Рубі Пейн-Скотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рубі Пейн-Скотт
англ. Ruby Payne-Scott
Peter-hall.ruby.payne-scott.jpg
Ім'я при народженні англ. Ruby Violet Payne-Scott
Народилася 28 травня 1912(1912-05-28)
Графтон, Новий Південний Уельс
Померла 25 травня 1981(1981-05-25) (68 років)
Мортдейлd, Новий Південний Уельс, Австралійський Союз
Громадянство
(підданство)
Flag of Australia (converted).svg Австралійський Союз
Діяльність фізик, астрономка, шкільний учитель
Alma mater Університет Сіднея і Sydney Girls High Schoold
Сфера інтересів Радіаційна фізика і радіоастрономія
Заклад Державне об'єднання наукових і прикладних дослідженьd і Danebankd
Діти Пітер Гейвін Голлd і Фіона Маргарет Голлd

CMNS: Рубі Пейн-Скотт у Вікісховищі

Рубі Віолет Пейн-Скотт (англ. Ruby Violet Payne-Scott; 28 травня 1912(19120528)-1981) — австралійська жінка-радіофізик та радіоастроном. Перша жінка в радіоастрономії.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Рубі Пейн-Скотт народилася 28 травня 1912 року в місті Графтон, Новий Південний Уельс, у сім'ї Сиріла Пейн-Скотта та його дружини Емі (уроджена Ніл).[2] Пізніше вона переїхала в Сідней до своєї тіткою. Там вона навчалася в державній початковій школі Пенріт (1921—24),[3][4] та середній школі для дівчат у Клівленді-Стріт (1925—26),[5][6] та закінчила навчання в Сіднейській середній школі для дівчат[7] з відзнакою з математики та ботаніки.[8]

Рубі здобула дві стипендії на навчання в Сіднейському університеті. Вивчала фізику, хімію, математику і ботаніку.[9][10] У 1933 році отримала ступінь бакалавра з фізики, у 1936 році стала магістром[11], а у 1938 році отримала післяуніверситетський диплом (англ. Diploma of Education).

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 1936 році Пейн-Скотт проводила дослідження з Вільямом Лавом в Лабораторії досліджень раку Сіднейського університету. Вони вивчали чи магнетизм Землі впливає на життєві процеси організмів. В цей час була популярна думка, що магнітне поле Землі здійснює великий вплив на здоров'я людини, і багато людей повинні спати тільки головою на північ, тобто паралельно до магнітного меридіану[12]. Пейн-Скотт та Лав інкубували курячі ембріони у магнітних полях до 5000 разів сильніших, ніж земні[13], але ембріони розвивалися без відхилень. Таким чином було доведено, що магнітне поле не впливає на розвиток та життєві процеси або цей вплив мінімальний.

У 1938—1939 роках Рубі Пейн-Скотт працювала вчителькою у лісовому училищі св. Петра в Аделаїді.[14] Після цього Пейн-Скотт вона влаштувалася у компанію AWA Ltd, відомого в Австралії виробника електронних двосторонніх системи радіозв'язку.[15] Спершу вона працювала бібліотекарем, згодом дослужилася до завідувачки лабораторії вимірювань та електротехнічних досліджень.[14] У серпні 1941 року вона залишила AWA Ltd, невдоволені дослідницьким середовищем.[1]

Дослідження у радіофізиці[ред. | ред. код]

Рубі Пейн-Скотт з Алеком Літлом (посередині) і «Крісом» Крістіансеном на радіофізичній дослідницькій польовій станції, приблизно 1948 рік

18 серпня 1941 року Пейн-Скотт приєдналася до Лабораторії радіофізики австралійського уряду Державного об'єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO). Під час Другої світової війни вона займалася таємною роботою з дослідження радіолокаційних технологій, ставши експертом з виявлення літаків за допомогою індикаторної електронно-променевої апаратури (PPI). Після війни, в 1948 році, Пейн-Скотт опублікувала вичерпний звіт про фактори, що впливають на видимість на дисплеї PPI.[1] Зробила також важливий внесок у прототипи радарних систем, що працюють в 25-сантиметровому мікрохвильовому діапазоні (так званому L-діапазоні).[1]

Після війни лабораторія радіофізики перейшла від розробки радіолокаційних систем до перенаправлення їх на наукові пошуки. Досвід Пейн-Скотт як фізика, так і інженера-електрика вирізняв її серед колег, більшість з яких не мали формальної освіти в галузі фізики.[1] У жовтні 1945 року разом з Джо Позі і Ліндсі МакКрідді встановили зв'язок між потоком радіовипромінювання і активністю утворення плям на Сонці. Дослідження опубліковане у лютому 1946 року в журналі «Nature».[16] У грудні 1945 року Рубі Пейн-Скотт підготувала доповідь з підсумком «всіх наявних знань і вимірів, що проведені в Лабораторії радіофізики», і запропонувала майбутні напрямки досліджень.[17]

