Руденко Антоніна Олексіївна

Руденко Антоніна Олексіївна
Народилася	6 грудня 1936(1936-12-06) Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Померла	10 серпня 2020(2020-08-10) (83 роки) Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	лікар-інфекціоніст, науковиця
Alma mater	Київський медичний інститут
Заклад	Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди

Руденко Антоніна Олексіївна (06.12.1936 — 10.08.2020) — український науковець, інфекціоніст, Заслужений лікар України, кавалер відзнаки НАМН України «Знак пошани», доктор медичних наук, професор.

Життєпис

Народилася 6 грудня 1936 року в Дніпропетровську. Батько — Пейкерт Альберт (Олексій) Вільгельмович, мати — Недзельська Юлія Миколаївна. Дідусь по батькові — німець Карл-Вільгельм Пейкерт, бабуся — росіянка Анастасія Іллівна Гур'єва. Дідусь по матері — напівполяк, напівукраїнець Недзельський Микола Миколайович, бабуся — полька Котвіцька Леокадія Францівна.

Антоніна — найстарша дитина у сім'ї. Мала сестру Жанну та брата Олексія.

До 1943 року проживала у Дніпропетровську. У 1941—1943 рр. — в окупації. 1943 року з мамою і сестрою переїхала у Новоград-Волинський до родичів по лінії матері.

З війни батько Антоніни повернувся «героєм із медалями, високий, гарний, активний», і йому запропонували посаду директора підсобного господарства військової частини в с. Гали Новоград-Волинського району. Сім'я переїхала в Гали, а Антоніна лишилася у бабусі в Новоград-Волинському, де навчалася в школі. У Галах батько розвинув бурхливу діяльність з вирощування городини. Сюди часто приїжджав вищий командний склад, в тому числі генерали, в неформальній обстановці велися розмови, які, ймовірно, стали причиною арешту батька в чергову хвилю репресій (1950 рік). Пізніше стало зрозуміло, що радянська влада карала за німецьке походження, навіть тих, хто воював на боці радянської армії.

Коли батька забрала контррозвідка, мати з трьома дітьми оселилася в однокімнатній квартирі садівника, де вже проживало шестеро осіб (конфіскували все майно, залишили лише собаку). Дітей почали називати дітьми ворога народу. Антоніна в 14 років поїхала в Житомир, щоб щось дізнатися про батька, почула, що позбавили волі на 25 років і відправили у табір під Іркутськом. Звільнили батька після смерті Сталіна у 1956 році: «Пішов на заслання в сорокарічному віці в розквіті сил, а повернувся в 46 років немічним дідом із туберкульозним пневмосклерозом, бронхіальною астмою і ще багатьма болячками».

У 14 років Антоніна поїхала в Київ до материної сестри Євгенії.

У 1962 році вийшла заміж за студента медичного інституту Руденка Юрія Сократовича (мати — Руденко Клавдія Пилипівна, д. філос. н., професор, автор першого україномовного підручника з логіки; вітчим — Гурвич Сократ Соломонович, д. філос. н., професор). 1963 року народила дочку Олесю.

Діяльність

Антоніна Руденко у 1963 році закінчила Київський медичний інститут, здобувши диплом лікаря-педіатра.

Перше місце роботи після випуску з університету — лікар дільничої лікарні у селі Веселинівка Переяслав-Хмельницького району. Наступного року повернулася із сім'єю до Києва і почала працювати в лікарні № 10.

Від 1969 року працювала молодшим науковим співробітником у відділі грипу та гострих респіраторних захворювань Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології.

1979 року захистила кандидатську дисертацію. З 1980 року працювала старшим науковим співробітником відділу нейроінфекцій. У 1989 році захистила докторську дисертацію на тему: «Условия и патогенетические механизмы затяжного течения острых пневмоний при гриппе и других респираторных вирусных заболеваний». З 2006 року — професор.

У 1990 році очолила відділ нейроінфекцій ДУ «Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України».

У 1992—2004 роках обіймала посаду позаштатного інфекціоніста Міністерства охорони здоров´я України.

За роки діяльності входила до:

• редколегії журналів «Інфекційні хвороби», «Сучасні інфекції», «Профілактична медицина»;
• центральної Атестаційної комісії МОЗ України по інфекційних хворобах;
• вченої ради ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України» та спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій.

З 2007 року — голова наукового товариства інфекціоністів м. Києва і області.

Антоніна Олексіївна нагороджена почесним званням «Заслужений лікар України». У жовтні 2016 р. її однією з перших у галузі нагородили почесною відзнакою НАМН України «Знак пошани».

Внесок у розвиток вітчизняної інфектології

Руденко створила вітчизняну школу інфекціоністів; займалася розробкою та впровадженням стандартів діагностично-лікувального процесу та стаціонарної допомоги інфекційним хворим та Державних соціальних стандартів України з наданням медичної допомоги інфекційним хворим в амбулаторно-поліклінічних умовах..

Результати її наукової діяльності та багаторічний досвід як практикуючого лікаря-інфекціоніста знайшли відображення у значній кількості нормативних та інструктивних документів Кабінету Міністрів та МОЗ України.

Антоніна Руденко є автором 367 наукових праць. Готувала наукові кадри, багаторазово виступала рецензентом та опонентом кандидатських і докторських дисертаційних робіт.

Джерела

• Славний ювілей професора Антоніни Олексіївни Руденко. Інфекційні хвороби. — 2016. — № 4. — С. 96-97.
• Світлої пам'яті професора Антоніни Олексіївни Руденко. Інфекційні хвороби. — 2020. — № 3 (101). — С. 97-98.