Ротерт Павло Павлович
| Ротерт Павло Павлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 липня 1880 Білосток, Російська імперія[1] |
| Помер |
11 листопада 1954[1] (74 роки) Москва, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | Всеросійський центральний виконавчий комітет |
| Нагороди |
  |
Ротерт (інколи Роттерт) Павло Павлович (4 липня 1880, Білосток, Російська імперія, нині Польща — 11 листопада 1954, Москва, СРСР) — голова ради депутатів Південних залізниць (Харків, 1917), член ВУЦВК, головний інженер Дніпробуду та Московського метробуду, член-кореспондент Академії будівництва СРСР, професор.
Біографія[ред. | ред. код]
Павло Павлович Ротерт народився 1880 року в Білостоку (тоді — Російської імперії) у німецькій родині. Вищу освіту здобув у Санкт-Петербурзі у Петербурзькому інституті цивільних інженерів. 1911 року отримав диплом будівельника. Під час Революції 1905—07 років брав участь у студентському русі.
Після революції 1917 року голова Ради депутатів Південних залізниць.
- 1925—27 — керівник будівництва однієї з найбільших будівель тогочасного СРСР — будинку державної промисловості у Харкові.
- 1927 — заступник головного інженера, головний інженер Дніпробуду майже до завершення будівництва ДніпроГЕС (запущений в жовтні 1932).
- 1931 — перший керівник і головний інженер московського метробуду, керував будівництвом першої і другої черги Московського метрополітену.
З 1938 на науковій і викладацькій роботі. Обирався членом ВЦВК.
Похований на Введенському кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Роттерт Павел Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.