У лютому 1946 року Пейн-Скотт, МакКреді і Позі завдяки морській інтерферометрії (радіовипромінювання, що відбивається від поверхні моря), здійснили перший приклад використання радіоінтерферометрії для астрономічних спостережень. Результати їхніх спостережень підтверджують, що інтенсивне «вибухове» радіовипромінювання походить від самих плям та існування передбаченого випромінювання сонячної корони в метровому діапазоні довжин хвиль.[1][17]

З 1946 по 1951 роках Пейн-Скотт зосередився на цих «вибухових» радіовипромінюваннях від Сонця. Їй приписується виявлення спалахів типу I і III, а також збору даних, які допомогли охарактеризувати типи II і IV. У рамках цієї роботи, разом з Алеком Літлом, вона розробила і побудувала новий інтерферометр, що міг скласти карту потужності і поляризації випромінювання Сонця посекундно і автоматично записувати на відеокамеру викиди коронарної маси високої інтенсивності.[1]

У 1951 році Пейн-Скотт вирішила закінчити наукову кар'єру, щоб створити сім'ю; у той час в Австралії не було декретних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми.[17][1]

У серпні 1952 року вона ненадовго повернулася до радіоастрономії, взявши участь у 10-х загальних зборах Міжнародного союзу радіології в Сіднейському університеті.

У 1963—1974 роках Пейн-Скотт викладала у школі Danebank в південному передмісті Сіднея.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Рубі Пейн-Скотт була атеїсткою, феміністкою і активісткою за права жінок[1][18]. Деякий час Пейн-Скотт була членом Комуністичної партії Австралії, через що Австралійська служба безпеки і розвідки (ASIO) завела істотну особисту справу про її діяльність.[19]

Вона була палкою фанаткою пішого туризму, любителькою кішок та займалася в'язання.[1]

У 1944 році Рубі Пейн-Скотт і Вільям Голман Голл таємно одружилися. В цей час в Австралії діяв закон про професійну заборону на шлюб, за яким заміжним жінкам було заборонено знаходитись на державній службі. Рубі продовжувала працювати в CSIRO, допоки у 1949 році не постало питання про її шлюб. У результаті Пейн-Скотт втратила керівну посаду в CSIRO.[20] Згодом, у 1951 році звільнилася з роботи у зв'язку з вагітністю, після звільнення взяла прізвище чоловіка Голл.

У подружжя народилося двоє дітей. Син Пітер Гейвін Голл (20 листопада 1951 — 9 січня 2016) став математиком, спеціалізувався на теорії ймовірностей та математичній статистиці. Дочка Фіона Маргарет Голл (народилася 16 листопада 1953) стала худовницею, фотографом та скульптором.

Наприкінці життя Рубі Пейн-Скотт страждала від хвороби Альцгеймера, померла у Мортдейлі (Новий Південний Уельс) 25 травня 1981 року, за три дні до 69-го дня народження.[21]

