Ротенберг Борис Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ротенберг Борис Романович
рос. Борис Ротенберг
Народився 3 січня 1957(1957-01-03) (67 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Фінляндія[1]
 Росія
Діяльність підприємець, автогонщик, спортивний тренер, керівник
Alma mater Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафтаd (1978)
Науковий ступінь кандидат педагогічних наук[2] (2004)
Знання мов іспанська
Рід Rotenbergd
Брати, сестри Ротенберг Аркадій Романович
У шлюбі з Irina Kharanend і Karina Rotenbergd
Діти Ротенберг Борис Борисович і Ротенберг Роман Борисович
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Олександра Невського
Заслужений тренер Росії
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ротенберг (значення).

Борис Романович Ротенберг (нар.. 3 січня 1957 року, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — фінський і російський підприємець, менеджер, співвласник і член ради директорів ШМД Банку («Північний морський шлях»)[3][4]. Віце-президент Федерації дзюдо Росії[3]. Заслужений тренер Росії, кандидат педагогічних наук. Засновник та керівник програми розвитку російського автоспорту SMP Racing.

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Ротенберг народився 3 січня 1957 року в Ленінграді[3].

1968 року записався до секції самбо до Анатолія Рахліна, де вже тренувалися його старший брат Аркадій і Володимир Путін[3][5]. В молодості виступав за збірну міста, був неодноразовим призером чемпіонатів СРСР та Кубків СРСР серед юнаків та молоді[6]. В 1974 році став майстром спорту з дзюдо[3], в 1980-у — майстром спорту з боротьби самбо. У 1978 році закінчив Ленінградський інститут фізичної культури та спорту ім. П. Ф. Лесгафт[3]. 1992 року став тренером професійного клубу дзюдо «Чікара» в Гельсінкі[3].

1998 року повернувся до Петербурга[3].

У 2001 році разом з братом заснував СМП Банк[3] («Північний морський шлях»). Пізніше брати отримали контроль над частиною активів ФГУП " Росспиртпром «[7].

З 2001 року — генеральний директор Товариства спортивних єдиноборств „Батьківщина“.

У 2003 році зареєстрував у Москві дві фірми за однією адресою в Коломенському проїзді — „База-торг“ і „Постачання“[4]. У 2003—2004 роках був молодшим партнером концерну в компанії „Газтагед“ (25 % через „База-торг“[4]), через яку йшли закупівлі труб для „Газпрому“. Оборот компанії становив близько 1 млрд доларів США[8]. У 2005 році директор з корпоративних досліджень компанії Hermitage Capital Management Вадим Клейнер у своїй доповіді назвав кілька посередників, які отримували незрозумілі пільги від „Газпрому“, зокрема, як посередник з операцій з трубами для „Газпрому“ був названий „Газтагед“[4]. Фірма „Постачання“ в 2008 році знаходилася в процесі ліквідації, раніше володіла гірничо-алтайською компанією „Сібгазімпекс“ (на 25 %; ліквідована в 2007 році), решта 75 % компанії контролювала „Газкомплектімпекс“ (дочірнє підприємство „Газпрому“)[4].

У 2008 році Борис разом з братом придбав 10 % акцій Новоросійського морського торговельного порту, викупив у „Газпрому“ п'ять будівельних підрозділів („Волгогаз“, „Ленспецбудгаз“, „Спецгазрембуд“, „Волгограднефтемаш“ і „Краснодаргазбуд“[4]). корпорацію „Будгазмонтаж“[3].

У 2009 році депутат Держдуми Ашот Єгіазарян називав Бориса Ротенберга одним із співвласників готелю „Москва“, навколо якого розгорнулася запекла боротьба — контроль над ним намагалися встановити структури Сулеймана Керімова[3].

У 2009 році Ротенберги згадувалися в ролі партнерів девелоперської компанії „МСМ-5“, що виграла тендер Міноборони на будівництво 225 000 м² житла в Московській області[3].

На початку 2010 року підконтрольні Аркадію та Борису Ротенбергам компанії подали до Федеральної антимонопольної служби заявку на придбання трейдера „Північний європейський трубний проєкт“, великого постачальника труб „Газпрому“[3], який, як планувалося, повинен був постачати труби для газопроводу „Північний потік“»[8]..

З жовтня 2010 року брати Ротенберги придбали у структур «Газпрому» 100 % акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергетична компанія Мосенерго», після чого раду директорів компанії очолив Ігор Аркадійович Ротенберг[9].

З 2012 року іноді виступає за свою команду в кузовних автоперегонах.[10] У 2014 році взяв участь у добовому автомарафоні в Дейтоні.[11]

17 липня 2013 року був призначений президентом футбольного клубу «Динамо» (Москва).[12] Рівно за два роки оголосив про звільнення.[13]

20 березня 2014 року Борис і Аркадій Ротенберги потрапили під дію економічних санкцій, введених президентом США Бараком Обамою через «порушення суверенітету та територіальну цілісність України»[14]. «…вони обоє побачили у діях США непряме визнання своїх заслуг перед російською державою», — повідомило «Інтерфаксу» джерело серед бізнесменів[15].

З січня 2018 року — міноритарний акціонер «Газпром буріння»[16].

Родина[ред. | ред. код]

Перша дружина Ірина Гаранен — фінська громадянка, генеральний директор фірми Anirina OY (Гельсінкі), керуючий директор фірми «Ніколь» (Санкт-Петербург)[17].

Двоє синів від першого шлюбу[3] — Роман, віце-президент з маркетингу та розвитку бізнесу хокейного клубу СКА (Санкт-Петербург) з травня 2011 року та перший віце-президент ФХР з грудня 2014 року[18], власник 80 % акцій маркетингового агентства «Телеспорт» (офіційного партнера РФС)[19], до того працював в Управлінні зовнішніх комунікацій «Газпром Експорт»[20]; та Борис- мол. (нар.. 1986) — футболіст.

