Рохманів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рохманів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський район
Рада/громада Рохманівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125886701
Облікова картка Рохманів 
Основні дані
Засноване 1580
Населення 769
Територія 3001 км²
Густота населення 256.25 осіб/км²
Поштовий індекс 47105
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°07′40″ пн. ш. 26°04′25″ сх. д. / 50.12778° пн. ш. 26.07361° сх. д. / 50.12778; 26.07361Координати: 50°07′40″ пн. ш. 26°04′25″ сх. д. / 50.12778° пн. ш. 26.07361° сх. д. / 50.12778; 26.07361
Водойми Вілія
Відстань до
районного центру
3 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 47105, Тернопільська обл., Шумський р-н, с. Рохманів
Карта
Рохманів. Карта розташування: Україна
Рохманів
Рохманів
Рохманів. Карта розташування: Тернопільська область
Рохманів
Рохманів

Рохма́нів — село Шумського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковано села Залужжя та Обич. До Рохманова приєднано хутір Ново-Рохманів. Розташоване на берегах р. Вілія.

Населення — 751 особа (2007).

Поблизу села є зоологічний заказник — Рохманівський Бобрів гай.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1513 р. як Пегаси (Пігаси), від 1580 р. називається Рохманів (Рахманів). Село було надане королем Сігізмундом І Старим у власність підскарбію литовському Богушу Михайлу Боговитиновичу[1].

Після смерті князя Івана Вишневецького (батька Дмитра Вишневецького) містечко — власність:

1619 р. в маєтку Раїни Вишневецької-Могилянки діяла Рохманівська друкарня Кирила Транквіліона-Ставровецького, який у ній видав «Євангеліє учительноє» та збірку своїх проповідей на неділю та свята. Окремі частини цієї праці присвятив Раїні Могилянці-Вишневецькій, в маєтку якої проживав, працював. Цей твір був засуджений Собором українських православнх єпископів, 1627 р. у Москві наказали його «на пожарах спалити».

1672 р. пожежа знищила замок, через 3 роки містечко зруйнували татари.

«Рохманівський ключ» був власністю Миколи Василя Потоцького, який заповів його «на вічні часи» краківському каноніку РКЦ кс. Каєтану Потоцькому (майбутньому дідичу Бучача).[3]

Діяли «Просвіта» та інші українські товариства.

Релігія[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква
  • церква святої Трійці (1730 р., дерев'яна). До 2005 року перебувала у користуванні громади УПЦ (МП), після утворення у селі громади УПЦ Київського патріархату храмом користуються прихильники УПЦ КП.
  • На початку міжконфесійного конфлікту Тернопільська ОДА видала розпорядження, яке передавало храм у користування двом громадам, однак УПЦ (МП) не визнала такого регламенту й подала до суду. Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2006 року відповідні розпорядження ОДА були остаточно визнані незаконними та скасовані, однак доступу до храму громада УПЦ (МП) не повернула та почала довготривалі акції протесту у столиці, де був встановлений наметовий храм неподалік будівлі ВРУ. У 2011 році молитовний намет знесли, наступного року громаді УПЦ (МП) села Рохманів виділили землю під будівництво нового храму. 17 грудня 2016 року на новозбудовану споруду УПЦ (МП), практично готову до богослужінь, підняли купол.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим під час німецько-радянської війни (1970), воякам УПА (1993), встановлено пам'ятний хрест на честь 50-річчя створення УПА.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють ЗОШ 1-2 ступенів, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, два торговельних заклади, . В селі налічують до 220 дворів.

Значна частина населення села їздить на заробітки до Польщі, Росії та інших країн.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rachmanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.)… S. 351
  2. Książęta Wisniowieccy (01) (пол.)
  3. Barącz S. Pamiątki buczackie.— Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882.— 168 s.— S. 68-69. (пол.)
  4. Książęta Czartoryscy (01) (пол.)
  5. а б Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994. — С. 244–255. ISBN 5-319-01070-2

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]