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Moonlight on the Nepean. Nepean Times (Penrith, NSW: National Library of Australia). 29 December 1923. с. 4. 
  • «Relative intensity of spectral lines in indium and gallium». Nature, 131 (1933), 365—366.
  • (With W.H. Love) «Tissue cultures exposed to the influence of a magnetic field». Nature, 137 (1936), 277.
  • «Notes on the use of photographic films as a means of measuring gamma ray dosage». Sydney University. Cancer Research Committee Journal, 7 (1936), 170—175.
  • Payne-Scott, Ruby Violet (1936). The wave-length distribution of the acattered radiation in a medium traversed by a beam of x or gamma rays (M.Sc. thesis). University of Sydney. 
  • The wavelength distribution of the scattered radiation in a medium traversed by a beam of X or gamma rays. British Journal of Radiology, N.S., 10 (1937), 850—870.
  • (With A. L. Green) «Superheterodyne tracking charts». II. A.W.A. Technical Review, 5 (1941), 251—274; Wireless Engineer, 19 (1942), 290—302.
  • «A note on the design of iron-cored coils at audio frequencies». A.W.A. Technical Review, 6 (1943), 91–96.
  • Eight unpublished classified technical reports at the Division of Radiophyiscs during World War II including Pawsey and Payne-Scott from 1944 : Measurements of the noise level picked up by an S-band aerial. CSIR Radiophysics Laboratory Report, RP 209 (1944).
  • «Solar and cosmic radio frequency radiation; survey of knowledge available and measurements taken at Radiophysics Laboratory to Dec. 1, 1945». CSIR Radiophysics Laboratory Report SRP 501/27 (1945).
  • (With J. L. Pawsey and L. L. McCready) «Radio-frequency energy from the sun». Nature, 157 (1946), 158.
  • 'A study of solar radio frequency radiation on several frequencies during the sunspot of July–August 1946. CSIR Radiophyscis Laboratory Report, RPL 9 (1947).
  • McCready, L.L., J.L. Pawsey, and Ruby Payne-Scott. «Solar radiation at radio frequencies and its relation to sunspots.» Proceedings of the Royal Society of London. Series A. Mathematical and Physical Sciences 190.1022 (1947): 357—375.
  • (With D. E. Yabsley and J. G. Bolton) «Relative times of arrival of bursts of solar noise on different radio frequencies». Nature, 160 (1947), 256.
  • «The visibility of small echoes on radar PPI displays». Proceedings of the Institute of Radio Engineers, 36 (1948), 180.
  • «Solar Noise Records taken during 1947 and 1948». CSIR Radiophysics Laboratory Report. RPL 30 (1948).
  • (With L.L. McCready) «Ionospheric effects noted during dawn observations on solar noise». Terrestrial Magnetism and Atmospheric Electricity, 53 (1948), 429.
  • «Bursts of solar radiation at metre wavelengths». Australian Journal of Scientific Research (A), 2 (1949), 214.
  • «The noise-like character of solar radiation at metre wavelengths». Australian Journal of Scientific Research (A), 2 (1949), 228.
  • «Some characteristics of non-thermal solar radiation at metre Шаблон:Not a typo». Journal of Geophysical Research, 55 (1950), 233. (In collection of papers Summary of Proceedings of Australian National Committee of Radio Science, URSI, Sydney, 16–20 January 1950)
  • (With A. G. Little) «The position and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s. I. Equipment». Australian Journal of Scientific Research (A), 4 (1951), 489.
  • (With A. G. Little) «The positions and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s II. Noise Storms». Australian Journal of Scientific Research (A), 4 (1951), 508.
  • (With A. G. Little) «The position and movement on the solar disk of sources of radiation at a frequency of 97 Mc/s. III. Outbursts». Aust. J. of Scientific Research A, 5 (1952), 32.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Goss, W. M. (William Miller); McGee, Richard X. (2010). Under the radar : the first woman in radio astronomy : Ruby Payne-Scott. Springer. ISBN 978-3-642-03140-3. 
  2. Index of Births. Registrar-General of New South Wales. «16687/1912» 
  3. Penrith Public School. Nepean Times (Penrith, NSW: National Library of Australia). 1 October 1921. с. 3. Процитовано 1 January 2014. 
  4. Speech Day. Nepean Times (Penrith, NSW: National Library of Australia). 26 April 1924. с. 3. Процитовано 1 January 2014. 
  5. Cleveland–Street Girls' High School. The Sydney Morning Herald (National Library of Australia). 15 December 1925. с. 15. Процитовано 1 January 2014. 
  6. Intermediate. The Sydney Morning Herald (National Library of Australia). 19 January 1926. с. 15. Процитовано 1 January 2014. 
  7. Distinguished Old Girls. The History of Sydney Girls High School. Sydney Girls High School. Архів оригіналу за 20 March 2012. Процитовано 2011-03-26. 
  8. Honours List. The Sydney Morning Herald (National Library of Australia). 26 January 1929. с. 10. Процитовано 1 January 2014. 
  9. University. The Sydney Morning Herald (National Library of Australia). 24 December 1929. с. 4. Процитовано 1 January 2014. 
  10. University. The Sydney Morning Herald (National Library of Australia). 23 December 1930. с. 13. Процитовано 1 January 2014. 
  11. Sunspots Help Her to be the Family's Weather Bureau. The Sunday Herald (Sydney: National Library of Australia). 24 August 1952. с. 23. Процитовано 1 January 2014. 
  12. A.L.P. Parley. The Examiner (Launceston, Tas.: National Library of Australia). 10 July 1936. с. 6. Процитовано 1 January 2014. 
  13. Gozzard, David (27 May 2016). Great Australians — Ruby Payne-Scott. University of Western Australia. Архів оригіналу за 14 October 2018. Процитовано 7 May 2019. 
  14. а б W.M. Goss (10 July 2013). Making Waves: The Story of Ruby Payne-Scott: Australian Pioneer Radio Astronomer. Springer Science & Business Media. Bibcode:2013mwsr.book.....G. ISBN 978-3-642-35752-7. 
  15. Ruby Payne-Scott [1912-1981]. CSIROpedia (en-AU). 13 January 2015. Архів оригіналу за 28 February 2019. Процитовано 8 February 2019. 
  16. PAWSEY, J. L.; PAYNE-SOOTT, R.; McCREADY, L. L. (9 February 1946). Radio-Frequency Energy from the Sun. Nature 157 (3980): 158–159. Bibcode:1946Natur.157..158P. doi:10.1038/157158a0. 
  17. а б в Sullivan, Woodruff T. III (5 November 2009). Cosmic noise: a history of early radio astronomy. Cambridge University Press. ISBN 9780521765244. 
  18. Goss, W. M. (2013). Making Waves: The Story of Ruby Payne-Scott. Astronomers' Universe. Springer. ISBN 978-3-642-35751-0. doi:10.1007/978-3-642-35752-7. 
  19. The Secret Life of Miss Ruby Payne-Scott. National Archives of Australia. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 July 2014.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  20. DeBakcsy, Dale (24 October 2018). Ruby Payne-Scott, The World's First Woman Radio Astronomer. Women You Should Know. Архів оригіналу за 9 November 2018. Процитовано 9 November 2018. 
  21. Ruby Payne-Scott — Radio Astronomer Архівовано 6 March 2008 у Wayback Machine., Pauline Newman, The Science Show, 14 February 2004, ABC Radio National, accessed 19 October 2011.

Посилання[ред. | ред. код]