Руденко Антоніна Олексіївна
Руденко Антоніна Олексіївна | |
---|---|
Народилася |
6 грудня 1936 Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР |
Померла |
10 серпня 2020 (83 роки) Київ, Україна |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | лікар-інфекціоніст, науковиця |
Alma mater | Київський медичний інститут |
Заклад | Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Нагороди |
Руденко Антоніна Олексіївна (06.12.1936 — 10.08.2020) — український науковець, інфекціоніст, Заслужений лікар України[1], кавалер відзнаки НАМН України «Знак пошани», доктор медичних наук, професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Цей розділ може містити оригінальне дослідження. (грудень 2020) |
Народилася 6 грудня 1936 року в Дніпропетровську. Батько — Пейкерт Альберт (Олексій) Вільгельмович, мати — Недзельська Юлія Миколаївна. Дідусь по батькові — німець Карл-Вільгельм Пейкерт, бабуся — росіянка Анастасія Іллівна Гур'єва. Дідусь по матері — напівполяк, напівукраїнець Недзельський Микола Миколайович, бабуся — полька Котвіцька Леокадія Францівна.
Антоніна — найстарша дитина у сім'ї. Мала сестру Жанну та брата Олексія.
До 1943 року проживала у Дніпропетровську. У 1941—1943 рр. — в окупації. 1943 року з мамою і сестрою переїхала у Новоград-Волинський до родичів по лінії матері.
З війни батько Антоніни повернувся «героєм із медалями, високий, гарний, активний», і йому запропонували посаду директора підсобного господарства військової частини в с. Гали Новоград-Волинського району. Сім'я переїхала в Гали, а Антоніна лишилася у бабусі в Новоград-Волинському, де навчалася в школі. У Галах батько розвинув бурхливу діяльність з вирощування городини. Сюди часто приїжджав вищий командний склад, в тому числі генерали, в неформальній обстановці велися розмови, які, ймовірно, стали причиною арешту батька в чергову хвилю репресій (1950 рік). Пізніше стало зрозуміло, що радянська влада карала за німецьке походження, навіть тих, хто воював на боці радянської армії.
Коли батька забрала контррозвідка, мати з трьома дітьми оселилася в однокімнатній квартирі садівника, де вже проживало шестеро осіб (конфіскували все майно, залишили лише собаку). Дітей почали називати дітьми ворога народу. Антоніна в 14 років поїхала в Житомир, щоб щось дізнатися про батька, почула, що позбавили волі на 25 років і відправили у табір під Іркутськом. Звільнили батька після смерті Сталіна у 1956 році: «Пішов на заслання в сорокарічному віці в розквіті сил, а повернувся в 46 років немічним дідом із туберкульозним пневмосклерозом, бронхіальною астмою і ще багатьма болячками».
У 14 років Антоніна поїхала в Київ до материної сестри Євгенії.
У 1962 році вийшла заміж за студента медичного інституту Руденка Юрія Сократовича (мати — Руденко Клавдія Пилипівна, д. філос. н., професор, автор першого україномовного підручника з логіки; вітчим — Гурвич Сократ Соломонович, д. філос. н., професор). 1963 року народила дочку Олесю.
Діяльність[ред. | ред. код]
Антоніна Руденко у 1963 році закінчила Київський медичний інститут, здобувши диплом лікаря-педіатра.
Перше місце роботи після випуску з університету — лікар дільничої лікарні у селі Веселинівка Переяслав-Хмельницького району. Наступного року повернулася із сім'єю до Києва і почала працювати в лікарні № 10[2].
Від 1969 року працювала молодшим науковим співробітником у відділі грипу та гострих респіраторних захворювань Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології[3].
1979 року захистила кандидатську дисертацію. З 1980 року працювала старшим науковим співробітником відділу нейроінфекцій. У 1989 році захистила докторську дисертацію на тему: «Условия и патогенетические механизмы затяжного течения острых пневмоний при гриппе и других респираторных вирусных заболеваний». З 2006 року — професор[3].
У 1990 році очолила відділ нейроінфекцій ДУ «Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України»[2].
У 1992—2004 роках обіймала посаду позаштатного інфекціоніста Міністерства охорони здоров´я України[2].
За роки діяльності входила до:
- редколегії журналів «Інфекційні хвороби», «Сучасні інфекції», «Профілактична медицина»;
- центральної Атестаційної комісії МОЗ України по інфекційних хворобах;
- вченої ради ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України» та спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій[2].
З 2007 року — голова наукового товариства інфекціоністів м. Києва і області[2].
Антоніна Олексіївна нагороджена почесним званням «Заслужений лікар України». У жовтні 2016 р. її однією з перших у галузі нагородили почесною відзнакою НАМН України «Знак пошани»[2].
Внесок у розвиток вітчизняної інфектології[ред. | ред. код]
Руденко створила вітчизняну школу інфекціоністів; займалася розробкою та впровадженням стандартів діагностично-лікувального процесу та стаціонарної допомоги інфекційним хворим та Державних соціальних стандартів України з наданням медичної допомоги інфекційним хворим в амбулаторно-поліклінічних умовах.[4].
Результати її наукової діяльності та багаторічний досвід як практикуючого лікаря-інфекціоніста знайшли відображення у значній кількості нормативних та інструктивних документів Кабінету Міністрів та МОЗ України[4].
Антоніна Руденко є автором 367 наукових праць[4]. Готувала наукові кадри, багаторазово виступала рецензентом та опонентом кандидатських і докторських дисертаційних робіт.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ "Про присвоєння почесних звань України працівникам Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського, м. Київ, 14 вересня 1996 року. N 836/96 [1]
- ↑ а б в г д е ДУ "ІЕІХ НАМНУ" - ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН. duieih.kiev.ua. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ а б Authors, Collective of (2016). СЛАВНИЙ ЮВІЛЕЙ ПРОФЕСОРА АНТОНІНИ ОЛЕКСІЇВНИ РУДЕНКО. Інфекційні хвороби. № 4. с. 96—97. doi:10.11603/1681-2727.2016.4.7226. ISSN 2414-9969. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ а б в ДУ "ІЕІХ НАМНУ" - ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН. duieih.kiev.ua. Процитовано 3 грудня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Славний ювілей професора Антоніни Олексіївни Руденко. Інфекційні хвороби. — 2016. — № 4. — С. 96-97.
- Світлої пам'яті професора Антоніни Олексіївни Руденко. Інфекційні хвороби. — 2020. — № 3 (101). — С. 97-98.
- Жінки-науковці
- Народились 6 грудня
- Народились 1936
- Уродженці Дніпра
- Померли 10 серпня
- Померли 2020
- Померли в Києві
- Випускники Київського медичного інституту
- Науковці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб
- Доктори медичних наук
- Заслужені лікарі України
- Доктори медичних наук СРСР
- Українські професори
- Українські лікарки
- Українські інфекціоністи