Рубіжне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубіжне
Rubezhnoe gerb.png UKR Рубіжне flag.gif
Герб Рубіжного Прапор Рубіжного
Bilyi dim.jpg
Будівля міськради
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Рубіжанська міська рада
Код КОАТУУ 4412500000
Засноване 1895
Статус міста з 1934 року
Населення 57 763 (01.01.2018)[1]
Агломерація Троєград
Площа 33,76 км²
Густота населення 1711 осіб/км²
Поштові індекси 93000—93099
Телефонний код +380-6453
Координати 49°01′ пн. ш. 38°22′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 55 м
Водойма р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Рубіжне
До станції 2 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 198 км
 - автошляхами 109 км
До Києва
 - залізницею 734 км
 - автошляхами 723 км
Міська влада
Адреса пл. Володимирська, 2
Веб-сторінка Рубіжанська міськрада
Міський голова Хортів С. І.

Commons-logo.svg Рубіжне у Вікісховищі

Карта
Рубіжне. Карта розташування: Україна
Рубіжне
Рубіжне
Рубіжне. Карта розташування: Луганська область
Рубіжне
Рубіжне

Рубíжне (МФА[ruˈbʲiʒn̪e] ( прослухати)) — місто обласного значення в Луганській області. Спочатку селище, з 1934 місто (районний центр), а з 1940 місто обласного підпорядкування. Розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець поряд з містами Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Протяжність міста з півночі на південь — 8,5 км, з заходу на схід — 6 км. Рельєф спокійний. Абсолютні позначки поверхні коливаються від 50 до 90 метрів над рівнем моря. Відстань до обласного центру 120 км. Центр хімічної, целюлозно-паперової промисловості.

Влітку 2014 місто перебувало в зоні АТО. У вересні 2014 до міста евакуйовано Луганський державний медичний університет.

Зміст

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2018 року наявне населення склало 57 763 особи, а постійне — 58 022 особи.

Етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад населення міста на 2001 рік:

Динаміка[ред. | ред. код]

  • 1959 — 35,1 тис. осіб;
  • 1970 — 58,3 тис. осіб;
  • 1979 — 65,7 тис. осіб;
  • 1989 — 74 тис. осіб;
  • 1993 — 75,6 тис. осіб;
  • 2001 — 65,3 тис. осіб;
  • 2012 — 60,1 тис. осіб.
  • 2018 — 57,7 тис. осіб.

Рух населення[ред. | ред. код]

За 2017 рік:

  • кількість народжених (осіб) — 358;
  • кількість померлих (осіб) — 876;
  • природний приріст — −518;

Міграційний рух[ред. | ред. код]

За 2017 рік:

  • число прибулих — 266;
  • число вибулих — 567;
  • приріст — −301.
Вид на 9 мікрорайон
Палац Культури ім. Кірова

Назва[ред. | ред. код]

Назва була перенесена з однойменного села, що лежало поблизу. Найменування села від рубіж. Засноване поселення запорожцями як застава від набігів татар на рубежі (кордоні) Слобідської України та «Дикого поля». Проте цей переніс відбувся не прямо, а за рахунок посередництва. Так, мешканці села Рубіжне будували ділянку залізниці від Лисичанська до Кремінної. Під час її спорудження вони віднайшли піщаний кар'єр, який назвали рубіжанським. Згодом біля цього місця з'явилася станція, що взяла назву Рубіжна. І вже ця назва перейшла на населений пункт.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Рубіжного
Округа Рубіжного та Лисичанську на мапі Шуберта

В результаті пошукових робіт аматорів-археологів міського Товариства охорони пам'ятників історії культури було виявлено більше ніж десяти стоянок палеолітичного і мезолітичного часу. На околицях міста знайдені дві неолітичні стоянки. В історичному творі «Слово о полку Ігоревім» цю територію назвали диким полем. Пізніше вона стала батьківщиною донського козацтва. У 1730 році полковник Рашкевич заснував на правому березі Дінця пост Рубіж. Пізніше там виросло село Рубіжне (пізніше — м. Пролетарськ, а нині — м. Лисичанськ).

Заснування міста напряму пов'язане з будівництвом залізниці Лисичанськ-Куп'янськ у 1894—1895 рр. Залізниця довжиною 124,84 км була прокладена за 1,5 роки. 17 грудня 1895 року по ній почали рухатися потяги. Роз'їзд на лівому березі Сіверського Дінця отримав назву поблизу розташованого правобережного села Рубіжне, мешканці якого будували ділянку залізниці від Сіверського Дінця до Кремінної. В час будівництва роз'їзду був відкритий великий піщаний кар'єр, який називався Рубіжанським. У 1898 році була збудована друга колія залізниці, роз'їзд став розширений і у 1900 році перетворений у вантажний пункт піску та виробів з нього. У 1904 році Рубіжне стає залізничною станцією.

