Росіянізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Росіяні́зм (часто хибно кажуть руси́зм)[1] — слово або мовний зворот, запозичений з російської мови або побудований за зразком російських слів і виразів. Розглядають його як окремий випадок слов'янізму. Відносна частка слів російського походження неоднакова у різних мовах: в одних запозичення обмежуються екзотизмами, в інших вони становлять значний шар лексики. Більший відсоток їх спостерігають у мовах тих народів, що проживають у безпосередній близькості від російськомовного ареалу, у тому числі тих, які тривалий час перебували у сфері впливу Росії й СРСР.

Термін[ред.ред. код]

У сучасній українській мові спостерігають розбіжності у позначенні такого роду запозичень. За радянських часів єдино правильним варіантом було «русизм» — таку форму як основну фіксує «Академічний тлумачний словник української мови»[2], що певною мірою зберіг свою авторитетність і досі. Йменування запозичень з російської мови «русизмами» прийняте й у самій російській мові, а в більшості мов використовують співзвучні слова: біл. русізм, пол. rusycyzm, англ. russism, russicism, нім. Russizismus, фр. russisme. Деякі українські словники наводять також варіант «русицизм», але подають його як застарілий[3].

Проте, низка україномовних, зокрема мовознавців[3], вважають вживання в українській слів «русизм», «русицизм» щодо запозичень з російської мови небажаним. Так, сумніви щодо точності цього терміна висловив мовознавець М. П. Лесюк: термін «русизм» можна розуміти двояко, чи як похідне від українського «руський» чи як утворене від рос. русский («російський»)[3]. В українській мові термін «руський» асоціюється, у першу чергу, зі староукраїнською, а не з російською мовою, а в багатьох мовах поняття «російський» і «руський», «Росія» і «Русь» позначають тими ж самими словами (Russia, Ruthenia). Отже, просте застосовування міжнародного терміна «русизм» спричиняє неточності. Тому був запропонований інший термін, що міг бути звільненим від цієї неоднозначності — «росіянізм»[3] (рідше «росіїзм»[3]), утворений безпосередньо від прикметника «російський» — у його українському значенні. Відомі поодинокі випадки вживання слова й за радянських часів: Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній і наявність чималої домішки росіянізмів,.. і особливо — церковнослов'янської лексики («Питання походження української мови», 1956, 18)[4], але у «Тлумачному словнику» воно помічене як рідкісне.

Історія[ред.ред. код]

Вивчення історії росіянізмів (якщо розуміти під нею період часу, коли російські слова стали засвоюватись іншими мовами) являє собою досить непросту задачу. Це пов'язане, передусім, з проблемою визначення часу, коли починається історія самої російської мови. У працях багатьох російських і радянських лінгвістів до росіянізмів (русизмів) зараховують запозичення не тільки з російської, але давньоруської мови, оскільки історію останньої традиційно включають до історії першої. У сучасній українській же лінгвістичній школі такий погляд відкидають, оскільки початок історії власне російської мови відносять до значно пізнішого часу XIV—XVI ст.ст.

Докладніше: Російська мова

Характер запозичень з російської мови[ред.ред. код]

Роль росіянізмів у різних мовах світу неоднакова. Так вони налічують значний відсоток лексики у мовах різних народів Росії, а також мовах народів, що жили на території республік СРСР (білоруській, молдавській, татарській, українській, якутській, фінських, кавказьких мовах тощо)[5]. Через посередництво російської мови до цих мов проникали й міжнародні слова-інтернаціоналізми, особливо до мов азійських і кавказьких народів. Завдяки значному політичному й культурному впливу СРСР на Монголію, чимало росіянізмів (чи опосередованих інтернаціоналізмів) ми знаходимо й у монгольській мові: платье, кино, ботинк, кило, автобус, ресторан, инженер, трактор, рецептээр («рецепт»), аптек, концерт, консерв, билет тощо[5].

У західноєвропейських же мовах, носії яких мало знайомі з російською мовою, росіянізмів небагато й вони грають там незначну роль[6], позначаючи переважно російські реалії й предмети російського побуту, тобто будучи в них екзотизмами: sputnik, kalashnikov, the Kremlin, czar (tsar), boyard, vodka[5]. Проте, серед них зустрічаються й наукові терміни, впроваджені російськими науковцями, зокрема, у галузі ґрунтознавства: gley, podzol, solonchak, solonets, chernozem, kastanozem (останні послужили зразком для інших термінів, напр. phaeozem), географії (tundra, taiga) а також мінералогії (siberite, muskovite)[6].

Росіянізми у мовах світу[ред.ред. код]

У розділі наведено кілька прикладів найхарактерніших росіянізмів в мовах світу[7][8][9][10], що наочно показують поширеність слів російського походження і їхнє місце в лексичних сегментах різних мов.

Англійська [ред.ред. код]

  • astrakhan (каракуль)
  • babushka (жіноча хустка)
  • balalayka
  • banya (російська лазня)
  • dacha (заміський будинок у СНД)
  • fortochka (кватирка)
  • glasnost
  • izba (рублене житло в Росії)
  • kokoshnik
  • kray (адміністративна одиниця в Росії)
  • lunnik (щодо радянських місячних апаратів)
  • matryoshka
  • oblast (адміністративна одиниця в деяких країнах СНД)
  • okrug (адміністративна одиниця в Росії)
  • Perestroyka («Перебудова» в СРСР)
  • silovik (співробітник силових відомств у Росії)
  • Soviet (щодо радянських органів влади)
  • sputnik (щодо перших рядянських супутників)
  • sterlet (стерлядь)
  • ukaz (щодо російських історичних документів)
  • ushanka
  • vodka

Естонська[ред.ред. код]

  • arssin (аршин)
  • kirka (кирка)
  • kissell (кисіль)
  • kopikas (копійка)
  • lusikas (ложка)
  • nadal (тиждень) — від «недѣля»

Італійська[ред.ред. код]

  • kvas
  • matrioska/matriosca
  • obščina (громада в Росії)
  • opričniki
  • perestrojka
  • pirog
  • pud
  • Raskol
  • Soviet
  • sputnik (щодо перших радянських супутників)
  • troika
  • veče (віче)

Латиська[ред.ред. код]

  • bagats (багатий)
  • baznica (церква) — від «божница»
  • cena (ціна)
  • kaposti (капуста)
  • kiselis (кисіль)
  • nedela (тиждень) — від «недѣля»
  • pagasts (волость) — від «погостъ»
  • pagrabs (погріб)
  • pirags (пиріг)
  • pulks (полк)
  • robeza (рубіж)
  • solit (обіцяти) — від «сулить»
  • soma (сумка)
  • zabaks (чобіт) — від «сапогъ»

Німецька[ред.ред. код]

Польська[ред.ред. код]

  • chałtura
  • chozrasczot
  • kołchoz
  • gilza
  • barachło
  • sowiecki
  • sowieci
  • wsjo rawno
  • skolko ugodno
  • zagwozdka
  • miałki
  • ustrojstwo
  • póki co

Татарська[ред.ред. код]

  • арыш (жито) — від «рожь»
  • өяз (повіт) — від «уѣздъ»
  • гөреҗдә (хрящ-молочник) — від «груздь»
  • керән (хрін)
  • кәбестә (капуста)
  • кәҗә (коза)
  • крестьян (селянин) — від «крестьянинъ»
  • малай (хлопець)
  • мүк (мох)
  • онык (онук)
  • өстэл (стіл)
  • уҗым (озимина)

Фінська[ред.ред. код]

  • kissa (кішка, кицька)
  • lusikka (ложка)
  • risti (хрест)
  • rospuutto (бездоріжжя) — від «распутье»
  • siisti (чистий)
  • sirppi (серп)
  • tavara (товар)
  • tuska (туга)
  • viesti (вість, новина)

Французька[ред.ред. код]

  • beluga (кит-білуха)
  • bistrot (бістро)
  • boyard (боярин)
  • izba
  • pope
  • samovar
  • steppe
  • ouchanka
  • taїga
  • vodka

Японська[ред.ред. код]

  • ソビエト [собіето] (рада)
  • コルホーズ [корухо:дзу] (колгосп)
  • クワス [кува:су] (квас)
  • ピロシキ [піросікі] (пиріжки)
  • ペチカ [петіка] (руська піч)
  • コンビナート [комбінато] (комбінат — у значенні «багатопрофільне підприємство»)

Росіянізми в українській мові[ред.ред. код]

У сучасній українській мові існує значна кількість запозичень з російської, у різних сегментах лексики. Сусідування українського й російського народів, а також тривале домінування Російської імперії, Радянського Союзу, що супроводжувалось мовним впливом, не могли не залишити слід на українській мові. Запозичення слів йшло різними шляхами.

У районах компактного проживання росіян й українців були неминучі мовні контакти, що приводили до взаємопроникнення лексичних одиниць. Після приєднання Східної України до Московського царства (з другої половини XVII ст.) до української починають проникати численні запозичення з російської мови — адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, а також лексика пов'язана з традиційним московським (російським) побутом (посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, самовар)[11].

Більша частина українських земель перебувала в складі Російської імперії, тому все офіційне спілкування було російськомовним. Мова судочинства, адміністрації, армії справляла свій вплив на мовлення простих українців. Сумнозвісний Емський указ забороняв видання україномовної літератури, а здобуття освіти національними мовами було й поготів річчю неможливою, через що українська інтелігенція Російської імперії була суціль російськомовною. Українська залишалась лише засобом побутового мовлення, тобто чисто розмовного стилю, який не міг вдовольнити всі потреби, мав брак багатьох специфічних термінів і висловів.

Чимало запозичень з російської вживали багато які українські письменники — на етапі становлення літературної української мови наприкінці ХУІІІ — початку ХІХ ст.: вони починали писати свої твори, діставши перед тим російськомовну освіту. Так, в «Енеїді» І. П. Котляревського можна знайти такі росіянізми: вкусний, надежда, ногті, обезьяна, разний. Слова з російської літературної мови вживав і П. О. Куліш. Тут можна виявити й «справжні» росіянізми (іздатель, понапечатував), і «псевдоросіянізми»: як старослов'янського (оглашати, глаголати, соблюдати, уповати) так і староукраїнського або діалектного походження (год, послі, тілько, первий, лучче). Багато російських слів і в мові Т. Г. Шевченка (благодарити, будуще, кровать, лавка («крамниця»), лист («аркуш»), нарошне, настоящий, нащот, оп'ять, отечество, охота («полювання»), первий, положено, получити (отримати), послідній, потеряти, прочий, случай, стоїти («коштувати»), сутки («доба»), угол, яд[12]. Російські лексичні одиниці часто вживали україномовні письменники російського походження (Марко Вовчок, М. Хвильовий).

Багато російських запозичень існує у галузі політики (партієць, більшовик, комсомол), техніки (завод, електропоїзд, підшипник), діловодства (указ, законопроект).

У списку наведені приклади слів літературної української мови, які можна ідентифікувати як російські запозичення, виходячи з даних «Академічного тлумачного словника української мови» й «Етимологічного словника української мови»[13][14].

Слова, що з'явилися під впливом російської[ред.ред. код]

За зразком російських слів і виразів утворювалося і утворюється багато українських слів і термінологічних словосполучень — такі слова й вислови відомі як кальки. Так, калькуванням російських слів временщик, докладчик, долгострой, луноход, производственник утворені українські тимчасовик, доповідач, довгобуд, місяцехід, виробничник[11].

З російської мови до української проникали слова не власне російські, але й засвоєні нею іноземні, часто західноєвропейського походження. Російське посередництво, поряд з польським і німецьким, було важливим джерелом для значної кількості іншомовної термінологічної лексики (конференція, декларація, канонада, кібернетика, синтез, біохімія, лауреат, аналіз)[11].

