Руданці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Руданці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Кам'янка-Бузький район
Рада/громада Старояричівська сільська рада
Код КОАТУУ 4622186203
Основні дані
Засноване до 1423
Населення 614
Площа 1,2 км²
Густота населення 511,67 осіб/км²
Поштовий індекс 80464[1]
Телефонний код +380 3254
Географічні дані
Географічні координати 49°57′03″ пн. ш. 24°15′29″ сх. д. / 49.95083° пн. ш. 24.25806° сх. д. / 49.95083; 24.25806Координати: 49°57′03″ пн. ш. 24°15′29″ сх. д. / 49.95083° пн. ш. 24.25806° сх. д. / 49.95083; 24.25806
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Місцева влада
Адреса ради 80463, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Старий Яричів, тел. 6-51-31; 6-51-33
Карта
Руданці. Карта розташування: Україна
Руданці
Руданці
Руданці. Карта розташування: Львівська область
Руданці
Руданці
Мапа

Руданці у Вікісховищі?

Ру́данці — село в Україні, в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області. Населення становить 614 осіб. Орган місцевого самоврядування - Старояричівська сільська рада. В селі є дерев'яна церква святого Івана Богослова 1781 р.[2], школа.

Дерев`яна церква знаходиться на південній околиці Руданців, на підвищенні. Вперше існування місцевої церкви згадується у документах 1515 р. Теперішній тризрубний триверхий храм, завершений дзвонястими банями, збудований у 1781 р. (за іншими даними - 1741 р.) коштом Івана Стрілецького, дідича села. У 1835 та 1858 рр. відремонтований, 1895 р. бані покрили бляхою, а 1909 р. - добудували вівтар і бабинець.

Вівтар з півночі та півдня має невеликі ризниці, а до бабинця прибудований традиційний присінок. Іконостас храму датований XVIIIст. Після першої світової війни, у 1927 р., церкву відновили. По другій світовій війні діюча святиня перебувала в руках російської православної церкви до 1989 р. Сьогодні належить до УПЦ КП. Останній раз (станом на 2000 р.) ремонт всередині церкви робили у 1987 р., а зовні - у 1998 р.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Руданці наявна в документі від 12 липня 1423 року.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]