Будівництво селища «Руско-краска» (у майбутньому м. Рубіжне) стало результатом розвитку в нашому регіоні анілінобарвникової промисловості. Початок у 1914 році Першої світової війни перешкодило імпорту барвників з Німеччини в Росію. Це вдарило по фабрикантам—текстильникам. У Москві заснували товариство хімічного барвникового виробництва «Руско-краска», яке прийняло рішення про будівництво заводу в межах станції Рубіжне. Головну роль у виборі місця відіграла близькість джерел сировини, палива та води. Питання транспортування вирішила залізниця. Тут же був дешевий будівельний матеріал: крейда, вапно та пісок. Робоча сила надходила до станції з околишніх сіл у пошуках заробітку. Місцевий землевласник Мартиненко дешево продав акціонерному товариству 1840 десятин неродючої землі. 17 липня 1915 року на відстані півкілометра від залізничної станції почалося будівництво заводу «Руско-краска». На будівництві працювали сотні холопів з підводами з Боровеньківської та інших волостей Старобільського повіту Харківської губернії. Обладнання завозили з Риги, Ревеля, Катеринослава та інших міст. Разом з заводом було закладені перші житлові будинки. Поряд з заводом «Руско-краска» будувався завод акціонерного товариства «Коксобензол». Російське товариство для виробництва та продажу пороху будувало цехи заводу вибухових речовин (тепер казенний хімзавод «Зоря»). Народження трьох заводів «Руско-краска», «Коксобензол» і «Вибухових речовин» знаменувало появу в Росії нової галузі промисловості.

У 1916 р. у Рубіжному мешкало 3 тис. ос. В будинку барачного типу знаходилась двокласна школа, де навчалося 50 дітей. З розширенням будівництва підприємств зростало і розвивалося селище. На сипучих пісках не тільки будувалися дома, а й насаджувалися дерева, при тому що ґрунт приходилось завозити з далеку. Розширявся селищний пункт, зростав його індустріальний потенціал. У квітні 1930 р. у зв'язку з появою Рубіжанського району селище «Руско-краска» було перейменоване у місто Рубіжне, яке стало його центром. У 1934 році державний житловий фонд становив 48,0 тис. м² жилої площі. А в 1940 році житловий фонд зріс до 120,0 тис. м² і в Рубіжному проживало 21,9 тис. осіб. Містом обласного підпорядкування Рубіжне стало у 1940 році.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

22 травня в ході бою з проросійськими бойовиками підрозділ капітана Ярослава Миронова прямував на підмогу військовим, що потрапили у засідку. У бою було підбито українську військову техніку, загинуло 3 вояки — Сергій Ярошенко, Олександр Ковальчук та Фурман Олександр Валентинович, 5 поранено, сам капітан Миронов важко поранений.[3]

20 липня в ході проведення антитерористичної операції проти незаконних збройних формувань до міста вступили українські частини. У другій половині дня дві колони українських військ, одна - з боку Старої Краснянки, інша - зі сторони Варварівки повз панчішну фабрику, пройшли через м. Рубіжне до Воєводівки.[4]

Клімат[ред. | ред. код]

Місто Рубіжне розташоване в атлантико-континентальній кліматичній зоні. Середня температура найтеплішого місяця (липня) + 21 °C, + 22 °C, а найхолоднішого (січня) — 7 °C, — 8 °C. Максимальна температура влітку досягає + 39,5 °C, а мінімальна, в окремі зими, досягала — 34 °C. Середня сума опадів до 284 мм в квітні-жовтні з різким коливанням по роках. Температура повітря: середня за рік +7,2 °C. Абсолютний мінімум — −39, абсолютний максимум — +41. Атмосферні опади: середня річна кількість — 451 мм, середньодобовий максимум — 34 мм, спостережений місячний максимум — 67 мм (1955 р). Середня декадна висота снігового покриву становить 20 см. Переважаючий напрям вітру за теплий період — північно-західний (18 %), за холодний — південно-східний (22 %). Максимальна швидкість вітру (річна) — 19 м/с. В місті спостерігаються такі атмосферні явища: тумани (25 днів), заметілі(13 днів), грози (30 днів), штиль (13 %).

Природні ресурси[ред. | ред. код]

На місцевій території поширені будівельні матеріали: вапняк, крейда та пісковик. Крім цього можна виділити ще 2 типи ґрунту: лугово-болотний заплави річки Сіверський Донець та дерново-підзолистий піщаний ґрунт. Зелені насадження переважно штучного походження. З півночі, сходу і заходу місто оточують хвойні ліси. Природні ліси зустрічаються лише у водоохоронній зоні річки Сіверський Донець. Вони представлені листяними породами (дуб, клен, в'яз, акація, різноманітні види тополю). Під міською територією на глибині 785—930 м залягає вугільний пласт промислової потужності. Також виявлена перспективна нафтогазоносна Варварівська структура. Але можливість її експлуатації потребує подальшого науково-геологічного дослідження. В межах міста виявлене родовище будівельних матеріалів (піски бетонні).

Вулиці міста[ред. | ред. код]

Площа Перемоги

Слов'янська[ред. | ред. код]

Стара назва — Сірнокислотна (за радянських часів — Будьонного). Обмежується вулицею Визволителів та вул. Зої Космодем'янської. Довжина — 1765 метрів. На цій вулиці розташоване УПП УТОС, житлові будинки приватного сектору.

Биченкова[ред. | ред. код]

Знаходиться в східній окраїні міста в районі картонно-тарного комбінату. Розташована паралельно об'їзній дорозі та обмежується вулицями Парківською та Менделєєва. Довжина — 665 метрів. Названа на честь військового діяча Биченкова, якому в 1977 році була встановлена меморіальна дошка. Приватний сектор.

