Ртищево
| Ртищево | |
|---|---|
рос. Ртищево  | |
.png) .png) | |
 Вокзал станції Ртищево-I | |
| Основні дані | |
| 52°15′ пн. ш. 43°47′ сх. д. / 52.250° пн. ш. 43.783° сх. д.G O | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Саратовська область |
| Столиця для | Ртищевський район і Q21195804?[1] |
| Засновано | 1666 — село, 1871 — станція |
| Статус міста | 1920 |
| Площа | 32 км² |
| Населення | 43 300 осіб (2007) |
| Висота НРМ | 210 м |
| Міста-побратими | Левіце, Словаччина |
| Телефонний код | (7) 84540 |
| GeoNames | 500886 |
| ЗКАТО | 63440000000 |
| ЗКТМО | 63641101001 |
| Поштові індекси | 412030-412036 |
| Міська влада | |
| Мер міста | Олександр Бисеров[2] |
| Вебсайт | rtishevo |
| Мапа | |
 | |
  Ртищево Ртищево (Росія) | |
 Ртищево у Вікісховищі | |
Рти́щево (рос. Рти́щево) — місто (з 1920) у Росії, адміністративний центр Ртищевського району Саратовської області.
Розташовано на заході Приволзької височини, за 214 км на захід від Саратова.
.jpg)
(нині інфекційне відділення
Ртищевської ЦРЛ)
Село Ртищево виникло наприкінці XVI — початку XVII століть і належить до найдавніших російських поселень Прихопер'я. Вже в 1666 року у селі значився церковний прихід. Першими жителями його були переселенці з Перемишльської землі, Руського воєводства Королівства Польського. Село мало розміри півтори версти завдовжки й триста сажнів завширшки. До 1723 року воно називалося Покровським — від назви церкви.
В 1723 року по указу Петра I на території майбутніх Балашовського й Сердобського повітів були відведені землі й угіддя учасникам Північної війни. У їхньому числі був майор, що вирізнився в боях В. М. Ртищев, що одержав у помісне володіння село Покровське й землі по ріці Ольшанці площею близько 4000 десятин. В 1727 року Ртищеви перевезли сюди кріпаків з інших своїх маловрожайних маєтків. З цього часу в села з'явилася друга назва: Ртищево — на прізвище поміщика. У 1971 році село Ртищево увійшло до складу міста.
В 1868 року комітетом земської Тамбово-Саратовської залізниці під будівництво станції другого класу були відчужені польові наділи селян села Ртищево Сердобського повіту. В 1871 року станція Ртищево була здана в експлуатацію.
Водночас при станції, на орендованих землях селян першого й другого Ртищевских товариств села, виникло однойменне селище. Фактично, село й селище були єдиним адміністративним утворенням: дозвіл на оренду й поселення в селищі, так звані «вироки» видавав сільський схід і підписував сільський староста. Такий стан речей зберігався аж до 1917 року, коли була утворена Ртищевська волость, із центром у селищі Ртищево, тобто селище стало самостійною адміністративною одиницею. У 1920 році селищу Ртищево було привласнено статус міста.
| 1875[3] | 886 | 1923[4] | 10,800 | 1940[5] | 30,000 | 1970[6] | 37,100 | 1996[6] | 45,100 | 2005[6] | 43,600 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1897[3] | ~3,000 | 1926[6] | 11,400 | 1942[5] | 28,203 | 1979[6] | 41,100 | 2000[6] | 45,000 | 2006[6] | 43,448 |
| 1912[3] | ~6,000 | 1936[5] | 23,100 | 1959[6] | 32,700 | 1989[6] | 44,339 | 2001[6] | 44,800 | 2007[6] | 43,300 |
| 1917[4] | 8,600 | 1939[4] | 24,800 | 1967[6] | 35,800 | 1992[6] | 44,300 | 2003[6] | 44,200 | ||
Ртищево — великий залізничний вузол на перетині ліній Саратов — Тамбов і Пенза — Поворино.
На підприємствах залізничного транспорту зайняте майже три чверті населення міста.
У місті також є м'ясокомбінат, завод «Аргон» і фабрика гігроскопічної вати.
Залізничний вокзал, будинки паровозного депо — зразки архітектури XIX століття.
Міський культурний центр (раніше Палац культури залізничників імені В. І. Леніна) — 1935 року будування.
Серед пам'ятників потрібно також відзначити Олександро-Невську церкву зі своєрідною архітектурою.
Однопрестольна, в ім'я святого Благовірного Великого князя Олександра Невського, спочатку дерев'яна, церква була побудована на станції Ртищево Рязано-Уральської залізниці в 1889 року на пожертви залізничних службовців і приватних осіб. Побудована вона була на згадку чудесного рятування Найяснішої родини (17 (29) жовтня 1888 року на станції Боркі, під Харковом, відбулася катастрофа імператорського поїзда, у якому знаходився Олександр III зі своєю родиною. Ніхто з імператорського сімейства серйозно не постраждав). В 1911 року на засоби Товариства Рязано-Уральської залізниці, замість дерев'яної, побудували кам'яну церкву, розраховану на 780 осіб. У дерев'яному будинку розмістилася церковнопарафіяльна школа.
В 1924 року церкву закрили. У її будинку спочатку розташовувався робочий клуб імені В. І. Леніна (до 1935 року), потім аероклуб і райрада Осоавіахіма. У вересні 1940 року будинок був переданий у тимчасове користування райкому й райвиконкому під гараж, у березні 1941 року — під майстерні Ртищевського райпромкомбінату, потім під етапну комендатуру.
В 1944 року будинок церкви було повернуто вірянам. 1 липня 1944 року у місті Ртищево знову відкрилася православна церква.
- ↑ ЗКТМУ
- ↑ Офіційний сайт Адміністрації Ртіщевского муніципального району
- 1 2 3 Шишмарёв Н. А. Город Ртищево. — Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1986. — (Города Саратовской области).
- 1 2 3 Народное хозяйство Саратовской области за 50 лет Советской власти: статистический сборник. — Саратов: Саратовское отделения изд-ва «Статистика», 1967.
- 1 2 3 Архив Ртищевского горрайисполкома
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Народная энциклопедия «Мой Город», Ртищево.
- Сдобников А. Нашему храму — 115 лет// Перекрёсток России. — 29 июня 2004
- Селиванов Д. Ю.; Станция Ртищево: шаги становления// Перекрёсток России. — 20 января 2001, 27 января 2001
- Соколов Н. Раскол в Саратовском крае, 1888
- Шишмарёв Н. А.; Город Ртищево. — Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1986. — (Города Саратовской области). — С. 9.
- Сайт міста Ртищево (рос.)
- Оглядова карта міста Ртищево (рос.)
 |
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |