Рубен Віталій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубен Віталій Петрович
Народився 26 лютого 1914(1914-02-26)
Москва
Помер 20 січня 1994(1994-01-20) (79 років)
Москва
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність латиш
Діяльність політик
Alma mater Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)
Володіє мовами російська
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден «Знак Пошани»

Віталій Петрович Рубен (Рубеніс) (26 лютого 1914(19140226), місто Москва, тепер Російська Федерація — 20 січня 1994, Москва) — латвійський радянський діяч, голова Ради міністрів Латвійської РСР, голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у квітні 1966 — лютому 1976 р. Член ЦК КПРС у лютому 1976 — лютому 1986 р. Член ЦК КП Латвії, член Бюро ЦК КП Латвії. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 6-11-го скликань. Заступник голови Президії Верховної Ради СРСР (у 1970—1976 роках), голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР (у 1974—1984 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині службовця. У 1933 році закінчив Іловенський технікум лугового насінництва.

У 1934—1937 роках — дільничний агроном Рибінського районного земельного відділу. У 1937—1941 роках — учитель, завідувач навчальної частини Аксьоновської неповної середньої школи Рибінського району Ярославської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1941 року працював пропагандистом Рибінського районного комітету ВКП(б). У 1942—1943 роках — редактор Рибінської районної газети «Стахановский труд» Ярославської області. У 1943—1944 роках — інструктор Орловського обласного комітету ВКП(б), завідувач відділу Свердловського районного комітету ВКП(б) Орловської області.

У 1944—1947 роках — інструктор, помічник секретаря, відповідальний організатор ЦК КП(б) Латвії.

У 1947—1948 роках — 2-й секретар Даугавпілського повітового комітету КП(б) Латвії.

У 1948—1951 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві.

У 1952—1953 роках — заступник голови Ради у справах колгоспів при Раді Міністрів СРСР по Латвійській РСР. У 1954—1955 роках — заступник уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по Латвійській РСР.

У 1956—1958 роках — відповідальний організатор, заступник завідувача сільськогосподарського відділу ЦК КП Латвії. У 1958—1960 роках — начальник відділу сільського господарства і заготівель Державної планової комісії Латвійської РСР. У 1960—1961 роках — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП Латвії.

У 1961—1962 роках — заступник голови Ради міністрів Латвійської РСР.

У квітні 1962 — травні 1970 року — голова Ради міністрів Латвійської РСР.

5 травня 1970 — 20 серпня 1974 р. — голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР.

У липні 1974 — квітні 1984 р. — голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР.

З 1984 р. — на пенсії. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник
Ян Калнберзіньш
Emblem of the Latvian SSR.svg Голова Президії
Верховної Ради Латвійської РСР

5 травня 1970 — 20 серпня 1974
Emblem of the Latvian SSR.svg Наступник
Петеріс Страутманіс