Володимира Даля[ред. | ред. код]

Радянська назва — Воровського. Розташована в районі колишнього кінотеатру імені Воровського, визнаного пам'ятником архітектури (нині зруйновано). Проходить паралельно вулиці Визволителів, обмежується вул. Харківською та Смирнова. Довжина — 945 метрів.

Вуліса[ред. | ред. код]

Названа на честь Якова Єфимовича Вуліса. В ніч з 11 на 12 березня 1960 начальник невідомчої охорони відділу міліції Лисичанської міськради майор Вуліс перевіряв стан охорони об'єктів в м. Рубіжне, яке в цей час обслуговувало це відомство. Перевіряючи магазин № 38, розташованого на розі Волдоимирської та Померанчука, він помітив сліди злому. Він відправив водія свого автомобіля за допомогою, а сам залишився біля магазину, щоб попередити можливе укриття злочинців. Вони зрозуміли, що знаходяться у пастці й вирішили йти напролом. У зіткненні Вуліс загинув від бандитської кулі. Невдовзі крадіїв затримали і покарали. Вулицю, що розташована недалеко від місця загибелі, назвали ім'ям міліціонера.

Містечко ІТР[ред. | ред. код]

Містечко ІТР розташоване в районі старої панчішної фабрики. Обмежується вулицями Смирнова і Померанчука. Довжина — 264 метра. Це — містечко інженерно-технічних працівників. Воно було збудовано для молодих інженерно-технічних працівників ПО «Барвник». Через те, що вулиця має П-подібну форму, вона нагадує невелике містечко. Забудована двоповерховими будинками.

Дойчева[ред. | ред. код]

Розташована в районі старого палацу культури. Колишня назва — Банківська. Обмежується вулицями Смирнова і Вуліса. На вулиці розташований Промінвестбанк. Названа на честь Героя Радянського Союзу Вадима Пантелеймоновича Дойчева, який жив у Рубіжному. На будинку № 3 йому встановлений пам'ятний знак.

Іванова[ред. | ред. код]

Розташована у східній частині міста, паралельно об'їзній дорозі. Обмежується вулицями Коцюбинського і Миру. Довжина — 2525 метрів. На вулиці розташоване Рубіжнетеплокомуненегро, міськводоканал, житлові будинки. Названа на честь радянського генерала, командувача 41-ї гвардійської стрілецької дивізії, котра 31 січня 1943 року відвоювала місто Рубіжне. На розі Іванова та Івана Богуна встановлений пам'ятний знак генералу Іванову.

Визволителів[ред. | ред. код]

Старі назви: Леніна, Рубіжанська. З цієї вулиці почалося місто. Тут були розташовані перша школа в селищі, перші будинки, зведені у 20-х роках. Сьогодні це одна з найдовших і найголовніших вулиць міста, яка перетинає його з півдня на північ. На ній розташовані Державтоінспекція, АТП 10972, Зал царства свідків Єгови, Центральний ринок, Автостанція, супермаркет Spar тощо.

Померанчука[ред. | ред. код]

Обмежується на заході стадіоном «Хімік» та вул. Визволителів на сході. Довжина — 2590. Тут розташовані професійний ліцей, СЕС, індустріально-педагогічний технікум, АТП-10917, житлові будинки.

Руденка[ред. | ред. код]

З'єднує вулиці Пушкіна і Померанчука. Проходить паралельно проспекту Переможців, західніше від нього. Тут знаходиться РАГС та управління соціального захисту населення. Довжина 545 метрів. На цій вулиці проживав Герой Радянського Союзу Руденко Микола Матвійович. Йому встановлена меморіальна дошка.

Смирнова[ред. | ред. код]

Обмежується вул. Дойчева та старим міським цвинтарем. Стара назва — шкільна. 16 вересня 1988 року на честь спортивних подвигів земляка вул. Шкільну перейменували на Смирнова. Тут розташовані військкомат, паспортний стіл, міліція, Дитяча юнацько-спортивна школа, Неповна середня школа № 1.

Економіка[ред. | ред. код]

Загальний обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) підприємств за січень - червень 2016 року становив 1912,5 млн.грн., або 10,8% до загального обсягу по області. У порівнянні з 1 півріччям 2015 року обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) збільшився на 194,2 млн.грн., або на 11,3%. Найбільші обсяги продукції (робіт, послуг) реалізуються підприємствами целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництва гумових та пластмасових виробів.

Підприємствами автомобільного транспорту за січень - червень 2016 року перевезено 6,2 тисяч тон вантажів, що становить 47,4% до показника відповідного періоду 2015 року. Вантажооборот склав 3,2 млн.т/км і є на 5,1% більшим за показник відповідного періоду 2015 року.

За січень – червень 2016 року перевезено пасажирів на 1,7% більше відповідного періоду 2015 року. Пасажирооборот склав 21,1% до відповідного періоду 2015 року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій станом на 01.07.2016 склав 11386,4 тис.дол.США., до загального підсумку по області показник склав 2,4%. Впродовж 1 півріччя 2016 року спостерігається зменшення акціонерного капіталу на 28,9 тис.дол.США. Обсяг іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу становив 193,4 доларів США.