Росіянізми й національна самосвідомість[ред.ред. код]

Суть проблеми[ред.ред. код]

Тема російських запозичень є особливо актуальною у близькоспоріднених з нею мовах — білоруській і українській. Тривале перебування народів у складі російськомовних держав, сильний культурний, науковий й технічний вплив з боку росіян не могли не призвести до істотного впливу російської на мови цих народів. Тому для українського й білоруського мовознавства поняття росіянізму стає дуже важливим, будучи не просто питанням етимології деяких слів, а поняттям, пов'язаним з питанням мовного пуризму, культури мовлення. Через це зміст, що вкладають у термін «росіянізм» в українській у білоруській мовах, дещо відмінний від його розуміння в інших мовах. Так, у сучасній українській лінгвістиці під «росіянізмами» («русизмами») часто розуміють не тільки лексику, запозичену з російської мови, але й інші мовні явища, викликані її впливом на українську: наслідування російської вимови, наголосу, синтаксису, а також лінгвістичні кальки з неї. У більшості ж мов «росіянізмами» (русизмами) звуть лише те, що українські мовознавці пропонують звати «лексичними росіянізмами». Деяку плутанину породжує той факт, що деякі автори не розрізнюють в українській мові таких різних форм, як літературне, простомовне, діалектне, жаргонне мовлення, об'єднуючи все в одне поняття — «українська мова». Під росіянізмами тоді розуміють не тільки слова, що увійшли до нормативної української, але й до простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — з неусталеною лексикою, часто невідбитої у лексикографії. Досліджень же росіянізмів в літературній мові, в тому числі в мові українських класиків, значно менше.

Класифікація[ред.ред. код]

Оскільки під терміном «росіянізм» у сучасній українській публіцистиці й мовознавстві часто розуміють всі явища, що були викликані впливом російської, це поняття важко піддається визначенню. За класифікацією М. П. Лесюка[16], росіянізми (у широкому смислі) поділяють на:

  • Лексичні — слова, запозичені з російської мови, росіянізми у вузькому смислі;
  • Фонетичні — відхилення від норм української літературної вимови, пов'язані з російським впливом;
  • Морфологічні — використання невластивих українській мові словоутворювальних елементів, наявних у російській. Синонім — «словотвірні росіянізми»;
  • Граматичні — порушення відмінювання, зміни граматичного роду за зразком російських слів;
  • Акцентуаційні — відхилення від норм наголошування;
  • Кальки — дослівні переклади російських мовних зворотів і складених слів.

Лексичні росіянізми. М. П. Лесюк розрізнює такі підгрупи лексичних росіянізмів: 1) ті, що являють собою просту заміну українського слова росіянізмом; 2) слова з російським коренем, але асимільовані відповідно до українських законів граматики й словотвору; 3) слова російської мови, що мають в українській інше значення (міжмовні омоніми); 4) поєднання лексичних русизмів з кальками (часткові кальки); 5) вживання власних імен, оформлених на російський лад (Єгор, Альона, Женя — замість Юрко, Олена, Євгенко)[16].

Фонетичні росіянізми — порушення офоепічних норм української мови, зумовлені російським впливом. Вони характеризуються такими рисами: 1) вимова ненаголошеного «о» як «а» (акання) або його редукція ([карова], [малако/мълако] — замість [корова], [молоко]); 2) завжди м'яка вимова «ч» ([чяс], [чєсний], [будучьі] — замість [час], [чесний], [будучи]); 3) м'яка вимова губних ([мьач], [мьякий] — замість [м'яч], [м'який]); 4) вимова «в» наприкінці слова і перед приголосними як «ф» ([любоф], [зноф], [зробиф] — замість [любоў], [зноў], [зробиў]); 5) інші приклади наслідування російської вимови (жилізний, зіма, міліон — замість залізний, зима, мільйон)[16].

До помилок у вимові приводить і неправильне читання українських літер, що мають однакове накреслення з російськими, але вимовляються інакше: «е», «и», «ч», «щ». Втім, це скоріше можна віднести до типових помилок російськомовних на початковій стадії вивчення мови.

Акцентуаційні росіянізми. Близькі до фонетичних, але їх розглядають окремо. Вони полягають у порушенні норм наголосу, пов'язаному з впливом співзвучних російських слів, напр.: но́вий, ста́рий, середи́на, не́нависть, оди́надцять — замість нови́й, стари́й, сере́дина, нена́висть, одина́дцять.

Морфологічні росіянізми. Ними зовуть слова, що мають український корінь, але утворені за допомогою російських засобів словотвору або мають ознаки чергувань російського типу. У цій категорії можна виділити такі підгрупи: 1) префіксальні — в яких замість українських використовують російські приростки (придавати, об'ясняти, напротив — замість додавати, пояснювати, навпроти); 2) суфіксальні — з вживанням російських наростків (ігрушки, борьба — замість іграшки, боротьба); 3) з російським типом чергування звуків (прочту, корня, коровка, на рукі — замість прочитаю, кореня, корівка, на руці); 4) вживання дієприкметників, рідкісних в українській мові, як активних (підходячий, відпочиваючі, оточуючі — замість підхожий, відпочивальники, навколишні), так і пасивних (опавше, застарівше — замість опале, застаріле)[16].

Граматичні росіянізми. До них відносять відхилення від української граматичної норми — порушення форм слів і побудови речень (синтаксису). У них можна виділити такі підгупи: 1) відсутні в українській мові форми слів; 2) вживання йменників, займенників, прикметників у неправильній формі числа, роду чи відмінка; 3) неправильне вживання прийменників; 4) неправильні форми звертань; 5) помилки у формах числівників (п'ятидесяти, шестидесяти, семидесяти — замість п'ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти).

Кальки. Кальками в лінгвістиці називають буквальні‚ слово за словом чи морфема за морфемою‚ переклади мовних зворотів або складених слів. Кальки існують в багатьох мовах, багато які наукові терміни утворені калькуванням грецьких і латинських слів (правопис, чинник, кислота). Кальки з російських виразів існують і в нормативній українській (колгосп, госрозрахунок, ліспромгосп). Проте, зловживання російськими кальками, а також помилковий переклад самих висловів згубно діє на володінння українською мовою, руйнує пов'язаний з нею спосіб мислення. Про кращість уникання кальок писали вже радянські мовознавці: «Калька не тим страшна‚ що вона дослівна‚ а тим‚ що вона суконна» (Кундич. Діези… 1956‚ 107)[16][17][18].

Ідентифікація[ред.ред. код]

Виявлення російських запозичень в українській мові, як лексичних, так і інших, становить певні труднощі. Близькоспорідненість східнослов'янських мов і суміжні (часто взаємоперекривні) ареали їхнього поширення (діалектний континуум) припускають наявність значної кількості спільної лексики, а також лексики, у якої не вдається встановити напрямок запозичення. Деякі слова, наявні в українській і російський мові, можуть виявитись запозиченими не з російської до української, а навпаки[19]. Так, слова обуза, повстанець, пасіка — існують в обох мовах, але являють собою приклади українізмів у російській мові. Наслідком континууму є також розмитість фонетичних меж (ізоглос), що утрудняє провести грань між українською і російською вимовою. Тому коли кажуть про фонетику українську й фонетику російську, зазвичай мають на увазі саме літературну, а не діалектну вимову.

Проте, в інших випадках можна з певністю казати про російське запозичення. Передусім, це стосується науково-технічної, політико-адміністративної і військової лексики. Тривале перебування українських земель (зокрема, східних) у складі державних утворень, де офіційною мовою була російська, призвело до значного припливу російської термінології в ціх галузях. Зустрічаються росіянізми й в інших лексичних сегментах. Виявленню росіянізма можуть сприяти такі ознаки, як: 1) корінь слова, присутній в російській мові, але відсутній в українській, не засвідчений або не реконструйований у давньоруській; 2) корінь присутній в українській, але має інше значення (гайка, лайка (собака), наріччя, протиріччя, получка); 3) невластиві українській мові чергування звуків або словоутворювальні елементи (чтиво[20], вкладиш, натоптиш, чорниш).

Багато спільної україно-російської лексики погано піддається однозначної ідентифікації як запозичених чи питомо українських слів. У різних авторів можна зустріти суперечливі погляди на природу того чи іншого слова, співзвучного з російським, проте, не засвідченого в західнослов'янських і південнослов'янських мовах.

Окремо слід зазначити ненормативні (не засвідчені словниками) запозичення з російської мови у розмовне українське мовлення. Якщо кількість російської лексики не обмежується окремими словами, а носить масовий характер, тоді можна вже казати не про росіянізми, а про таке явище, як україно-російський суржик — мовлення з елементами обох мов. Часто використання російської лексики при розмовлянні суржиком сполучується з наслідуванням російської вимови й граматичних форм, калькуванням російських мовних конструкцій.

Докладніше: Суржик

Росіянізми в галицькому язичії[ред.ред. код]

Запозичення з російської мови складали значну частину лексики «москвофільського язичія» — штучної книжної мови, поширеної у Прикарпатті й Закарпатті наприкінці XIX — початку XX століть. Оскільки деякі планували його використовувати як засіб для переходу на літературну російську, росіянізми (поряд з церковнослов'янізмами) всіляко вітались. Втім, зважаючи на те, що творці цієї мови відбирали для неї з місцевих говірок слова, спільні з російськими й церковнослов'янськими, не всі слова язичія, тотожні російським, можна розглядати як росіянізми.

Частина журналів і газет, що видавались язичієм, вже в 1880-90-х роках перейшла на російську мову, а на початку XX язичіє остаточно зникло. Проте, деякі слова язичія (у тому числі російського походження) досі вживають в західному варіанті української мови. На думку мовознавця С. Й. Караванського до них належить і західноукраїнське «спротив» — від рос. сопротивление[21] (інші вважають це слово похідним від пол. sprzeciw)[22].

Факт, що Російська Імперія була до 1870-х років єдиною незалежною слов'янською державою, призводив до того, що російська мова ставала лексичним орієнтиром для національно свідомої інтелігенції не тільки в Західній Україні, але в інших слов'янських землях. У ХIХ столітті активісти національного, культурного й мовного відродження слов'янських народів («будителі») уводять в обіг численні запозичення з російської мови. Так у відроджуваній чеській мові росіянізми тоді склали значну частку лексики[23][24][25][26].

Проблема росіянізмів у сучасній українській мові[ред.ред. код]

Після здобуття Україною незалежності почався стали активно обговорювати й проблему впливу російської мови на українську, стали видаватись дослідження і посібники з цієї теми («Антисуржик»). Прагнення звільнитись від значного не тільки культурного, а й економічного впливу Росії, що триває й після здобуття незалежності ставить на одне з ключевих місць мовне питання в Україні. Обмеженість вживання української мови часто пояснюють мовною політикою СРСР і бачать в цьому одну з основних причин несприятливої ситуації в державі. Боротьба з російським впливом у всіх сферах, у тому числі й мовній, приводить до того, що в багатьох публікаціях 1990—2010 р.р. росіянізми розглядають і оцінюють не стільки в лінгвістичному, скільки в соціально-політичному аспекті. Більшість україномовних авторів вживає термін «росіянізм» у негативному контексті, позначаючи ним засмічення української мови російськими словами, порушення орфоепічних і граматичних норм під впливом російської мови («Одинадцятитомний академічний „Словник української мови“‚ скажімо‚ трактує назване поняття як „слово‚ зворот‚ запозичені з російської мови іншою мовою“ [30, 911]. Таке тлумачення терміна „русизм“ створює враження позитивного його розуміння… …Тоді як русизми насправді в українській мові є явищем негативним‚ оскільки засмічують мовлення‚ спотворюючи нашу мову»)[16]. Тема росіянізмів зазвичай поєднується з проблемою суржику, призводячи до того, що слова «росіянізми» і «суржик» часто вживають як синоніми. Наявність величезної кількості росіянізмів, рівно як існування самого суржику українські мовознавці і публіцисти пояснюють не тільки політичним, культурним і технічним впливом Російської імперії і СРСР, не тільки престижністю російської мови в обох державах, але й такою причиною, як цілеспрямоване витіснення української мови російською (наводячи за приклад радянську теорію «злиття мов», що призводила до русифікації народів СРСР)[16]. Політичний і громадський діяч Ю. В. Гнаткевич пише у своєму посібнику-«антисуржику»: «…Русизми в нашому мовленні є наслідком багатовікового засилля російської мови в Україні. Вони проникли в мову мільйонів українців, засмітили її та перетворили в суржик…»[27].

