Рубана рана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рубана рана (лат. Vulnus caesum) — рана, яка завдавалась важким гострим предметом (сокира, шашка), має рівні краї, характеризуються глибоким пошкодженням тканин з крововиливом навколо країв рани. Відрізняються сильною кровотечею, пошкодженням кісток і внутрішніх органів.

Чим рясніше іннервація пошкодженої області чутливими нервами, тим сильніше ранова біль. Зяяння рани (Hiatus), тобто розбіжність її країв і стінок, залежить від локалізації, здібності, рухливості пошкоджених тканин. Зяяння шкірних ран в місцях найбільшої рухливості (наприклад, поперечні рани в області суглобів) завжди дуже виражено.

Внутрішня кровотеча характеризується виливом крові в пошкоджену тканину або анатомічну порожнину (суглоба, черевну, плевральну тощо), тому розрізняють внутрішньотканинну і внутрішньопорожнинну кровотечі. В залежності від виду анатомічної порожнини кровотеча отримує відповідну назву, наприклад, кровотеча в порожнину суглоба називають гемартрозом, плеври — гематораксом.

Вторинна, або повторна кровотеча виникає через кілька годин або днів після зупинки первинної, раптово, або її появі передують підвищення температури тіла, посилення болю, промокання пов'язки кров'ю. Причинами такої кровотечі можуть бути:

  • недостатньо ретельна зупинка первинної кровотечі;
  • відрив тромбу потоком крові;
  • повторна травма тканин або грануляцій;
  • груба зміна пов'язки, тампонів серветки;
  • пошкодження судин обломками кістки, сторонніми тілами, не видаленими з рани;
  • розрив стінки забитої судини вище місця легування. З інших причин слід відзначити порушення тромбо- і фібрінотворення при нестачі в організмі аскорбінової кислоти (вітаміну С) і філохінону (вітаміну К); розвиток ранової інфекції, особливо гнильної, що сприяє розплавлення тканин і судинних тромбів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]