Середня заробітна плата штатного працівника у січні - червні 2016 року становила 4945 грн., до середнього рівня по регіону 115,3%.

Доходи загального фонду місцевого бюджету без урахування трансфертів та дотацій за 1 півріччя 2016 року склали 55214,23 тис.грн., їх виконання дорівнює 120,9% до затвердженого плану (з урахуванням змін).

Заборгованості у місті:

Податковий борг по платежах до зведеного бюджету станом на 01.07.2016 склав 19,1 млн.грн. і, у порівнянні з початком року, збільшився на 15,9%. Податкова заборгованість підприємств-банкрутів станом на 01.07.2016 складає 0,59 млн.грн. та збільшилась у порівнянні з початком року на 0,19 млн.грн., або на 46,5%. Заборгованість із виплати заробітної плати на підприємствах міста станом на 01.07.2016 становить 1185,0 тис.грн., у порівнянні з початком року загальна сума боргу збільшилась на 15,7%, або на 160,9 тис. грн.

Заборгованість до Пенсійного фонду України по страхових внесках – станом на 01.07.2016 становила 8081,1 тис.грн. і зменшилась у порівнянні з початком року на 313,9 тис.грн., або на 3,7%, у тому числі недоїмка – 4744,0 тис. грн.

Основні підприємства:

  • ТОВ "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ";
    Картонно-тарний комбінат
  • ЗОРЯ, РУБІЖНЯНСЬКИЙ КАЗЕННИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД;
  • РУБІЖАНСЬКИЙ КАРТОННО-ТАРНИЙ КОМБІНАТ, ПУАТ (РКТК, ПУАТ);
  • ЛІЗІНВЕСТ, ТОВ;
  • МІКРОХІМ, НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА, ТОВ;
  • ТОВ «РУБІЖАНСЬКИЙ БАРВНИК»);
  • БКФ, ТОВ;
  • ІНТЕРГАЗСІНТЕЗ, ПІДПРИЄМСТВО З 100% ІНОЗЕМНОЮ ІНВЕСТИЦІЄЮ;
  • ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТИК, ФІРМА, ТОВ;
  • УКР-АРМ-СНАБ, ТОВ;
  • РУБІЖАНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД, ТОВ (РТЗ, ТОВ);
  • ЮВЕЛІРНА ФІРМА ”ЛАГНО”, ПП;
  • ЗОРЯ, НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО, ТОВ;
  • ЕНЕРГІЯ, ТОВ;
  • СМАЛІЙ, ТОВ;
  • ЗАВОД ОРГАНІЧНОГО СИНТЕЗУ, ТОВ;
  • ЮВЕЛІРНА ФІРМА "ТРІУМФ", ТОВ;
  • ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ, ДОЧП;
  • ТРЕСТ "РУБІЖАНСЬКХІМБУД", ТОВ;
  • РУБЕЖ-ВГ, ТОВ;
  • ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОРЛИК-К";
  • ТОВ "ЮСГАР";
  • КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "РУБІЖАНСЬКИЙ МОНТАЖНО - ЗАГОТІВЕЛЬНИЙ ЗАВОД";
  • ТОВ "РУБІЖАНСЬКА МАНУФАКТУРА";
  • ТОВ "РУБІЖАНСЬКА ПАНЧІШНА МАНУФАКТУРА";
  • ТОВ "ЗОРЯ-БІО";
  • ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОЛОР";
  • ПП "РУБІЖАНСЬКИЙ ЗАЛІЗОБЕТОН", тощо.

Житлово-комунальне господарство[ред. | ред. код]

Житловий фонд[ред. | ред. код]

Житловий фонд комунальної власності міста становить 472 будинки загальною площею 1116,9 тис. м²., 80 % якого знаходиться у приватній власності громадян. Із загальної кількості будинків 90 % обладнані водопроводом та каналізацією, 75 % централізованим опаленням, 43 % централізованим гарячим водопостачанням.

Будівництво житла і реконструкцію під житло об'єктів соцкультпобуту (гуртожитки, дитячий садок) за останні десять років до 2007 року здійснювали промислові підприємства міста такі, як ВАТ «Краситель», ВАТ «РКТК», РКХЗ «Зоря». Крім того, приватними забудовниками щорічно вводиться в середньому 1,5 тис. м² загальної площі житла. Все житло, збудоване підприємствами, після вводу в експлуатацію було передано до комунальної власності міста. З 2007 року будівництво здійснюється виключно індивідуальними забудовниками, якими вводиться щорічно близько 2,0 тис. м² житла.

Населення міста забезпечене 29559 помешканнями, з яких 7690 помешкання в приватних будинках. Середня забезпеченість населення загальною площею становить 24,0 м² на одного мешканця. Особливістю житлового фонду є висока ступінь його зносу: 28 % споруд зведено до 1945 року, 30 % — 1946—1960, 35 % — 1961—1980, і 7 % будинків побудовано в 90-ті роки. Обслуговування приміщень здійснюють КП «Житловий сервіс», на балансі якого перебувають 298 будинків загальною площею 435,8 тис. м² (зведені до 1966 р.) та ПП «Ромалекс», яке надає послуги 109 будинкам 1966—1994 років забудови загальною площею 627,3 тис. м². Для обслуговування житлового фонду гуртожитків створено КП «Доступне житло».