Викореніння росіянізмів розглядають як головний складник відродження української мови, у якій, у свою чергу, багато які освічені українці бачать запоруку зростання національної самосвідомості. Посібники з культури мовлення, по суті, являють собою порадники, що вказують на російські елементи у розмовній українській і приписують заміняти їх іншими словами. У написанні наукових, публіцистичних та художніх творів рекомендують уникати росіянізмів (крім росіянізмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажа чи для обґрунтованого розширення лексики). Це ж стосується й літературного усного мовлення. Деякі автори йдуть ще далі, пропонуючи переглянути й науково-технічну термінологію (створену за радянських часів і на їхню думку, скальковану з російської), повернувшись до старих українських термінів 1920-х років[28].

На жаль, заходи з очищення мови іноді переходять розумну міру. Так, багато питомо українських слів, широко уживаних українськими класиками, необґрунтовано оголошуються «русизмами» і пропонуються до заміни на інші слова, які можуть бути не лише українськими, але й запозиченими у свою чергу з інших мов[29]. Терміни, що звучать схоже в українській і російській мовах, стараються замінювати словами на основі українських коренів, але частіше — словами польського, німецького походження, а у діаспорянській літературі — й англійського. Український мовознавець О. О. Тараненко зауважує: «У такій нормативно-стилістичній переорієнтації літературна мова значною мірою наслідує мовну практику 1920-х — початку 1930-х років у радянській Україні та довоєнного періоду в Галичині й сучасної західної української діаспори», він зазначує також напрямок запозичень «з іншої сусідньої мови, яка також протягом значного історичного періоду справляла потужний вплив на українську мову, — польської»[30] . Тараненко пише: «У своєму наївному вияві такі пуристичні тенденції захоплюють навіть одиниці не тільки безумовно питомі, але й семантично не дублетні щодо тих, які визнаються небажаними»: так «бочку» замінюють на «діжку», хоча це різні речі (тобто, тут ми маємо справу з феноменом гіперкорекції). У публікаціях, присвячених виявленню росіянізмів у мові й правильному українському мовленню, можна спостерегти феномен «роздільного мислення»: вживання російських запозичень піддається безпощадній критиці, у той же час у них самих можна натрапити на чимало тих самих росіянізмів (граматичних, лексичних), наведених не як приклади, а в основному тексті. Зазначають в них і «подвійні стандарти»: росіянізми оголошують лексикою, що засмічує мову, проте, не вважають чимось негожим масове вживання в українській значної кількості полонізмів й американізмів, що часто мають всім відомі українські відповідники[31].

Існує й цілком протилежний погляд на проблему збігання лексики в обох мовах: її пояснюють не запозиченнями з російської до української, а в зворотньому напрямку[19]. Прибічники цієї точки зору доводять, що багато які слова, що прийнято вважти російськими запозиченнями, віддавна існують в українських діалектах, причому не тільки східних і південних (де вплив російської був максимальним), а в західних областях України, що взагалі не входили до складу Російської імперії (желати, жолудок, жона, звізда, много, портки, сіверний). Суть цієї концепції виражає цитата відомого українського перекладача й мовознавця М. О. Лукаша: То ніякі не русизми. То давні українські слова, що їх ми свого часу позичили росіянам. Тепер настала пора повертати ці слова в нашу мову.[32] Прихильники повернення староукраїнізмів вважають антисуржикову діяльність не менш шкідливою для мови, ніж ігнорування самої проблеми суржику й росіянізмів. Українська мова, до якої прагнуть застосувати надто суворі правила слововживання, стає неживою, сухою, малопривабливою для пересічних мовців. На їхню думку, обмежене вживання гаданих росіянізмів здатне оживити й усвоєріднити мову: як повсякденного спілкування, так і мову художньої літератури[33][34]. Проблему адекватної оцінки явища ускладнює й те, що вивчення росіянізмів базується переважно на прикладах, взятих не з літературної мови, а з простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського — де трудно чітко визначити мову, яку використовують мовці (це може бути не тільки українська з росіянізмами, але й російська з українізмами). Поясненям цьому може бути факт, що в українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб, національний символ. «Вивчення української мови такою, якою вона мусить бути, а не такою, якою вона є, — визначило живущість неонародницького міту про жарґон як матерію грубу, словесне хуліганство, чужий словесний бруд»[34].

Псевдоросіянізми[ред.ред. код]

Окремо слід зазначити обширну групу слів, які через співзвучність з російськими словами часто зараховуть до росіянізмів[35]. Це насамперед, староукраїнська лексика, спільна з сучасною російською, а також нечисленні слова церковнослов'янського походження, які помилково ідентифікують як виключно російські.

Слова загальносхіднослов'янського походження[ред.ред. код]

Разом із тим, не всі елементи, що здаються русизмами, є такими, адже поза літературною українською мовою залишилися й давньоруські слова, які були відкинуті тими, хто упорядковував літературну мову наприкінці XIX ст. До них належать, наприклад, слова строїти (= будувати), город (= місто). Ці слова подаються як українські ще на початку XX ст. упорядником «Словаря української мови» Борисом Грінченком, але до складу сучасної літературної мови не входять. Найпоширеніші приклади староукраїнізмів, тотожніх з російськими словами:

Псевдоросіянізм Російське слово Походження Поширеніший синонім Походження синоніма
бистрий быстрый праслов. *bystrъ швидкий дав.-н.-нім. swið через пол. szwitki, świtki
блюдо блюдо дав.-рус. блюдо, блюдва
(праслов. *bljudo, *bljudъ)
таріль сер.-в.-нім. talier
буква буква старослов. *боукы (праслов. *buky) літера лат. littera, lītera через пол. litera
видіти видеть дав.-рус. видѣти бачити пол. baczyć (?) (від *ob-ačiti (?) чи тур. bak)
вилка вилка дав.-рус. вила (праслов. *vidla) виделка пол. widełec. Зміна у вимові відбулася під впливом укр. вилка
гвіздок гвоздь дав.-рус. гвоздь (праслов. *gvozdь) цвях пол. ćwiek, ćwięk (від нім. Zweck)
глиба глыба праслов. *gluba брила праіндоєвроп. *bhrula, *bhrila
го́род город дав.-рус. городъ (праслов. *gordъ) місто пол. miasto
двигати двигать дав.-рус. *двигати (праслов. *dvigti)[36] рухати дав.-рус. роушити (праслов. *ruхъ)
держати держать дав.-рус. держати (праслов. *deržati) тримати праслов. *trimati
дім дом дав.-рус. домъ (праслов. *domъ) будинок пол. budynek (від сер.-верх.-нім. büding)
ждати ждать дав.-рус. жьдати (праслов. *žьdati) чекати праслов. *čekati
жона жена дав.-рус. жена (праслов. *žena) дружина дав.-рус. дроугъ (праслов. *drugъ)
звізда звезда дав.-рус. звѣзда (праслов. *gvězda) зоря дав.-рус. зоря (праслов. *zarja, *zorja)
кожа кожа праслов. *koža (раніша форма *kozja) — від *koza («коза») — первісно так називали оброблену козячу шкіру шкіра пол. skórа < праслов. *skora
колодязь колодец праслов. *kolodędzь криниця праслов. *krьnica/*krinica
котел котёл дав.-рус. котьлъ (від гот. *katils, *katilus) казан тюрк. казан
много много дав.-рус. много (праслов. *mъnogъ) багато праслов. *bogatъ
муж муж дав.-рус. мѫжь, моужь (праслов. *mǫžь) чоловік праслов. *čьlověkъ, *čelověkъ
настроювати настраивать дав.-рус. строити (праслов. *strojiti) налаштовувати первісне значення «навантажувати» (від сер.-верх.-нім. last)
оружжя оружие дав.-рус. оружиє < праслов. *orǫžьjь зброя пол. zbroja < broić
первий первый дав.-рус. первыи (пьрвыи) перший дав.-рус. *первший (колишній вищий ступінь)
спасибі спасибо дав.-рус. съпаси богъ дякую пол. dziękuję (від дав.-верх.-нім. dankōn)
строїти строить дав.-рус. строити (праслов. *strojiti) будувати пол. budować (від сер.-верх.-нім. büden)
тиква[37] тыква дав.-рус. тыкы (праслов. *tуkу) гарбуз перс. خربز‎ через кипч. χarbuz
цвіток цветок дав.-рус. цвѣтъ (праслов. *květъ) квітка праслов. *květka
цеп цепь дав.-рус. чепь/цѣпь < праслов. *čěpati («хапати», «чіпати», «згинати») ланцюг пол. łańcug (сучасна форма łańcuch) < сер.-в.-нім. *lannzug
чашка чашка дав.-рус. чаша (праслов. *čaša) філіжанка пол. filiżanka (від тур. فنجان через рум. filigean)
щитати считать дав.-рус. съчьтати лічити, рахувати пол. rachować (від віл. raehiyn); праслов. *ličiti
янтар янтарь дав.-рус. ентарьлит. gintãras, латис. dzĩtars, dziñtars) бурштин пол. bursztynсер.-ниж.-нім. bernstein)

Щодо «активного глядача спортивних змагань, який піддержує учасників», у сучасній українській вживають слово «уболівальник», а «болільник» розглядають як адаптацію рос. «болельщик». Проте, мовознавець С. Й. Караванський не вважає «болільник» росіянізмом: «Почну із слова „боліти“. Це стовідсоткове українське слово. Воно має кілька значень, і одне з них — це скорочена форма від ідіоми „боліти серцем“. У такому значенні слово „боліти“ — синонім слова „потерпати“, а також запозиченого слова „переживати“»[21].

Митрополит Іларіон (Огієнко) не вважав росіянізмами такі слова, як жизнь, іскуство, чувство[38], но («але»), к («до»)[39][40]:

« Письменники пошевченкової доби часом свідомо й виразно дбали, щоб їх літературна мова якнайменше була подібна до мови російської, щоб росіянин, читаючи український твір, не розумів його мови, й уже тим самим змушений був признати, що українська мова — це справді окрема мова. Така ідеологія не була корисна для розвою нашої літературної мови, бо позбавляла її багатьох тих виразів, які збереглися до нас як стародавнє спільне культурне добро. Не корисно нам відкидати своє стародавнє слово тільки тому, що воно однакове зо словом російським...

...Наша літературна мова живе безпереривно від X століття, живе вже тисячу літ, пройшла довжелезну путь свого розвою, а між тим у нас у сучасній літературній мові від старої мови позосталося зовсім мало. Коли в половині XVI віку зачала творитися в нас нова літературна мова, то до неї входила безліч полонізмів, тоді як на те саме розуміння були в нас слова з давнішої літературної мови. Ось тому Куліш і уживав слова жизнь, но, к замість життя, але, до. Безумовно, варто було б пов’язати в історичний спосіб нашу сучасну літературну мову з давниною, і це не протиречило б істоті нашої мови, бож у мові живій народній ще багато архаїзмів. У нас наші архаїзми, коли вони однакові з виразами російськими, звуть русизмами, а це погляд зовсім не науковий, — при такому погляді нам довелося б відцуратися, як русизмів, не тільки свого стародавнього словника, але й половини словника зовсім недавніх часів. Мова наша багатовікова, і всі віки позоставили в ній свої сліди[39]

 »

.

