лабораторії». Український тиждень. 06.08.2013
  13. Експерти: влада Росії оцінює якість українських товарів власними геополітичними інтересами. Український тиждень. 03.08.2013
  14. Росія «без оголошення війни» посилила тиск на українських імпортерів. Дзеркало тижня. 12.08.2013
  15. Росія оголосила Україні торговельну війну. Гром TV. 15.08.2013
  16. Росія готує реакцію на «самовбивчу» асоціацію України з ЄС. Українська правда. 18.08.2013
  17. Азаров заспокоїв країни МС: Ризики від асоціації України можна звести до нуля. zik. 30.08.2013
  18. Зачем Россия возобновляет торговую войну 29.01.2013 (рос.)
  19. Війна з Росією іде на п'яти фронтах — ЗМІ. BBC Україна. 10.04.2014
  20. В Україні заблокують доступ до Яндексу, ВКонтакте і Одноклассников - указ Порошенка (uk). Процитовано 2017-05-16. 
  21. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №133/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2017-05-16. 
  22. Порошенко підписав наказ про заборону "Яндекс", "Вконтакте" й "Одноклассники". День. 16 травня, 2017. 
  23. Олег Дмитренко (17 Травня 2017). Указ про блокування ВКонтакте, Яндекс та Mail.Ru опубліковано, і він набрав чинності. Watcher. 
  24. "Яндекс" и Mail.Ru демпинганули стоимость рекламы так, чтобы украинские ресурсы оказались на грани выживания. Процитовано 2017-05-19. 
  25. Захарова, Анна. Заборона «Яндекс» відродить український Інтернет-ринок | Інформаційний Акцент. www.infa.ua (uk). Процитовано 2017-05-19. 
  26. Вітер змін на ринку інтернет-реклами після заборони російських сайтів. short.media (uk-UA). Процитовано 2017-05-20.