Водопостачання та водовідведення[ред. | ред. код]

Послуги з водопостачання та водовідведення у місті Рубіжне надає комунальне підприємство «РВУ ВКГ». Всього абонентів — 29374, у тому числі фізичні особи — 28834. Джерела водопостачання:

  • Власні джерела (Володинський водозабір — 11,0 тис. м³/добу, міський водозабір — 10,0 тис. м³/добу)
  • Покупна вода від сторонніх організацій (ДП «Хімічний завод „Південний“).

Протяжність магістральних водоводів — 62,5 км, знос — 54 %, з них ветхі та аварійні — 33,6 км. Протяжність вуличних водопровідних мереж — 91,5 км, знос — 94 %, з них ветхі та аварійні — 86,0 км. Протяжність внутрішньо квартальних та внутрішньо дворових мереж 52,4 км, знос — 55 %, з них ветхі та аварійні — 28,6 км.

Каналізаційні мережі:

  • головні колектори — 3,6 км, знос — 89 %, з них ветхі та аварійні — 3,2 км.
  • вуличні каналізаційні мережі — 58,7 км, знос — 43 %, з них ветхі та аварійні — 25,3 км.
  • внутрішньо квартальні та внутрішньо дворові мережі — 41,5 км, знос — 80 %, з них ветхі та аварійні — 33,3 км.

Споживання води становить 12,8 тис. м³ на добу, потреба споживачів у воді задовольняється на 100 %. Із загальної кількості споживачів 88 % — фізичні особи, 12 % юридичні особи.

Газопостачання[ред. | ред. код]

Забезпечення природним газом споживачів міста Рубіжне здійснюється управлінням „Рубіжнеміжрайгаз“ по розподільчим газопроводам високого, середнього та низького тиску загальною довжиною 168,098 км, а також по дворових вводах загальною довжиною 252,397 км.

В експлуатації знаходиться 17 стаціонарних газорегулюючих пункти та 58 шафових, в тому числі на балансі Рубіжанського управління по експлуатації газового господарства 17 шт., та 38 шафових, 27 катодних станцій для захисту сталевих підземних газопроводів від електрохімічної корозії.

Місто газифіковано на 94,057 відсотків. Газопостачання міста здійснює Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства. Рівень газифікації житлового фонду міста становить 94,057 %.

Енергопостачання[ред. | ред. код]

Місто має мережу електропостачання, яку обслуговують Лисичанські електричні мережі (розташовані в місті Лисичанську та входять до складу ВАТ „Луганськобленерго“). Загальна довжина повітряних ліній електропередач напругою 0,4-110 кВ становить 336,3 км, кабельних ліній електропередач — 203 км.

В експлуатації знаходяться 8 підстанції напругою 35-110 кВ, загальною трансформаторною потужністю 537,3 кВА. Частина силових трансформаторів на цих підстанціях (65 відсотків) відпрацювали 25 років і вимагають заміни.

Теплопостачання[ред. | ред. код]

Послуги теплопостачання та гарячого водопостачання у місті надає одне комунальне підприємство — спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство „Рубіжнетеплокомуненерго“. Підприємство обслуговує 17 котелень, які здійснюють виробництво та подачу теплоносія у житлові будинки. Загальна установлена потужність 158,0 Гкал/год, споживання газу природного — 18702,3 тис. м³, загальне виробництво теплової енергії власними джерелами (котельними) — 133,0 тис. Гкал., втрати теплової енергії 16,4 Гкал.

Протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні — 98 км, з них аварійних — 1,2 км.

У місті гостро стоїть проблема переходу з централізованого опалення на індивідуальне, оскільки значна частина абонентів відключилася від котелень, що призвело до розбалансування системи опалення в цілому.

Полігон ТПВ[ред. | ред. код]

Кількість майданчиків для збору побутових відходів, контейнерів, їх типи та ємність:

  • майданчиків — 110 одиниць;
  • контейнерів — 606 одиниць, ємкістю 0,8 м³ (металеві).

Технологією очистки домоволодінь у комунальній та державній власності є збір твердих побутових відходів в контейнера, у приватних будинках з присадибною ділянкою збір вручну. Санітарну очистку в місті здійснює комунальне підприємство „Шляхово-експлуатаційне підприємство“, яким використовується 5 контейнеровозів, 2 сміттєвози, 1 одиниця транспорту зі збору рідких нечистот.

Площа полігону ТПВ 4,4 га, кількість накопичених відходів становить 202,3 тисяч тон.

Дорожнє господарство[ред. | ред. код]

Протяжність доріг — 126,3 км, в тому числі 84,3 — з твердим покриттям, що становить 66,7 % замощеності. Типи покриття — асфальтобетонні. Протяжність зливової каналізації 4,6 км. Стан дорожнього покриття, окрім в центральній частині міста, є не задовільним.

Протяжність ліній зовнішнього освітлення, які знаходяться на балансовому обліку, 123,7 км, кількість світлоточок — 3463 одиниці. На сьогодні обслуговується 1110 діючих світлоточок, з них 206 одиниць обладнано економічними натрієвими лампами, 904 одиниці — ртутними лампами. Всі діючі ліній зовнішнього освітлення обладнані багатотарифними приладами обліку.

Озеленення[ред. | ред. код]

Наявність зелених насаджень загального користування — 1200 га. Площа газонів та квітників — 310,8 тис. кв. м. У місті є один парк та 5 скверів загальною площею 10,6 га. Кількість дерев — 11940 одиниць в основному таких порід: тополь, акація, каштан, клен, в'яз, наявність кущів — 3715 п. м.

Комунікації та зв'язок[ред. | ред. код]

„Укртелеком“

У місті працюють 5 АТС: „Укртелеком“ ємністю 18500 (встановлено телефонів — 18415), РКХЗ „Зоря“ ємністю 3700 (встановлено — 1736), ТОВ „Рубіжанський Краситель“ — ємністю 4000 (встановлено — 1031), ВАТ „РКТК“ — ємністю 1000 (встановлено — 440 номерів). Загальна ємність по місту становить 27300 номерів, встановлено телефонів — 21622. Кількість основних телефонів на 100 мешканців — 33,8 шт. Цех електрозв'язку надає такі види послуг: міський і міжміський телефонний зв'язок, послуги Інтернету й електронної пошти.

Транспорт[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Найближча траса загальнодержавного значення Харків-Ростов пролягає на відстані 70 кілометрів від міста. Через Рубіжне проходять траси Сватове-Сєвєродонецьк-Луганськ,Танюшівка-Старобільськ-Артемівськ. Громадський транспорт представлений автобусним сполученням, яке діє в режимі маршрутного таксі. Основні марки рухомого складу — ПАЗ, Волжанін, МАЗ. Послуги із перевезення пасажирів надає Сєвєродонецьке ПП „Автолайн-Компані“ та НВП „Зоря“ (маршрут № 111А). Міські маршрути:

  1. № 101 Стадіон — вул. Забіркіно;
  2. № 107 ГІПРО — РКХЗ «Заря»
  3. № 109 Поліклініка — Залізничний міст.
  4. № 111А Автостанція — РКХЗ «Заря».
  5. № 115А Заводська-1 — вул. Забіркіно

Інтервал руху коливається від 15 хвилин у ранкову годину-пік до 40 увечері. Вартість проїзду — 4 гривні (травень 2018). В місті широко розвинута мережа служб таксі (усього 11 служб)

Схема міжміського сполучення Рубіжне АС
Будівля автостанції Рубіжне
На платформі автостанції

Рубіжанська автостанція збудована за типовим проектом (такі автостанції наявні у всіх містах області з населенням більше 50-ти тисяч). Проте проект зазнав великих змін. Був змінений фронтальний вигляд автовокзалу на основі заміни вікон та перегрупуванню їх розташування. У 2012 році в будівлі на місці великого залу очікування відкрили супермаркет Spar, що змінило класифікацію будівлі з автовокзалу на автостанцію. Сьогодні зал очікування розрахований на 30 місць. Графік роботи з 4.30 до 18.40.

Територія автостанції розподілена на три посадкові платформи. Перша платформа обслуговує маршрути у напрямку до таких населених пунктів:

  • Кремінна
  • Містки
  • Червона Діброва
  • Бараніковка
  • Нова Краснянка

Друга платформа — маршрути у напрямку до:

  • Кудряшівка
  • Варварівка
  • Сєвєродонецьк
  • Лисичанськ

Третя платформа слугує всі інші маршрути далекого сполучення. Щодня автостанція приймає близько 80 міжміських маршрутів далекого сполучення (дивись схему), не враховуючи численні приміські перевезення.

Залізничний[ред. | ред. код]

Залізничний транспорт представлений неелектрифікованою гілкою Попасна-Куп'янськ, яка до Рубіжного має дві колії, а після нього — одну. В місті функціонує вантажно-пасажирська станція, що обслуговується Попаснянською виробничою ділянкою Луганської дирекції з перевезення вантажів і пасажирів Донецької залізниці та 2 зупиночних пункти — Забіркіно та 933 км.

Перша станційна будівля знаходилась недалеко від сучасного вокзального комплексу. Проте саму станцію переносили ближче до центральної прохідної РПО «Барвник», що наблизило зупинку поїздів до центрального на той час району міста. Але в згодом відбулась реконструкція залізничного полотна і рейки прибрали з вул. Залізничної. Шлях був виведений за територію хімічного комбінату ближче до Сіверського Дінця. Тоді ж у 1970 збудовано новий вокзал, площа якого становить 1968 м².

За об'ємами роботи станція Рубіжне відноситься до 3 класу. В середньому 160 осіб за добу відправляються в дорогу на поїздах далекого сполучення, а на приміських — до 1030. До послуг пасажирів — зал очікування на двох поверхах, квиткові каси, довідкове бюро. Станція має пряме сполучення з містами: Київ, Харків, Львів, Хмельницький, Ужгород, Полтава, Суми, Вінниця.

Освіта[ред. | ред. код]

13 жовтня 2014 року у зв'язку із проведенням терористами та російськими військовими бойових дій офіційно повідомляється, що тимчасово Луганський державний медичний університет переїздить в Рубіжне.

Вищі навчальні заклади III—IV рівня акредитації[ред. | ред. код]

Має у своєму складі 2 факультети: 1) хімічних наук, 2) хімічних та інформаційних систем.