Багато які джерела вважають неправильним вживання терміна «вуз», вважаючи, що питомо українськими мають бути «внз», «виш»[41]. Автори доводять, що прикметник «учбовий» є штучним, утворений переінакшенням російського «учебный», наводячи за доказ відсутність слова «учба» в українській мові[41][42][43][44]. Хоча слово «учба» і не фіксоване словниками,[45], з погляду морфології воно не уявляється чимось чужим українській мові (пор. «косьба», «лічба», «сівба», «стрільба»). Деякі дослідники навіть припускають, що незасвідчене староукраїнське слово стало джерелом російського «учёба», яке тривалий час теж було виключно розмовним[44] (літературна форма — «ученье»).

Суперечливою є і питомість для української мови конструкції «у мене є» (замість «я маю»). Багато які сучасні українські мовознавці стверджують, що подібні звороти невластиві не тільки українській, але й всім слов'янським і навіть всім індоєвропейським мовам. Отже, цей зворот однозначно оголошується граматичним росіянізмом, запозиченим з російської мови[12], де має субстратне, фіно-угорське походження. Проте, деякі лінгвісти доводять, що питання є дуже непростим. Вони припускають, що подібні конструкції (з дієсловом «бути» замість «мати») могли існувати й у праслов'янській мові, наводячи за доказ письмові свідчення з давньоруських і староукраїнських пам'яток: милость бо и гнѣвъ оу него (Бога) єсть (Ізборник Святослава, 1076 р.)[46], будут-ли оу них дѣтки (1489 p.), у Єго Милости мѣсца мало было (1513 р.)[47].

Деякі спільносхіднослов'янські слова з часом набули різних значень. Так, маловідомі українські слова «получатися», «вредний», «глупий», «плохий» теж можуть здатись росіянізмами, проте, вони є питомо українськими: із семантикою, відмінною від співзвучних слів російської мови.

Див. також: Фальшиві друзі перекладача

Церковнослов'янізми[ред.ред. код]

До росіянізмів також помилково відносять і церковнослов'янізми (чи просто «слов'янізми») — слова, запозичені як українською, так і російською мовами зі спорідненої церковнослов'янської, що належить до південнослов'янських мов і походить від давньоболгарської. Церковнослов'янська мова, будучи в Україні протягом десяти століть (988—1922) богослужбовою мовою, а понад вісім століть (988—1798) бувши й мовою літературною, справила великий вплив на формування і сучасної літературної мови[39].

Порівняно з впливом церковнослов'янської мови на російську (майже 50 % лексики літературної мови), вплив церковнослов'янської на українську був значно меншим і зачепив переважно лексику, пов'язану безпосередньо з релігією (благодать, благословення, священик, храм). Відомі поодинокі випадки вживання церковнослов'янізмів (старослов'янізмів) і в повсякденному мовленні, наприклад, привітання «здрастуйте» (стягнена форма від «здравствуйте» — «будьте здоровими»). Припустимі церковнослов'янізми й у деяких художньо-літературних стилях, зокрема, у поезії. Так, слово «пустиня» С. Й. Караванський рекомендує вживати лише в поетичному контексті («І дебр-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться…» Т. Г. Шевченко), а «пустеля» — у нейтральному, зокрема, науковому («пустеля Сахара»). Інші приклади слов'янізмів зі творів Шевченка: «ректи», «ветхий», «воздавати», «злоречивий», «отверзатися», «потребити», «радуйтеся!», «скверний», «чертоги».

Приклади церковнослов'янізмів, схожих з російськими словами:

  • Воїн — на відміну від вояк вживається переважно в урочистому мовленні
  • Враг — відповідає східнослов'янському ворог. В українській вживається лише в релігійному контексті та в поезії
  • Врата — відповідає східнослов'янському ворота
  • Врем'я — відповідає застарілому укр. верем'я («погода»)[48]
  • Звізда — вважається церковнослов'янізмом, бо його вживання в українській обмежене, тільки в релігійному контексті[49]
  • Мир (у значенні «світ»)
  • Празник — стцерк.-слов. праздьнъ відповідає укр. порожній
  • Пустиня — вживається в поезії
  • Спасіння — вживається лише в релігійному контексті
  • Страж — відповідає укр. сторож

Проте, деякі церковнослов'янізми запозичені через посередництво російської: ті, що змінили в ній своє значення (область), а також російські новотвори на основі церковнослов'янських коренів (гласність, негласно, представляти, чреватий).

Інше[ред.ред. код]

Не є росіянізмами й такі спільні українсько-російські слова, що часто виявляються полонізмами:

  • Бумага, бомага < італ. bombagio через пол. bumaga
  • Бутель < пол. butel (сучасна форма — butla)
  • Підлець < пол. роdłec — «незнатна людина»
  • Поєдинок < пол. pojedynek
  • Прийняти за когось < пол. przyjąć za kogo
  • Пушка < дав.-в.-нім. buhsa через пол. puszka
  • Рисунок < пол. rysunek
  • Ціль < пол. cel
  • Фільонка < нім. Füllung через пол. filunek
  • Штик < пол. sztych;

Докладніше у статтях Полонізми в українській мові, Полонізми у російській мові

А також спільні тюркізми:

  • Аїр < грец. ἄκορος через тур. aǵir
  • Баддя < тур. badya < перс. badye‎ — «ківш для вина»
  • Кочерга < тюрк. *köčirgā (припускають також, що це слово має питомо слов'янське походження — див. «Кочерга»)
  • Мішень < тур. nişan
  • Сарай < тюрк. sаrаi
Докладніше: Тюркізм

Окрім того, існують діалектні й застарілі слова грецького походження, тотожні російським:

  • Кукла («лялька») — грец. κοῦκλα
  • Лента («стрічка») — грец. λέντιον. Втім, ймовірніше, що це слово має германське походження (lint, Lintе).
  • Скамна, скам'я, скамня («лава», «дзиґлик») — грец. σκάμνον.
Докладніше: Грецизм

Проблема росіянізмів у білоруській мові[ред.ред. код]

Аналогічну проблему становлять росіянізми й у білоруській мові. Ситуація ускладнюється офіційною двомовністю республіки Білорусь, що приводить до фактичного переважання російської у всіх сферах життя. Брак білоруськомовної літератури, внаслідок відсутності попиту на неї породжує незнайомство багатьох громадян Білорусі з нормами літературної білоруської мови.