Друга дружина — Карина Юріївна Ротенберг (у дівоцтві Гапчук). Народилася в Санкт-Петербурзі, навчалася в англійській гімназії № 248 на проспекті Народного Ополчення. У 1993 році разом із сім'єю поїхала на постійне проживання у США. В Атланті вступила до університету, вивчала міжнародний бізнес та маркетинг, отримала MBA. Познайомилася з Борисом Ротенбергом у серпні 2008 року у віці 29 років, вінчання відбулося 2 серпня 2009 року у Преображенському соборі Санкт-Петербурга. Є матір'ю близнюків Дані та Софії, а також Леони. Захоплюється кіньми та допомогою бродячих собак, є главою Федерації кінного спорту Москви.

Старший брат Бориса та компаньйон Аркадій Ротенберг. У нього два сини: Ігор Аркадійович Ротенберг (нар.. 1973) — голова ради директорів ВАТ «Теплоенергетична компанія Мосенерго»[9]", Павло Аркадійович Ротенберг (нар. 2000) — хокеїст[21].

Статки[ред. | ред. код]

Входить до рейтингу журналу Forbes з 2010 року, займаючи 100-е місце зі статком 700 млн доларів США. У 2011 році займав 170-е місце в рейтингу «Найбагатші бізнесмени Росії», зі статком 550 млн $. У 2015 році підвищив свої позиції в рейтингу зі статком $1,5 млрд.[3]

У рейтингу російських мільярдерів 2010 року, за даними журналу Фінанс, займає 81-е місце зі статком 930 млн доларів США[22].

Основні резиденції знаходяться в Москві та в Монако. За даними «Нової газети» і «Трансперенсі інтернешнл — Росія», Ротенбергу та його дружині належать квартира та вілли в США, загальною вартістю близько 4,5 млн дол., заблоковані через персональні санкції США проти Ротенберга[23].

Санкції[ред. | ред. код]

Борис Ротенберг здійснює комерційну діяльність в галузях економіки, що забезпечує суттєве джерело доходів для уряду Росії, що ініціював військові дії та геноцид громадянського населення в Україні. Таким чином, несе відповідальність за матеріальну чи фінансову підтримку дій, які підривають чи загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Борис Ротенберг та на його бізнеси накладені санційні обмеження в багатьох країнах.[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.vedomosti.ru/economics/articles/2020/01/13/820468-boris-rotenberg
  2. ↑ https://viewer.rsl.ru/ru/rsl01002768638
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Справка Борис Ротенберг в рейтинге Forbes.
  4. ↑ а б в г д е Дзюдо: Своих не бросают // Роман Шлейнов, Новая Газета, № 68 от 29 июня 2009 года.
  5. ↑ С Путиным на татами // Борис Титов, Известия, 25.04.2007.
  6. ↑ Если враг оказался друг // Андрей Цыганов, Дмитрий Маракулин. Газета «Коммерсантъ», № 135 (3219) от 23.07.2005
  7. ↑ Человек недели: Аркадий Ротенберг, Борис Ротенберг[недоступне посилання] // Мария Рожкова, Ведомости, 19.04.2010, № 69 (2587)
  8. ↑ а б Путин. Итоги. 10 лет: независимый экспертный доклад.
  9. ↑ а б Ротенберги приобрели долю в подрядчике «РусГидро» [Архівовано 21 січня 2016 у Wayback Machine.] // Газета «РБК daily» от 25.07.2012
  10. ↑ Профиль Ротенберга на сайте SMP Racing (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 24 січня 2014. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  11. ↑ Протокол квалификации 24 часов Дейтоны 2014 года (PDF) (англ.). imsa.com. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 24 січня 2014. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  12. ↑ Руководство футбольного клуба «Динамо» Москва Ротенберг Борис Романович Президент, Исполнительный директор //, «Динамо» (Москва), 18 сентября 2013 года.
  13. ↑ Футбольный клуб Динамо Москва :: Борис Ротенберг покидает пост президента. fcdynamo.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 вересня 2015.
  14. ↑ США ввели санкции против близких к Путину олигархов. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
  15. ↑ Тимченко и Ротенберг видят в санкциях США признание своих заслуг перед Россией. Интерфакс. 20 березня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 20 березня 2014.
  16. ↑ «Газпром бурение» назвало реальных владельцев: двое Ротенбергов и Замятин [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.] NEWSru.com, 13.01.2018
  17. ↑ www.novayagazeta.ru/data/2010/013/21.html // Роман Шлейнов, Новая газета, № 13 от 8 февраля 2010 года
  18. ↑ Роман Ротенберг назначен первым вице-президентом ФХР. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  19. ↑ Роман Ротенберг приобрел 80 % акций маркетингового агентства «Телеспорт», официального партнера РФС. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  20. ↑ Родственный бизнес. Часть 7. Председатель правительства Владимир Путин // Роман Шлейнов, Новая Газета, № 08 от 28 Января 2009 года.
  21. ↑ Павел Ротенберг вошел в расширенный состав юниорской сборной России (U-16). Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  22. ↑ Рейтинг российских миллиардеров 2010 // Журнал Финанс, № 5-6 (336—337) 15.02-28.02.2010.
  23. ↑ У Бориса Ротенберга и его супруги нашлись особняки в США, заброшенные из-за санкций (рос.). Новая газета - Novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 17 грудня 2019.
  24. ↑ РОТЕНБЕРГ Борис Романович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ротенберг_Борис_Романович&oldid=40444340