Навчальні заклади ІІ рівня акредитації[ред. | ред. код]

Навчальні заклади І рівня акредитації[ред. | ред. код]

  • Рубіжанський професійний ліцей
  • Рубіжанський професійний хіміко-технологічний ліцей
  • Рубіжанський професійний електромеханічний ліцей Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Загальноосвітні навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • Середня І-ІІ ступеня школа № 1
  • Середня спеціалізована школа № 2
  • Середня школа № 3
  • Середня школа № 4
  • КНВК «Школа-дитячий садок» (ЗОШ І-ІІ ступенів № 5)
  • Середня школа № 6
  • Середня спеціалізована І-ІІІ ступенів школа № 7
  • Середня школа № 8
  • Середня школа № 9
  • Середня спеціалізована школа № 10
  • Ліцей

Спеціалізовані навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • Рубіжанська санаторна школа-інтернат
    Навчально-реабілітаційний центр «Хрусталик» (для дітей із офтальмологічними захворюваннями)
  • Рубіжанський обласний навчально-реабілітаційний центр (для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату)

Дошкільні навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • ДНЗ № 1 «Берізка»
  • ДНЗ № 2 «Журавка»
  • ДНЗ № 3 «Барвінок»
  • ДНЗ № 4 «Русалонька»
  • ДНЗ № 5 «Любисток»
  • ДНЗ № 6 «Яблучко»
  • ДНЗ № 7 «Червона шапочка»
  • ДНЗ № 8 «Дюймовочка»
  • ДНЗ № 9 «Дельфін»

Позашкільні навчальні заклади[ред. | ред. код]

  • Комунальна організація Комплекс позашкільної роботи з дітьми та юнацтвом [1]
  • Центр дитячо-юнацького туризму та краєзнавства
  • Дитячо-юнацька спортивна школа № 1

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Дитяче відділення МКЛ

Становлення медицини у місті припадає на 1915 рік, коли до селища приїхав перший фельдшер Горшунов Павло Іванович. Будівництво лікарняного містечка починається у 1923 році, на його території висаджують сосновий бір. У 1930 році були споруджені 3 медичні будівлі, в яких розміщувались хірургічне, терапевтичне, пологове відділення, нічний профілакторій та рентген-кабінет. Першим головним лікарем був Слуцький Натан Ісаакович. В цей час амбулаторна допомога здійснювалася в поліклініці по вулиці Рубіжанській (нині Визволителів). Під час Німецько-радянської війни у червні 1941 року на базі Рубіжанської лікарні був сформований евакошпиталь № 1819. Він пройшов суворий шлях на Калінінському фронті, 1-му та 2-му Прибалтійському фронтах. Шпиталь закінчив війну в місті Шауляй Литовської РСР і в серпні 1945 року прибув до Вільнюса, де був перетворений у військовий гарнізонний шпиталь. У 1951 році здано в експлуатацію хірургічний корпус, в якому було розташовано 4 відділення на 200 ліжок. У 1954 році було відкрите дитяче відділення, а у 1961 збудована міська поліклініка на 500 відвідувань за зміну. У 1962 році відкрився лікувальний корпус в селищі Південне. Будівля полового-гінекологічного корпусу збудована у 1965 році. У 1970 році збудована стоматологічна поліклініка та новий корпус на 240 ліжок, в якому розташовані хірургічне, кардіологічне, терапевтичне, фізіотерапевтичне відділення. Травматологія відкрита у серпні 1976 року, в цей же час уведена в експлуатацію нова будівля санепідемстанції. У 1975 році збудовано новий інфекційний корпус на 120 ліжок. Останньою була споруджена нова дитяча поліклініка. У 1991 році планувалося увести в експлуатацію новий 9-типоверховий хірургічний комплекс, який був збудований на 95 %. Проте в 90-х роках ця будівля була законсервована і поступово розкрадалась. На сьогодні від неї залишився лише залізобетонний каркас. Сучасна система охорони здоров'я представлена двома структурами — центральною міською лікарнею та станцією швидкої медичної допомоги. Для забезпечення стаціонарної медичної допомоги центральна міська лікарня налічує 325 ліжко-місць та 135 ліжок денного стаціонару. Забезпеченість лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тисяч населення становить 55 ліжок. У 2011 році було скорочено 30 стаціонарних ліжок за рахунок розширення денного стаціонару. Медичні послуги населенню надає 198 лікарів та 393 особи іншого медичного персоналу. Спеціалізована допомога здійснюється за 14 напрямками. Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів становить 1400 відвідувань за зміну. Забезпеченість лікарями на 10 тисяч населення — 32 особи. Відповідно до соціальних реформ заплановано, що міська центральна лікарня буде обслуговувати Кремінський район.

Культура[ред. | ред. код]

Міський музей
Палац культури у південній частині міста

У місті функціонує міська комунальна установа «Палац культури», в якій працює 39 клубних формувань, з яких 7 народних колективів, 3 — зразкових, 12 творчих і 16 любительських об'єднань, та її філія у південній частині міста. Працює чотири бібліотеки, дитяча школа мистецтв та комунальна установа «Міський музей», що проводить науково-дослідницьку та культурно-просвітницьку роботу, сприяє відродженню українських національних традицій.