Докладніше: Трасянка

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Росіянізм і русизм | OnlineCorrector. OnlineCorrector (uk). 2016-02-19. Процитовано 2017-04-19. 
  2. Академічний тлумачний словник української мови. 
  3. а б в г д Хом’як І. М. Характер орфографічних утруднень, викликаних мовленнєвим середовищем. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 
  4. Цит. за «Росіянізм» // Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 883.
  5. а б в Национальная ЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКАЯ служба /Русизмы. 
  6. а б Л. А. Баранова. Русизмы в английском языке: идеологические мифы и языковая реальность (Русская социолингвистика). 
  7. Русизмы. Музей русского слова «Ника». 
  8. Jerzy Podracki (red.). Polszczyzna płata nam figle. Poradnik językowy dla każdego, Wydawnictwa Radia i Telewizji, Warszawa 1991. 
  9. Яруллина А. Г. Заимствованная лексика в "Татарском энциклопедическом словаре". 
  10. Татарско-русский и русско-татарский словари онлайн. 
  11. а б в Мовознавство/Лексика. Реферати. 
  12. а б Святослав Караванський. Пошук українського слова або боротьба за національне я. 
  13. Академічний тлумачний словник української мови в 11 томах. 
  14. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982—2009.
  15. Російське «чтиво» утворене від «чтение», якому відповідає українське «читання». Слова із суфіксом «-во» звичайні й в українській мові («питво», «їство»)
  16. а б в г д е ж С. М. Козаченко. Русизми в письмовому мовленні школярів. 
  17. Академічний тлумачний словник української мови/Калька. 
  18. Анатолій Венцковський (№ 32 (284) 19 - 25 серпня 2008 року). Калькуємо, забувши слово рідне... Персонал Плюс. Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик. 
  19. а б Віктор Гребенюк. «То ніякі не русизми», або Пора забирати позичене. 
  20. Напр. переклад назви американського фільму «Pulp Fiction» як «Кримінальне чтиво»
  21. а б С. Й. Караванський. Секрети української мови. 
  22. Анатолий Железный. Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине // 8. Краткий словарь польских заимствований в украинском языке. 
  23. Г. А. Лилич Роль русского языка в развитии словарного состава чешского литературного языка (конец XVIII — начало XIX века) / ред. А. Бирих, Х. Вальтер, В. М. Мокиенко Университет им. Эрнста Морица Арндта г. Грайфсвальд: Санкт-Петербург — Грайфсвальд — Гейдельберг, 2016. — 201 с. ISBN 978-3-86006-444-3
  24. Артем Ефимов Великие исторические подделки: Краледворская рукопись
  25. Н. С. Трубецкой Общеславянский элемент в русской культуре (Вопр. языкознания. — М., 1990. — № 2. — С. 122—139)
  26. Катерина Прокофьева С миру по нитке: как возрождали гибнущий чешский?
  27. Юрій Гнаткевич. Уникаймо русизмів в українській мові! Короткий словник-антисуржик для депутатів Верховної Ради та всіх, хто хоче, щоб його українська мова не була схожою на мову Вєрки Сердючки. К.: Видавничий центр "Просвіта"-2000. 
  28. Володимир Козирський Василь Шендеровський. Корчі радяномовного словникарства. За мову, термінологію і ще дещо. 
  29. Псевдосуржик. Вкраїна - український портал. 
  30. Тараненко О. Демократизація і / або лібералізація (до характеристики сучасного стану нормативно-стилістичних засад української мови) // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Мовознавство.— Чернівці, 2003.— С. 10-17.
  31. О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі)
  32. Цит. за: Череватенко Л. «Сподіваюсь, ніхто не скаже, що я не знаю української мови» // Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: cл.-довідн. — К. : Довіра, 2002. — С. 719.
  33. Василь Трубай. Унадився журавель до бабиних конопель. 
  34. а б Словник жарґонної лексики української мови: Передмова
  35. Про манеру викладу чужих думок і ведення полеміки в одній монографії. 
  36. Двигати Вкраїна — український портал/Чи суржик?
  37. У сучасній українській слово «тиква» вживають щодо різновиду гарбуза, що використовують для вироблення посуду
  38. Іван Огієнко.Історія української літературної мови. — С. 224
  39. а б в Іван Огієнко.Історія української літературної мови: XVII. Головні ознаки соборної української літературної мови
  40. «Етимологічний словник української мови» теж не підтверджує версію про запозичення їх з російської, хоча слово «іскуство» в ЕСУМ відсутнє
  41. а б Галина Лесна. Нові засоби мовної номінації у сучасній украиїнській пресі. Słowo. Tekst. Czas VII. Nowe środki nominacji językowej w nowej Europie / Materiały VII Międzynarodowej Konferencji Naukowej (Szczecin, 21-23 listopada 2003 r.). – Szczecin, 2004. – S. 129-133. 
  42. Навчальний, учбовий. http://slovopedia.org.ua. Словопедія. 
  43. Українська мова – рідна наша мова. Говори українською правильно!. http://biblioteka-bagrianogo.edukit.kiev.ua. Бібліотека імені Івана Багряного для дітей ЦБС Солом'янського району м. Києва. 
  44. а б Слова "учбовий" немає в українській мові. Блог професора Пономарева. 
  45. Яке слово вибрати?. http://kultura-movy.wikidot.com. Культура мови на щодень. 
  46. Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.) : В 10 т.— М., 1988.— Т. 1.— С. 339; див. повніше про це: Safarewiczowa H. Obocznosc я имею і у меня есть w jçzyku rosyjskim dzis і dawniej.— Wroclaw ; Warszawa ; Kraków, 1964.— S. 14—17. (Цит. за О. Тараненко Про манеру викладу чужих думок і ведення полеміки в одній монографії)
  47. Словник староукраїнської мови XIV—XV ст. : В 2 т.— К , 1977.— Т. 1.— С. 138; Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.— Л., 1996.— Вип. 3.— С. 120. (Цит. за О. Тараненко Про манеру викладу чужих думок і ведення полеміки в одній монографії)
  48. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  49. Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.