Релігійні установи[ред. | ред. код]

Загалом функціонує 6 церков та 3 молитовні доми. На території міста діють релігійні організації Українська православна церква «Свято-Успенський храм», Українська православна церква "Храм на честь ікони Божої матері «Почаївської», Християнська Православна церква «Свято-Георгіївський храм», Християнська церква «Джерело життя», Християнська церква «Слово життя», Християнська помісна церква «Перемога»,

Українська православна церква «Свято-Успенський храм»

Релігійна громада християн віри Євангельської «Місто хвали», Церква Євангельських Християн-Баптистів, Релігійна громада Новоапостольської церкви, Місцева юдейська релігійна громада «Шолом», Місцева церква Адвентистів сьомого дня, Релігійна громада свідків Єгови.

Спорт[ред. | ред. код]

В місті діє міський Центр фізичної культури і здоров'я населення, 2 юнацько-спортивні школи, Палац спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Спортивні споруди:

  • Стадіон «Хімік»;
    Стадіон ім. Виноградова
  • Стадіон ім. Виноградова А. П.;
    Палац спорту
  • Палац спорту;
    Спорт комплекс
  • Спорткомплекс;
  • 23 спортивних зали;
  • 2 тири;
  • 3 басейни;2 діючих
  • 8 тренажерних залів;
  • 85 спортивних майданчиків.

Також у місті існує аматорський футбольний клуб СК «Зоря Рубіжне», який у сезоні 2016 року представляв місто на Відкритому чемпіонаті Донецької області, а у поточному сезоні (2017) бере участь у чемпіонаті Луганської області з футболу. Як домашні, заявлені стадіони ім. Виноградова А. П. у південній частині міста та з 2017 року стадіон «Хімік».

Місто-побратим[ред. | ред. код]

Відділення поштового зв'язку[ред. | ред. код]

  • ВПС «Рубіжне-1» індекс 93001
  • ВПС «Рубіжне-3» індекс 93003
  • ВПС «Рубіжне-7» індекс 93007
  • ВПС «Рубіжне-8» індекс 93008
  • ВПС «Рубіжне-9» індекс 93009
  • ВПС «Рубіжне-10» індекс 93010
  • ВПС «Рубіжне-11» індекс 93011
  • ВПС «Рубіжне-12» індекс 93012

ВПС «Рубіжне-2» індекс 93002 знаходиться в будівлі управління РКТК, ВПС «Рубіжне-6» індекс 93006 — в будівлі ТОВ ЛЕО (вул. Енергетиків 1-А). Ці відділення не виконують функцію доставляння, але здійснюють прийом комунальних платежів від населення, прийом грошових переказів, поштових відправлень. ВПС «Рубіжне-4», «Рубіжне-5» були зачинені і поки не відновлені. Індексу − 93000 у місті немає, бо немає поштамту.

Фінансові установи[ред. | ред. код]

  • Філія Рубіжанського відділення № 3120 ВАТ «Державний ощадний банк України» (10 відділень, 10 банкоматів).
  • Рубіжанське відділення ЛОФ АК «Укрсоцбанк» (2 банкомати).
  • Рубіжанське відділення ЛОД «Райффайзен Банк Аваль» (1 банкомат).
  • Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в м. Рубіжне (6 банкоматів).
  • Рубіжанське відділення ЛФ КБ «Приват Банк» (5 відділень, 12 банкоматів).
  • Луганська філія ВАТ АБ «Укргазбанк» відділення № 14 (1 банкомат).
  • «Кредитна спілка Сєверодонецьк радіотехніка м. Рубіжне».
  • Кредитна спілка «Фінансова кредитна компанія» «Українські кредити».

Мережі супермаркетів[ред. | ред. код]

  • АТБ (2 шт.)
  • "Семья"
  • SPAR
  • Брусничка
  • Prostor
  • EVA
  • Фокстрот
  • Городок
  • "Строитель"

Персоналії[ред. | ред. код]

У місті народились

Тут у 1927 році Померанчук Ісак Якович, видатний фізик-теоретик, автор теореми Померанчука та Явище Померанчука, закінчив семилітню школу, а у 1929 р. — дворічну фабрично-заводську школу та два роки пропрацював робочим на Рубіжанському хімічному заводі. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко працював на Рубіжанському казенному хімічному заводі «Зоря», нині прописаний в місті Рубіжне.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

  • газета Рубіжанські новини (офіційна) — тираж 4820 екз.;
  • газета Вестник недели — тираж 8850;
  • громадсько-політична газета Республіка РУ — тираж 1000;
  • розважальна газета Софія
  • газета оголошень Ринок (безкоштовна);
  • електронна газета Час пик;
  • ТРК «Рубіжне» (транслює передачі на ТРК «Акцент»);
  • дротове радіо.

У літературі[ред. | ред. код]

Назва міста згадується в поемі Володимира Сосюри «Червона зима», а назва Рубіжанського району в романі О. Фадєєва «Молода гвардія».

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
  3. Терміново потрібна допомога пораненому військовослужбовцю. visnik-press.com.ua. 
  4. Українська армія увійшла у Рубіжне на Луганщині. На черзі Сєвєродонецьк. espreso.tv. 

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]